Ухвала

від 25.03.2019 по справі 0440/4913/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

25 березня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/4913/18

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Юрко І.В. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у справі №0440/4913/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДЛАЙН ГРУП" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року у вказаній вище справі позовну заяву задоволено частково.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Перевіривши вказану апеляційну скаргу на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскаржуване рішення суду ухвалено 13 вересня 2018 року, повне судове рішення складено 24 вересня 2018 року. Копію оскаржуваного рішення апелянт отримав 19.10.2018 року (а.с.150).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Таким чином, на підставі вказаної норми скаржник мав право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду в разі подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Тобто останнім днем подяння апеляційної скарги в даному випадку є 19.11.2018 року.

Разом з тим, апеляційна скарга подана скаржником 06.03.2019 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Скаржник заявив суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання зазначається, що відповідно до наказу ДФС України Про організацію роботи органів ДФС під час підготовки та супроводження справ у судах і ведення претензійно позовної работи представництво інтересів ДФС України здійснюється підрозділом правової роботи ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Також скаржник посилається на окремі норми Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ від 30.11.2011 року №1242, та зазначає, що оскаржуване рішення суду було отримано ДФС України 19.10.2018 року, надіслано до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, потім скеровано до юридичного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області для подальшого оскарження. Зазначена процедура значно ускладнює подання апеляційної скарги в межах процесуального строку.

Суд вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд звертає увагу, що поважними підставами для поновлення строку апеляційного оскарження є об'єктивно не переборні та такі, що не залежать від волевиявлення особи, обставини.

Проте, вказані скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження протягом 5 місяців з дня отримання оскаржуваного рішення суду, є питаннями внутрішньої організації відповідача та вказані обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Отже, поновлення скаржникові строку на апеляційне оскарження без достатніх підстав буде наданням йому переваги, чим, в свою чергу, буде порушено право інших учасників справи.

Інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржником не зазначено.

Згідно частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також суд зазначає, що апеляційна скарга від імені Державної фіскальної служби України підписана ОСОБА_1.

На підтвердження повноважень вказаної особи до апеляційної скарги додано копію довіреності від 28.09.2018 №99-99-11-17/04/98.

Вказана копія довіреності завірена, крім іншого, особистим підписом особи, якій така довіреність видана - ОСОБА_1.

Разом з тим, суд вважає, що представник не має права завіряти копію довіреності, яка йому видана довірителем, з наступних підстав.

Так, згідно частини першої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність є правочином і, як будь-який правочин, повинна відповідати вимогам, встановленим законодавством до правочинів. Так, довіреність може бути видана тільки на виконання правомірних юридичних дій. Воля довірителя повинна відповідати його волевиявленню.

Отже, суд виходить з потреби перевірки саме наявності волевиявлення особи, яка видала довіреність.

Копія довіреності, що завірена особою, якій така довіреність видана, не може бути належним доказом дійсної волі довірителя на уповноваження представника діяти в його інтересах.

Копія довіреності повинна бути завірена таким чином, щоб виключати будь-які сумніви стосовно її справжності.

Згідно частини першої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Відповідно до частини другої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Згідно частини шостої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Матеріали справи не містять оригіналу довіреності, або її копії, засвідченої суддею, або копії, засвідченої у визначеному законом порядку, що суперечить вимогам частини шостої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, в матеріалах справи відсутній оформлений належним чином документ про повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу.

Також, відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подання апеляційної скарги) визначено, що при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, для обчислення розміру судового збору за подання апеляційної скарги необхідно встановити, яка сума судового збору підлягала сплаті за подання адміністративного позову.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем було заявлено три позовні вимоги немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подання позовної заяви) у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подання позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено, що у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року установлено у розмірі 1762 гривні.

Таким чином, за подання до адміністративного суду адміністративного позову з трьома вимогами немайнового характеру сплаті підлягав судовий збір у розмірі 5286 гривень (1762 грн. х 3).

З урахуванням викладеного, при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду скаржникові необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 7929 гривень (5286 грн. х 150%).

Скаржник документ про сплату судового збору до апеляційної скарги не додав.

Враховуючи викладене, апелянту необхідно надати суду документ про сплату судового збору у зазначеному вище розмірі за наступними реквізитами:

отримувач коштів: УК у Шевчен.р.м.Дніпра/Шев.р/22030101;

код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989274;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

код банку отримувача (МФО): 899998;

рахунок отримувача: 34317206081005;

код класифікації доходів бюджету: 22030101;

призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

При заповненні платіжного документа у графі "Код платника" платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.

Частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 169, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані Державною фіскальною службою України.

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без руху.

Скаржникові усунути встановлені недоліки апеляційної скарги шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду:

- заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку;

- оформленого належним чином документа про повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу;

- документа про сплату судового збору у розмірі 7929 гривень.

Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

Суддя І.В. Юрко