Постанова

від 12.03.2019 по справі 804/5706/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №804/5706/17

касаційне провадження №К/9901/57058/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Шипуліної Т.М.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Логістика Дніпро (далі - Товариство) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 (суддя - Турлакова Н.В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018 (головуючий суддя - Добродняк І.Ю., судді - Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Логістика Дніпро до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 05.09.2017 № 4757-п Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства .

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що планова документальна виїзна перевірка, яка була розпочата 21.08.2017, могла бути продовжена протягом 10 робочих днів, тобто не пізніше 01.09.2017, тоді як всупереч положенням пункту 82.1 статті 82, пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України Управління лише на четвертий день після проведення документальної планової виїзної перевірки, про що був виданий протиправний наказ від 05.09.2017 № 4757-п Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства .

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 19.03.2018, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що приймаючи спірний наказ про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки Управління діяло у спосіб та у межах передбачених законодавством повноважень, з урахуванням того, що останній день перевірки припадав на 05.09.2017, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України Про перенесення робочих днів у 2017 році від 16.11.2016 № 850-р робочий день з п'ятниці 25 серпня перенесено на суботу 19 серпня.

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 17.08.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що жодних обґрунтованих підстав для продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки в Управління не було, а розпорядження Кабінету Міністрів України Про перенесення робочих днів у 2017 році від 16.11.2016 № 850-р має рекомендаційний характер.

У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що на підставі плану-графу проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на IІІ квартал 201к року наказом в.о. заступника начальника Управління від 02.08.2017 №4115-п було призначено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.11.2016 по 30.06.2017, тривалістю 10 робочих днів з 21.08.2017.

Також, судами було встановлено, що наказ на перевірку та повідомлення про проведення перевірки були надіслані Управлінням на адресу Товариства рекомендованим листом з повідомленням про вручення № 4950104886615 та вручені представнику Товариства 10.08.2017.

21.08.2017 посадовими особами Управління під час виходу на перевірку директору Товариству були надані під розписку направлення на перевірку.

Під час проведення перевірки директору Товариства були вручені запити про надання документів (копій документів) від 21.08.2017, від 23.08.2017 та від 29.08.2017.

У зв'язку із значними обсягами операцій, проведених платником податків у перевіряємому періоді, з метою забезпечення якісного проведення документальної планової виїзної перевірки, у відповідності до пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України заступник начальника Управління прийняв рішення про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства, яке оформлене наказом від 05.09.2017 № 4757-п.

З метою продовження проведення перевірки посадовими особами Управління 06.09.2017 було здійснено вихід за адресою господарської діяльності Товариства, проте посадові особи Товариства відмовилися допустити перевіряючих до продовження проведення документальної планової виїзної перевірки з підстав протиправності наказу про продовження строків проведення перевірки, про що складено акт не допуску від 06.09.2017 № 10891/04-36-14-02/40990363.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із абзацами першим, другим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Абзацом 1 пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно з положеннями пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Пунктами 77.6, 77.7 статті 77 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 82.1 статті 81 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Відповідно до абзаців 1, 2 підпункту 1.2.4 пункту 1.2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби України 31.07.2014 № 22 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), продовження строків проведення документальних та фактичних перевірок здійснюється відповідно до статті 82 розділу II Кодексу за наказом органу державної фіскальної служби, яким було призначено таку перевірку. Статтею 82 розділу II Кодексу не обмежується кількість наказів про продовження строків перевірки за умови дотримання визначеної цією статтею тривалості перевірки та забезпечення надання платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам) копії зазначеного наказу та пред'явлення направлення з відміткою про продовження перевірки. Продовження проведення перевірки розпочинається у перший робочий день за останнім робочим днем здійснення перевірки, зазначеним у направленні на перевірку. Наказ про продовження перевірки видається у ході проведення перевірки для недопущення перерви між датою закінчення перевірки згідно з першим направленням та датою продовження перевірки, зазначеною у відповідному наказі, на підставі доповідної записки керівника підрозділу органу державної фіскальної служби, який здійснював (очолював) таку перевірку, з викладенням підстав та причин необхідності такого продовження.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, сули попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що продовження проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється на підставі відповідного наказу керівника податкового органу на строк, який за загальним правилом не може перевищувати 10 днів, та розпочинається у перший робочий день після здійснення перевірки.

У справі, що розглядається, суди встановили, що оспорюваний наказ від 05.09.2017 № 4757-п про продовження проведення документальної планової виїзної перевірки був прийнятий Управлінням у перший робочий день після здійснення перевірки, призначеної згідно наказу від 02.08.2017, тривалість якої не перевищувала 10 днів, з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України Про перенесення робочих днів у 2017 році від 16.11.2016 № 850-р.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що податковий орган при прийнятті наказу від 05.09.2017 № 4757-п Про продовження строків проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства діяв на підставі, в порядку і у спосіб, передбачений законодавством.

Таким чином, доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 та постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні його касаційної скарги слід відмовити. При цьому, посилання Товариства на те, що розпорядження Кабінету Міністрів України Про перенесення робочих днів у 2017 році від 16.11.2016 № 850-р має рекомендаційний характер є безпідставними, оскільки Управління є державним органом, на якого поширюється дія зазначеного розпорядження.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Логістика Дніпро залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

Т.М. Шипуліна