Ухвала

від 29.03.2019 по справі 520/2188/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/2188/19

Провадження № 1-кс/520/3749/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42016160000000429 від 02.06.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016160000000429, відомості про яке внесені до ЄРДР 31.05.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку 2007 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, у невстановленому місці у директора ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_5 виник корисливий умисел на незаконне відчуження та зміну функціонального використання земельної ділянки, яка знаходилася в межах земель, переданих у постійне користування ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН з призначенням «під закладку селекційних насаджень і маточників винограду для ведення дослідних і навчальних цілей», та в подальшому на розділення її на менші земельні ділянки із функціональним призначенням «для ведення садівництва» та під виглядом отримання земельної ділянки в порядку ст. 118 Земельного Кодексу України, безоплатне отримання їх у приватну власність для себе та третіх осіб, які працюють в ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» та ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова», а також власність іншихтретіх осіб, земельної ділянки для садівництва.

Для вчинення вказаного злочину ОСОБА_6 залучив заступника директора ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН ОСОБА_7 та директора ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН ОСОБА_8 , з якими вступив у злочину змову, зацікавивши їх тим, що вони також отримають у власність по земельній ділянці.

З метою реалізації спільного злочинного умислу, визначивши об`єктом свого злочинного посягання земельну ділянку площею 10, 73 га, яка знаходиться у постійному користуванні ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» під закладку селекційних насаджень та маточників винограду для ведення дослідних і навчальних цілей, ОСОБА_6 13.09.2007 підготовив та направив лист, зареєстрований в журналі вихідної документації за № 787, на адресу президента Української академії аграрних наук ОСОБА_9 , в якому попросив надати дозвіл на вилучення із землекористування земельну ділянку площею 10, 73 га, яка закріплена за ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН згідно Державного акту на право постійного користування землею, з метою створення садового товариства для працівників ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН та ДП ДГ «Таїровське».

На підставі вказаного листа, Президією Української академії аграрних наук видано постанову від 20 вересня 2007, протокол № 14, якою надано згоду на вилучення із землекористування ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН земельної ділянки для створення садового товариства.

Надалі, з метою незаконного вилучення з права постійного користування вказаної земельної ділянки, директор ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН ОСОБА_6 , 26.05.2009 склав та направив до канцелярії Овідіопольської РДА лист на ім`я голови Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_10 , в якому вказав, що враховуючи постанову президії Української академії аграрних наук протокол № 14 від 20 вересня 2007, ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН не заперечує проти припинення права постійного користування частиною земельної ділянки загальною площею 10, 73 га (рілля, що не належить до особливо цінних земель), та віднесення її до земель запасу.

Голова Овідіопольської РДА ОСОБА_10 , на підставі отриманого листа ГУ Держкомзему у Одеській області № 2-4-14/4542 від 15.09.2009, керуючись п. «г» ч. 3 та п. «е» ч. 4 ст. 84, ст. ст. 123, 149, 150 Земельного Кодексу України, листом № 1/35/01-2406 від 17.09.2009 повідомила ОСОБА_6 , що вказані землі відносяться до особливо цінних земель, отже їх вилучення не відноситься до компетенції районної державної адміністрації.

Отримавши вказаний лист, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою, продовжили злочинні дії, спрямовані на незаконне відчуження та зміну функціонального використання земельної ділянки площею 10, 73 га, яка знаходилася в межах земель, переданих у постійне користування ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН з призначенням «під закладку селекційних насаджень і маточників винограду для ведення дослідних і навчальних цілей», для подальшого розділення її на менші земельні ділянки із функціональним призначенням «для ведення садівництва» та під виглядом отримання земельної ділянки в порядку ст. 118 Земельного Кодексу України, безоплатне отримання їх у приватну власність для себе та третіх осіб, які працюють в ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» та ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова», а також власність інших третіх осіб, вони розробили новий злочинний план.

Згідно спільного плану, за листом ОСОБА_6 їм необхідно було отримати від Президії УААН дозвіл на вилучення з права постійного користування Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова дві земельні ділянки загальною площею 86, 92 га, до складу однієї з яких входитиме земельна ділянка 10, 73 га, та передачі її у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова», при цьому без розробки проекту землеустрою змінити документально її функціональне призначення на «для ведення товарного виробництва». Після вказаних дій, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , повинен був звернутися до Овідіопольської РДА з листом про відмову від права постійного користування від земельної ділянки 10, 73 га та передачі її у землі запасу.

Так, з метою реалізації спільного злочинного умислу, ОСОБА_6 на адресу Президента Української академії аграрних наук ОСОБА_9 направив лист за № 893 від 24.11.2009 та доповнення до нього за № 928 від 11.12.2009. Суттю вказаних листів було прохання про надання дозволу на вилучення із землекористування ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» УААН України земельних ділянок площею 86,92 га та передачу їх в постійне користування ДП «ДГ Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» УААН, а також внесення змін до постанови Президії УААН від 20 вересня 2007 року (протокол № 14) в частині того, щоб дозволити вилучення земельної ділянки площею 10, 73 га із землекористування вже не ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» УААН України, а ДП «ДГ Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» УААН України.

Згідно з Постановою Президії УААН від 23.12.2009 № 20 надано згоду на вилучення із землекористування ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН земельних ділянок загальною площею 86, 92 га, а передачу їх у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН. Також, окремою постановою за тим же номером внесені зміни до постанови Президії УААН від 20 вересня 2007 року (протокол № 14). Контроль за вилученням і передачею земельних ділянок, отриманням державних актів на право користування земельних ділянок покладено на директора Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» ОСОБА_6 .

Далі, для завершення злочинного умислу, спрямованого на незаконне припинення права постійного користування та зміну функціонального використання земельної ділянки площею 10, 73 га, яка знаходилася в межах земель, переданих у постійне користування ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» УААН з призначенням «під закладку селекційних насаджень і маточників винограду для ведення дослідних і навчальних цілей», та в подальшому на розділення її на менші земельні ділянки із функціональним призначенням «для ведення садівництва» та під виглядом отримання земельної ділянки в порядку ст. 118 Земельного Кодексу України, безоплатне отримання їх у приватну власність для себе та третіх осіб, які працюють в ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» та ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова», а також власність третіх осіб, які будуть залучені майбутніми спільниками у вчиненні вказаного злочину, в період з 10.05.2010 по 03.08.2010, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою, повідомили про свій злочинний план головного спеціаліста юридичного відділу апарату Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_11 , яка при відкритій вакансії начальника юридичного відділу апарату виконувала обов`язки по вказаній посаді та голову Держкомзему в Овідіопольському районі ОСОБА_12 , які погодились на участь у злочинних діях, спрямованих на незаконне вилучення з права постійного користування ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» НААН земельної ділянки площею 10, 73 га, яка згідно ч. 1 ст. 150 Земельного Кодексу України - є особливо цінною та передачу в землі запасу (за межами населених пунктів), в подальшому передати її на користь осіб, визначених учасникам злочинної групи.

Також, для реалізації спільного злочинного наміру, вказані особи звернулись з метою розробки проекту землеустрою для відведення земельних ділянок до ОСОБА_13 , який будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець « ОСОБА_13 » ідентифікаційний код № НОМЕР_1 , на підставі ліцензії АВ№ 553650 від 12.08.2010, надавав послуги на проведення робіт із землеустрою, землевпорядних робіт.

Згідно спільного злочину наміру ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 для формального виконання вимог ст. 123 Земельного Кодексу України, ОСОБА_13 повинен був розробити проект землеустрою для відведення земельних ділянок, включивши туди осіб, які працюють ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» та ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова», а також формальних отримувачів земельних ділянок - третіх осіб, земельними ділянками яких учасники злочинної групи зможуть розпорядитися на власний розсуд. Даний проект землеустрою, згідноспільної домовленості, ОСОБА_12 , повинен був затвердити, незважаючи на порушення та невідповідність його чинному законодавству. За виконання документів із землеустрою ОСОБА_13 також повинні були відійти номінально у власність земельні ділянки, які формально будуть оформлені на наближених до нього осіб.

В свою чергу, ОСОБА_11 згідно спільного злочинного плану, користуючись тим, що вона є працівником юридичного відділу апарату райдержадміністрації та виконує обов`язки начальника юридичного відділу, скористується своїм службовим становищем та здійснить розробку проектів розпоряджень райдержадміністрації, за зверненнями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про передачу права постійного користування земельними ділянками загальною площею 86, 92 га від ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» до ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» зі зміною виду функціонального призначення, а після цього й проект розпорядження за зверненням ОСОБА_8 про припинення права постійного користування на земельну ділянку площею 10, 73 га та передачу її до земель запасу (за межами населених пунктів), забезпечить реєстрацію заяв підставних осіб в канцелярії Овідіопольської РДА, підпише їх як виконавець та голова юридичного відділу апарату райдержадміністрації та завізує їх у заступників голови Овідіопольської районної державної адміністрації.

За злочинним планом, ОСОБА_12 , користуючись службовим положенням, зобов`язався погодити від свого імені проекти розпоряджень райдержадміністрації, розроблені ОСОБА_11 , за зверненнями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про передачу права постійного користування земельними ділянками загальною площею 86, 92 га від ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» до ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» зі зміною виду функціонального призначення, а після цього й проект розпорядження райдержадміністрації за зверненням ОСОБА_8 про припинення права постійного користування на земельну ділянку площею 10, 73 га та передачу її до земель запасу (за межами населених пунктів), а також після цього погодити проект, розроблений ФОП « ОСОБА_13 », не зважаючи на порушення в ньому, і також підписати проект розпорядження по передачі земельних ділянок, згідно проекту землеустрою, розробленого ОСОБА_13 .

Так, діючи за спільним злочинним планом, заступник директора ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_7 30.07.2010 склав та направив лист вих. № 377 від 30.07.2010 р. до голови Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_14 , в якому просить передати у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» земельні ділянки загальною площею 86,92 га.

У свою чергу, директор ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_8 склав та направив лист вих. № 163 від 30.07.2010 р до голови Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_14 , в якому вказав, що погоджує прийняття у постійне користування земельних ділянок загальною площею 86,92 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказані листи, як до співробітника юридичного відділу та виконуючої обов`язки начальника юридичного відділу Овідіопольської РДА потрапили на виконання до ОСОБА_11 .

На підставі вказаних звернень, ОСОБА_11 , згідно злочинного плану, діючи всупереч п. «г» ч. 3 та п. «е» ч. 4 ст. 84, ст. ст. 123, 149, 150 Земельного Кодексу України, склала та завізувала, як виконавець та начальник юридичного відділу апарату райдержадміністрації, проект Розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації, про припинення права постійного користування на земельні ділянки площею 86,92 га (68,14 га та 18,78 га), які були надані ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» під закладку селекційних насаджень і маточників винограду для ведення дослідних і навчальних цілей та передачу їх у постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова», але вже для ведення товарного сільгоспвиробництва.

ОСОБА_12 , діючи за злочинним планом, всупереч п. «г» ч. 3 та п. «е» ч. 4 ст. 84, ст. ст. 123, 149, 150 Земельного Кодексу України, поставив візу у проекті розпорядження, розробленому ОСОБА_11 , чим засвідчив нібито законність видачі такого розпорядження та прийняття рішення про вилучення з права постійного користування та передачу у постійне користування особливо цінної земельної ділянки та зміну її функціонального призначення без розробки проекту землеустрою обов`язковість якого передбачена ст. 123 ЗК України та Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений Постановою КМУ від 26.05.2004 № 677.

Після цього, ОСОБА_11 вказаний проект розпорядження наданий на підпис заступниками голови Овідіопольської РДА, в результаті чого 03.08.2010 виконуючим обов`язки голови Овідіопольської РДА в Одеській області ОСОБА_15 підписане розпорядження за № 859, згідно вказаного проекту.

Далі, продовжуючи спільний злочинний умисел, директор ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» ОСОБА_8 склав та направив лист вих. № 170 від 09.08.2010 р до голови Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_14 , в якому вказав, що ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» відмовляється від права постійного користування на земельну ділянку площею 10,73 га на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області для задоволення суспільних потреб територіальної громади, а саме: створення садового товариства працівниками Наукового центру «Інституту виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова».

Вказана у листі земельна ділянка 10, 73 га була частиною земельної ділянки площею 18,78 га, переданих ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації № 859 від 03.08.2018. При цьому межі земельної ділянки площею 10, 73 га встановлені не були, проект землеустрою складено не було.

На підставі вказаного звернення ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , розуміючи протиправність своїх дій, продовжила вчиняти дії, згідно злочинного плану, а саме: склала проект Розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації, яким частина земельної ділянки, переданої постійне користування ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» площею 10,73 га, без встановлення її меж, переведена в землі запасу Таїровської селищної ради.

Діючи за злочинним планом, всуперечп. «г» ч. 3 та п. «е» ч. 4 ст. 84, ст. ст.123, 149, 150 Земельного Кодексу України, ОСОБА_12 , розуміючи протиправність своїх дій, поставив візу у проекті розпорядження, розробленому ОСОБА_11 , чим засвідчив нібито законність видачі такого розпорядження та прийняття рішення про вилучення з права постійного користування та передачу в землі запасу особливо цінної земельної ділянки без встановлення її меж, а саме розробки проекту землеустрою, обов`язковість якого передбачена ст. 123 ЗК України та Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений Постановою КМУ від 26.05.2004 № 677.

Після візування ОСОБА_12 даного проекту розпорядження, ОСОБА_11 надала вказаний проект розпорядження на підпис заступниками голови Овідіопольської РДА, після чого, за цим проектом 18.08.2010 головою Овідіопольської РДА в Одеській області ОСОБА_14 підписане розпорядження за № 919.

Так, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 зібрали від осіб, яким за їхнім злочинним умислом повинні були відійти у власність земельні ділянки, заяви про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки на території Таїровської селищної ради. Від імені осіб, з якими у ОСОБА_13 були родинні або дружні стосунки та копіями документів яких йому вдалося заволодіти, заяви були складені без їх участі з підробленими підписами від їх імені.

Серед вказаних заяв також були заяви ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 щодо надання на вказаному масиві їм у власність земельних ділянок.

Використовуючи своє службове становище ОСОБА_11 сприяла тому, щоб вони були внесені до журналу вхідної документації Овідіопольської районної державної адміністрації за номерами від № Т-2624 по № К-2766.

На підставі вказаних заяв новопризначеним начальником юридичного відділу апарату райдержадміністрації ОСОБА_17 , яка була необізнана про злочинний умисел вищевказаних осіб, складено проект Розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації, яким 143 громадянам, згідно заяв, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів). Даний проект розпорядження був завізований заступниками голови Овідіопольської РДА, та заступником голови Держкомзему в Овідіопольському районі ОСОБА_18 . Розпорядження за цим проектом підписане 21.10.2010 виконуючим обов`язки голови Овідіопольської РДА в Одеській області ОСОБА_15 та зареєстроване за № 1234.

Після цього, для виконання вимог розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, обов`язковість якого передбачена ст. 123 ЗК України та Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений Постановою КМУ від 26.05.2004 № 677 ОСОБА_13 , оформлено на посвідчено кліше і печаткоюФОП«Ковердинський Б.О.» проект, який фактично не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування.

Розуміючи, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_19 та ін. громадянам (всього 143 чол.) для ведення садівництва не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, ОСОБА_12 , продовжуючи злочинні дії згідно спільної домовленості, усвідомлюючи протиправність своїх дій, всупереч ст. 123 Земельного Кодексу, підготовив та підписав висновок про погодження даного проекту землеустрою за № 1818-17/4264 від 11 листопада 2010 року.

Вказаний проект землеустрою направлений ОСОБА_13 до Овідіопольської районної державної адміністрації супровідним листом № 296 від 17.11.2010.

На підставі вказаного листа та проекту землеустрою, що надійшов до Овідіопольської РДА начальником юридичного відділу апарату райдержадміністрації ОСОБА_17 , яка була необізнана про злочинний умисел вищевказаних осіб, складено проект Розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації, яким 143 громадянам, згідно проекту землеустрою, передано безоплатно у власність земельні ділянки на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населених пунктів). Даний проект розпорядження був завізований заступниками голови Овідіопольської РДА та ОСОБА_12 . Розпорядження за цим проектом підписане 22.11.2010 головою Овідіопольської РДА в Одеській області ОСОБА_14 та зареєстроване за № 1344.

На підставі вказаного розпорядження, для завершення злочинного умислу ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 із заволодіння земельними ділянками та передачу їх у власність третім особам, а саме 140 осіб, з яких ОСОБА_6 ,, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які за злочинним умислом отримали у власність земельні ділянки, отримали у відділі Держкомзему в Овідопольському районі державні акти на право власності на земельні ділянки., чим спричинили тяжкі наслідки державним інтересам на загальну суму 20 943 598 гривень.

За вказаним фактом на підставі отриманих у ході досудового розслідування доказів 02.02.2019, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, повідомлено про підозру:

-ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с.Депрерадівка, Перевальського р-ну, Луганської області, громадянку України, українку, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму;

-ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Жовтень, Ширяївського району Одеської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;

-ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця д. ПоздняковоФатежського району Курської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого;

-ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с.Вадатурково, Рибницького району, Молдова, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого;

-ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с.Геніївка, Зміївського району, Харківської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 , раніше не судимого.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності ОСОБА_7 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 5123783000:01:002:0081 та земельна ділянка з кадастровим номером 5123783000:01:002:0080.

Згідно даних бази НАІС ОСОБА_7 належить на праві власності транспортний засіб марки Мерседес-Бенс С180тд.н.з НОМЕР_2 , сірого кольору, 1999 року випуску, VIN НОМЕР_3 .

На даний час, з метою забезпечення досягнення дієвості кримінального провадження, а саме для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, виникла необхідність застосувати такий вид заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи володільця речей та документів.

Вказане клопотання сторони обвинувачення просить розглядати без виклику власника майна, з метою забезпечення заборони на використання та розпорядження нерухомим майном.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явилися, разом з тим прокурором було долучено заяву, в якій він просив розгляд клопотання проводити за його відсутності.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, враховуючи положення ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції Українизакріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зКонституцієюУкраїнитаЗаконом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особамаєправомирноволодіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинизабороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Так, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як вбачається з клопотання та долучених до нього матеріалів, досудове розслідування в рамках кримінального провадження №42016160000000429 від 02.06.2016 року здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, а саме за фактом можливого, в порушення вимог законодавства, вилучення з Інституту виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова Академії Аграрних Наук України земельної ділянки площею 10, 73 га, на масиві якої в подальшому були сформовані низка окремих земельних ділянок.

Так, обґрунтованість підозри за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України в повній мірі підтверджується долученими до клопотання матеріалами, а також тими обставинами, що в рамках даного кримінального провадження, зокрема, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які стали власниками земельних ділянок, про які йдеться в клопотанні, повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Слідчий суддя враховує, що згідно матеріалів клопотання, в результаті можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України було спричинено тяжкі наслідки державним інтересам на загальну суму 20943598 гривень, що свідчить про наявність суспільного інтересу, який в даному випадку виправдовує потреби досудового розслідування у такому ступені втручання у права і свободи громадян, про який йдеться в клопотанні.

Попри це, слідчий суддя враховує, що на теперішній час вжиття заходів представницького характеру неможливо, у зв`язку з пропуском строків позовної давності, передбачених ст. ст. 257, 261 ЦК України та відсутністю підстав для їх поновлення. Водночас, у разі наявності вироку суду щодо винних осіб чи інших процесуальних рішень, прийнятих у рамках кримінального провадження, якими буде встановлена винуватість осіб, причетних до незаконного вилучення земель із постійного користування ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова» та факт незаконності вилучення, підстави для поновлення пропущений строків звернення до суду з відповідними позовами у інтересах держави можуть виникнути.

На підставі викладеного, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та необхідність накладення арешту на майно, оскільки надані стороною обвинувачення матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на згадане майно та на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, з метою забезпечення подальшого можливого відшкодування шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, при цьому на даній стадії слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної особи або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких є арешт майна.

В зв`язку з наявністю загроз можливого відчуження зазначеного у клопотанні майна на користь інших осіб, в цілях унеможливлення подальшого відшкодування шкоди за рахунок такого майна, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність накладення заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій або інших дій, що стосуються зміни конфігурації, даних, форм власності, параметрів, цільового призначення вказаного майна.

Згідно ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи завдання, які існують в зв`язку з наявністю необхідності в накладенні арешту майна та про які зазначено вище, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність розгляду поданого клопотання без виклику власника зазначеного у клопотанні майна.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42016160000000429 від 02.06.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України задовольнити.

Накласти арешт на майно із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії або інші дії, що стосуються зміни конфігурації, даних, форм власності, параметрів, цільового призначення наступного майна:

-земельну ділянку з кадастровим номером 5123783000:01:002:0081 (реєстраційний номер 1181783451237);

-земельну ділянку з кадастровим номером 5123783000:01:002:0080 (реєстраційний номер 1181641751237);

-транспортний засіб марки Мерседес-Бенс С180т д.н.з НОМЕР_2 , сірого кольору, 1999 року випуску, VIN НОМЕР_3 .

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1