Постанова

від 29.03.2019 по справі 805/97/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2019 року

Київ

справа №805/97/17-а

адміністративне провадження №К/9901/31346/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року (суддя Кошкош О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді: Сухарьок М.Г., Ястребова Л.В.) у справі за позовом Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста вода "ІСК-13", третя особа - Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання частково недійсним статуту,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Інспекція, позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста вода "ІСК-13" (далі - Товариство, відповідач), третя особа - Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання частково недійсним статуту, а саме його пункту 1.4 щодо місцезнаходження Товариства за адресою: АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувала, що за результатами обстеження посадовими особами Інспекції місцезнаходження платника податків встановлено відсутність Товариства за адресою, яка визначена в пункті 1.4 статуту та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Реєстр) як його місцезнаходження, отже керівником, засновником та головним бухгалтером Товариства в статуті останнього зазначено неправдиві дані, які в подальшому внесені до вищевказаного Реєстру.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суди прийшли до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним статуту Товариства в частині місцезнаходження останнього, а також невжиття Інспекцією всіх передбачених чинним законодавством дій для встановлення фактичного місцезнаходження відповідача.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати з підстав, що вже наводились ним в позовній заяві, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 червня 2017 року відкрито касаційне провадження.

Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому, справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що Товариство (ідентифікаційний код юридичної особи 38871308) з 19 вересня 2016 року зареєстровано за адресою: 85001, Україна, Донецька область, м.Добропілля, вул.Степна, 14 та перебуває на обліку в Інспекції.

29 вересня 2016 року посадовими особами контролюючого органу складено акт про результати перевірки місцезнаходження платника податків №49/05-07-12/38871308, в якому зазначено, що при проведенні обстеження адреси юридичної особи - платника податків місцезнаходження Товариства не встановлено.

16 грудня 2016 року за результатами перевірки місцезнаходження платника податків також складено акт №61/05-07-12/38871308, згідно з яким при проведенні обстеження адреси юридичної особи - платника податків вивіски, розташування офісу, з якого здійснюється щоденне керування діяльністю Товариства, а також знаходження його керівництва не встановлено.

16 грудня 2016 року позивачем до ТОВ Добропільське бюро технічної інвентаризації направлено запит №12190/10/05-07-12-13-3 про надання інформації щодо власника будинку АДРЕСА_1 й за змістом отриманих у відповідь документів власником майна була ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

20 грудня 2016 року мешканцем будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 надано пояснення, відповідно до яких він не надавав будинок в оренду Товариству чи його засновникам та не знайомий з останніми.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 67.2 статті 67 ПК України контролюючі органи в установленому законом порядку мають право звертатися до суду про винесення судового рішення щодо: припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року №755-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №755) встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 10 Закону №755 якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Таким чином Закон №755 презюмує зазначені в Єдиному державному реєстрі відомості про юридичну особу як такі, що є достовірними.

Посилання ж Інспекції на відсутність Товариства за його зареєстрованим місцезнаходженням, що відображено у її актах, складених за результатами власної перевірки місцезнаходження відповідача, правильно не були взяті до уваги судами, оскільки вказані акти в розумінні згаданого вище Закону №755 не можуть свідчити про неправильність внесених до Реєстру відомостей та бути підставою для скасування (в частині) статуту Товариства.

Разом з тим згідно з пунктом 12.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 року за №503/25280 (який було виключено згідно з наказом Міністерства фінансів України від 21 грудня 2016 року №1125, що набрав чинності 20 березня 2017 року), щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Однак під час розгляду справи судами не встановлено обставин вчинення відповідачем всіх належних дій для встановлення фактичного місцезнаходження Товариства, як і внесення до Реєстру записів про непідтвердження відомостей про позивача або його відсутність за місцезнаходженням.

За наведеного висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду