Рішення

від 26.03.2019 по справі 1340/5420/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5420/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екселент Ченж Компані» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Екселент Ченж Компані до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 1302/462/АВ/ФС від 09.10.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем не порушено вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України), ПКМУ №413, оскільки державний інспектор помилково дійшов висновку про те, що цивільно-правові договори, укладені позивачем і виконавцями мають ознаки трудових договорів. Вважає, що відповідно до вимог ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, вказуючи на презумпцію правомірності правочину. Зазначив, що порушення ч. 1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, ПКМУ №413 було усунуто на виконання вимог припису від 17.09.2018 року. Вказує, що підприємство не було повідомлене про розгляд справи про накладення штрафу у строк і порядок передбачені чинним законодавством. Враховуючи наведене просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Свої доводи обґрунтовує тим, що виявленні в ході проведення інспекційного відвідування порушення вимог ч. 1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, ПКМУ №413 підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Зазначив, що інспекційне відвідування у позивача було проведено у спосіб та порядок встановлений законом, вказавши, що виконання вимог припису у встановлений термін за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Окрім того зазначив, що про розгляд справи про накладення штрафу позивач було повідомлено належним чином, що підтверджується долученими до відзиву на позовну заяву доказами.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. У задоволенні позову просив відмовити.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

22.01.2019 у підготовчому засіданні було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що на підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 14.09.2018 р. № 2131-П та направлення № 1944 від 14.09.2018 р. про проведення інспекційного відвідування у ТОВ Екселент Ченж Компані , головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області ОСОБА_3 у строк з 14.09.2018 по 17.09.2018 проведено інспекційне відвідування, за результатами якого складено акт № ЛВ 1302/462/АВ від 17.09.2018, яким зафіксовано порушення законодавства про працю, а саме вимог ч.1 та ч.3 ст. 24 КЗпП України, ПКМУ № 413, п.2.5 гл.2 Інструкції №58. Складений за результатами проведення інспекційного відвідування акт було підписано головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3 та уповноваженими особами ТОВ Екселент Ченж Компані ОСОБА_4, ОСОБА_5 без жодних зауважень та заперечень. Один примірник акту 17.09.2018 отримала уповноважена особа позивача ОСОБА_4.

17.09.2018 внесено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ 1302/462/АВ-П від 17.09.2018, у якому було надано строк до 25.09.2018 р. усунути виявлені порушення законодавства.

26.09.2018 року перший заступник начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_6 прийняла рішення про призначення до розгляду справи про накладення штрафу на ТОВ Екселент Ченж Компані . Як вбачається з даного рішення, справа була призначена до розгляду на 09.10.2018 року.

Листом від 18.09.2018 №18/09/01 ТОВ Екселент Ченж Компані повідомило Головне управління Держпраці у Львівській області про усунення порушень законодавства про працю.

Листом від 01.10.2018 року № 486/1/11-39 Головне управління Держпраці у Львівській області повідомило ТОВ Екселент Ченж Компані про те, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 09.10.2018 року о 11:30 в приміщенні Головного управління Держпраці у Львівській області, за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 8, 7 поверх, приймальня керівника. Як вбачається з долучених до відзиву матеріалів вказаний лист був надісланий позивачу 02.10.2018 року рекомендованим листом на юридичну адресу підприємства.

09.10.2018 р. начальником Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_7 було винесено постанову №ЛВ 1302/462/АВ/ФС про накладення штрафу на ТОВ Екселент Ченж Компані у розмірі 223 380 (двісті двадцять три тисячі триста вісімдесят) гривень за порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України, ПКМУ № 413 на підставі абзацу 2 частини 2 ст.265 КЗпП України.

Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, тому звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються Кодексом законів про працю України, Цивільним кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 26.04.2017 року № 295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок № 295), постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення .

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (надалі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області затвердженого наказом Мінсоцполітики від 27.03.2015 року № 340 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до п.п. 49 цього ж пункту Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

Тобто, відповідач є повноважним органом, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю на території Львівської області.

Державний нагляд за дотриманням законодавства про працю здійснюється з урахуванням вимог ч. 4 ст. 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , якою унормовано, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення повинні здійснювати заходи контролю у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 2 вищезазначеного Закону при здійсненні контрольних заходів повинні бути дотримані вимоги статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Підстави для проведення інспекційних відвідувань передбачені п. 5 Порядку № 295.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником (пункти 19, 20 Порядку № 295).

Відповідно до п. 28 Порядку № 295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Однак, пунктом 29 цього Порядку передбачено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Також суд не бере до уваги посилання позивача на ч. 11 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , згідно якої у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються, оскільки дана правова норма не входить до передбаченого ч. 5 ст. 2 цього закону переліку правових норм, які поширюються на відносини державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Аналогічна правова позиція має місце і у практиці Верховного Суду, зокрема постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі № 697/2073/17.

По суті виявленого порушення судом встановлено такі фактичні обставини.

Оскаржуваною позивачем постановою від 09.10.2018 року № ЛВ 1302/462/АВ/ФС передбачено накладення штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, якою передбачено відповідальність у вигляді штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Згідно з актом інспекційного відвідування позивачем було порушено вимоги ч. 1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, ПКМУ №413, а саме допущено до роботи операторів АЗС позивача, за адресою: м. Львів, вулиця Зелена, 212, двох працівників - ОСОБА_8 та ОСОБА_9Л без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Правовідносини з вказаними працівниками були оформлені цивільно-правовими договорами. Зазначене порушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

1) при організованому наборі працівників;2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;3) при укладенні контракту;4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Судом встановлено, що 01.09.2018 укладено цивільно-правовий договір між ТОВ Екселент Ченж Компані надалі Замовник в особі директора ОСОБА_10 та фізичною особою ОСОБА_8, надалі Виконавець . 04.09.2018 укладено цивільно-правовий договір між ТОВ Екселент Ченж Компані в особі директора ОСОБА_10 та фізичною особою ОСОБА_9

Згідно наданих суду цивільно-правових договорів, укладених позивачем з ОСОБА_9 і ОСОБА_8, їх предметом є виконання робіт виконавцем: заправка пальним (дизельне паливо, газ) автомобілів та інших транспортних засобів за допомогою механічних і напівмеханічних засобів заправки. Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг, надає послуги (виконує роботу) на власний ризик та забезпечує отримання Замовником певного результату.

17.09.2018 складені акти прийому наданих послуг до цивільно-правових договорів №1 і №2.

Судом встановлено, що договорами не визначено об'єму робіт і строку їх дії, встановлена фіксована вартість послуг (робіт) у сумі 5000 грн.

14.09.2018 в ході проведення заходу державного контролю у ТОВ Екселент Ченж Компані", з наданих письмових пояснень ОСОБА_8, який зафіксований за виконанням трудової функції, вбачається, що він працює оператором на автозаправочній станції позивача приблизно два місяці, з графіком роботи з 8.00 до 8.00 (24 год), доба через дві, оплата праці-300 грн. за добу. При прийомі на роботу трудову книжку не подавав. Також вказав, що приблизно через три дні після початку роботи в ТОВ Екселент Ченж Компані" підписав якісь документи, зміст яких не пам'ятає. Окремо зазначив, що разом з ним працюють змінщики-Мельник та ОСОБА_9. ОСОБА_11 працює довше за нього, ОСОБА_9 працює 2 тижні.

ОСОБА_8 було надано інспектору праці "акт посменного приема-передачи дизтоплива между операторами, за адресою: вул. Зелена, 212". В зазначеному документі проставлені прізвища і підписи операторів - Дзюми, ОСОБА_11, ОСОБА_9 про прийняття та здачу зміни і загальна реалізація дизпалива за зміну, починаючи з 01.09.2018.

17.09.2018 з наданих документів та письмових пояснень уповноваженої особи ТОВ Екселент Ченж Компані" ОСОБА_5, встановлено, що ОСОБА_11 є штатним працівником вказаного товариства, працює оператором АЗС відповідно до укладеного трудового договору, а ОСОБА_8 та ОСОБА_9 працюють операторами на АЗС позивача згідно укладених договорів ЦПХ.

В цивільно-правовому договорі було вказано, що виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг, надає послуги (виконує роботу) на власний ризик та забезпечує отримання Замовником певного результату, отримує винагороду у сумі 5000 грн.

Відповідно до наданих суду правил внутрішнього трудового розпорядку працівників ТОВ Екселент Ченж Компані", у структурних підрозділах, які здійснюють обслуговування населення, встановлюється позмінний наступний графік роботи. Тривалість зміни складає добу (24 години). Початок зміни - 9:00, закінчення - 9:00 наступного дня. Перерва між змінами складає дві доби (48 годин).

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, не організовували свою роботу самостійно, не виконували роботу на власний ризик.

Відповідно до додатку А до Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року № 327 в покажчику професійних назв робіт за кодами професій передбачено професію оператор заправних станцій , код професії - 8155.

Згідно наданої книги обліку руху трудових книжок і вкладишів ТОВ Екселент Ченж Компані" вбачається наявність штатних одиниць посад операторів заправної станції, оскільки за період з 01.08.2018 по 06.08.2018 укладено шість трудових договорів з операторами АЗС і позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.2.5.1 правил внутрішнього трудового розпорядку працівників ТОВ Екселент Ченж Компані" до роботи оператора допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд, та не мають медичних протипоказань, мають відповідну кваліфікацію, підтверджену свідоцтвом (посвідченням кваліфікаційної комісії), необхідні навики в роботі, пройшли вступний та первинний інструктажі з охорони праці. Повторний інструктаж проводиться один раз на три місяці. Повторна перевірка знань проводиться постійно діючою комісією періодично один раз на рік. До самостійної роботи оператор допускається за наказом керівника підприємства. Оператор забезпечується безкоштовно спецодягом, спецвзуттям та засобами індивідуального захисту згідно галузевих норм та повинен використовувати ці засоби за призначенням: халат бавовняний - на 12 місяців, рукавиці комбіновані - на 6 місяців, чоботи кирзові - на 12 місяців, фартух гумовий - на 12 місяців, взимку: куртка та штани на утепленій прокладці - на 36 місяців.

Відповідно до п.10 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України №5 від 26.01.2005 в переліку робіт з підвищеної небезпеки є роботи з надзвичайно займистими, легкозаймистими та вибухонебезпечними речовинами.

Пунктом 52 розділу IV Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці,зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженого Постановою КМУ від 17.11.1997 №1290, вказана посада оператора заправних станцій, робота за якою дає право працівникові на чотири дні додаткової відпустки.

В Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я № 46 від 31.03.1994 наявна посада оператора заправних станцій.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про охорону праці працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що договори, укладені позивачем з фізичними особами мають ознаки трудового характеру.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем як роботодавцем не було укладено трудовий договір у відповідності до вимог статті 24 КЗпП України за що встановлена відповідальність згідно абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Безпідставними також суд вважає твердження позивача про те, що його не було повідомлено належним чином про розгляд справи про накладення штрафу.

Процедура накладення штрафів передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (надалі - Порядок № 509).

Згідно абзацу 4 п. 2 Порядку № 509 штраф за порушення законодавства про працю може бути накладений начальником територіального органу Держпраці (його заступниками) на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою територіального органу Держпраці.

Відповідно до п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Згідно п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Стосовно доводів позивача про те, що підприємство не було повідомлено про розгляд в розумінні п. 6 Порядку № 509 суд зауважує наступне.

Пунктом 6 Порядку № 509 передбачено, що уповноважені посадові особи повинні повідомити суб'єкта господарювання не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам.

Судом встановлено, що виклик на розгляд справи був скерований позивачу на його юридичну адресу рекомендованим листом 02.10.2018 року, тобто за 6 днів до дати розгляду.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 10 цього ж Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З урахуванням викладеного суд приходить до переконання, що скерування на юридичну адресу підприємства рекомендованого листа про виклик на розгляд справи за шість днів до дати розгляду є належним повідомленням суб'єкта господарювання про дату розгляду справи в розумінні п. 6 Порядку № 509.

Пункт 6 Порядку № 509 зобов'язує органи Держпраці повідомити суб'єкта господарювання про розгляд справи рекомендованим листом. Обов'язку органів Держпраці відстежувати отримання суб'єктами господарювання надісланих їм викликів Порядок № 509 не містить.

Згідно з пунктами 94-96 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила) порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти. У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки. Відправлення "EMS", адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, у приміщенні адресата. У разі відсутності або несправності абонентської поштової скриньки, невиконання вимог щодо її встановлення, відсутності договору юридичної особи з оператором поштового зв'язку про доставку пошти оператор поштового зв'язку зобов'язаний письмово повідомити користувача послуг поштового зв'язку про свою відмову від доставки адресованих йому поштових відправлень, періодичних друкованих видань. Реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об'єкті поштового зв'язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку.

З наведеного слідує, що абонент самостійно визначає як організувати відносини з оператором поштового зв'язку, щоб забезпечити отримання надісланої йому кореспонденції, шляхом укладання договору та встановлення абонентської скриньки, отримання кореспонденції безпосередньо у відділенні поштового зв'язку тощо.

Суд констатує, що обов'язок відповідача повідомити суб'єкта господарювання про розгляд справи обмежується надісланням виклику на розгляд справи. Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами його компетенції та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв'язку та адресатом (позивачем) знаходяться поза контролем відправника та не залежать від нього.

Аналогічна правова позиція, з приводу одержання суб'єктами господарювання кореспонденції від суб'єктів владних повноважень має місце і у судовій практиці Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі № 820/6755/16; постанова Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 809/1198/17).

Таким чином, суд відхиляє аргументи позивача про неналежне повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржувану постанову діяв обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотримання пропорційності, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Проте, позивачем не надано суду достатніх та належних доказів щодо обґрунтованості своїх позовних вимог, натомість відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а позовні вимоги з мотивів та підстав, наведених у позовній заяві, задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним рішення, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при відмові у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Екселент Ченж Компані (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 22, код ЄДРПОУ 41772975).

Відповідач - Головне управління Держпраці у Львівській області (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 7, код ЄДРПОУ 39778297).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2019.

Суддя Р.М. Брильовський