Постанова

від 27.03.2019 по справі 574/381/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 574/381/17-ц

Провадження № 14-51цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ЛященкоН. П. ,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотніков О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Буринського районного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року (суддя Куцан В. М.) та постанову Апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2018 року (судді Собина О. І., Левченко Т. А., Хвостик С. Г.) у цивільній справі за позовом першого заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури до Буринської районної державної адміністрації Сумської області, Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_3, третя особа - Фермерське господарство Савенков Олександр Юрійович , про визнання незаконними та скасування розпоряджень і наказів, визнання недійсними договорів оренди,

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року перший заступник керівника Конотопської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Буринської районної державної адміністрації Сумської області (далі - Буринська РДА), Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_3, третя особа - Фермерське господарство Савенков Олександр Юрійович (далі - ФГ Савенков О. Ю. ), у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Буринської РДА від 23 січня 2012 року № 32 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди за межами населених пунктів на території Хустянської сільської ради ОСОБА_3 для організації фермерського господарства ;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Буринської РДА від 14 листопада 2012 року № 637 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди за межами населених пунктів громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства із земель запасу на території Хустянської сільської ради Буринського району Сумської області ;

- визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 07 березня 2014 року № СМ/5920987900:067002/00000671 Про укладення договору оренди землі на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 та № СМ/5920987900:067002/00000672 Про укладення договору оренди землі на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 ;

- визнати недійсними договори від 21 березня 2014 року оренди земельних ділянок площею 118,8453 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 119,9148 га з кадастровим номером НОМЕР_2, укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_3;

- стягнути з відповідачів судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позов мотивовано тим, що розпорядженням голови Буринської РДА від 23 січня 2012 року № 32 надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди за межами населених пунктів на території Хустянської сільської ради для організації фермерського господарства, а розпорядженням від 14 листопада 2012 року затверджено проекти землеустрою та надано ОСОБА_3 в оренду земельні ділянки загальною площею 238,7601 га ріллі з орендною платою на рік у сумі 133 тис. 144 грн 43 коп. На підставі цих розпоряджень Головне управління Держгеокадастру у Сумській області видало накази від 07 березня 2014 року Про укладення договорів оренди на земельні ділянки . У подальшому ОСОБА_3, не маючи намірів займатися фермерським господарством, передав земельні ділянки в суборенду ФГ Савенков О. Ю. .

Позивач зазначив, що вищевказані розпорядження і накази прийняті з порушенням вимог статті 7 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 973-IV; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та інших нормативно-правових актів, договори оренди землі укладені без затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, тому просив задовольнити позов.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Буринської РДА від 23 січня 2012 року № 32 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди за межами населених пунктів на території Хустянської сільської ради ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства із земель запасу Хустянської сільської ради Буринського району Сумської області та від 14 листопада 2012 року № 637 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди за межами населених пунктів громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства із земель запасу на території Хустянської сільської ради Буринського району Сумської області . Визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 07 березня 2014 року № СМ5920987900:06:002/00000671 Про укладення договору оренди землі на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 та № СМ5920987900:06:001/00000672 Про укладення договору оренди землі на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 . Визнано недійсними договори від 21 березня 2014 року оренди земельних ділянок площею 118,8453 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та площею 119,9148 га з кадастровим номером НОМЕР_2, укладені між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ОСОБА_3 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження Буринської РДА та накази Головного управління Держземагентства у Сумській області (функції якого на сьогодні виконує Головне управління Держгеокадастру у Сумській області) підлягають скасуванню як незаконні, оскільки ці органи, приймаючи рішення, спрямовані на передачу ОСОБА_3 земельних ділянок, усупереч вимогам частини другої статті 19 Конституції України, статті 7 Закону № 973-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статті 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не пересвідчилися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду. Оскільки оспорювані розпорядження Буринської РДА та накази Головного управління Держземагентства у Сумській області (функції якого на сьогодні виконує Головне управління Держгеокадастру у Сумській області), які стали правовою підставою для укладення в подальшому договорів оренди землі між ОСОБА_3 та Головним управлінням Держземагентства у Сумській області є незаконними та підлягають скасуванню, то укладені на їх підставі оспорювані договори оренди земельних ділянок, що також суперечать нормам Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), законам України Про оренду землі та Про оцінку земель , положенням Податкового кодексу України та інтересам держави, підлягають визнанню судом недійсними. Суд зазначив, що зі змісту позовних вимог убачається, що позивач просив скасувати рішення Буринської РДА та накази Головного управління Держземагентства у Сумській області, а також визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, які були укладені з відповідачем ОСОБА_3 як з фізичною особою, а тому цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що позивач не пропустив строку позовної давності за всіма позовними вимогами, адже про порушення земельного законодавства під час надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_3 прокурор дізнався лише в січні - лютому 2017 року, а позов в інтересах держави позивач подав у березні 2017 року.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2018 року рішення Буринського районного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що орган державної влади без належної перевірки, допустивши формальний підхід до вирішення заяви ОСОБА_3, не пересвідчився в дійсності волевиявлення останнього, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та його спроможності обробляти й вирощувати сільськогосподарську продукцію на земельній ділянці заявленою площею 170 га та передав йому у спрощеному, пільговому порядку в оренду земельну ділянку державної власності у значно більшому розмірі - 238,7601 га. Подальша передача отриманих земельних ділянок у суборенду іншому ФГ Савенков О. Ю. також свідчить про відсутність у ОСОБА_3 дійсного волевиявлення створити фермерське господарство та бажання обробляти надані в оренду земельні ділянки, відсутність трудових та матеріальних ресурсів і неспроможність вести фермерське господарство. Вимоги ж про визнання недійсними оспорюваних у цій справі договорів оренди також у силу статей 203, 215 ЦК України підлягають задоволенню, оскільки ці договори укладені на підставі незаконних наказів та розпоряджень. Щодо пропуску строку позовної давності, то апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, який вважав, що позивач цей строк не пропустив.

У червні 2018 року ОСОБА_3 оскаржив рішення Буринського районного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2018 року у касаційному порядку.

Посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати указані судові рішення і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не навели правових норм, які були порушені ОСОБА_3 під час отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, його погодження та затвердження, не вказали правових норм, порушених головою Буринської РДА під час прийняття оспорюваних розпоряджень, а також Головним управлінням Держземагентства у Сумській області під час видання оспорюваних наказів. Прокурор не навів підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді та не вказав, у чому полягає порушення таких інтересів ОСОБА_3 Окрім того, прокурор пропустив строк позовної давності для звернення до суду з таким позовом за всіма позовними вимогами. Також відповідач вважає, що оскільки фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, спір між сторонами підвідомчий господарським судам.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

02 серпня 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив першого заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури Наталича А. А., прокурор касаційну скаргу вважає необґрунтованою, просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року за клопотанням ОСОБА_3 зупинено дію рішення Буринського районного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

06 грудня 2018 року Другою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09 січня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ОСОБА_3 оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду вважала мотиви, на підставі яких постановлено зазначену ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, обґрунтованими та ухвалою від 07 лютого 2019 року прийняла справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Під час розгляду справи суди встановили, що 23 грудня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до конкурсної комісії Буринської РДА із заявою про надання дозволу на проходження конкурсного відбору щодо створення фермерського господарства на земельній ділянці орієнтовною площею 170 га, до якої додав копію паспорта громадянина України та диплома Сумського сільськогосподарського інституту про присвоєння йому кваліфікації спеціаліста вчений агроном (т. 1, а. с. 43-46).

Розпорядженням голови Буринської РДА від 23 січня 2012 року № 32 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди за межами населених пунктів на території Хустянської сільської ради орієнтовною площею 170,0 га ріллі із земель запасу для організації фермерського господарства (т. 1, а. с. 12).

14 листопада 2012 року розпорядженням голови Буринської РДА № 637 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельних ділянок загальною площею 238,7601 га ріллі на умовах оренди за межами населених пунктів для ведення фермерського господарства із земель запасу на території Хустянської сільської ради Буринського району Сумської області та надано йому в довгострокову оренду терміном на 15 років зазначені земельні ділянки з орендною платою 133 тис. 144 грн 43 коп. на рік, що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (т. 1, а. с. 13).

На підставі технічної документації щодо відведення земельних ділянок за заявою ОСОБА_3 відділом Держземагентства у Буринському районі 05 серпня 2013 року проведено державну реєстрацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих на території Хустянської сільської ради Буринського району Сумської області.

На підставі розпорядження голови Буринської РДА від 14 листопада 2012 року № 637 та заяви ОСОБА_3 Головним управлінням Держземагентства у Сумській області 07 березня 2014 року видано накази № СМ/5920987900:06:002/00000671 та № СМ/5920987900:06:001/00000672 про укладення договорів оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 118,8453 га та земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 119,9148 га (т. 1, а. с. 15, 16).

21 березня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Сумській області та ОСОБА_3 укладено два договори оренди землі на вищевказані земельні ділянки, державну реєстрацію яких було цього ж дня проведено Реєстраційною службою Буринського районного управління юстиції, земельні ділянки передано згідно з актами приймання-передачі (т. 1, а. с. 17-28).

Відповідно до умов зазначених договорів оренди землі ОСОБА_3 приймає в строкове платне користування вищевказані земельні ділянки, які відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення та мають цільове призначення - для ведення фермерського господарства, строк дії договорів 7 років.

Як убачається з матеріалів справи, 04 червня 2014 року ОСОБА_3 створив Фермерське господарство ВСК (далі - ФГ ВСК ; запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 04 червня 2014 року, номер 1 610 102 0000 000591).

21 квітня 2015 року Головне управління Держземагентства у Сумській області згідно із заявою ОСОБА_3 надало згоду на передачу спірнихземельних ділянок у суборенду ФГ Савенков О. Ю. (т. 1, а. с. 36-39).

27 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ФГ Савенков О. Ю. укладено договори суборенди землі, за якими останнє прийняло до 21 березня 2021 року в строкове платне користування земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 118,8453 га та з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 119,9148 га, реєстрація яких у подальшому була проведена Реєстраційною службою Путивльського районного управління юстиції (т. 1, а. с. 72-86).

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині третій статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції ЗаконуУкраїни від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон№ 2147-VIII).

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції, установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (стаття 12 ГПК у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Статтею 20 ГПК у редакції Закону № 2147-VIII визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону № 973-IV; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону № 973-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Суди встановили, що між ОСОБА_3 і Головним управлінням Держземагентства у Сумській області укладено договори оренди спірних земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону № 973-IV . Після державної реєстрації цих договорів відповідач заснував ФГ ВСК , зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря й обов'язки землекористувача земельними ділянками перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовано у постановах Великої Палати від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/232/16-ц (провадження № 14-262цс18) та інших.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Лео Цанд проти Австрії (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року), висловлено думку, що термін суд, встановлений законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...] .

Виходячи з положень зазначених норм права суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, діяв не як суд, встановлений законом.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, провадження у справі закрити, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має бути розглянутий за правилами господарського судочинства.

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19?22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір у цій справі належить до юрисдикції господарських судів та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, рішення Буринського районного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2018 року слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 255, 409, 414-416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.

Рішення Буринського районного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом першого заступника керівника Конотопської місцевої прокуратури до Буринської районної державної адміністрації Сумської області, Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_3, третя особа - Фермерське господарство Савенков Олександр Юрійович , про визнання незаконними та скасування розпоряджень і наказів, визнання недійсними договорів оренди - закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук Л. І. Рогач Д. А. Гудима І. В. Саприкіна О. С. Золотніков О. М. Ситнік О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич В. С. Князєв О. Г. Яновська Л. М. Лобойко