Ухвала

від 25.03.2019 по справі 191/1090/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/444/19 Справа № 191/1090/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ТОВ СТІЛВУД на ухвалу слідчого судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2019 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалоюслідчого суддівід 14березня 2019року було частково задоволеноклопотання слідчого СВ Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 та накладено арешт на бензопили марок «Stihl» та «Husqvarna», фрагменти деревини, що знаходились у кузові автомобіля марки «КАМАЗ» 5511 реєстраційний номер НОМЕР_1 , які вилучені 12 березня 2019 року під час огляду місця події. У задоволенні клопотання про накладення арешту на автомобіль марки «КАМАЗ» 5511 реєстраційний номер НОМЕР_1 відмовлено.

Обґрунтовуючи прийнятерішення,слідчий суддязазначив,що клопотання слідчого є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині накладення арешту на бензопили марок «Stihl» та «Husqvarna», фрагменти деревини, що знаходились у кузові автомобіля марки «КАМАЗ» 5511 реєстраційний номер НОМЕР_1 . Разом з тим, слідчий суддя вказав, що автомобіль марки «КАМАЗ» 5511 реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , а керувала ним інша особа ОСОБА_9 , не є знаряддям або предметом вчинення даного злочину та не несе на собі його слідів, а тому не відповідає ознакам речового доказу і не може бути арештований на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

В апеляційнійскарзі адвокат ОСОБА_6 ,в інтересахТОВ "СТІЛВУД"просив скасуватиухвалу слідчогосудді,постановити новуухвалу,якою відмовитиу задоволенніклопотання слідчогоіз зобов`язатиповернути вилученемайно.

Вказує,що судом не враховано обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на його вчинення, арештоване майно не є речовим доказом, оскільки є всі необхідні документи на підтвердження законності здійснення санітарної рубки, а отже підстав для реєстрації кримінального провадження у слідчого не було.

Заслухавши доповідь судді, думку адвоката ОСОБА_6 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, клопотання слідчого про арешт майна та надані до нього матеріали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майнає тимчасове,до скасуванняу встановленомуцим Кодексомпорядку,позбавлення заухвалою слідчогосудді абосуду правана відчуження,розпорядження та/абокористування майном,щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозрвважати,що воноє доказомзлочину,підлягає спеціальнійконфіскації упідозрюваного,обвинуваченого,засудженого,третіх осіб,конфіскації уюридичної особи,для забезпеченняцивільного позову,стягнення зюридичної особиотриманої неправомірноївигоди,можливої конфіскаціїмайна.Арешт майнаскасовується увстановленому цимКодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.

Так, наданими матеріалами до клопотання слідчого підтверджується, що 12 березня 2019 року працівниками поліції Синельниківського ВП під час патрулювання території Синельниківського району Дніпропетрвоської області, на автошляху М-18 229 км., було зупинено автомобіль КАМАЗ р.н. НОМЕР_1 , в якому здійснювалася перевозка пиляної деревини та в подальшому встановлено місце спилу дерев, яке здійснювалось без відповідних документів.

12 березня 2019 року Синельниківським ВП ГУНП в Дніпропетровській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040390000414, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну.

У своєму клопотанні слідчий просив накласти арешт на бензопили марок "Stihl" та "Husqavarna", автомобіль марки "КАМАЗ" 5511 реєстраційний номер НОМЕР_1 з фрагментами деревини, що знаходились у кузові, які 12 березня 2019 року вилучено під час огляду місця події, оскільки вони мають значення речових доказів та вказують на вчинення кримінального правопорушення невстановленими особами, у зв`язку з чим, постановою слідчого від 13 березня 2019 року вказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов вірного висновку, що клопотання слідчого СВ Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019040390000414 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що вказане вилучене майно на даній стадії досудового розслідування підлягає арешту, оскільки відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, є речовим доказом та має доказове значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.При цьому,на відмінувід іншихправових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Завданнями застосування арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).

Враховуючи, що вилучене майно є важливим доказом у даному провадженні, а також, що в даному провадженні необхідно провести ряд слідчих та інших процесуальних дій, тому для забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та для запобігання ризикам приховування, пошкодження, знищення, перетворення та відчуження даних речових доказів, які об`єктивно існують у разі незастосування такого заходу, колегія суддів вважає обґрунтованим та доцільним накладення арешту на вказане майно.

Посилання апелянта на те, що судом не враховано обґрунтованість підозри щодо вчинення злочину та достатності доказів, що вказують на вчинення злочину колегія суддів вважає передчасними, оскільки дане кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування та на даний час триває перевірка відповідних обставин у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. У випадку, якщо наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним злочином у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, заявник не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстав для її скасування не встановлено, а тому відповідні доводи та вимоги апелянта задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Синельниківськогоміськрайонного судуДніпропетровськоїобласті від14березня 2019року проарешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: