Ухвала

від 22.03.2019 по справі 335/3026/19

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/3026/19 1-кс/335/2119/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , представника власника майна ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 про арешт майна, подане в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080000000010 від 26.01.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого зазначив, що СУ ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018080000000010 від 26.01.2018, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що з жовтня 2013 року по 08.04.2014 ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді начальника відділу Держземагенства у Токмацькому районі Запорізької області діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб, вчинила дії в результаті яких згідно рішення Токмацької міської ради № 4 від 08.04.2014 була незаконно, без проведення земельних торгів, передана у власність ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЬІМПЕКС» (ЄДРПОУ 22120207) земельна ділянка площею 1,3644 га (кадастровий номер 2311000000:01:010:0116) за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, 69-Б/2, у зв`язку з чим спричинила тяжкі наслідки.

Так, на підставі наказу Держземагенства України № 510-кт/а від 13.02.2013 ОСОБА_4 призначено на посаду начальника відділу Держземагенства у Токмацькому районі Запорізької області.

ОСОБА_4 , діючи умисно, всупереч інтересам служби та достовірно знаючи про те, що на території земельної ділянки, яку мало намір придбати ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЬІМПЕКС» (ЄДРПОУ 22120207), наявні об`єкти нерухомого майна, які належали на праві приватної власності ПРАТ «ТОКМАЦЬКЕ АТП 12308» (ЄДРПОУ 03114129), а також знаючи про те, що нежитлова будівля (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 314432123110), яка розташована за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 69-Б/2, і яка згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.03.2014 (індексний номер 19046508) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.03.2014 (індексний номер 19046858) належить ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЬІМПЕКС» (ЄДРПОУ 22120207), розташовувалась за межами земельної ділянки з кадастровим номером 2311000000:01:010:0064, 18.03.2014 погодила проект землеустрою щодо відведення ТОВ НВФ «ДИЗЕЛЬІМПЕКС» (ЄДРПОУ 22120207) земельної ділянки площею 1,3644 га по вул. Гоголя, 69-Б/2 з кадастровим номером 2311000000:01:010:0116, за шифром агровиробничої групи ґрунтів землі житлової та громадської забудови 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, згідно з даними форми 6-зем, при цьому згідно довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) №86 від 17.03.2014 виданою ОСОБА_4 , вид цільового призначення земельної ділянки: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (0,0626 га); 12.04. - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (1,3018 га).

Згідно висновку судової оціночно-земельної експертизи № 08-17 від 21.06.2017 ймовірна ринкова вартість земельної ділянки площею 1,3644 га (кадастровий номер 2311000000:01:010:0116) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 08.04.2014, визначена у сумі 1455000,00 гривень.

Таким чином, у період приблизно з жовтня 2013 року по 08.04.2014 ОСОБА_4 , діючи умисно, незаконно, в інтересах третіх осіб та всупереч інтересам служби, вчинила зловживання службовим становищем, в результаті чого територіальній громаді м. Токмак Запорізької області спричинено збитки на суму 1020 166,00 гривень, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину і є тяжкими наслідками.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, а саме зловживання службовою особою службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

15 березня 2019 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

У зв`язку з тим, що в результаті дій ОСОБА_4 були спричинені збитки територіальній громаді м. Токмак Запорізької області на суму 1020 166,00 гривень, виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_4 , а саме на частину квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_4 на праві приватної спільної часткової власності, у слідства виникла необхідність у накладенні арешту на майно.

У судовому засіданні слідчий підтримав подане клопотання на підставах, викладених у клопотанні.

Представник власника майна ОСОБА_4 та її адвокат заперечили проти задоволення клопотання та надали суду як доказ отриману на адвокатський запит відповідь Токмацької міської ради №96 від 18.03.2019 року із зазначенням тієї обставини, що інформація про визнання органами досудового розслідування територіальної громади міста Токмака в особі Токмацької міської ради потерпілою у кримінальному провадженні №12018080000000010 від 26.01.2018 року відсутня.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи сторін, слідчий суддя дійшов висновку про відмову в задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його чинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому діючим КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у діючим Кодексом порядку.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, за умов, за яких жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна: можливий розмір шкоди завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані повинні міститися і в клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посилання на норми закону.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

При вирішенні даного клопотання суд враховує мету накладення арешту, зазначену в клопотанні слідчого як захід забезпечення відшкодування завданих кримінальним правопорушенням збитків, можливий розмір шкоди, завданої злочином, наслідки арешту майна для третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Матеріали клопотання не містять доказів про завдання матеріальної шкоди діями підозрюваної саме в даному кримінальному провадженні, така обставина слідчим і в судовому засіданні не доведена, що свідчить про відсутність правових підстав у накладенні арешту на майно.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про необґрунтованість клопотання щодо накладення арешту та про відмову в його задоволенні.

Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170, 172, 173, 175, 369, 372 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 про арешт майна, поданого в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080000000010від 26.01.2018року,за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.364КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 27.03.2019 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1