Постанова

від 28.03.2019 по справі 734/3905/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

28 березня 2019 року

м. Київ

справа № 734/3905/17

провадження № 51-7526км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2017року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 07 травня 2018року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270130000679, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Молдова, уродженця с. Коржеуць Бричанського району Республіки Молдова, жителям. Києва, раніше неодноразово судимого, останній раз - за вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.09.2015 за ч. 3 ст. 185, ч.3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК до 3 років 10місяців позбавлення волі, 05.07.2017 звільненого умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 18 днів,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Козелецький районний суд Чернігівської області вироком від 20 грудня 2017року визнав винуватим та засудив ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків ОСОБА_6 до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 вересня 2015 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5років.

Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 07 травня 2018 року вирок місцевого суду залишив без змін, а скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він за обставин, викладених у вироку, у вересні 2017 року на території Козелецького району Чернігівської області вчинив крадіжки з проникненням у житло, а саме:

- 15 вересня приблизно о 01 год. 00 хв. на АДРЕСА_1 проник до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », звідки таємно викрав майно ФОП ОСОБА_8 на загальну суму 39867 грн 24 коп., а також майно ОСОБА_9 на загальну суму 587,25 грн;

- 18 вересня приблизно о 02 год. 00 хв. на АДРЕСА_1 проник до приміщення кав`ярні, звідки таємно викрав належні ФОП ОСОБА_10 3382 грн;

- 20 вересня приблизно о 01 год. 30 хв. на АДРЕСА_2 проник до приміщення магазину, звідки таємно викрав належні ФОП ОСОБА_11 812 грн;

- 20 вересня приблизно о 02 год. 00 хв. на АДРЕСА_3 проник до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », звідки таємно викрав майно ФОП ОСОБА_12 на загальну суму 1607,38 грн;

- 20 вересня приблизно о 02 год. 30 хв. на АДРЕСА_4 проник до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », звідки таємно викрав майно ФОП ОСОБА_13 на загальну суму 3997,30 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить вимогу про скасування оскаржених судових рішень щодо ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. На його думку, в цьому кримінальному провадженні участь захисника є обов`язковою, оскільки ОСОБА_6 не достатньо знає українську мову і згідно з актом судово-психіатричної експертизи від 12 серпня 2009 року № 717 є психопатичною особистістю, однак досудове розслідування та судовий розгляд у суді першої інстанції було проведено без участі захисника, чим порушено право засудженого на захист. Крім цього, зазначає, що ОСОБА_6 не міг вчинити інкриміновані йому крадіжки, оскільки в цей час перебував на території Республіки Молдова.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечувала проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до положень ст. 438 КПК невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповнота судового розгляду не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину та про кваліфікацію його дій за цією нормою кримінального закону суди зробили на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, що у судових рішеннях докладно мотивовано.

При цьому суд під час прийняття відповідного процесуального рішення згідно з положеннями ст. 94 КПК за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Зокрема, винуватість засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК, підтверджується:

- показаннями самого засудженого, який в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю та розповів про обставини їх вчинення;

- показаннями свідка ОСОБА_14 , який у судовому засіданні пояснив, що у вересні 2017 року він надавав послуги таксиста ОСОБА_6 ; вони тричі їздили до Чернігівської області, на вимогу ОСОБА_6 зупинявся і чекав, а коли той повертався їхали далі; що ОСОБА_6 клав у багажник, він не знає, оскільки весь час перебував в автомобілі;

- даними протоколів слідчих експериментів, проведених за участю засудженого, під час яких ОСОБА_6 у присутності двох понятих показав та пояснив обставини вчинення ним інкримінованих крадіжок;

- даними протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю свідка ОСОБА_14 ;

- даними протоколів огляду місця події та обшуків з фототаблицями до них, протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, висновків судових товарознавчих експертиз тощо.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, якими суд обґрунтував обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.

Зважаючи на викладене, за встановлених фактичних обставин кваліфікація діянь ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК є правильною.

Призначене ОСОБА_6 покарання, на думку колегії суддів касаційного суду, повною мірою відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Також суд правильно призначив ОСОБА_6 остаточне покарання на підставі положень ст. 71 КК.

Апеляційний суд переглянув вирок суду першої інстанції за скаргою засудженого ОСОБА_6 (в якій зазначалося лише про необхідність пом`якшення призначеного покарання) тапостановив мотивовану ухвалу, якою залишив цю скаргу без задоволення, а вирок - без змін.

Випадки, коли участь захисника у кримінальному провадженні є обов`язковою, перелічено у ст. 52 КПК.

Зокрема, в пунктах 3 та 4 ч. 2 ст. 52 КПК визначено, що обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад, а також щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту.

З матеріалів кримінального провадження видно, що як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду в засудженого ОСОБА_6 неодноразово з`ясовувалось, чи розуміє він українську мову, на що останній завжди стверджував, що розуміє.

Наявність психічних вад у ОСОБА_6 , які б унеможливлювали повною мірою реалізувати йому свої права, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду встановлено не було. Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідних заяв від засудженого не надходило, як і не надходило від нього клопотань про залучення захисника.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції ОСОБА_6 заявив клопотання про призначення йому захисника, оскільки за відсутністю коштів він не може його залучити самостійно, і це клопотання ухвалою апеляційного суду від 05 квітня 2018 року було задоволено.

Згідно з даними наданої стороною захисту в судовому засіданні суду апеляційної інстанції копії висновку судової психолого-психіатричної експертизи від 12серпня 2009 року № 717 (на дані якої захисник посилається в касаційній скарзі) ОСОБА_6 є психопатичною особою. Однак у цьому висновку також зазначено, що ці особливості психічної діяльності не позбавляють його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Не заперечував ОСОБА_6 своєї осудності і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів касаційного суду дійшла переконання, що ані суд першої, ані суд апеляційної інстанції не мали підстав вважати наявними обставини, викладені у ст. 52 КПК, зокрема ті, на наявність яких посилається захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі.

Крім цього, з протоколу затримання від 04 жовтня 2017 року видно, що затримання ОСОБА_6 відбувалось у присутності адвоката ОСОБА_7 , який згідно з дорученням Центру з надання безоплатної правової допомоги від 04жовтня 2017року № 025-0001556 був призначений захисником ОСОБА_6 .

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_7 пояснив, що після зазначеного затримання ОСОБА_6 повідомив, що взагалі не потребує захисту, і відмовився від нього як від захисника. Не заперечував цього і присутній у судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 .

Таким чином, судом касаційної інстанції не встановлено порушення права ОСОБА_6 на захист, про що зазначає захисник у поданій ним касаційній скарзі.

Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке було би підставою для зміни чи скасування оскаржених судових рішень щодо ОСОБА_6 , усправі не встановлено.

Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 437, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2017року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 07 травня 2018року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3