Рішення

від 21.03.2019 по справі 200/14854/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2019 р. Справа№200/14854/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., при секретарі судового засідання Сєрих М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Донецької області

про: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17 липня 2018 року № М-3134/0-1668/0/37-18, від 16.10.2018 року № М-4767/0-2379/0/37-18, якими ОСОБА_1 безпідставно відмовлено у затвердженні "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області затвердити ОСОБА_1 "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Кононенко І.Ю. - за довірен.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17 липня 2018 року № М-3134/0-1668/0/37-18, від 16.10.2018 року № М-4767/0-2379/0/37-18, якими ОСОБА_1 безпідставно відмовлено у затвердженні "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області затвердити ОСОБА_1 "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області. Позивач зазначає, що Головним управлінням надано рішення про відмову в затвердженні проекту, яке викладене у листі від 17.07.2018 року № М-3134/0-1668/0/37-18. Позивач вказує на те, що після отримання листа відповідача з зауваженнями проект було вдруге подано до управління з письмовими поясненнями щодо не відповідності зауважень, викладених в листі нормам діючого земельного законодавства та протиправних дій щодо незатвердження проекту до Головного управління, відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України. Позивач зазначає, що відповідачем вдруге було надано рішення про відмову в затвердженні проекту з тих же самих протизаконних підстав, яке викладене у вигляді листа від 16.10.2018 року № М-4767/0-2379/0/37-18. Позивач посилається на те, що зауваження викладені у листах відповідача несуть протиправний характер та не містять підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, оскільки такою підставою може бути лише не відповідність проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів згідно ст. 132 Земельного кодексу України.

Позивач у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву позивач посилається на те, що поданий на розгляд проект землеустрою не вповній мірі відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, у відповідності до чого підготувати відповідні рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність не є можливим.Також, відповідач зазначив, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є його дискреційними повноваженнями, оскільки Головне управління користується незалежним дискреційним правом щодо рішень, коли воно може або надати земельні ділянки, або надати вмотивовану відмову в їх наданні. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав викладені обставини та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 13 лютого 2019 року.

13 лютого 2019 року підготовче засідання відкладено на 05 березня 2019 року, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання представників сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 201 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 березня 2019 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, 28 лютого1991 року народження, є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 9-10).

З матеріалів справи встановлено, що 20 листопада 2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га сіножатей із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Іллічівської (нині - Покровської) сільської ради Першотравневого (нині - Мангушського) району Донецької області для ведення особистого селянського господарства (а.с. 48).

До клопотання позивачем були додані: копія паспорту, інн, посвідчення учасника ОБД, викоріювання земельної ділянки.

Зазначене клопотання було отримано уповноваженою особою відповідача, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 50).

Позивач стверджуючи про те, що не отримавши протягом місяця жодної відповіді від відповідача, керуючись п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України уклав договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 13-03/02 від 20.02.2018 року з ФОП ОСОБА_3 та направив повідомлення до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про укладання договору на розроблення проекту землеустрою (а.с. 51-52, 53).

Зазначене повідомлення отримано уповноваженою особою відповідача, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 55).

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що направив на адресу позивача лист від 27.12.2017 року за №К-6805/0-4342/6-17, відповідно до якого повідомив, що на витребувану земельну ділянку відповідачем вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі.

Відповідач зазначив, що зазначена відповідь була направлена на адресу позивача звичайним листом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 направив на адресу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області загальною площею 1,3260 га, в тому числі пасовища 1,3260 га, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства (а.с. 21).

Листом від 17.07.2018 року за № М-3134/0-1668/0/37-18 Про розгляд проекту землеустрою Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області проект землеустрою був повернутий позивачу на доопрацювання (а.с. 23).

Після усунення недоліків, позивач знов звернувся до управління з клопотанням про затвердження проекту землеустрою (а.с. 22).

16.10.2018 року відповідачем була надана відповідь за № М-4767/0-2379/0/37-18, про те, що зауваження вказані у листі усунені не в повному обсязі, а саме:

- проект землеустрою не відповідає статті 50 Закону України Про землеустрій , а саме, відсутнє рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- в акті прийому-передачі межових знаків на зберігання (стор.48) відсутній підпис суміжного землекористувача (ст.96 Земельного кодексу України, додаток 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376) (а.с. 24).

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно частиною другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідност. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Положеннями п. 1ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2ст. 22 ЗК України).

При цьому, п. а ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянам у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

За приписами ч. 4 ст. 122 ЗК Україницентральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року 15 (далі за текстом - Положення 15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 пункту 4 Положення 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи. Положеннями п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

У відповідності до абзацу 1 частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд зауважує, що позивачем було здійснено ряд необхідних дій для безоплатного отримання земельної ділянки, а саме: отримано розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за принципом мовчазного погодження , замовлено розробку проекту землеустрою, отримано висновок про погодження проекту землеустрою.

Так, частиною 9-11 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, після отримання висновку ГУ Держгеокадастру у Київській області про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 25.04.2018 року № 3895/85-18 (а.с. 63) було здійснено звернення до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки, однак, станом на час розгляду справи рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність відповідачем не прийнято.

На звернення позивача, відповідач листами надавав пояснення щодо невідповідності поданого на розгляд проекту землеустрою, оскільки останній не вповній мірі відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У свою чергу, частиною 1 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч.5 ст.186-1 ЗК України).

Згідно з ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною 8 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Тобто, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що під час погодження проекту землеустрою відповідний орган має право відмовити у погоджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав невідповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, що було зазначено відповідачем у відповідях на звернення позивача.

Однак, після погодження проекту землеустрою передбачено два альтернативні варіанти рішень, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Тобто, законодавством не передбачено, під час затвердження проекту землеустрою, можливості направлення погодженого проекту землеустрою на доопрацювання, без складання рішення про відмову в затвердженні проекту землеустрою, натомість, у порушення чинного законодавства, відповідачем направлялися листи-відповіді про розгляд заяви про затвердження проекту землеустрою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач двічі звертався до управління з клопотаннями про затвердження проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність, до якої був наданий зокрема висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 25.04.2018 року № 3895/82-18.

За результатами розгляду клопотань відповідачем надано листи - відповіді, з яких вбачається, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не в повній мірі відповідає положенням вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, та зроблені зауваження до проекту, які необхідно усунути.

Отже, рішення передбачене статтею 118 Земельного кодексу України відповідачем прийнято не було.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" та передання у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області затвердити ОСОБА_1 "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, суд зазначає наступне.

Відповідно п.1 Положення "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.29015 року № 15 (далі - Положення №15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Підпунктом 31 п. 4 Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

У відповідності до Положення № 15 Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

З урахуванням вищезазначених норм та положень статті 118 ЗК України, повноваження щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду належить виключно відповідачу, для реалізації яких йому надано право діяти в установлений законодавством спосіб, не виходячи за межі компетенції, дотримуючись норм земельного законодавства, при цьому суд у даному випадку не може втручатись у виключну компетенцію відповідача.

Як зазначалось відповідачем рішення у відповідності до вимог ч. 9 статті 118 ЗК України не прийнято.

У відповідності до п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача у відповідності до вимог ч. 9 статті 118 ЗК України та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" та передання у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, або про відмову у затвердженні з посиланням на законні підстави

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" та передання у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" та передання у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області та прийняти рішення відповідно до ч. 9 статті 118 Земельного кодексу України про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Приписами частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те. що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17 липня 2018 року № М-3134/0-1668/0/37-18, від 16.10.2018 року № М-4767/0-2379/0/37-18, якими ОСОБА_1 безпідставно відмовлено у затвердженні "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області затвердити ОСОБА_1 "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" та передання у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області.

Зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області" та передання у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_2 на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області та прийняти рішення відповідно до ч. 9 статті 118 Земельного кодексу України про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (87500, Донецька область, Першотравневий район, с. Іллічівське, вул. Худолія, буд. 28, РНОКПП 39767332) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області (85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13, код ЄДРПОУ 39767332) судовий збір в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 21 березня 2019 року в присутності представника відповідача.

Повний текст рішення складено та підписано 01 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.