Постанова

від 20.03.2019 по справі 0940/2247/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/752/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року про закриття провадження (ухвала постановлена судом у складі головуючого судді Біньковської Н. В. у м. Івано-Франківську о 15:49 год) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Богородчанської районної державної адміністрації Пронь Оксани Дмитрівни, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Глибівська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області, про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Богородчанської районної державної адміністрації Пронь О. Д., в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12 листопада 2018 року № 43994748 про реєстрацію права комунальної власності за Глибівською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області на земельну ділянку площею 0,0516 га кадастровий номер НОМЕР_1.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як ним оскаржується виключно владне, управлінське рішення відповідача, який в межах спірних правовідносин діяв як суб'єкт владних повноважень.

Глибівська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

В судове засідання з розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь головуючого судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Глибівської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 15 вересня 2011 року № 78-8/2011 Про занесення земель померлих громадян в землі запасу у зв'язку з смертю громадян перенесено землі померлих громадян загальною площею 4,32 га в межах населеного пункту в землі запасу сільської ради, зокрема, земельну ділянку площею 0,43 га, яка перебувала в користуванні ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та єдиним спадкоємцем якої є позивач ОСОБА_1

26 жовтня 2018 року Глибівська сільська рада Богородчанського району Івано-Франківської області прийняла рішення № 223-20/2017 Про реєстрацію упорядкованих земельних ділянок в комунальну власність, згідно з яким вирішено зареєструвати в комунальну власність впорядковані земельні ділянки, серед яких, земельну ділянку площею 0,0516 га в АДРЕСА_1, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1.

На підставі вказаного рішення державним реєстратором прав на нерухоме майно Богородчанської районної державної адміністрації Пронь О. Д. прийнято рішення від 12 листопада 2018 року № 43994748 про реєстрацію права комунальної власності за Глибівською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області на земельну ділянку площею 0,0516 га кадастровий номер НОМЕР_1.

Закриваючи провадження в справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір, який виник між сторонами, є приватно-правовим, оскільки заявлені позивачем вимоги спрямовані на захист його цивільного права - права власності на земельну ділянку, що належала його покійній матері.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим з наступних підстав.

Підстави та порядок закриття провадження в адміністративній справі визначені статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас, колегія суддів наголошує, що при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб'єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб'єкта владних повноважень.

При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб'єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 815/1121/17.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про реєстрацію за Глибівською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області права комунальної власності на земельну ділянку площею 0,0516 га кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована в АДРЕСА_1, оскільки вказана реєстрація відбулась за відсутності встановлення відомостей про власників, користувачів земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, перенесених з державного реєстру земель, що містяться в Державному земельному кадастрі, та за відсутності поданої належним чином заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з додатками.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою ОСОБА_1 з набуттям, у зв'язку з вчиненням державним реєстратором оскаржуваної реєстраційної дії, права власності Глибівською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області на спірне нерухоме майно.

Таким чином, спірні правовідносини стосуються речового права на спірне нерухоме майно, яке, на думку позивача, зареєстровано за Глибівською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області у неналежний спосіб, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Враховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними від вирішення судом питання щодо правомірності набуття органом місцевого самоврядування права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цієї особи, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлений спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Отже, оскаржуючи рішення державного реєстратора у цій адміністративній справі, позивач має на меті захист речового права на об'єкт реєстраційних дій (земельну ділянку площею 0,0516 га в АДРЕСА_1), державну реєстрацію якого вважає проведеною з порушеннями, що підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про належність цього спору до цивільної юрисдикції.

Апеляційний суд зауважує, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відтак, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного та адміністративного права.

Зважаючи на наведене та враховуючи суть і суб'єктний склад спірних правовідносин, апеляційний суд приходить до висновку, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень має розглядатися як спір, що пов'язаний із захистом права (цивільного, приватного) на нерухоме майно, яке зареєстроване за Глибівською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області.

Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, яка була вчинена за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, здійснено державним реєстратором державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням чи порушенням вимог законодавства.

Вказана позиція відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.

За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі і її розгляд в порядку цивільного судочинства є обґрунтованим.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року про закриття провадження у справі № 0940/2247/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 01 квітня 2019 року.