Рішення

від 21.03.2019 по справі 1340/5964/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5964/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом приватного підприємства «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» (далі - позивач, ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № ЛВ2644/1469/АВ/ФС від 16.11.2018 про накладення штрафу на ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» у розмірі 297840, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем було проведено інспекційне відвідування позивача з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків. За результатами вказаної перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України Про оплату правці та зазначено, що згідно поданих табелів обліку робочого часу та відомостей нарахувань заробітної плати за 2017 рік встановлено, що у позивача з червня 2017 року не проводилась індексація заробітної плати для восьми працівників, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та з липня 2017 року для ОСОБА_10 16.11.2018 відповідач прийняв оскаржувану постанову, якою на позивача штраф у розмірі 297840, 00 грн. Однак, позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що зазначенні у приписі вимоги позивачем було виконано у строк та письмово повідомлено про це відповідача, зокрема здійснено нарахування та виплату індексації заробітної плати та святкових за 2017-2018р.р. На переконання позивача, у відповідача були відсутні підстави для накладення на позивача штрафу, оскільки індексація не відноситься до мінімальних державних гарантій, визначених у ч.1 ст.12 Закону № 108, відтак притягнення позивача до відповідальності на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України є протиправним. Додатково зазначив, що у відповідності до вимог п. 29 Порядку №295 заходи притягнення об'єкта відвідування до відповідальності за недодержане мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису. Проте, відповідач всупереч наведених норм наклав на позивача штраф 16.11.2018 року, а припис складений 26.10.2018. Просив позов задовольнити.

В судове засідання представник позивача не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позов. Свої доводи обґрунтовує тим, що за результатами інспекційного відвідування було встановлено, що позивачем з червня 2017 року не проводилась індексація заробітної плати для восьми працівників, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та з липня 2017 року для ОСОБА_10 Звернув увагу суду, що позивач не заперечує факту порушення ним вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП та ст. 33 Закону України №108, а усунення вказаного порушення не може бути підставою для звільнення позивача від фінансової відповідальності, оскільки відповідно до п. 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Зазначив, що притягнення позивача до фінансової відповідальності за порушення вимог законодавства про працю шляхом винесення оскаржуваної постанови відбулося у відповідності до встановленої чинним законодавством процедури. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволені позову.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року у задоволенні заяви приватного підприємства Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий про забезпечення позову у справі № 1340/5964/18 відмовлено.

13 грудня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

21 грудня 2018 року ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 21 січня 2019 року судом протокольною ухвалою закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Заслухавши пояснення сторін та показання свідка, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що на підставі листа ГУ ПФУ у Львівській області від 04.10.2018 № 12377/05-71 та наказу від 24.10.2018 № 2413-П , 24.10.2018 ГУ Держпраці у Львівській області було видано направлення № 2318 про проведення інспекційного відвідування у ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» у період з 25.10.2018 по 26.10.2018 з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків.

У період з 25.10.2018 по 26.10.2018 було проведено інспекційне відвідування ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» за результатами якого складено акт №ЛВ2644/1469/АВ, який було підписано директором ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» ОСОБА_2 без жодних зауважень та заперечень. Одночасно з актом інспекційного відвідування складено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ/2644/1469/АВ/П від 26.10.2018.

5 листопада 2018 року розглянувши акт інспекційного відвідування №ЛВ2644/1469/АВ, уповноваженою посадовою особою ОСОБА_11 було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛВ/2644/1469/АВ/МГ/ІП.

20 листопада 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області складено протокол про адміністративне правопорушення № ЛВ2644/1469/АВ/П/ПТ.

За результатами розгляду справи уповноваженою посадовою особою першим заступником начальника Управління ОСОБА_11 винесено оскаржувану постанову № ЛВ2644/1469/АВ/ФС від 16.11.2018 про накладення штрафу на ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» у розмірі 297840, 00 грн.

Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, тому звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України; постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 26.04.2017 № 295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок № 295), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення .

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Держпраці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Згідно п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

ГУ Держпраці у Львівській області є територіальним органом Держпраці і було утворене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України .

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 26.04.2017 року № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок №295.

Пунктом 2 Порядку №295 передбачено Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пп. 6 п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про відпустки» ); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників.

Так, Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року (із змінами внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України №55 від 03 березня 2016 року) встановлено механізм накладення фінансових санкцій у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення штрафи накладаються Головою управління Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлені трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до пунктів 3-7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його проінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляд.

Як було встановлено судом, на підставі листа ГУ ПФУ у Львівській області від 04.10.2018 № 12377/05-71 та наказу від 24.10.2018 № 2413-П, 24.10.2018 ГУ Держпраці у Львівській області було видано направлення № 2318 про проведення інспекційного відвідування у ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» у період з 25.10.2018 по 26.10.2018 з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 25.10.2018 по 26.10.2018 було проведено інспекційне відвідування ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» за результатами якого складено акт №ЛВ2644/1469/АВ, який було підписано директором ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» ОСОБА_2 без жодних зауважень та заперечень. Одночасно з актом інспекційного відвідування складено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ/2644/1469/АВ/П від 26.10.2018.

5 листопада 2018 року розглянувши акт інспекційного відвідування №ЛВ2644/1469/АВ, уповноваженою посадовою особою ОСОБА_11 було винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛВ/2644/1469/АВ/МГ/ІП.

Отже, рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛВ2644/1469/АВ, було прийнято в межах десяти днів з дня складення акту інспекційного відвідування №ЛВ2644/1469/АВ.

07.11.2018 відповідач надіслав позивачу виклик на розгляд справи (лист №606/2/11-39) на 15.11.2018 о 14:30 год, отже такий надіслано за п'ять днів до дати розгляду.

15 листопада 2018 року відбувся розгляд справи уповноваженою посадовою особою ОСОБА_11 за участю ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» ОСОБА_2, яким було подано клопотання про відкладення розгляду справи на 16.11.2018 для надання додаткових документів.

За результатами розгляду справи уповноваженою посадовою особою першим заступником начальника Управління ОСОБА_11 винесено оскаржувану постанову № ЛВ2644/1469/АВ/ФС від 16.11.2018 про накладення штрафу на ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» у розмірі 297840, 00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи штраф на ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» був накладений уповноваженою посадовою особою першим заступником начальника Управління ОСОБА_11, а підставою для накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про працю був акт перевірки відповідного суб'єкта господарювання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що справу про накладення штрафу на ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» розглянуто з дотриманням п'ятнадцятиденного строку з дня прийняття рішення про її розгляд.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 №813/1170/17.

По суті виявленого порушення судом встановлено такі фактичні обставини.

Оскаржуваною постановою № ЛВ2644/1469/АВ/ФС від 16.11.2018 накладено на ПП «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» штраф у розмірі 297840, 00 грн відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про оплату праці норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Згідно частини другої цієї статті норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Індексація грошових доходів населення, до яких відноситься і заробітна плата, є державною соціальною гарантією згідно ст. 18 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії .

Відповідно до статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 33 Закону України Про оплату праці встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Отже, з наведеного слідує, що індексація заробітної плати є державною соціальною гарантією, яка передбачена також і Кодексом законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.04.2018 року у справі № 816/2325/16, в якій суд наголосив, що індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується доходів працівників і їх сімей.

Враховуючи наведене, суд не приймає посилання позивача, що індексація не відноситься до мінімальних державних гарантій.

Як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи копії акта, відповідачем було встановлено, що згідно поданих табелів обліку робочого часу та відомостей нарахувань заробітної плати за 2017 рік встановлено, що у позивача з червня 2017 року не проводилась індексація заробітної плати для восьми працівників, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та з липня 2017 року для ОСОБА_10

Таким чином, відповідачем за результатами інспекційного відвідування встановлено, що позивач в порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України Про оплату праці з червня 2017 року не провів індексації заробітної плати для восьми працівників, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та з липня 2017 року для ОСОБА_10

Проте, позивач вважає, що відповідач безпідставно прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу, оскільки позивач у встановлений у приписі №ЛВ/2644/1469/АВ/П від 26.10.2018 строк усунув такі порушення, а саме здійснив нарахування та виплату індексації та святкових за 2017-2018 роки 10-ти працівникам підприємства ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_8 в загальному розмірі 21 432,68 грн., а також сплатив прибутковий податок ЄСВ до Пенсійного фонду, військовий збір за індексацію та святкові за 2017-2018 роки в загальній сумі 9148, 37 грн., що підтверджується платіжними відомостями та платіжними дорученнями №№ 60,61,62,63 від 06.11.2018.

На переконання позивача, у відповідача не було підстав для застосування до позивача фінансових санкцій, тому вважає оскаржувану постанову протиправною.

Однак, суд не погоджується із такими доводами позивача, з наступних підстав.

26 квітня 2017 року Кабінет Міністрів України постановою № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Зокрема, вказаний Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Так у розділі Застосування заходів впливу у зв'язку з порушенням законодавства про працю, оскарження припису або вимоги встановлено підстави за яких заходи притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності вживаються, та підстави за яких такі не застосовуються.

Пунктом 28 зазначеного Порядку встановлено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Проте, необхідно звернути увагу на пункт 29 такого Порядку, відповідно до якого заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Таким чином, з наведеного слідує, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, якщо встановлено:

- використання праці неоформлених працівників;

- несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати;

- недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

З огляду на викладене, з врахуванням положень Порядку № 295, суд наголошує, що виконання позивачем встановлених у приписі порушення, а саме нарахування та виплата індексації не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову діяв обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотримання пропорційності, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Проте, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог, натомість відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги з мотивів та підстав, наведених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним рішення, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при відмові у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач - приватне підприємство «Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий» (юридична адреса: 82402, Львівська область, м. Стрий, вул. Болехівська, 2, код ЄДРПОУ 33867684).

Відповідач - Головне управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2019.

Суддя Р.М. Брильовський