Рішення

від 28.03.2019 по справі 539/393/19

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/393/19

Провадження № 2/539/390/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 березня 2019 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Гудкова С.В.

з участю секретаря - Павличенко О.А.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Засульської сільської ради Полтавської області, третя особа Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області про визнання права власності на самочинне будівництво,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Засульської сільської ради Полтавської області, третя особа Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області про визнання права власності на самочинне будівництво.

Свій позов мотивував тим, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 йому - ОСОБА_2 належить на праві власності земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,5905 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3. Запис про право власності на яку внесено до реєстру речових прав на нерухоме майно 19.01.2018 року.

Також, згідно Договору дарування №1315 від 27.12.2017 року він являється власником земельної ділянки, площею 1,4125 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка розташована в с.Піски по вул.Перемоги Лубенського району.

У 2017 році на вищевказаних земельних ділянках він закінчив самочинне будівництво нежитлових приміщень без отримання відповідного на те дозволу, а саме:

1) Сарай (стайня), загальною площею 196 кв.м., літера по плану М;

2) Нежитлова будівля (банно-оздоровчий комплекс), загальною площею 209,9 кв.м., літера по плану С-2;

3) Вимощення, літера по плану ІІ;

4) Вигрібна яма, літера по плану №8;

Зазначені будівлі він будував господарським способом, тобто організовував будівельно-монтажні роботи власними силами без залучення підрядних організацій з відповідним дотриманням будівельних, архітектурних, санітарних та екологічних норм.

З початку будівництва ніяких заяв, претензій та скарг щодо збудованої ним нерухомості йому не надходило, що свідчить про те, що будівництвом ним не було порушено права інших осіб.

Після завершення будівництва Приватним підприємством Бюро послуг та консультацій виготовлено технічні паспорти, згідно яких інвентаризаційна вартість збудованої нерухомості становить 1878210 гривень.

Звернувшись до Виконавчого комітету Засульської сільської ради із заявами про надання йому дозволу на будівництво вищевказаних будівель, рішенням виконавчого комітету Засульської сільської ради №665 йому відмовлено у наданні дозволу на будівництво господарських будівель, оскільки він провів забудову без дозвільних документів.

Крім цього, він направив заяву до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції Полтавської області, відповідно до якої прохав прийняти в експлуатацію збудовану ним нерухомість.

13.11.2018 року ним було отримано відповідь від Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції Полтавської області, згідно якого у прийнятті в експлуатацію самочинно збудованого нерухомого майна та повідомлено, що на даний час прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється у відповідності до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року №461, шляхом реєстрації декларації встановленої форми. Іншого порядку прийняття в експлуатацію будівництвом об'єктів не існує. Водночас, зазначений порядок не передбачає введення в експлуатацію будівель, які збудовані самочинно. Також у листі зазначено, що повернутись до питання щодо прийняття самочинно збудованих нежитлових та господарських будівель у експлуатацію можливе лише після вирішення у суді питання щодо права власності на нього, тому він вимушений був звернутись до суду.

Позивач прохає суд визнати за ним - ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_5 виданий Лубенським МВ ГУ МВС України в Полтавській області 10 липня 2009 року, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

- Сарай (стайня), загальною площею 196,0 кв. м., літера по плану М;

- Нежитлова будівля (банно-оздоровчий комплекс), загальною площею 209.9 кв.м., літера по плану С-2;

- Вимощення, літера по плану ІІ;

- Вигрібна яма, літера по плану № 8.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 позовні підтримала, прохає задовольнити .

Представник відповідача Засульської сільської ради в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, щодо вирішення спору покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Полтавській області в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Також щодо позову надав пояснення, згідно якого зазначає, що будівництво банно- оздоровчого комплексу на землях, які відведені для особистого селянського господарства, чинним законодавством не передбачено.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали, докази справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,5905 га, кадастровий номер: НОМЕР_3, є власником даної земельної ділянки, про що внесено до Реєстру речових прав на нерухоме майно 19.01.2018 р. відповідний запис. Також, згідно Договору дарування земельної ділянки № 1315, виданого 27.12.2017 року, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 1,4125 га, кадастровий номер: НОМЕР_4 позивач є власником даної земельної ділянки, про що внесено до Реєстру речових прав на нерухоме майно 27.12.2017 р. відповідний запис (а.с.51-56).

На земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, господарським способом без залучення підрядних організацій, позивач самочинно побудував нежитлові будівлі та споруди, а саме: сарай (стайня), загальною площею 196,0 кв. м., літера по плану М; нежитлову будівлю (банно-оздоровчий комплекс), загальною площею 209.9 кв.м., літера по плану С-2; вимощення, літера по плану ІІ; вигрібну яму, літера по плану № 8.

Відповідно до акту, складеного за результатами проведення (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудування (а.с.80-101), головним інспектором будівельного нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, проведено перевірку дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті: в с.Піски по вул.Перемоги Лубенського району.

Після проведення перевірки, головним інспектором будівельного нагляду, позивача ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 10200 гривень (а.с.112-114), який сплачено (а.с.115) та видано приписи №№27-28 щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою щодо усунення порушення.

На звернення позивачем до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області щодо прийняття в експлуатацію збудованих ним самочинно будівель (а.с.58), листом директора Департаменту від 13.11.2018 року йому було відмовлено, оскільки прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється шляхом реєстрації декларації встановленої форми, іншого порядку не існує (а.с.62).

Крім цього, в матеріалах справи мається рішення Засульської сільської ради №665 від 26.11.2018 року, яким відмовлено позивачеві у наданні дозволу на будівництво вищевказаних будівель (а.с.61).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо), відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об?єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Це ж встановлено і ст.13 та ч. 4 ст. 41 Конституції України - ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право приватної власності регулюється і захищається різними галузями українського права, їх статус характеризується непорушністю, ґрунтується на силі закону. До того ж відповідні зміни у становищі власника можуть бути здійснені виключно за рішенням суду.

Держава прийняла на себе обов?язок захищати приватну власність, забезпечувати її недоторканність. Саме тому ніхто не може бути позбавлений права власності чи бути обмеженим у його здійсненні.

Охорона права власності здійснюється цивільним, кримінальним, адміністративним, іншими галузями законодавства, тобто інститут права власності є комплексним інститутом, що регулюється багатьма галузями українського законодавства.

Суб?єктом права власності може бути будь-який суб?єкт права. При цьому слід зазначити, що стаття 13 Конституції передбачає рівність всіх суб?єктів права власності перед законом.

Коментована стаття містить положення, відповідно до якого особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і порядку, встановленому законом. Тобто, ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності, але при цьому законодавством України встановлені певні випадки такого позбавлення чи обмеження (ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України).

Конституція України встановлює два важелі юридичної гарантії права власності. По-перше, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як за рішенням суду. Це, зокрема, означає, що державні органи не вправі, посилатися на будь-яку доцільність або навіть закон, позбавляти особу майна проти її волі. Власник завжди має право звернутися до суду, доказуючи неконституційність застосованих проти нього заходів, або дій.

У відповідності до ст. 376 ЦК України, самочинним будівництвом є житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частини третьої статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб. Для узаконення самочинного будівництва необхідно звернутись зацікавленій особі до суду з позовом про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - самочинного будівництва. Крім звернення до суду з позовною заявою про визнання права власності на самочинне будівництво необхідно отримати від компетентних державних органів документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

У відповідності приписів Цивільно процесуального кодексу України існує поняття виключної підсудності з, якого вбачається, що спори, які виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 12 постанови від 30.03.2012 р. № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) роз'яснив, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК України). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній. якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України). При цьому вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Згідно звіту про проведення технічного обстеження самочинно збудованих будівель в с.Піски по вул.Перемоги,60 Лубенського району Полтавської області (а.с.39-45) встановлено можливість їх надійної та безпечної експлуатації.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми діючого законодавства, суд вважає, що маються підстави для визнання за позивачем права власності на самочинно збудовані ним будівлі, які побудовані ним на належній йому на праві власності земельній ділянці, а тому позов слід задовольнити.

Оплату судових витрат взяв на себе позивач і не прохає їх стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. ст.ст.12, 19, 76, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст.328, 376 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_5 виданий Лубенським МВ ГУ МВС України в Полтавській області 10 липня 2009 року, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) право власності на самочинно збудовані нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

- Сарай (стайня), загальною площею 196,0 кв. м., літера по плану М;

- Нежитлова будівля (банно-оздоровчий комплекс), загальною площею 209.9 кв.м., літера по плану С-2;

- Вимощення, літера по плану ІІ;

- Вигрібна яма, літера по плану № 8.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Текст повного судового рішення виготовлено 28.03.2019 року.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду С.В.Гудков