Постанова

від 12.06.2019 по справі 620/574/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Непочатих В.О.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року Справа № 620/574/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення

Городянської районної державної адміністрації

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Городянської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про зобов`язання відповідача донарахувати та виплатити на користь позивача, з урахуванням отриманої суми, разову компенсацію, призначену за втрату здоров`я як інваліду ІІ-ї групи в розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат, на момент встановлення інвалідності, згідно з абзацом другим частини першої статті 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно здійснюється виплата позивачу компенсації у розмірі, установленому КМУ.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову, посилаючись на те, що законодавством за ним визнано право на обчислення спірної допомоги у розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат і здійснення йому такої виплати у розмірі, установленому КМУ, призводить до звуження його прав.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наголошує на тому, що у статті 48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено здійснення виплати спірної допомоги у розмірі, установленому КМУ, а УСЗН як суб`єкт владних повноважень діє на підставі законодавства і що вже на дату звернення позивача до УСЗН вказана норма не передбачала виплати такої допомоги у розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат, як на тому наполягає позивач.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій він просить звернути увагу на рішення ЄСПЛ у справі Кечко проти України , не враховувати аргументи відповідача та задовольнити його апеляційну скаргу.

У судове засідання сторони, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, не з`явилися.

Судова колегія вважає, що в даному випадку наявні правові підстави для розгляду апеляційної скарги під час відсутності осіб, які не з`явилися, в порядку ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в УСЗН Городнянської РДА, має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1, виданого 15.09.2016 р., та копією вкладки № НОМЕР_2.

Також позивачу встановлено безстроково ІІ групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (довідка до акта огляду МСЕК від 18.08.2016 р. серії НОМЕР_3).

01.03.2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рішенням Городнянського РУСЗН від 17.03.2017 р. позивачу призначено компенсацію як особі, що стала інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 284,40 грн.

21.01.2019 р. позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок та виплату одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що став інвалідом ІІ-ї групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 48 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , у розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат, виходячи з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент.

Листом від 05.02.2019 р. № 637 відповідач повідомив позивача, що станом на момент його звернення були відсутні правові підстави для виплати одноразової компенсації, в розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат, оскільки норма Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , на яку позивач посилається у своїй заяві, починаючи з 2015 року, нечинна

Позивач, вважаючи неправомірною відмову відповідача у здійсненні перерахунку та доплати йому вказаної допомоги, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 р. № 285 Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України (далі - Постанова № 285), Порядком виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 р. № 760 (далі - Порядок № 760).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 48 Закон № 796-ХІІ у редакції, чинній на момент розгляду даної справи у суді першої інтснації, одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Компенсація, передбачена цією статтею, виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 48 Закону № 796-ХІІ).

Постановою № 285 встановлено розмір одноразової компенсації інвалідам ІІ групи в сумі 284,40 грн.

Порядком № 760 врегульовано питання здійснення виплат, передбачених ст. 48 Закону № 796-ХІІ, зокрема одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи та у п. 2 визначено, що одноразова компенсація виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Пунктом 3 Порядку № 760 передбачено, що виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою Постановою КМУ від 17 серпня 2002 року № 1146 Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги , поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника.

Отже, законодавством, чинним на момент призначення позивачу спірної допомоги та на момент його звернень до відповідача з приводу виплати спірної компенсації у розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат, було регламентовано визначення розміру такої виплати КМУ за Постановою № 285 та Порядком 760.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 р. № 3-рп/2012 визначено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Водночас, при розв`язанні спірних правовідносин судовою колегією враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні Великода проти України від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований й в рішеннях від 09.10.1979 р. у справі Ейрі проти Ірландії та від 12.10.2004 р. у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії , в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності здійснення відповідачем виплати позивачу одноразової компенсації у розмірі, установленому КМУ, та відсутності підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 р. по справі № 202/4104/17.

Доводи апелянта про те, що законодавством за ним визнано право на обчислення спірної допомоги в розмірі 45-ти мінімальних заробітних плат і здійснення йому такої виплати у розмірі, установленому КМУ, призводить до звуження його прав, є необґрунтованими з огляду на вищезазначене.

Перевіряючи всі доводи апелянта, колегія суддів також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі Гарсія Руїз проти Іспанії , відповідно до якої …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 12 червня 2019 року.

Головуючий суддя

Судді: