Рішення

від 22.02.2019 по справі 804/2009/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2019 року Справа № 804/2009/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Офісу великих платників податків ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" про застосування арешту коштів

ВСТАНОВИВ:

Офіс великих платників податків ДФС звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Стиль Д , в якому просить суд:

- застосувати арешт коштів ТОВ Стиль Д на розрахункових рахунках.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року провадження по даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням по справі №804/1971/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль Д" до Офіса великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року провадження по справі було поновлено, справу призначено до розгляду.

Позивач обґрунтовує позовну заяву тим, що представниками відповідача відмовлено у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому позивач законно прийняв рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків відповідно до ст.94 ПК України від 19.03.2018 року.

Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що позивачем протиправно застосовано арешт коштів, оскільки були відсутні підстави проведення перевірки, що підтверджується позовом, у якому відповідач оскаржує наказ №431 від 14.03.2018 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14.03.2018 року Офісом великих платників податків ДФС винесено наказ №431 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Стиль Д з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ ФІРМА БРІАН (код ЄДРПОУ 41110174) за період з 01.07.2017 року по 31.07.2017 року та з ТОВ ІЗОТРАНС (код ЄДРПОУ 41128574) за період з 01.08.2017 року по 30.10.1017 року з податку на додану вартість, а також з податку на прибуток підприємств за період 2017 рік тривалістю 5 робочих днів починаючи з 19.03.2018 року.

Проте, відповідач відмовив у допуску до перевірки, про що складено акт від 19.03.2018 року за №31/28-10-46-11/32014082. 20.03.2018 року прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яке було направлено відповідачу поштою.

Для підтвердження обґрунтованості рішення від 20.03.2018р. №12283/10/28-10-46-10, яким застосовано повний адміністративний арешт майна платника податків - ТОВ Стиль Д , заявник звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю Стиль Д в порядку ст.283 КАС України.

Товариство з обмеженою відповідальністю Стиль Д звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №431 від 14.03.2018р. Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Стиль Д .

Рішенням суду від 15 травня 2018 року по справі №804/1971/18 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ №431 від 14.03.2018 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки "ТОВ "СТИЛЬ Д" Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі № 804/1971/18 скасовано. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Стиль Д до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування наказу від 14 березня 2018 року Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Стиль Д відмовлено.

Постановою Верховного суду від 18.12.2018р. постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2018р. залишено без змін.

Офісом великих платників податків ДФС винесено Наказ №29 від 08.01.2019 року, яким внесено зміни до Наказу Офісу великих платників податків ДФС від 14.03.2018 року №431 та призначено провести документальну позапланову виїзну перевірку "ТОВ "Стиль Д" (код ЄДРПОУ 32014082) з 15.01.2019 року тривалістю 15 робочих днів з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначені по взаємовідносинах: з ТОВ ФІРМА БРІАН (код ЄДРПОУ 41110174) за період з 01.07.2017 року по 31.07.2017 року та з ТОВ ІЗОТРАНС (код ЄДРПОУ 41128574) за період з 01.08.2017 року по 30.10.1017 року з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

На підставі даного наказу та направлення від 11.01.2019 року №1/28-10-46-10 виданого Дніпропетровським управлінням Офісу великих платників податків ДФС, проведена документальна позапланова виїзна перевірка "ТОВ "Стиль Д" (код ЄДРПОУ 32014082) про що складено Акт №25/28-10-46-10/32014082 від 11.02.2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом є адміністративний арешт майна платника податків.

Згідно із п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

- платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з п. 94.6 ст.94 ПК України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до п.94.10 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Вказане положення кореспондується з розділом 4 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 14 липня 2017 року N 632, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2017 р. за N 948/30816, відповідно до якого керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (додаток 2). Обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Враховуючи вимоги ст. 94 ПК України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з п. 94.2 ст. 94 ПК України.

При цьому, накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежено сумою податкового боргу такого платника.

Підпунктом 94.19.3 п.94.19 ст.94 ПК України визначено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з усуненням платником податків причин застосування адміністративного арешту.

Таким чином, оскільки контролюючий орган допущено до перевірки відповідача, після того як останній скористався своїм правом на оскарження наказу в судовому порядку, суд вважає, що відсутні підстави для застосування арешту рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Отже, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.139 КАС України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04 березня 2019 року.

Суддя ОСОБА_1