Постанова

від 27.03.2019 по справі 914/119/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2019 р. Справа №914/119/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Желік М.Б.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

за участі секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" №37 від 14.02.2019 (вх.№01-05/778/19 від 26.02.2019)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 (суддя Ділай У.І.)

у справі № 914/119/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дулібяник твіт компані "Братто", с. Старий Кропивник, Дрогобицький р-н, Львівська обл.

до відповідача-1: Державний реєстратор Бориславської міської ради Раєва Яніна Євгенівна, м. Борислав, Львівська область

до відповідача-2: Дрогобицька районна державна адміністрація, м. Дрогобич, Львівська область

третя особа на стороні відповідачів: Публічне акціонерне товариство "Дрогобицький завод автомобільних кранів", м. Запоріжжя

про визнання протиправними дій державного реєстратора та визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора

за участі представників сторін:

від ПАТ Дрогобицький завод автомобільних кранів" Бігун З.В.

від ТОВ "Дулібяник твіт компані "Братто" Чеботар Є.О.

Учасникам процесу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід складу суду не надходило.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

У судовому засіданні 27.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 у справі № 914/119/19 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дулібяник твіт компані "Братто" про вжиття заходів до забезпечення позову - задоволено. Вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський Аукціонний Дім" вчиняти дії щодо відчуження в будь-який спосіб спірних земельних ділянок, розташованих за адресою: Львівська обл., Дрогобицький р-н. с. Рибник,вул. Надгірна,45, загальною площею 0,0746 га та загальною площею 3,5097 га.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Львівської області скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду та скасувати дану ухвалу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Дрогобицький завод автомобільних кранів" 29.12.2017 визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, а відтак позов щодо скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" слід розглядати в межах провадження у справі про банкрутство. Зазначає, що вказані земельні ділянки на які зареєстровано право власності включені до ліквідаційної маси. Окрім того, вказує, що позивач ніколи не був власником земельних ділянок, право власності на які зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу, що укладений між Дрогобицькою державною адміністрацією та ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів", а відтак оскаржуваним рішенням державного реєстратора права та інтереси позивача не порушено.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26.02.2019 справу № 914/119/19 розподілено до розгляду колегії суддів у складі : Желік М.Б.- головуючий суддя, члени колегії - Зварич О.В., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду, відкрито апеляційне провадження по справі, сторонам надано строк на подання відзиву та призначено розгляд справи на 27.03.2019.

18.03.2019 представником позивача подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. При цьому, зазначає, що скаржник не є відповідачем у даній справі, жодних вимог до нього не ставиться, а відтак вимоги щодо визначення правил підсудності винесенням оскаржуваної ухвали не порушено. Зазначає, що ліквідатором незаконно включено вказані земельні ділянки до ліквідаційної маси ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та виставлено на торги, оскільки станом на час вчинення відповідних дій, такі вже не належали йому.

Представником Дрогобицької районної державної адміністрації 25.03.2019 подано клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника, питання щодо вирішення апеляційної скарги покладає на розсуд суду.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 27.03.2019 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Зварич О.В. здійснено повторний автоматизований розподіл справи за наслідками якого замість судді Зварич О.В. введено суддю Галушко Н.А.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 27.03.2019 присутні представники позивача та третьої особи - скаржника надали свої пояснення з приводу апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесенні постанови. Інші сторони участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що ухвалою суду апеляційної інстанції явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Західного апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників інших сторін.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають до задоволення, відтак оскаржувану ухвалу слід скасувати прийнявши нове рішення, у зв'язку з наступним.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючись до господарського суду із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Дулібяник твіт компані "Братто" подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (вчиняти будь-які дії щодо продажу спірних земельних ділянок, кадастровий номер 4621:286500:05:000:0210, загальною площею 0,0746 га та кадастровий номер 4621286500:05:000:0209, загальною площею 3, 5097 га).

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" незаконно володіє спірними земельними ділянками кадастровий номер 4621:286500:05:000:0210, загальною площею 0,0746 га та кадастровий номер 4621286500:05:000:0209, загальною площею 3, 5097 га, оскільки ним не виконано умови договору купівлі-продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, укладеного між ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та Дрогобицькою районною державною адміністрацією від 11.11.2009, що посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу за Лаганяк Т.І. за р.№ 4704 та додатку до цього договору від 13.12.2013, а також умови мирової угоди, що затверджена ухвалою господарського суду Львівської області від 26.02.2013 у справі №5015/4450/12 за позовом Дрогобицького міжрайонного прокурора до ПАТ "ДЗАК" укладеної 30.01.2013 між Дрогобицькою районною державною адміністрацією та ПАТ "ДЗАК" в межах стягнення боргу та пені по договору купівлі-продажу земельних ділянок від 11.11.2009 в частині оплати заборгованості за договором купівлі-продажу спірних земельних ділянок.

Предметом ж спору у даній справі є скасування рішення державного реєстратора Бориславської міської ради Раєвою Я. Є. від 26.12.2017, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - земельні ділянки кадастровий номер 4621:286500:05:000:0210, загальною площею 0,0746 га та кадастровий номер 4621286500:05:000:0209, загальною площею 3, 5097 га, за суб'єктом - Публічним акціонерним товариством "Дрогобицький завод автомобільних кранів", як земель рекреаційного призначення для підприємницької діяльності, для обслуговування дитячого оздоровчого табору "Карпати".

Обґрунтованими підставами побоюватись можливості відчуження спірних земельних ділянок, які були неправомірно зареєстровані за ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів", що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду заявник вважає публікацію оголошення про проведення аукціону з продажу майна ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів", призначеного на 25.01.2019 (номер публікації: 56398, дата публікації на сайті ВГСУ: 18.12.2018 07:47; дата публікації на сайті Мін'юсту: 18.12.2018 09:44), а саме земельних ділянок кадастровий номер 4621:286500:05:000:0210, загальною площею 0,0746 га та кадастровий номер 4621286500:05:000:0209, загальною площею 3, 5097 га, які виставлені на продаж з прилюдних торгів, які буде проводити ТОВ "Всеукраїнський Аукціонний Дім".

Розглянувши подану заяву колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку задоволення позову.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

При цьому, в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав та захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Проаналізувавши докази, що містяться в матеріалах справи, та які надані на обґрунтування заяви про забезпечення позову колегія суддів зазначає, що оскаржуваною ухвалою заборонено ПАТ "Дрогобицькому заводу автомобільних кранів" вчиняти дії щодо відчуження в будь-який спосіб спірних земельних ділянок, натомість положенням п.15 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п. 1 розділу 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, що затверджений рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18 електронний примірник судового рішення або окремої думки судді виготовляється судом в АСДС у день ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту в паперовій формі, підписується ЕЦП судді, який ухвалив таке судове рішення, а в разі колегіального розгляду - ЕЦП усіх суддів, що входять до складу колегії, та зберігається у стані, що унеможливлює його подальше коригування.

Згідно даних C:\DSS\ Діловодство спеціалізованого суду 1.34.6.6/34.6.6 вбачається, що постановою господарського суду Запорізької області від 29.12.2017 у справі № 908/2609/17 Публічне акціонерне товариство "Дрогобицький завод автомобільних кранів", код ЄДРПОУ 00240158 (вул. Північне шосе, 4, м. Запоріжжя, 69006) визнано банкрутом; відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначити голову ліквідаційної комісії Букрєєва Ігоря Ігоровича; оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; зобов'язано ліквідатора у визначеному законом порядку і строк здійснити ліквідаційну процедуру, надати звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс для затвердження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у цій справі закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову господарського суду Запорізької області від 29.12.2017 у справі №908/2609/17. З врахуванням положень ст. 284 ГПК України постанова господарського суду від 29.12.2017 набрала законної сили.

З огляду на вказане, оскаржувана ухвала господарського суду винесена з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що є спеціальним нормативно-правовим актом, який підлягає до застосування до даних правовідносин з огляду на порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів".

Окрім того, пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Відповідно до положень статті 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 ГПК господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною дев'ятою статті 16 ГПК України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

Системний аналіз положень Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми вказаного Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону ); за позовом розпорядника майна (частина дев'ята статті 22 Закону ); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону ); за заявою керуючого санацією (частина п'ята статті 28 Закону ); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону ).

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, яке безпідставно вибуло з права власності банкрута, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідно статті 13 Конвенції "Про захист прав і основоположних свобод людини", кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5.04.2005 (заява № 38722/02)).

Концентрація спорів про витребування майна банкрута у добросовісного набувача або з чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство забезпечить реалізацію контролю суду в провадженні якого перебуває справа про банкрутство за діяльністю боржника є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута так і кредиторів та узгоджується з приписами ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 7 ч. 1 ст. 12, ч. 3, ч.10 ст. 16 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт визнання Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури в межах справи про банкрутство №908/2609/17 порушеної господарським судом Запорізької області, а відтак розгляд позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Бориславської міської ради щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за суб'єктом ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" повинно здійснюватися в межах провадження у справі про банкрутство.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваної ухвали, доводи сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають до задоволення, відтак оскаржувану ухвалу слід скасувати, прийнявши нове рішення.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід залишити за скаржником.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" №37 від 14.02.2019 (вх.№01-05/778/19

від 26.02.2019) - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.01.2019 у справі № 914/119/19 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дулібяник твіт компані "Братто" про вжиття заходів до забезпечення позову - відмовити.

.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено та підписано 01.04.2019.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.