Постанова

від 06.03.2019 по справі 1140/2695/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2019 року м. Дніпросправа № 1140/2695/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

секретар судового засідання: Комар Н.В.

за участю: представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 (суддя Кармазина Т.М.)

у справі за позовом ОСОБА_2 до Великосеверинівської сільської ради Кіровградського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернулась до суду з адміністративним позовом до Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області з позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 18.07.2018 р. №509 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2» ;

- зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель ФГ «Сонях» у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території відповідної ради.

Позов обґрунтовано тим, що позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої на території Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, із земель ФГ «Сонях» , додавши, як на її думку, усі необхідні документи. Проте, відповідачем 18.07.2018 прийнято рішення, в якому зазначено про відмову позивачу у наданні зазначеного дозволу, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, невірно вказаного у заяві територіального розташування земельної ділянки, наявністю орендних відносин згідно діючого договору оренди землі від 13.01.2014 та відсутністю доказів щодо віднесення зазначеної ділянки до складу земель фермерського господарства. Позивач, просить суд зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 в задоволенні позову відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивач, як член ФГ "Сонях" не має права на безоплатну приватизацію (одержання безоплатно у приватну власність) для ведення фермерського господарства земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель комунальної власності, раніше переданих в оренду ОСОБА_3 Також, судом першої інстанції зазначено, що позивач може звернутися до відповідача у порядку, встановленому статтею 118 ЗК України, із заявою про відведення цієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства або для ведення садівництва, в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідач відмовляючи в наданні дозволу на розробку проекту зазначив ті підстави, які не містяться ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що за договором оренди землі від 13.01.2014 року, укладеним між Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області (Орендодавець) та ОСОБА_3 (Орендар), Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 32,3888 га, кадастровий №3522586400:02:000:9189, для ведення фермерського господарства із земель запасу, що перебувають у державній власності на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки, остання передана в оренду ОСОБА_3 (а.с.17-21, 23).

ОСОБА_3 створено фермерське господарство "Сонях", яке 07.04.2017 зареєстроване як юридична особа . Головою фермерського господарства є ОСОБА_3, про що свідчить статут ФГ «Сонях» та виписка з ЄДР (а.с.8-16).

Згідно п.1.3 розділу 1 статуту ФГ Сонях позивач - ОСОБА_2 є членом даного господарства (а.с.8-зв.).

30.05.2018 р. ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель ФГ «Сонях» у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с.6). До вказаної заяви позивачем додані: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорта та ідентифікаційного номера; копію договору оренди землі та витяг з державного реєстру речових прав; згода голови ФГ щодо вилучення та розпаювання земельної ділянки; копії правовстановлюючих документів фермерського господарства (а.с.8-30).

Рішенням Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області від 18.07.2018 р. №509 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, невірно вказаного у заяві територіального розташування земельної ділянки, наявністю орендних відносин згідно діючого договору оренди землі від 13.01.2014 та відсутністю доказів щодо віднесення зазначеної ділянки до складу земель фермерського господарства (а.с.7).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин суд першої інстанції правильно застосував норми Конституції України, норми Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, норми Закону України «Про фермерське господарство» .

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Так, статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Отже статтею 81 ЗК України чітко передбачені підстави набуття громадянами України права власності на земельні ділянки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у ст.121 ЗК України. Відповідно до ч.1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств , розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання .

Згідно з ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Так, відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернулася до відповідача, будучи зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у межах норми, передбаченої п.«а» ч.1 ст.121 ЗК України, за рахунок земельної ділянки ФГ «Сонях» в розмірі земельної частки (паю), розташованої на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, яка перебуває у користуванні (в оренді) ОСОБА_3. Позивач вважає, що відповідно до Земельного кодексу України вона має право на отримання цієї земельної ділянки безоплатно у власність, у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України для безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту (ст.3 Закону України "Про фермерське господарство").

Згідно зі статтями 7, 8 вказаного Закону надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Статтею 12 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство .

Відповідно до ст.13 Закону України «Про фермерське господарство» члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин 1 та 2 цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Водночас статтями 31, 32 ЗК України встановлені аналогічні норми.

З аналізу наведених правових норм слідує, що громадяни можуть отримати землі державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку , визначеному Земельним кодексом України.

Фермерське господарство може володіти та користуватися землями своїх членів лише у разі, якщо такі земельні ділянки перебувають у власності (а не користуванні) члена фермерського господарства. При цьому, статтею 13 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено право члена фермерського господарства отримати безоплатно у власність земельну ділянку, яка раніше була надана йому у користування, тобто передача у власність земельної ділянки можлива тій самій особі, якій земельна ділянка передана у користування.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій ОСОБА_4 Судом у постановах від 19.06.2018 року у справі №816/1920/17, від 14.08.2018 року у справі №818/1530/17, яку суд і враховує відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 32,3888 га, за кадастровим номером 3522586400:02:000:9189, цільове призначення для ведення фермерського господарства, передана у комунальну власність Великосеверинівській сільській раді, та перебуває у користуванні ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 13.01.2014 (а.с.59-62).

Доказів, розірвання, у встановленому законодавством порядку, договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 32,3888 га, кадастровий №3522586400:02:000:9189 від 13.01.2014 року, станом на час виникнення спірних правовідносин, матеріали справи не містять.

Також матеріалом справи не містять доказів віднесення зазначеної земельної ділянки до складу земель фермерського господарства «Сонях» .

Таким чином, правом звернення до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 3522586400:02:000:9189, загальною площею 32,3888 га, у відповідності до вищенаведених норм законодавства, наділена ОСОБА_3, яка користується цією земельною ділянкою на праві оренди, за умови, якщо нею раніше не набуто право на земельну частку (пай) .

При цьому, слід звернути увагу на можливість виникнення у позивача права на безоплатне отримання земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства у загальному порядку, визначеному нормами Земельного кодексу України, а також з огляду на приписи частини 5 статті 116 ЗК України, згідно якої виділення земельної ділянки іншій фізичній особі можливе лише після припинення договору оренди землі, зокрема укладеного з ОСОБА_3

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

За змістом статей 116, 118, 121 ЗК України громадянам у межах норм безоплатної приватизації із земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися у приватну власність земельні ділянки за такими видами цільового використання та в таких межах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство (п. "а" ч.1 ст.121 ЗК України); для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч.1 ст.121 ЗК України); для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (п. "в" ч.1 ст.121 ЗК України).

Позивач, як член Фермерського господарства "Сонях" не має права на безоплатну приватизацію (одержання безоплатно у приватну власність) для ведення фермерського господарства земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель комунальної власності, раніше переданих в оренду ОСОБА_3 Водночас, позивач має правові підстави звернутися до відповідача у порядку, встановленому статтею 118 ЗК України, із заявою про відведення цієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства або для ведення садівництва , в межах норм безоплатної приватизації , визначених цим Кодексом.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у ході розгляду справи позивачем не доведено факту порушення права позивача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства , оскільки позивачем не дотримано вимог статей 31, 32, 116 Земельного кодексу України та статей 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство".

Водночас, матеріали справи місять докази, що підтверджують правомірність прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку що відповідач, як суб'єкти владних повноважень, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та не допустив порушень прав позивача.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача спростовуються доводами, викладеними відповідачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 06.03.2019 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 06.03.2019.

В повному обсязі постанова виготовлена 15.03.2019.

Головуючий суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя А.В. Суховаров