Рішення

від 20.03.2019 по справі 357/11086/18

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11086/18

2/357/378/19

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Ліщинська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Матюші до ОСОБА_1, Товариства з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод , Державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу ОСОБА_2, Державного ресєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба рестрації речових прав ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди, скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1196 га з кадастровим номером 3220483500:01:001:0068, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 21.08.2014 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ Агрофірма "Матюші" договір оренди землі, за яким передав в оренду позивачу свою земельну ділянку строком на 10 років. 22.02.2015 року було проведено державну реєстрацію зазначеного права оренди. 10.10.2017 року позивач та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до вказаного договору оренди землі від 21.08.2014 р., продовживши строк оренди до 2033 року. Наприкіці грудня 2017 року позивач отримав від ОСОБА_1 повідомлення про розірвання договору оренди через невиконання ТОВ Матюші зобов'язань по виплаті орендної плати. Однак, позивач зазначає, що підстав для розірвання даного Договору оренди в односторонньому порядку у орендодавця не було, оскільки ТОВ Агрофірма "Матюші" належним чином сплатило відповідачу орендну плату за 2016, 2017 роки. В лютому 2018 року позивачу стало відомо, що 28.12.2017 року на підставі Повідомлення про розірвання державний реєстратор ОСОБА_2 прийняла рішення про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на Земельну ділянку з індексним номером 39022135. Крім того, позивачу стало відомо, що 29.12.2017 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ "Шамраївський цукровий завод", договір оренди № б/н, за яким передав останньому в оренду земельну ділянку, та 05.01.2018 року було проведено державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за індексним номером 39122917. Позивач вважає такі дії відповідачів незаконними, та просить суд : визнати недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди від 21.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрофірма "Матюші", оформлений повідомленням ОСОБА_1; скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" ОСОБА_2 про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39022135 від 28.12.2017 12:07:11; визнати недійсним договір оренди землі від 29.12.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ "Шамраївський цукровий завод" щодо земельної ділянки площею 2,1196 з кадастровим номером 3220483500:01:001:0068; скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" ОСОБА_3 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди: індексний номер: 39122917 від 05.01.2018 15:29:26 та стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

Представник позивача, згідно довіреності, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги повністю.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ТДВ Шамраївський цукровий завод в судовому засіданні заперечив позовні вимоги, суду надано відзиви відповідачів на позов.

Державний реєстратор КП Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав ОСОБА_4 та державний реєстратор Київської обласної філії КП Реєстрація нерухомості та бізнесу ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про день час та місце розгляду справи повідомлені належно, письмових пояснень, заяв чи будь-яких клопотань відповідачі суду не направили та відповідно до положень ст. 130 ЦПК України вважається, що відповідачі повідомлені належно про розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні оригінали відомостей про виплату орендної плати, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1196 га з кадастровим номером 3220483500:01:001:0068, що розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. (Т.1а.с.14).

В судовому засіданні встановлено, що 21.08.2014 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, орендодавець надав ТОВ Агрофірма Матюші в оренду земельну ділянку площею 2,1196 га, кадастровий номер 3220483500:01:001:0068, яка розташована в межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району (Т.1а.с.10-11).

До договору оренди додано Акт приймання-передачі земельної ділянки від 26.08.2014 року (Т.1а.с.12), а також, Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (Т.1 а.с.15).

Згідно п.5 зазначеного Договору оренди землі, строк дії цього договору - 10 років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов'язаний за 6 місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Згідно п.6 Договору оренди землі від 21.08.2014р. орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1913,84грн. Також, даний пункт містить додаткові умови, які стосуються орендної плати /оранка, культивація, обмолот на присадибних ділянках орендодавця, допомога на лікування, надання автомобіля для доставки хворого до лікувального закладу, матеріальна допомога в разі смерті/.

Відповідно до п.32 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є несплата в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором.

Встановлено, що 22.02.2015року державним реєстратором ОСОБА_5 Реєстраційної служби Білоцеківського МУЮ Київської області було проведено державну реєстрацію вказаного договору оренди землі, за індексним номером 19523313.

Встановлено, що з дня укладення договору оренди землі від 21.08.2014року по 2017 рік, включно, позивач користувався земельною ділянкою та належно сплачував орендодавцю орендну плату. На підтвердження зазначеного, представником позивача надано в судовому засіданні для огляду оригінали та належно засвідчені копії відомостей на виплату орендної плати. З цих відомостей вбачається, що власник земельної ділянки отримав орендну плату в грошовій та натуральній формі за Договором оренди від 21.08.2014 року : за 2016 р. на загальну суму - 5920 грн., за 2017 рік - 7000 грн., а також, благодійна нецільова допомога на суму 2240 грн., бонуси на підписання додаткової угоди до 2033 року на загальну суму 27000 грн. та авансовий платіж за оренду земельної ділянки за 2018 рік, 2019 рік та 2020 рік на загальну суму 24 000 грн. Всього, в 2017 році ОСОБА_1 було виплачено 35 940 грн.

Розмір орендної плати визначено з урахуванням індексації, та, як було встановлено судом, розмір орендної плати значно перевищує ту суму, що передбачена п.6 Договору оренди землі. Спору, будь-яких претензій щодо розміру орендної плати не було.

Встановлено, що 10.10.2017 року позивач та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду до договору оренди землі від 21.08.2014 року, якою продовжено строк договору оренди до 2033 року. Наведене підтверджено інформаційною довідкою з ДРРП на нерухоме майно та Додатковою угодою до договору оренди (Т.1 а.с.32, Т.2 а.с.59).

Позивач зазначає, що на початку 2018 року йому стало відомо з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що 28.12.2017 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" договір оренди № б/н, за яким передав останньому в оренду свою земельну ділянку з кадастровим номером 3220483500:01:001:0068, площею 2,1196 га, а державний реєстратор Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" ОСОБА_4 05.01.2018 прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди за вказаним договором.

Так, на вимогу суду, відповідачем надано Договір оренди землі від 28.12.2017 р. укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод ( Т.1а.с.207).

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 02.01.2018 року державний реєстратор КП Великодиреської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав ОСОБА_4 прийняла документи для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ "Шамраївський цукровий завод" і розпочала реєстраційні дії, та 05.01.2018 року прийняла рішення, яким зареєструвала за ТДВ Шамраївський цукровий завод право оренди на земельну ділянку.

Частиною третьою статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (№ 1952-ІV) передбачено, що під час державної реєстрації державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Подання документів для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, право оренди на яку вже зареєстровано у ДРРПНМ за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що підтверджується правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 30.03.2016 року у справі № 21-1434а15, від 15.11.2016 року у справі № 21-3030а16.

У порушення норм частини третьої статті 10, абзацу першого частини першої статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за ТДВ "Шамраївський цукровий завод" державний реєстратор ОСОБА_4 залишила поза увагою існуючі суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельну ділянку, а саме наявність зареєстрованого права оренди ТОВ Агрофірма "Матюші" на земельну ділянку, та додаткової угоди із збільшенням строку дії договору оренди, не перевірила відсутність суперечностей, що існували на дату державної реєстрації, і не прийняла рішення про відмову у державній реєстрації всупереч пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІV, а натомість прийняла рішення про державну реєстрацію договору оренди. Також, реєстратор не перевірила та залишила поза увагою той факт, що ОСОБА_1 в односторонньому порядку розірвав договір оренди, направивши позивачу, лише, заяву без будь-яких доказів та не надав часу ТОВ Агрофірма Матюші для відповіді чи заперечення таких вимог, і подав на реєстрацію відразу новий договір оренди з ТДВ Шамраївський цукровий завод , що підпадає під ознаки перевищення стороною договору /орендодавцем/ меж здійснення цивільних прав (ст. 13 ЦК України.)

Суду не надано жодної обґрунтованої інформації щодо причин та підстав розірвання договору оренди від 21.08.2014 року де орендарем є ТОВ Агрофірма Матюші . Твердження відповідача ОСОБА_1 з приводу не виконання орендарем умов договору оренди не підтверджено жодним належним доказом. Натомість, позивачем надано докази отримання орендодавцем авансом орендної плати по 2020 рік, включно, докази укладення додаткової угоди до діючого договору оренди від 21.08.2014 року.

Представник відповідача ОСОБА_1 звертав увагу на невідповідність нормативним актам документації про виплату орендної плати, що надані позивачем. В підтвердження зазначеного, суду надано Висновок економічної експертизи № 505 від 11.03.2019р. де зазначено про відсутність підтвердження документально первинними документами та нормативними актами, здійснення господарської діяльності операції згідно Договору оренди від 21.08.2014 року, щодо своєчасного і повного розрахунку з орендної плати. (Т.2 а.с.37-46). Дійсно, надані позивачем відомості не відповідають вимогам обліково-бухгалтерської документації, але приймаються судом до уваги, оскільки містять основні реквізити - дату, період за який здійснюється виплата орендної плати, прізвище, ім'я та по батькові одержувача, суму, підпис про одержання коштів.

Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Таким чином, встановленим є те, що ОСОБА_1 не надав орендарю належно обґрунтовану заяву про розірвання договору в односторонньому порядку з дотриманням форми та способу вчинення такого правочину, не надав суду належних доказів в обґрунтування своєї позиції щодо порушення позивачем умов договору оренди від 21.08.2014 року, відсутні докази відмови орендарем у виконанні інших умов договору. Натомість, позивачем суду надано докази отримання орендодавцем орендної плати, а також, позивач заперечив надходження від орендодавця будь-яких заяв, прохань, клопотань щодо виконання додаткових умов договору /оранка, культивація, обмолот на присадибних ділянках орендодавця, допомога на лікування, матеріальна допомога в разі смерті/.

Суд вважає, що представник відповідача, обґрунтовуючи заперечення на позов, помилково посилається на постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 183\262\17.

Так, пунктом 6 Договору оренди від 21.08.2014 року чітко передбачено, що додаткові умови договору щодо орендної плати /оранка, культивація та обмолот на присадибних ділянках 0,3 га, надання автомобіля для доставки хворого до лікарні, допомога на лікування надання допомоги в разі смерті орендодавця та ін./ виконується при наявності документів і заяви орендодавця. Отже, за договором оренди від 21.08.2014р. отримання орендної плати у формі послуг та додаткової матеріальної допомоги можливе, лише, за заявою особи, оскільки не може бути безумовною для виконання умова договору про доставку особи до лікарні, чи отримання допомоги на лікування, чи в разі смерті, так як для цього потрібно, принаймні, захворіти, потребувати допомоги.

Пунктом 33 Договору оренди від 26.08.2014 року передбачено розірвання договору оренди в односторонньому порядку за умови несплати в повному обсязі орендної плати в строки встановлені договором. Положеннями даного договору оренди не передбачено процедуру розірвання договору.

Статтею 205 ЦК України передбачено форму правочину та способи волевиявлення.

При цьому слід зазначити, що повідомлення власника земельної ділянки про розірвання договору не є документом, що підтверджує припинення права оренди позивача на земельну ділянку. Інших підстав вважати, що право оренди позивача на земельну ділянку було припинене на дату проведення державної реєстрації цього припинення, у державного реєстратора ОСОБА_2 не було.

Отже, встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було передано в оренду іншого орендаря ту саму земельну ділянку, яка перебувала в користуванні позивача на підставі раніше укладеного договору оренди, строк дії якого не закінчився, на що вказано вище в рішенні. Представник позивача просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 29.12.2017року, укладений між Товаристовм з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод та ОСОБА_1

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Статтею 1 Закону України від 06.10.1998 року (№ 161-XIV) "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

А за ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до абзацу першого частини першої ст. 792 ЦК України, статті 13 Закону України "Про оренду землі" за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;ліквідації юридичної особи-орендаря;відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; Частину першу статті 31 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 509-VI від 16.09.2008 ;набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; Частину першу статті 31 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом № 1702-VI від 05.11.2009 припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Частину першу статті 31 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом № 2404-VI від 01.07.2010 Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов'язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України. Статтю 31 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016 .

За ст.27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, суд вважає, що відповідно до положень п. в ст.152 ЗК України та ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним оспорюваний договір оренди землі, оскільки при його укладенні було порушено вимоги діючого законодавства, земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В ч.2 ст.16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що відповідно до статтей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В даному випадку, позивач не є стороною договору оренди від 29.12.2017 року, але разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.11.2016 року у справі № 6-2540цс16.

А тому, обраний позивачем спосіб захисту його прав узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами.

Як наслідок недійсності правочину, представник позивача просить суд скасувати державну реєстрацію оспорюваного договору оренди.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

А тому, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації договору оренди від 29.12.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (ідентифікаційний код 13737989).

Відповідно до ст.ст. 137, 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів на користь ТОВ Агрофірма Матюші судові витрати по справі, які складаються з судового збору та коштів за надану позивачу правову допомогу на загальну суму 34418 грн. 32 коп., що підтверджено відповідними квитанціями (Т.1 а.с.2,49,134).

Представник відповідача ОСОБА_1 заперечив розмір судових витрат - оплату послуг адвоката позивача, зазначивши на необґрунтованість гонорару адвоката та порушення принципу розумності і співмірності при їх визначенні.

Так, згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

В Додатковій угоді №42 до Договору про надання правової допомоги №17\08-03 від 07.08.2017 р. встановлено розмір винагороди адвоката та порядок здійснення оплати (Т.1 а.с.40).

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування у справі. Стороною відповідача не надано жодного доказу в спростування розміру витрат на правничу допомогу сторони позивача.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу врегульовано Главою 63 Цивільного Кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку , що встановлені договором.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадку і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна в договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно ст. 30 ЗУ Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та\або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд не вбачає підстав для зміни ціни договору про надання правової допомоги чи підстав зменшення розміру витрат на правничу допомогу. З відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 8604,58 грн., що включає і судовий збір, і витрати на оплату послуг адвоката.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: договір про надання правничої допомоги; платіжне доручення в підтвердження оплати юридичних послуг і правової допомоги за рахунком на оплату № 191 від 02.08.2018р., які оформлені у встановленому законом порядку; детальний опис послуг із зазначеннм витраченого часу. В даній справі було призначено 6 судових засідань, неодноразове відкладення розгляду справи відбувалося з причин, що не залежали від сторони позивача. А тому, розмір судових витрат - 8604,58 грн., що підлягають стягненню з кожного відповідача не можна вважати неспівмірним, чи необґрунтованим.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6,13,15,16,203,204,205,215-216,632,792 ЦК України, ст.ст. 124,125,152 ЗК України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Законом України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , ст.ст. 12, 13, 81,137, 141, 258- 265,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним вчинений ОСОБА_1 односторонній правочин щодо розірвання в односторонньому порядку Договору оренди № б\н від 21.08.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ Агрофірма Матюші , оформлений повідомленням ОСОБА_1 від 26.12.2017 року.

Скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії КП Реєстрація нерухомості та бізнесу ОСОБА_2 про державну реєстрацію припинення іншого речового права - права оренди : індексний номер : 39022135 від 28.12.2017 року 12:07:11.

Визнати недійсним договір оренди землі від 29.12.2017 року, укладений між ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) та Товариством з додатковою відповідальністю Шамраївський цукровий завод (ідентифікаційний код 13737989) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220483500:01:001:0068.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради комунальна служба рестрації речових прав ОСОБА_3 про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди : індексний номер : 39122917 від 05.01.2018 15:29:26.

Стягнути з ОСОБА_1, Товариства з додатковою відповідальністю "Шамраївський цукровий завод" (ідентифікаційний код 13737989; місцезнаходження: 09039, Київська область, Сквирський район, село Руда, вулиця Заводська, 27), Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Ккомунальна служба рестрації речових прав та Комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу на користь ТОВ Агрофірма Матюші судові витрати по справі 34 418 грн. 32 коп., /по 8604,58 грн. з кожного відповідача/.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду буде виготовлено не пізніше 25.03.2019 року.

СуддяОСОБА_6