Постанова

від 26.06.2019 по справі 200/14854/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року справа №200/14854/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М., Геращенка І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі № 200/14854/18-а (головуючий суддя І інстанції Олішевська В.В.), складене в повному обсязі 01 квітня 2019 року в м. Слов`янськ Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17 липня 2018 року № М-3134/0-1668/0/37-18, від 16 жовтня 2018 року № М-4767/0-2379/0/37-18, якими ОСОБА_1 безпідставно відмовлено у затвердженні «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області» щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_1 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області затвердити ОСОБА_1 «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області» щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_1 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 17 липня 2018 року № М-3134/0-1668/0/37-18, від 16 жовтня 2018 року № М-4767/0-2379/0/37-18, якими ОСОБА_1 безпідставно відмовлено у затвердженні «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області» щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_1 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області;

- зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області затвердити ОСОБА_1 «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області» щодо відведення земельної ділянки площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_1 у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області (а.с. 4-8).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області» та передання у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_1 на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області» та передання у власність громадянину ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,3260 га кадастровий номер НОМЕР_1 на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області та прийняти рішення відповідно до ч. 9 статті 118 Земельного кодексу України про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 91-96).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності тому, що відповідний дозвіл надано іншій особі.

Вважає, що відмова у наданні дозволу не позбавляє позивача на реалізацію встановлених ст. 118 Земельного кодексу України прав на отримання земельної ділянки безоплатно і, тому, не несе до особи негативних наслідків.

Зазначає, що діяльність відповідача є його дискреційними повноваженнями та виключною компетенцію органу (а.с. 100-105).

Позивач, представник відповідача в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (а.с. 9-10).

З матеріалів справи встановлено, що 20 листопада 2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0 га сіножатей із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Іллічівської (нині - Покровської) сільської ради Першотравневого (нині - Мангушського) району Донецької області для ведення особистого селянського господарства (а.с.12-13, 48).

До клопотання позивачем були додані: копія паспорту, ідентифікаційний номер, посвідчення учасника ОБД, викопіювання земельної ділянки.

Зазначене клопотання було отримано уповноваженою особою відповідача, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 50).

Позивач стверджуючи про те, що не отримав протягом місяця жодної відповіді від відповідача,тому керуючись п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України уклав договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 13-03/02 від 20.02.2018 року з ФОП ОСОБА_2 та направив повідомлення до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про укладання договору на розроблення проекту землеустрою (а.с. 51-52, 53).

Зазначене повідомлення отримано уповноваженою особою відповідача, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 55).

У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що направив на адресу позивача лист від 27 грудня 2017 року за №К-6805/0-4342/6-17, відповідно до якого повідомив, що на витребувану земельну ділянку відповідачем вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі. Зазначена відповідь була направлена на адресу позивача звичайним листом.

Механошин ОСОБА_3 направив на адресу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої за межами населених пунктів на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області загальною площею 1,3260 га, в тому числі пасовища 1,3260 га, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства (а.с. 21,22).

Листом від 17 липня 2018 року за № М-3134/0-1668/0/37-18 Про розгляд проекту землеустрою Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області проект землеустрою був повернутий позивачу на доопрацювання після повторного його розгляду(а.с. 23).

Після усунення недоліків, позивач знов звернувся до управління з клопотанням про затвердження проекту землеустрою (а.с. 22).

16 жовтня 2018 року відповідачем була надана відповідь за № М-4767/0-2379/0/37-18, про те, що зауваження вказані у листі усунені не в повному обсязі, а саме:

- проект землеустрою не відповідає статті 50 Закону України Про землеустрій , а саме, відсутнє рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- в акті прийому-передачі межових знаків на зберігання (стор.39) відсутній підпис суміжного землекористувача (ст.96 Земельного кодексу України, додаток 2 до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376) (а.с. 24).

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем в порушення ст. 118 Земельного кодексу України не прийнято рішення щодо розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність, відтак дії відповідача в цій частині є протиправними.

При цьому, суд першої інстанції зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення відповідно до ч. 9 статті 118 Земельного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями п. 1 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 ЗК України).

При цьому, п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст. 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянам у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

За приписами ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Положеннями п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, законом чітко визначено, що за результатами розгляду клопотання відповідний орган виконавчої влади повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або надати вмотивовану відмову в його наданні.

Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що позивач двічі звертався до управління з клопотаннями про затвердження проекту землеустрою та передання земельної ділянки у власність, до якої був наданий зокрема висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 25 квітня 2018 року № 3895/82-18.

За результатами розгляду клопотань відповідачем надано листи - відповіді, з яких вбачається, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не в повній мірі відповідає положенням вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, та зроблені зауваження до проекту, які необхідно усунути.

З наданої відповіді не вбачається, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, обґрунтовує підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку із невідповідністю земельної ділянки, на яку претендує позивач, вимогам ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Отже, рішення передбачене статтею 118 Земельного кодексу України відповідачем прийнято не було.

Зі змісту оскаржуваної відповіді можливо зробити висновок, що відповідач фактично ухилився від розгляду клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою обмежившись посиланням на те, що спірна земельна ділянка надана у розробку іншій особі.

Зазначене спростовує посилання апелянта, що відповідь не позбавляє особу права на реалізацію встановлених ст. 118 Земельного Кодексу України прав на отримання земельної ділянки безоплатно у власність тому, не несе для особи негативних наслідків.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що відповідач створив перешкоди позивачу на шляху реалізації права на отримання земельної ділянки у власність.

Частиною 7 статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у ч. 7 ст. 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Так, у ст. 118 ЗК України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333).

Нормами п. 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області, а відтак такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що даний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

В даному випадку має місце протиправна бездіяльність і лист відповідача у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності за змістом та формою не можуть вважатися «відмовою» у розумінні ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Враховуючи, що протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені у ч. 7 ст. 118 ЗК України, у визначений законом строк, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з урахуванням вимог п. 8 Положення № 333.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 806/2208/17.

Посилання, апелянта, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не інакше, як у спосіб передбачений приписами спеціальних норм Земельного кодексу України є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу, суд до уваги не приймає, оскільки судом першої інстанції зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання (заяву) позивача з урахуванням висновків у даному судовому рішенні, а не надати дозвіл.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі № 200/14854/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі № 200/14854/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 червня 2019 року.

Судді Т.Г.Арабей

Г.М. Міронова

І.В. Геращенко