Рішення

від 29.03.2019 по справі 640/302/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2019 року № 640/302/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу

за позовомГоловного управління ДФС у м. Києві до проТовариства з обмеженою відповідальністю ІМІДЖ ЛОДЖІК накладення арешту коштів на рахунках платника податків,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Головне управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІМІДЖ ЛОДЖІК (далі по тексту - відповідач) про накладення арешту коштів на рахунках ТОВ ІМІДЖ ЛОДЖІК у банку.

Ухвалою суду від 04 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 15 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі.

У зв'язку з усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 20 лютого 2019 року продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не допущено посадових осіб Головного управління ДФС у м. Києві до проведення документальної планової виїзної перевірки, про що 28.12.2018р. складено Акт №1880/26-15-14-02-04 про відмову в допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки, що згідно з п. 94.2.3 п. 94.2 статті 94 Податкового кодексу України є підставою для накладення арешту на кошти на рахунках платника податку.

14 лютого 2019 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов, згідно якого проти задоволення позову заперечує повністю з тих підстав, що арешт коштів на рахунках платника податків є спеціальною складовою загального арешту майна, який відрізняється виключною процедурою його застосування, та є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого відповідно до положень пунктів 94.2, 94.5 статті 94 Податкового кодексу України. Не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку унеможливлює право податкового органу на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Головним управлінням ДФС у м. Києві 14.12.2018р. прийнято наказ №18240 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ІМІДЖ ЛОДЖІК (код ЄДРПОУ 32381861), яким на підставі ст.ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13, розділу ІV, ст. 25 розділу VІ Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ІМІДЖ ЛОДЖІК з метою дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., валютного - за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011р. по 31.12.2017р.

На підставі направлення від 28.12.2018р. №2136/26-15-14-02-04 позивачем здійснено вихід для проведення перевірки ТОВ ІМІДЖ ЛОДЖІК , однак представником відповідача Некрасовим О.С. недопущено працівників контролюючого органу до провадження перевірки, про що 28.12.2018р. складено Акт №1880/26-15-14-02-04 про відмову в допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки.

28 грудня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення №131241 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, як зазначає позивач, відповідачем не допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, що є підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2. статті 94 Податкового Кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу, так і для суду.

Так, згідно з пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації, від 24 грудня 2010 року №1042, відповідно до п.3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

З вказаних норм законодавства вбачається, що адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених вище обставин.

Норма п.п. 20.1.33. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №К/9901/465/18 від 30 січня 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.01.2019р. у справі №640/1/19 за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до ТОВ ІМІДЖ ЛОДЖІК про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, закрито провадження у справі на підставі п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України у зв'язку із тим, що із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ ІМІДЖ ЛОДЖІК оскаржено в судовому порядку наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 14.12.2018р. №18240 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ІМІДЖ ЛОДЖІК (код ЄДРПОУ 32381861).

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/22276/18 за позовом ТОВ ІМІДЖ ЛОДЖІК про оскарження наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 14.12.2018р. №18240 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ІМІДЖ ЛОДЖІК (код ЄДРПОУ 32381861)

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 27.03.2018р. у справі №813/2316/17 арешт коштів на рахунках платника податків є спеціальною складовою загального арешту майна, який відрізняється виключною процедурою його застосування, та є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого відповідно до положень пунктів 94.2, 94.5 статті 94 Податкового кодексу України. Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку унеможливлює право податкового органу на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

Положення підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України застосовуються виключно у сукупності з нормами цієї статті.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головному управлінню ДФС у м. Києві (м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Амельохін