Рішення

від 26.03.2019 по справі 826/9588/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2019 року № 826/9588/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

при секретарі судових засідань Гарбуз К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю КТ Макс доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за участю представника позивача - Забуги А.І.;

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю КТ Макс звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві №0002521401 від 02 березня 2018 року, відповідно до якого ТОВ КТ Макс визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 93971,00 грн, в тому числі за основним платежем - 93971,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві №0002531401 від 02 березня 2018 року, відповідно до якого ТОВ КТ Макс визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 130515,00 грн, в тому числі за основним платежем - 104412,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 26103,00 грн.

В якості підстав позову позивач вказує на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення не відповідають чинному законодавству та порушують законні права та інтереси позивача.

У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилався на те, що під час проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача контролюючий орган діяв у відповідності до приписів норм податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, в повній мірі відображають факт порушення позивачем норм податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на наступне.

В період з 02 лютого 2018 року по 06 лютого 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі Наказу начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30 січня 2018 року №1506, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю КТ Макс з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю Атрибут Компані за період червень, липень, серпень 2015 року.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки №55/26-15-14-01-01/39739478 від 12 лютого 2018 року, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю КТ Макс , а саме:

- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 93971 грн. за період 2015 рік - 93971 грн.;

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 104412 грн., в тому числі за періодами:

- за червень 2015 року - 3915 грн.;

- за липень 2015 року - 25980 грн.;

- за серпень 2015 року - 68050 грн.;

- за вересень 2015 року - 6467 грн.

Такі висновки податковий орган пов'язував з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю КТ Макс та Товариством з обмеженою відповідальністю Атрибут Компані , оскільки контрагент позивача не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з надання послуг.

На підставі акту перевірки від 12 лютого 2018 року №55/26-15-14-01-01/39739478 відповідачем 02 березня 2018 року прийнято:

- податкове повідомлення рішення №0002531401, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 93971 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0002521401, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 130515 грн., в тому числі за основним платежем - 104412 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 26103 грн.

Позивач 23 березня 2018 року звернувся зі скаргою про скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень.

Рішенням про результати розгляду скарги від 16 березня 2018 року №16749/6/49-99-11-01-01-25 Державна фіскальна служба України залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

При вирішенні даного спору по суті, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, якими визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування; записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 статті 2 вказаного вище Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 статті 2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06.02.2018 № К/9901/5042/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за наслідками виявлених порушень законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю Атрибут Компані .

Так, 02 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю КТ Макс (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Атрибут Компані (виконавець) укладено договір про надання послуг №829.

Відповідно до пункту 1.2 Договору №829 згідно з інформацією замовника, виконавець надає наступні послуги:

- бронювання готелів, апартаментів і так діла;

- організація семінарів і конференцій;

- організація екскурсійного й транспортного обслуговування;

- посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації;

- інші послуги, щодо яких сторони дійшли згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано:

- рахунки фактури;

- акти надання послуг;

- фотофіксація наданих послуг.

В підтвердження проведення розрахунків, позивачем надано виписки з банків, за відповідні розрахункові дні.

Перевіркою не зафіксовано боргу щодо сплати за наданні послуги.

Крім цього, придбані послуги у Товариства з обмеженою відповідальністю Атрибут Компані позивачем реалізовані Товариству з обмеженою відповідальністю А7 Груп (відповідно до договору про надання послуг №НП00005 від 01 червня 2015 року та актів надання послуг №20 від 25 вересня 2015 року, №1 від 30 червня 2015 року), Товариству з обмеженою відповідальністю Конформ Сервіс (відповідно до договору про надання послуг №КФ-1 від 01 червня 2015 року та актів надання послуг №22, 23, 24 від 25 вересня 2015 року та №2 від 02 липня 2015 року), Товариству з обмеженою відповідальністю Шишкін Готель (відповідно до договору №КТМ_3/7/2015, додатку до договору №1 до зазначеного договору та акту надання послуг №10 від 31 липня 2015 року), Товариству з обмеженою відповідальністю Бертон Еліт (відповідно до договору №КТМ_5/8/2015/1 від 03 серпня 2015 року та акту надання послуг №12 від 20 серпня 2015 року), Товариству з обмеженою відповідальністю Нік Медія Груп (відповідно до договору №КТМ_2/7/2015 та актів надання послуг №9, 13, 15, 18 від 31 серпня 2015 року), Товариству з обмеженою відповідальністю Тревел Центр Тайм (відповідно до договору №ТЦ-1 від 01 червня 2015 року та актів про надання послуг №4 від 10 липня 2015 року, №7 від 17 липня 2015 року, №8 від 2015 року.

В акті перевірки від 12 лютого 2018 року №55/26-15-14-01-01/39739478 зазначена наступна інформація щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Атрибут Компані :

- з моменту реєстрації по дату акта не подавало до органів ДФС звіти за формою 1ДФ, що не дає можливості встановити кількість працівників на підприємстві у перевіряємому періоді;

- баланс, звіти про фінансовий результат з моменту подано за І півріччя 2015 року, в якому балансова вартість основних засобів складає 0,00 грн. З 01 липня 2015 року по дату реєстрації акта баланс, звіт про фінансовий результат не подавались, у зв'язку з чим не можливо встановити наявність основних засобів на підприємстві;

- згідно аналізу даних ЄРПН в перевіряємому періоді ТОВ Атрибут Компані не отримувало, послуги проведення рекламної кампанії консультаційно-інформаційні послуги з проведення конференції, тощо.

В той же час, відповідачем в акті перевірки в якості обґрунтування власної позиції зазначено, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, в якому міститься ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року по справі №760/16663/17, в якій прокурору Київської місцевої прокуратури №9 міста Києва Петруні Р.А. надано дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналів у разі відсутності копій документів Товариства з обмеженою відповідальністю Прімавера Груп , які знаходяться у володінні Солом'янської РДА в м. Києві, тобто ряд документів у позивача були відсутні з підстав, викладених вище.

Крім цього, відповідачем зазначено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві отримано протокол допиту від ОУ ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 13 жовтня 2015 року щодо непричетності до ведення фінансово-господарської діяльності директора ТОВ Атрибут Компані ОСОБА_6

Таким чином, за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок, що встановлені обставини, які в сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю КТ Макс , неможливість виконання операцій, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Фактично, Товариство з обмеженою відповідністю КТ Макс проведено господарські операції з контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій.

Однак, доводи відповідача спростовуються матеріалами справи.

Щодо посилання в Акті перевірки на наявне кримінальне провадження щодо контрагента позивача, слід зауважити на тому, що вказані в кримінальному провадженні обставини не можуть однозначно свідчити про участь Товариства з обмеженою відповідальністю КТ Макс у схемі ухилення від сплати податків. Наявне кримінальне провадження є свідченням лише того факту, що проводиться досудова перевірка фактів, викладених в кримінальних провадженнях, збираються необхідні докази на доведення наявності чи відсутності в діяннях посадових осіб підприємств злочинних діянь, що передбачені кримінальним законодавством. Сам факт наявності кримінального провадження та проведення досудового розслідування свідчить лише про проведення перевірки та не може бути доказом, що доводить наявність фіктивних ознак діяльності будь-якого з підприємств та за своєю сутністю не може встановлювати та підтверджувати порушення вимог податкового чи іншого законодавства.

Крім того, в Акті перевірки відсутні будь-які дані щодо наявності вироків (які набрали законної сили) та інших судових рішень по кримінальним провадженням відносно посадових осіб вищевказаних підприємств.

Як зазначено в акті перевірки та наголошувалось вище, згідно із звітом про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів штатна чисельність контрагентів позивача склала 4 та 2 особи відповідно, з чого контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та цими контрагентами.

Суд не погоджується з доводами контролюючого органу з огляду на таке.

Як встановлено судом, вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, предметом укладеного договору між позивачем та контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Атрибут Компані є надання послуг бронювання готелів, апартаментів, організація семінарів і конференцій, організація екскурсійного й транспортного обслуговування, посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації, інші послуги, щодо яких сторони дійшли згоди.

Твердження відповідача щодо відсутності достатньої кількості штатних одиниць та відсутності інформації по ланцюгу постачання щодо реального джерела походження товару, не можуть слугувати підставою для сумніву щодо фактичного здійснення господарських операцій згідно вищевказаного договору, враховуючи предмет договору та те, що контролюючий орган не спростував належними та допустимими доказами взагалі сам факт виконання господарської операції.

В акті перевірки відповідачем зазначено інформацію, на підставі якої зроблено висновок про фіктивність вищезазначених господарських операцій.

Європейський суд з прав людини в п. 38 рішення від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, Європейський Суд з прав людини в п. 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі Булвес проти Болгарії зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної особи або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливо для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

Згідно з постановою Верховного Суду №К/9901/2030/17, №821/589/17 від 06.02.2018 року фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, враховуючи все вище викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і, відповідно, протиправність застосування до позивача негативних санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №0002531401 та №0002521401 від 02 березня 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю КТ Макс задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві №0002521401 від 02 березня 2018 року, відповідно до якого ТОВ КТ Макс визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 93971,00 грн., в тому числі за основним платежем - 93971,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 0,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві №0002531401 від 02 березня 2018 року, відповідно до якого ТОВ КТ Макс визначено до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 130515,00 грн., в тому числі за основним платежем - 104412,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 26103,00.грн.

Присудити до стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КТ Макс (код ЄДРПОУ 39739478, 02094, м. Київ, вулиця Червоногвардійська, будинок 12, офіс 177) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3367,43 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст рішення складено 29 березня 2019 року.