Постанова

від 18.03.2019 по справі 442/7676/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/7676/17 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р.І.

Провадження № 22-ц/811/529/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Тімбер Вест на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Тімбер Вест про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості, в якому з уточненням позовних вимог просив розірвати договір оренди, укладений 11.03.2017 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Тімбер Вест , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сторожкою Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 609; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Тімбер Вест повернути йому вантажний сідловий тягач марки Renault Magnum 440, 2004 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2; стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором оренди від 11.03.2017 року у розмірі 9370,76 грн. та судовий збір в розмірі 1280 грн.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Розірвано договір оренди, укладений 11.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Тімбер Вест (код ЄДРПОУ - 39719525, що знаходиться за адресою: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Індустріальна, буд. 1) та ОСОБА_4 (ІПН - НОМЕР_3), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сторожкою Л.М., та зареєстрований у реєстрі за № 609.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Тімбер Вест (код ЄДРПОУ - 39719525, що знаходиться за адресою: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Індустріальна, буд. 1) повернути ОСОБА_4 вантажний сідловий тягач марки RENAULT моделі MAGNUM 440, 2004 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4, номер кузова - НОМЕР_2.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Тімбер Вест (код ЄДРПОУ - 39719525, що знаходиться за адресою: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Індустріальна, буд. 1) на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором оренди від 11.03.2017 року у розмірі 9 370,76 грн. (дев'ять тисяч триста сімдесят гривень 76 копійок) та судові витрати в сумі 1280,00 грн.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю Тімбер Вест .

В апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що звернення позивача до суду з зазначеним позовом є передчасним, оскільки відповідач не відмовляється сплачувати орендну плату за найм транспортного засобу. Більше того, відповідач періодично сплачує податки з суми нарахованої орендної плати, що підтверджується формою звітності 1-ДФ, що є формою звіту про виплачені доходи фізичним особам. Вказує на те, що позивач жодного разу не звертався до відповідача за отриманням орендної плати та не надав реквізити для оплати орендної плати. Крім того, зазначає, що наявність вимоги про сплату орендної плати від 31.07.2017 року не є належним доказом досудового врегулювання спору, оскільки такий лист адресований ОСОБА_6, яка є директором товариства, проте стороною договору оренди є безпосередньо ТОВ Тімбер Вест , якому не було відомо про вказану вимогу. Звертає увагу суду на те, що відповідно до п.6.2 договору оренди спори, що можуть виникнути з цього договору вирішуються сторонами шляхом переговорів і лише у разі недосягнення згоди договір може бути розірвано в судовому порядку. Враховуючи наведене просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем п.п. 4.2, 5.4.2., 5.4.4 договору від 11.03.2017 року, внаслідок чого позивачем не було отримано очікуваного результату при укладенні договору,а саме отримання орендної плати, а також утримання транспортного засобу в незадовільному стані, відсутність його страхування, що є істотним порушенням відповідачем умов договору оренди, а відтак і підставою для його розірвання в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 11.03.2017 року між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Тімбер Вест , діє директор ОСОБА_6, було укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сторожкою Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 609.

Відповідно до п. 1.1 цього договору, ОСОБА_4 (орендодавець) передавав у строкове платне користування відповідачу (орендарю) належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, сідловий тягач марки Renault Magnum 440, 2004 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, для виробничих потреб орендаря.

У п. 1.2 договору сторонами обумовлена оціночна вартість автомобіля, яка склала 100000 грн.

Згідно п. 3.1 договору такий укладається з 11.03.2017 року до 11.03.2020 року включно.

Відповідно до п. 4.1 умов цього договору за користування зазначеним вище транспортним засобом орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 1000 грн. на місяць. Разом з тим, сторони домовились, що розрахунок здійснюється кожного кварталу орендарем готівкою або шляхом перерахування орендної плати на поточний рахунок орендодавця (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 3.2. договір підлягає достроковому розірванню у випадках: приведення транспортного засобу в непридатний для експлуатації стан; порушення орендарем своїх обов'язків за цим договором; порушення орендодавцем своїх обов'язків за цим договором; за ініціативою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_4 свої зобов'язання виконав належним чином, передавши в оренду ТОВ Тімбер Вест сідловий тягач марки Renault Magnum 440, 2004 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, що підтверджується Актом приймання-передачі до договору оренди від 11.03.2017 року.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач порядок сплати орендних платежів, встановлений договором оренди транспортного засобу систематично порушував, жодних оплат за користування вищевказаним автомобілем не проводив, в результаті чого станом на 20.12.2017 року, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, виникла заборгованість в розмірі 9370,76 грн. і яка складається з 9000 грн. заборгованості за орендною платою, 300 грн. розміру інфляційних нарахувань, 70,76 грн. розміру 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідачем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на спростування встановлених судом першої інстанції вищенаведених обставин справи, не надано доказів на підтвердження перерахування відповідачем позивачу орендної плати з дня користування транспортним засобом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції взяв до уваги те, що 02.08.2017 року ОСОБА_2 надсилав на адресу ТОВ Тімбер Вест - ОСОБА_6 письмову вимогу про необхідність сплати заборгованості за користування орендованим автомобілем в розміри та строки, визначені Розділом 4 договору, що підтверджується копією касового чека поштового відділення та копією поштового конверта.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів є, зокрема, договори та інші правочини.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 3) сплата неустойки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що з моменту укладення договору оренди відповідач жодних оплат за користування вищевказаним автомобілем не проводив, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Згідно зі ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про його предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони досягли згоди щодо форми договору та згоди по всіх істотних умовах, які необхідні до цього виду договору - об'єкт оренди, строк, на який укладається договір оренди, орендна плата, умови його повернення.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Несплата орендної плати є істотним порушенням договору.

Посилання апелянта на те, що звернення позивача до суду із зазначеним позовом є передчасним, оскільки відповідач не відмовляється сплачувати орендну плату за найм транспортного засобу,і таку не сплачував, оскільки позивач не звертався жодного разу за отриманням орендної плати та не надавав реквізити для оплати такої, є безпідставними та спростовуються листом-вимогою від 31.07.2017 року на ім'я директора ТОВ Тімбер Вест -ОСОБА_6, а також п. 4.2, п. 5.4.2 договору, згідно яких відповідач не позбавлений можливості сплачувати орендну плату готівкою, тобто, альтернативним способом.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач періодично сплачує податки з суми нарахованої орендної плати, що підтверджується формою звітності 1-ДФ, що є формою звіту про виплачені доходи фізичним особам, не є доказом про належне виконання ним своїх договірних обов'язків щодо сплати орендної плати, оскільки належні та допустимі докази сплати позивачу орендної плати не долучені відповідачем до матеріалів справи.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що обов'язковість досудового врегулювання спору, як це передбачено п.6.2 договору та на яку посилається відповідач, суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002, справа № 1-2/2002, в якому роз'яснено, що Положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист .

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Тімбер Вест не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тімбер Вест - залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текс постанови складено 01.04.2019 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Крайник Н.П.

Цяцяк Р.П.