Постанова

від 09.07.2019 по справі 1340/5964/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/5514/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Носа С.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства "Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі № 1340/5964/18 за адміністративним позовом приватного підприємства "Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

суддя в 1-й інстанції - Брильовський Р.М.,

час ухвалення рішення - 21.03.2019 року, 10:17 год,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 01.04.2019 року,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий" (далі - позивач, ПП "Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову № ЛВ2644/1469/АВ/ФС від 16.11.2018 про накладення штрафу на ПП "Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий" у розмірі 297840, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було проведено інспекційне відвідування позивача з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків. За результатами вказаної перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України Про оплату правці та зазначено, що згідно поданих табелів обліку робочого часу та відомостей нарахувань заробітної плати за 2017 рік встановлено, що у позивача з червня 2017 року не проводилась індексація заробітної плати для восьми працівників, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та з липня 2017 року для ОСОБА_9 16.11.2018 відповідач прийняв оскаржувану постанову, якою на позивача штраф у розмірі 297840, 00 грн. Однак, позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що зазначенні у приписі вимоги позивачем було виконано у строк та письмово повідомлено про це відповідача, зокрема здійснено нарахування та виплату індексації заробітної плати та святкових за 2017-2018р.р. На переконання позивача, у відповідача були відсутні підстави для накладення на позивача штрафу, оскільки індексація не відноситься до мінімальних державних гарантій відтак притягнення позивача до відповідальності на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України є протиправним. Додатково зазначив, що у відповідності до вимог п. 29 Порядку №295 заходи притягнення об`єкта відвідування до відповідальності за недодержане мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису. Проте, відповідач всупереч наведених норм наклав на позивача штраф 16.11.2018 року, а припис складений 26.10.2018. Просив позов задовольнити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у позовних вимогах відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що індексація відноситься до інших державних соціальних гарантій і не входить до числа мінімальних гарантій в оплаті праці, тому і притягнення підприємства до відповідальності за абз.4 ч.2 ст. 265 КЗпП України є протиправним. Позивач зазначає, що заходи притягнення об`єкта відвідування до відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із винесенням припису. чого в даному випадку не було, оскільки припис винесено 26.10.2018 року, а штраф накладено 16.11.2018 року.

Просить скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 16.11.2018 року №ЛВ 2644/1469/АВ/ФС про накладення штрафу на приватне підприємство "Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий" у розмірі 297 840 грн. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що індексація заробітної плати є державною соціальною гарантією, яка передбачена також і Кодексом законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантією в оплаті праці. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, якщо встановлено: використання праці неоформлених працівників; несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати; недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці. А виконання позивачем встановлених у приписі порушення, а саме нарахування та виплата індексації не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не повно і не всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, не правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі листа ГУ ПФУ у Львівській області від 04.10.2018 № 12377/05-71 та наказу від 24.10.2018 № 2413-П, 24.10.2018 ГУ Держпраці у Львівській області було видано направлення № 2318 про проведення інспекційного відвідування у ПП "Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий" у період з 25.10.2018 по 26.10.2018 з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків.

У період з 25.10.2018 по 26.10.2018 було проведено інспекційне відвідування ПП "Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий" за результатами якого складено акт №ЛВ2644/1469/АВ, який було підписано директором ПП "Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий" ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень. Одночасно з актом інспекційного відвідування складено припис про усунення виявлених порушень №ЛВ/2644/1469/АВ/П від 26.10.2018.

5 листопада 2018 року розглянувши акт інспекційного відвідування №ЛВ2644/1469/АВ, уповноваженою посадовою особою Грицак О.О. було прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЛВ/2644/1469/АВ/МГ/ІП.

20 листопада 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області складено протокол про адміністративне правопорушення № ЛВ2644/1469/АВ/П/ПТ.

За результатами розгляду справи уповноваженою посадовою особою першим заступником начальника Управління Грицак О.О. винесено оскаржувану постанову №ЛВ2644/1469/АВ/ФС від 16.11.2018 про накладення штрафу на ПП "Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий" у розмірі 297840, 00 грн.

Ч.2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Перш за все, суд зобов`язаний дати відповідь на таке запитання: яким нормативно-правовим актом врегульовано призначення і проведення Управлінням інспекційних відвідувань?

Аналіз приписів Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі Закон).

Приписами частини 2 статті 2 Закону встановлено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Отже, дія Закону поширюється на спірні правовідносини, оскільки інспекційне відвідування Управлінням є формою державного нагляду у сфері господарської діяльності.

Приписами частин 4 та 5 цієї ж норми Закону визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобовязані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Отже, Управління може здійснювати державний нагляд контроль виключно на підставі Закону і спеціального закону, котрий би встановлював особливості його діяльності.

Законодавець не прийняв такого спеціального закону, тому спірні правовідносини врегульовані виключно приписами Закону, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин постанови Уряду України від 26 квітня 2017 року №295, якою керувався відповідач, призначаючи інспекційне відвідування.

Інспекційне відвідування за сутнісним змістом є перевіркою.

У даному випадку Управління провело позапланову перевірку на підставі інформації Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ризикових суб`єктів господарювання для здійснення інспекційних відвідувань та відвідувань роботодавця..

Приписами частини 1 статті 6 Закону встановлено підстави здійснення позапланових заходів.

Ними є:

-подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

-виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

-перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

-звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

-неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

-доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

-настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта.

Підсумовуючи, колегія суддів прийшла до висновку, що Управління провело позапланову перевірку за відсутності правових підстав, які встановлені Законом.

Приписами частини 2 статті 6 Закону встановлено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Ця норма права відсилає до іншої норми Закону, яка надавала б право Управлінню призначати перевірки і з підстав, які встановленні спеціальним законом.

Однак колегією суддів вже встановлено, що такий спеціальний закон не прийнято.

Тому, Управління призначило і провело перевірку позивача, нехтуючи законодавчою забороною.

Отже, наказ про призначення інспекційного відвідування є протиправним, як наслідок, протиправна і постанова, котра прийнята на підставі незаконно проведеної перевірки.

Крім того, відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Держпраці є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Згідно п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

ГУ Держпраці у Львівській області є територіальним органом Держпраці і було утворене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 100 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України .

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначалася постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 26.04.2017 року № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок №295.

Відповідно до п. 27 - 29 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи про притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі №826/8917/17 визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Постанова суду набрала законної сили з дати її прийняття.

Відповідно до ч.2 ст. 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 2 Закону "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" ( Закон №877), його дія поширюється на спірні правовідносини, оскільки інспекційне відвідування Управлінням є формою державного нагляду у сфері господарської діяльності.

З огляду на ч. 4 та 5 ст. 2 Закону №877, Управління Держпраці може здійснювати державний нагляд контроль виключно на підставі Закону і спеціального закону, котрий би встановлював особливості його діяльності. Законодавець не прийняв такого спеціального закону, тому спірні правовідносини врегульовані виключно приписами Закону, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин постанови Уряду від 26.04.2017 р. №295, якою керувався відповідач, призначаючи інспекційне відвідування. Інспекційне відвідування за сутнісним змістом є перевіркою.

КЗпП не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

Таким чином, що при наявності колізії між нормами Закону Украйни "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", які забороняють використання анонімних звернень та дотримання яких зобов`язаний забезпечити відповідач при проведенні інспекційного відвідування, та приписами Порядку № 295 варто виходити із частини 3 статті 7 КАС України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя".

Так, згідно частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У роз`ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в Постанові від 01.11.1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, зокрема постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств і відомств, підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов`язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі Кривіцька та Кривіцький проти України (Заява N 30856/03§43) суд наголошує, що вислів "згідно із законом" не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування ... Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам .

Стаття 12 Конвенція Міжнародної організації праці N 81 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" (ратифікована Законом України N 1985-IV від 08 вересня 2004 року) передбачає, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Однак, за відсутності законодавчих підстав для призначення інспекційного відвідування; за відсутності правових підстав для видання направлення на проведення інспекційного відвідування та за відсутності правових підстав для проведення інспекційного відвідування, у посадових осіб відповідача відсутні, встановлені Конвенцією Міжнародної організації праці N 81 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" права та гарантії.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

З огляду на вищевикладене, колегія судді приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягаю задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на відповідача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, що підтверджується доводами апеляційної скарги та наданими поясненнями позивача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на вищевикладене, є підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий"- задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі № 1340/5964/18 - скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги .

Скасувати постанову Головного управління Дежпраці у Львівській області від 16.11.2018 року №ЛВ 2644/1469/АВ/ФС про накладення штрафу на приватне підприємство "Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий" у розмірі 297 840 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Дежпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) на користь приватного підприємства "Міжміські міжнародні пасажирські перевезення - Стрий" (місцезнаходження: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Болехівська, буд. 2, ЄДРПОУ 33867684) сплачений судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 11 169 (одинадцять тисяч сто шістдесят девять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді С. П. Нос Я. С. Попко Повне судове рішення складено 10.07.2019 року