Постанова

від 11.07.2019 по справі 826/9588/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9588/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Забуги А. І., представника відповідача Щуренко Ю. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: 13 годин 24 хвилини, дата складання повного тексту: 29 березня 2019 року) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КТ Макс до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ КТ Макс звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 березня 2018 року №0002521401 та № 0002531401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у контрагента позивача відсутні працевлаштовані співробітники, а тотожн наданим позивачу послуги у контрагентів не придбавались. Відсутні докази наявності у ТОВ Атрибут Компані основних засобів для виконання договірних зобов`язань.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою протокол допиту свідка ОСОБА_2 - директора ТОВ Атрибут Компані , яка заперечує свою причетність до господарської діяльності вказаного контрагента. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 08.05.2018 р., якою вказану особу звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням сроків давності.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 08.07.2019 р. за вх № 25137, в якому позивач наголошує, що зміст апеляційної скарги є цитуванням положень акту перевірки, якому надана оцінка судом першої інстанції.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 02 лютого 2018 року по 06 лютого 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі наказу начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30 січня 2018 року № 1506, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ Атрибут Компані за період червень, липень, серпень 2015 року.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки № 55/26-15-14-01-01/39739478 від 12 лютого 2018 року, яким встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю КТ Макс , а саме:

- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 93971 грн. за період 2015 рік - 93971 грн.;

- занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 104412 грн., в тому числі за періодами:

- за червень 2015 року - 3915 грн.;

- за липень 2015 року - 25980 грн.;

- за серпень 2015 року - 68050 грн.;

- за вересень 2015 року - 6467 грн.

На підставі акту перевірки від 12 лютого 2018 року № 55/26-15-14-01-01/39739478 відповідачем 02 березня 2018 року прийнято:

- податкове повідомлення рішення № 0002531401, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 93971 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0002521401, яким позивачу визначено до сплати грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 130515 грн., в тому числі за основним платежем - 104412 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції - 26103 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з вимогами п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач реальність господарських операцій зі сторони позивача не заперечує, натомість зауважує, що послуги позивачем придбані на безоплатній основі від невстановлених фізичних та юридичних осіб.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено 02 червня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю КТ Макс (замовник) та ТОВ Атрибут Компані (виконавець) укладено договір про надання послуг № 829.

Відповідно до пункту 1.2 договору згідно з інформацією замовника, виконавець надає наступні послуги:

- бронювання готелів, апартаментів і так діла;

- організація семінарів і конференцій;

- організація екскурсійного й транспортного обслуговування;

- посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації;

- інші послуги, щодо яких сторони дійшли згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано:

- рахунки фактури;

- акти надання послуг;

- фотофіксація наданих послуг.

В підтвердження проведення розрахунків, позивачем надано виписки з банків, за відповідні розрахункові дні.

Перевіркою не зафіксовано боргу щодо сплати за наданні послуги.

Крім цього, придбані послуги у ТОВ Атрибут Компані позивачем реалізовані ТОВ "А7 Груп" (відповідно до договору про надання послуг № НП00005 від 01 червня 2015 року та актів надання послуг № 20 від 25 вересня 2015 року, № 1 від 30 червня 2015 року), ТОВ "Конформ Сервіс" (відповідно до договору про надання послуг №КФ-1 від 01 червня 2015 року та актів надання послуг № № 22, 23, 24 від 25 вересня 2015 року та № 2 від 02 липня 2015 року), ТОВ "Шишкін Готель" (відповідно до договору № КТМ_3/7/2015, додатку до договору №1 до зазначеного договору та акту надання послуг №10 від 31 липня 2015 року), ТОВ "Бертон Еліт" (відповідно до договору № КТМ_5/8/2015/1 від 03 серпня 2015 року та акту надання послуг № 12 від 20 серпня 2015 року), ТОВ "Нік Медія Груп" (відповідно до договору № КТМ_2/7/2015 та актів надання послуг № № 9, 13, 15, 18 від 31 серпня 2015 року), ТОВ "Тревел Центр Тайм" (відповідно до договору № ТЦ-1 від 01 червня 2015 року та актів про надання послуг № 4 від 10 липня 2015 року, № 7 від 17 липня 2015 року, № 8 від 2015 року).

У розумінні п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В межах даної справи відповідач, фактично, ставить під сумнів добросовісність позивача в частині обізнаності з можливим вчиненням податкового правопорушення його контрагента.

Податкове ж порушення з боку самого позивача може мати два аспекти, перший з яких може полягати у порушенні правил оформлення первинної документації без ведення господарської діяльності, другий - у такому ж порушенні, але з її реальним існуванням.

В свою чергу у справі № 804/15563/15 Верховний Суд зазначив, що сам факт порушення кримінальної справи стосовно контрагента позивача посвідчує виключно цю процесуальну дію, яка сама по собі не впливає на господарські взаємовідносини між суб`єктами господарювання, які реалізували свою господарську компетенцію та не доводить склад податкового правопорушення відповідно до статті 109 Податкового кодексу України.

Застосовуючи такий правовий висновок, колегія суддів зауважує, що в розумінні ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач повинен був надати докази саме формальності реалізації господарських взаємовідносин, використавши в якості підґрунтя для такого висновку інформацію про результати допиту певного свідка, оцінені судом у кримінальному провадженні, однак, довівши в подальшому відсутність саме руху придбаної позивачем продукції.

Проте, зазначаючи в акті перевірки відомості про допит певної особи в якості свідка та звільнення певної особи від кримінальної відповідальності, відповідач обмежився вказаним доводом, на виконання вимог ухвали суду першої інстанції доказів не надав.

Крім того, з дослідженої судом апеляційної інстанції ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 08.05.2018 р. колегією суддів не вбачається встановлення судом першої інстанції за результатами оцінки доказів вини особи, яку було звільнено від кримінальної відповідальності, відтак суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вважати цю обставину встановленою у кримінальній справі.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що при проведенні перевірки відповідач вийшов за межі її проведення та здійснив перевірку господарської діяльності позивача, яка мала місце у вересні 2015 р., що є окремою підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вказане позбавляє колегію суддів дійти висновку, протилежного тому, що був висловлений судом першої інстанції.

При цьому, у відповідності до ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відтак вказаною нормою встановлюється, в тому числі, і презумпція добросовісності платника податків.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного, в розумінні ч. 2 ст. 77 КАС України.

Оскаржуючи рішення відповідача, позивач надав належні, достатні, повні та допустимі докази реальності господарських операцій з зазначеним контрагентом.

Заперечуючи ці докази, відповідач, в свою чергу, жодним чином не спростував їх достовірність. Зокрема, висловлюючи припущення про отримання позивачем спірних послуг від інших осіб, відповідач не довів суду переконливості цих тверджень встановленням таких осіб.

З огляду на що, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КТ Макс до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 11.07.2019 р.)