Постанова

від 13.03.2019 по справі 813/2635/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/4050/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Обрізка І. М.,

за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Гулкевич І. З. о 12:55 год у м. Львові, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спец Оіл Сервіс до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Спец Оіл Сервіс (далі - ТзОВ Спец Оіл Сервіс ) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 27 квітня 2018 року № 671484/38540625 про відмову у реєстрації податкової накладної від 06 квітня 2018 року № 242 в Єдиному реєстрі податкових накладних та № 671497/38540625 про відмову у реєстрації податкової накладної від 06 квітня 2018 року № 243 в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 06 квітня 2018 року № 242 та № 243 датою їх подання.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Львівській області подало апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що у квитанціях контролюючим органом чітко вказано визначення критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого і було зупинено реєстрацію податкових накладних від 06 квітня 2018 року № 242 та № 243. Крім того, зазначає, що на вимогу податкового органу позивачем не підтверджено реальності господарських операцій, за наслідками яких складено згадані податкові накладні, оскільки відповідні документи були скеровані з порушенням вимог Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , а тому останньому правомірно відмовлено в реєстрації таких накладних.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

В судовому засіданні представник відповідачів підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, покликаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, покликаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь головуючого судді, представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ Спец Оіл Сервіс перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДФС у Львівській області та займається оптовою торгівлею твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

21 грудня 2017 року між позивачем як продавцем та ПП Автоінтерлогістік (далі - ПП Автоінтерлогістік ) як покупцем укладено договір купівлі-продажу карток № ШК-01, предметом якого є передача у власність останнього картку(и) на пальне WOG встановленої форми відповідного номіналу.

На виконання умов договору ТзОВ Спец Оіл Сервіс продано картки на пальне за видатковими накладними від 06 квітня 2018 року № 236 на загальну суму 33504,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 5584,00 грн, та № 237 на загальну суму 32976,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 5496,00 грн.

06 квітня 2018 року позивачем за вказаними операціями складено податкові накладні № 242 на загальну суму 33504,00 грн та № 243 на загальну суму 32976,00 грн і направлено їх в установлений законом строк для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Після направлення податкових накладних для реєстрації 24 квітня 2018 року позивач отримав квитанції про прийняття податкових накладних та зупинення їх реєстрації з підстав того, що податкові накладні відповідають вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платників податку. Запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

26 квітня 2018 року позивачем направлено на адресу Державної фіскальної служби України пояснення та копії документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено.

Комісія Головного управління ДФС у Львівській області прийняла рішення від 27 квітня 2018 року № 671484/38540625 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06 квітня 2018 року № 242 та рішення від 27 квітня 2018 року № 671497/38540625 про відмову в реєстрації податкової накладної від 06 квітня 2018 року № 243 з підстави ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній. Зазначено про встановлену реалізацію ПП Автоінтерлогістік , яке віднесене до переліку ризикових платників.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що контролюючим органом не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, та не доведено порушення позивачем вимог чинного законодавства, що свідчить про протиправність відмови йому в реєстрації податкових накладних.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абзацами 1, 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 117 податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з пунктами 6, 7 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади (пункт 10 Порядку № 117).

Критерії ризиковості платника податку визначені Державною фіскальною службою України у листі від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18, згідно з підпунктом 1.6 пункту 1 якого платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо:

комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 16 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 117 зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства (пункту 21 Порядку № 117).

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган вправі здійснювати перевірку та встановлювати відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, за наслідками чого зупиняти реєстрацію таких податкових накладних із зазначенням відомостей та переліку документів необхідних для прийняття рішення про їх реєстрацію.

Судом першої інстанції встановлено безпідставність зупинення реєстрації податкових накладних від 06 квітня 2018 року № 242 та № 243 як передумови прийняття оскаржуваних рішень Комісії, оскільки у квитанціях від 24 квітня 2018 року, відповідачем не вказано ні конкретного критерію ризиковості платника податку, ні розрахункового показника за таким критерієм. Натомість платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій з ПП Автоінтерлогістік .

Всупереч зазначеним у рішеннях підставам їх прийняття, податковим органом у рішеннях про відмову в реєстрації податкової накладної не наведено жодного порушення норм матеріального права, не зазначено, яку саме інформацію, зазначену у податковій накладній, позивачем не підтверджено.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18, прийнятий суб'єктом владних повноважень акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, повинен бути обґрунтованим та вмотивованим, що передбачає наведення в даному випадку податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Апеляційний суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів та/або пояснень на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію ризиковості платника податку. Незазначення такого призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність підтвердження чи спростування інформації, відповідно до підстави зупинення реєстрації податкової накладної.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 821/1173/17.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних, а тому оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних є протиправними та підлягають скасуванню.

Посилання скаржника на порушення позивачем вимог Закону України Про електронні документи та електронний документообіг при надісланні пояснень щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, оскільки окремі додатки до пояснень були пошкоджені та не відкривались, апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки перевірка цілісності електронних документів не є обов'язком адресата. Крім цього, контролюючий орган не був позбавлений права повідомити про вказані обставини позивача для повторного надіслання ним відповідних документів.

Також судом першої інстанції зроблено правильний висновок про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 06 квітня 2018 року № 242 та № 243, що відповідає вимогам пункту 28 Порядку № 117, згідно з яким податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється в день набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 813/2635/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Р. В. Кухтей І. М. Обрізко Повне судове рішення складено 25 березня 2019 року.