Рішення

від 21.03.2019 по справі 120/283/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 березня 2019 р. Справа № 120/283/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Стоматологічна клініка "Пріор"

до: Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоматологічна клініка "Пріор" (далі - ТОВ "Стоматологічна клініка "Пріор", товариство, позивач) звернулось в суд з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (далі - ГУ Держпродсподживслужби, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу відповідач встановив, що 08.11.2018 товариством допущено порушення законодавства про рекламу а саме, розміщено рекламу методів профілактики, діагностики, лікування, і реабілітації без тексту попередження такого змісту: Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я , що займає не менше 15 відсотків площі всієї реклами, яка знаходиться у м. Вінниці, на зупинці ОСОБА_3 по вулиці Соборній на спеціальній стаціонарній конструкції, розміщення реклами без дозволу органу виконавчої влади, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 21, ч. 1 ст. 16 ЗУ Про рекламу . Після витребування відповідачем копії договору (дозволу) на розміщення реклами, витягу з ЄДРПОУ, копії ліцензії на діяльність, інформації про загальну вартість розповсюдженої реклами (накладні, рахунки, акти виконаних робіт, тощо), листом від 21.11.2018 позивач повідомив відповідача, що не замовляв встановлення реклами за вказаною вище адресою, будь яких договорів щодо розміщення реклами не укладав, грошові кошти не сплачував, відповідно рахунки не отримував, акти виконаних робіт не складав і не підписував. Разом з тим, за наслідками розгляду справи про порушення рекламного законодавства, рішенням №001 від 08.01.2019 накладено на ТОВ "Стоматологічна клініка "Пріор" штраф у розмірі 5083 грн.

Ухвалою від 18.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

04.03.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого вказано, що дійсно, спеціалістами ГУ Держпродспоживслужби, 08 січня 2019 року, на виконання вимог пункту 19 Порядку, п.1 ч. 2 та ч.7 ст. 27 Закону №270/96, позивача було притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про рекламу, отже накладено штрафну санкцію у сумі 5083 грн.

Відповідно до п.9 Порядку підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол № 042 від 08.11.2018, складений уповноваженою особою відповідача.

Підставою для складання вищезазначеного протоколу слугувало виявлене порушення позивачем ч. 4 ст. 21 Закону №270/96, а саме: розміщення реклами лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації без тексту попередження такого змісту: Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я , що займає не менше 15% площі всієї реклами на стаціонарній конструкції, що розташована на зупинці ОСОБА_3 по вул. Соборній у м. Вінниці.

Відповідач, керуючись правом, наданим п. 13 Порядку, направив запит до Вінницької міської ради щодо замовника та розміщувана вищезазначеної реклами, та отримав відповідь, що дозвільні документи на розміщення даного рекламного засобу в департаменті архітектури та містобудування відсутні, розміщувачем реклами є ПП ЦЕНТР-ПЛЮС , замовником (розповсюджувачем) є стоматологічна клініка Пріор .

Отже, відповідно до вимог ст. 1 Закону №270/96 позивач є особою, що здійснює розповсюдження реклами, тобто розповсюджувачем реклами.

Крім того, позовна заява також є безпідставною, так як ґрунтується виключно на посилання Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Відповідач наголосив, що ОСОБА_4 № 877-V не регулює правовідносини у сфері реклами, виключно ОСОБА_4 №270/96 регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням реклами на території України, про що зазначено у ч. ст. 2 Закону №270/96.

12.03.2019 представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що у відзиві відповідач зазначає про те, що діяв на виконання вимог пункту 19 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою КМУ № 693 від 26.05.2004 року (далі - Порядок).

В оскаржуваному рішенні не йдеться про те, що воно виноситься в порядку, передбаченому Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою КМУ № 693 від 26.05.2004 року, а приймається в порядку ст. 27 Закону України Про рекламу (далі - ОСОБА_4).

Протокол також не складений в порядку, передбаченому зазначеним Порядком, в ньому зазначено про порушення, що передбачено ч. 4 ст. 21 Закону та ч. 2 Порядку.

Отже, відповідач не має право керуватись Порядком та при винесені оскаржуваного рішення та не керувався ним.

Крім того, зазначив, що не є належним та допустимим доказом замовлення реклами позивачем у спосіб зазначення найменування останнього на рекламному носії. Тим більше, це встановив не відповідач шляхом проведення заходів державного контролю, а виконавчий орган міської ради шляхом зчитування інформації з рекламного носія, який до того ж незаконно розміщений.

Іншим доказом розміщення реклами позивачем, відповідач вважає копію фотофіксації порушення. З даної копії не можливо встановити який рекламний носій на даному фотознімку, де він розташований. Відповідач не зазначає в порядку яких заходів державного нагляду отримано копію фотофіксації порушення і де знаходиться оригінал даної фотофіксації.

21.03.2019 представником відповідача подано додаткові пояснення по справі.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, відповіді на відзив, позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечила щодо заявленого позову з підстав викладених у відзиві, додаткових поясненнях. Просила відмовити в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Стоматологічна клініка "Пріор".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

08.11.2018 посадовою особою ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області складено протокол №042 про порушення законодавства про рекламу.

08.11.2018 ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області за №02-7.04.-01/54/3 ГУ направлено ТОВ "Стоматологічна клініка "Пріор" вимогу в порядку ч.2 ст.27 Закону України "Про рекламу", згідно якої вказано, що виявлено розміщення реклами лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації без тексту попередження такого змісту: Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я , що займає не менше 15% площі всієї реклами, що є порушенням вимог ч.1 ст.21 Закону "Про рекламу", ч.2 Порядку накладення штрафів з порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 №693.

Вимагали в термін до 22.11.2018 надати копії договору (дозволу) на розміщення реклами, витяг з ЄДРПОУ, копію ліцензії на діяльність, інформацію про загальну вартість розповсюдженої реклами (накладні, рахунки, акти виконаних робіт, тощо).

Вказано, що дана вимога поширюється на об'єкт зовнішньої реклами, що розміщений на стаціонарній конструкції у м.Вінниці на зупинці ОСОБА_3.

Листом від 21.11.2018 №17 позивач повідомив, що ТОВ "Стоматологічна клініка "Пріор" не замовляло встановлення реклами за вказаною вище адресою, будь яких договорів щодо розміщення реклами не укладало, грошові кошти не сплачувало, відповідно рахунки не отримувало, акти виконаних робіт не складало і не підписувало.

Вимогою від 22.11.2018 №02-7.04.-01/5628 Держпродспроживслужбою повідомлено про розгляд справи про рушення рекламного законодавства 05.12.2018 о 11:00 год.

У відповідь на звернення відповідача від 03.12.2018, виконавчим комітетом Вінницької міської ради листом від 18.12.2018 №01-00-010-6028 інформовано останнього, що відповідно наведеної інформації по рекламному засобу розміщувачем реклами є ПП "Центр-Плюс", замовником стоматологічна клініка "Пріор".

Рішенням ГУ Держпродспоживслужби №001 від 08.01.2019 за неможливість встановлення вартості реклами, недотримання встановлених вимог щодо розміщення реклами, за що передбачена відповідальність згідно ч.7 ст.27 Закону України "Про рекламу", накладено на позивача штраф у розмірі 5083 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, вважаючи, що відповідач при здійсненні державного нагляду, мав би керуватись Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а безпосередньо об'єкт стосовно якого встановлено порушення виготовлений та встановлений не на замовлення ТОВ "Стоматологічна клініка "Пріор", позивач звернувся до суду з вимогами про скасування рішення ГУ Держпродспоживслужби №001 від 08.01.2019.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті даної спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження ГУ Держпродспоживслужби в Вінницькій області області регулюються нормами законів України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року № 877-V (далі - ОСОБА_4 №877), "Про рекламу" від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР (далі ОСОБА_4 №270/96), "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року №1023-XII (далі - ОСОБА_4 №1023) та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26 травня 2004 року (далі - Порядок № 693).

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону №877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №877 виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Тобто, органи уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, спосіб здійснення державного нагляду (контролю) встановлюються виключно законами.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Так, положення Закону №877 встановлюють загальні засади державного нагляду (контролю) по відношенню до всіх сфер діяльності суб'єктів господарювання, однак, конкретні ж засоби, порядок та процедура здійснення державного нагляду (контролю) можуть встановлюватись спеціальними законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами є ОСОБА_4 України "Про рекламу" від 03.07.1996 № 270/96-ВР. ОСОБА_4 регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України (частини 1 статті 2 Закону № 270/96).

Відповідно до статті 1 Закону № 270/96 реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Так, зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг (стаття 1 Закону № 270/96).

В силу вимог частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил ( 2067-2003-п ), що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Згідно з частиною 4 статті 21 Закону № 270/96 (окрім іншого), реклама лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити: текст попередження такого змісту: "Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я", що займає не менше 15 відсотків площі (тривалості) всієї реклами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 270/96 контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Отже, наведені вище норми Закону №877 вказують на те, що виключно законами встановлюються органи та їх повноваження. При цьому, суб'єкт владних повноважень у своїй діяльності керується не тільки цим Законом №877, а і іншими нормативно - правовими актами (законами), які визначають повноваження щодо виявлення і запобігання порушення вимог законодавства та забезпечення інтересів суспільства, в тому числі і в частині надання належної якості послуг (ст.1, ст.4 Закону №877).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою КМУ №667 від 02.09.2015 року (далі - Положення) встановлено, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику (окрім іншого), у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Відповідно до частини 4 пункту 9 Положення, одним із основних завдань Держпродспоживслужби є здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, та прийняття рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, а також про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Частиною 7 Положення передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів.

На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право:

- вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;

- вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;

- надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень;

- приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;

- приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.

Рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право:

- бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону;

- подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду (стаття 26 Закону №270/96).

Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 693.

У відповідності до п. 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду (п. 12 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу).

Пунктом 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу встановлено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Пунктом 14 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу передбачено, що Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Згідно п. 16 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи.

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (п. 18 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу).

Як встановлено судом, посадовими особами Держпродспоживслужби відповідно до протоколу від 08.11.2018 №042 задокументовано те, суб'єкт господарювання ТОВ "Стоматологічна клініка "Пріор" здійснив розміщення реклами лікарських засобів, медичних виробів, методів профілактики, діагностики, лікування та реабілітації без тексту попередження такого змісту: Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я , що займає не менше 15% площі всієї реклами на стаціонарній конструкції, що розташована на зупинці ОСОБА_3 по вул. Соборній у м. Вінниці. Вказаний факт зафіксовано за допомогою фотозйомки, що є додатком до протоколу про порушення законодавства про рекламу.

22.11.2018 позивачу направлено повідомлення про розгляд справи щодо порушення рекламного законодавства 05.12.218 о 11:00 год.

Відповідно до встановлених обставин справи вбачається, що посадовими особами Держпродспоживслужби дотримано наведені вище критерії, які стосуються процедури документування та розгляду матеріалів про порушення законодавства про рекламу.

Стосовно посилань позивача про відсутність відомостей щодо проведення будь-якої з перевірок (планової чи позавпланової), відсутності наказу на призначення перевірки, посвідчень (направлень) на здійснення заходу при здійсненні державного нагляду (контролю) товариства та відсутність приписів чи інших розпорядчих документів щодо усунення виявлених порушень, суд зазначає наступне.

Порядком № 693, передбачено певну процедуру розгляду справ у сфері порушень законодавства про рекламу. В загальному вигляді така процедура складається з 5 етапів: 1) складання протоколу про порушення законодавства про рекламу, в якому фіксуються виявлені порушення, 2) за наявності ознак порушення законодавства про рекламу прийняття рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, 3) отримання контролюючим органом на вимогу усних або письмових пояснень, іншої інформації про порушення законодавства про рекламу, 4) розгляд справи і 5) прийняття рішення про накладення штрафу.

Однак, той факт, що законодавчо не встановлено спосіб і процедуру попередження суб'єкта перевірки, про проведення контрольного заходу, не є свідченням того, що посадові особи Держпродспоживслужби діяли не в спосіб і не в межах визначених законодавством, а наведені вище норми чітко визначають процедуру перевірки, яка розпочинається з етапу складення протоколу.

При цьому, суб'єкт владних повноважень не має на меті перевіряти господарську діяльність суб'єкта перевірки, а документує виключно факт порушення. Саме з цією метою законодавець в наступних етапах процедури перевірки визначив такий етап, як розгляд справи про порушення законодавства про рекламу, на якому суб'єкт перевірки має можливість спростувати наявність складу правопорушення.

Враховуючи вищезазначене, суд вказує щодо безпідставності доводів представника позивача в частині того, що жодних підстав для проведення перевірки, та щодо порядку призначення та проведення перевірки.

Суд зауважує на ту обставину щодо не винесення припису чи іншого розпорядчого документу в частині усунення виявлених порушень, оскільки, право суб'єкта владних повноважень щодо винесення припису визначено в частині 2 статті 26 Закону № 270/96, та не є імперативними. Разом з тим, таке право, як винесення припису теж не є абсолютним, оскільки воно настає тільки у випадку наявного і доведеного складу правопорушення.

Отже, аналіз норм Законів №877 та №270/96 дає підстави вважати, що фінансова санкція за вчинене правопорушення та припис про усунення причин і умов порушення є окремими видами реагування. Іншими словами, припис, як акт індивідуальної дії спрямований на усунення причин і умов вчиненого правопорушення, а санкція це вид покарання, який несе особа за таке порушення.

Щодо іншої частини обґрунтувань позивача в частині фотофіксації вчиненого правопорушення, суд зауважує наступне.

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються (в тому числі) і такими засобами, як письмові, речові і електронні докази.

Належність та допустимість доказів в адміністративному судочинстві визначено нормами статей 73 та 74 КАС України. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як встановлено судом, дослідивши фото кольорового формату, можливо зробити висновок про те, що такі докази - як фото, є належними та допустимими у спірних правовідносинах та свідчать про недотримання суб'єктом господарювання вимог закону України "Про рекламу", зокрема частини першої статті 21.

Разом з тим, стосовно доводів позивача, щодо тієї обставини, що у Держпродспоживслужби відсутні належні та допустимі докази того, що замовником реклами є ТОВ "Стоматологічна клініка "Пріор", оскільки його найменування зазначено на рекламному носії, суд зауважує наступне.

В контексті даної спірної ситуації, відповідач, керуючись правом, наданим п. 13 Порядку, направив запит до Вінницької міської ради щодо замовника та розміщувана вищезазначеної реклами, та отримав відповідь від 18.12.2018 №01-00-010-60621, згідно якої вказано, що дозвільні документи на розміщення даного рекламного засобу в департаменті архітектури та містобудування відсутні, розміщувачем реклами є ПП ЦЕНТР-ПЛЮС , замовником є стоматологічна клініка Пріор .

Відповідно до ч. 2 ст. 27 вказаного Закону відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:

1) рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;

2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;

3) розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Відповідно частини 7 статті 27 Закону України "Про рекламу" у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В даному випадку, на переконання суду листом виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18.12.2018 №01-00-010-60621, підтверджено що дозвільні документи на розміщення даного рекламного засобу в департаменті архітектури та містобудування відсутні, розміщувачем реклами є ПП ЦЕНТР-ПЛЮС , а замовником є стоматологічна клініка Пріор .

Доводи представника позивача щодо того, що товариство не замовляло встановлення реклами за вказаною адресою, будь яких договорів щодо розміщення реклами не укладало, грошові кошти не сплачувало, відповідно рахунки не отримувало, акти виконаних робіт не складало і не підписувало, суд відхиляє як такі, що не звільнять позивача від визначеної законом відповідальності за умови підтвердження факту замовлення реклами саме ТОВ "Стоматологічна клініка "Пріор" в листі виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18.12.2018 №01-00-010-60621.

Крім того, суд зауважує, що статтею 1 Закону України "Про рекламу" визначено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Тобто, за умови розміщення інформації, яка призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо саме ТОВ "Стоматологічна клініка "Пріор" на спеціальній стаціонарній конструкції у м.Вінниці на зупинці ОСОБА_3, слід наголосити, що зацікавленим у розповсюдженні такої реклами є саме позивач.

Оскільки в ході судового розгляду справи встановлено, що ТОВ "Стоматологічна клініка "Пріор" є замовником реклами, розповсюдженої з порушенням законодавства про рекламу, а тому ТОВ "Стоматологічна клініка "Пріор" і є відповідальним рекламодавцем, як розповсюджувач реклами, винний в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення №001 від 08.01.2019, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем, суд доходить висновку, що мотивація, на яку посилається останній, не дає суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Стоматологічна клініка "Пріор" (вул. 600-річчя, 60, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 32538191)

Відповідач: Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області (вул. Максимовича, 19, м.Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 40310643)

Повний текст рішення суду складено 28.03.19

Суддя Томчук Андрій Валерійович