Постанова

від 26.03.2019 по справі 641/898/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 березня 2019року

м. Київ

судова справа № 641/898/17

провадження № 51-9788км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника іншої особи, яка вважає, що оскаржене судове рішення стосується її прав, свобод та інтересів ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах компанії EMPSON LIMITED на ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2018 року про повернення його апеляційної скарги у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000003498

від 17 листопада 2016 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 березня 2017 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 07 лютого 2017 року між заступником Генерального прокурора України ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000003498 від 17 листопада 2016 року.

Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим і призначено покарання: за ч. 1 ст. 256 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 205 КК України у виді штрафу в розмірі

2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь держави 7414,40 грн

у рахунок відшкодування процесуальних витрат.

Не погодившись із цим вироком, адвокат ОСОБА_6 в інтересах компанії EMPSON LIMITED подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2018 року апеляційну скаргу повернуто апелянту на тій підставі, що апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу, тобто на підставі

п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 в інтересах компанії EMPSON LIMITED, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що суддя апеляційного суду, повертаючи апеляційну скаргу на вирок на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_8 , безпідставно відмовив у прийнятті скарги до розгляду, оскільки всупереч ст. 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 24, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України, не врахувавши правових висновків Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не звернув належної уваги на доводи в його апеляційній скарзі про грубе порушення прав та законних інтересів компанії EMPSON LIMITED, допущені місцевим судом при ухваленні вироку на підставі угоди про визнання винуватості, тобто допустив порушення права вказаної компанії на доступ до правосуддя.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні суду касаційної інстанції представник ОСОБА_6 підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити, а прокурор, посилаючись на безпідставність викладених у скарзі доводів, просив залишити без зміни ухвалу судді апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, а касаційну скаргу без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, передбачених

ст. 394 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладання угоди;

2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.

Тобто, положеннями вказаної норми процесуального закону встановлено вичерпний перелік осіб, які можуть оскаржити в апеляційному порядку вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Доводи в касаційній скарзі адвоката ОСОБА_6 про те, що апеляційний суд, не звернувши належної уваги на доводи в його апеляційній скарзі про грубе порушення прав та законних інтересів компанії EMPSON LIMITED місцевим судом при ухваленні вироку на підставі угоди про визнання винуватості (через те, що цей суд у судовому рішенні всупереч засадам презумпції невинуватості необґрунтовано визнав зазначену компанію учасником злочинної організації, діяльність якої спрямовувалась на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, тобто фактично встановив преюдиціальний факт і винуватість компанії в учиненні злочину, передбаченого ст. 255 КК України), дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суддя апеляційного суду, перевіривши апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах компанії EMPSON LIMITED, встановив, що скаргу на вирок місцевого суду, ухваленого на підставі угоди про визнання винуватості, подано всупереч положенням п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, а тому дійшов висновку про необхідність повернення апеляційної скарги.

Такий висновок узгоджується із зазначеними вимогами кримінального процесуального закону, а посилання адвоката ОСОБА_6 на те, що хоча компанія EMPSON LIMITED, і не є учасником процесу в цьому кримінальному провадженні, однак є особою, яка може оскаржити зазначений вище вирок, є безпідставними.

Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначають одну з основних засад судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 2 вказаної норми процесуального закону гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК України, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 393 цього Кодексу апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК України.

Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Разом із тим, у своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддано допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що саму суть права буде зведено нанівець.

Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та якщо не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у його постанові від 03 березня 2016 року (справа №5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.

Крім того, Верховний Суд України у згаданій вище постанові наголосив на тому, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

Натомість вирок місцевого суду на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_8 попри те, що містить згадування назви компанії EMPSON LIMITED, з огляду на формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стосується виключно обвинувачення ОСОБА_8 , який уклав угоду про визнання винуватості.

Дослідження та оцінки правомірності дій інших осіб, зокрема щодо зазначеної компанії, яка такої угоди не укладала, суд не здійснював, а отже, не вирішував наперед питання про її права, свободи чи інтереси, і не встановлював преюдиційних фактів щодо неї.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 не навів переконливих, об`єктивно спроможних доводів, що вирок щодо ОСОБА_8 стосується прав, свобод та інтересів компанії EMPSON LIMITED у розумінні правового висновку, викладеного у вищевказаній постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року, а тому права на оскарження цього вироку на підставі ч. 2 ст. 24, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України компанія не має.

З урахуванням наведеного, суддя апеляційного суду, повертаючи апеляційну скаргу, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2018 року про повернення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах компанії EMPSON LIMITED на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16 березня 2017 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах компанії EMPSON LIMITED без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_9