Ухвала

від 25.03.2019 по справі 9/307-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про задоволення скарги

25.03.2019м. ДніпроСправа № 9/307-10

За скаргою Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 у справі:

за позовом Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

до Комунального підприємства "Дніпродзержинськтепломережа", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення 22839258 грн. 02 коп.

Суддя Бєлік В.Г.

За участю секретаря судового засідання Ковтун А.В.

Представники:

від позивача (стягувача) ОСОБА_2, довіреність № 2/2019 від 18.01.2019, представник;

від відповідача (боржника): ОСОБА_3, ордер № 1480 від 18.03.2019, представник;

від ВДВС: не з'явився;

вільний слухач: ОСОБА_4, паспорт серія АН № 152119.

СУТЬ СПОРУ:

Суть спору викладена в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010 року (суддя Подобєд І.М.), яким позов задоволено повністю: стягнути з Комунального підприємства "Дніпродзержинськтепломережа" на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" суму 386 9176 грн. 08 коп. три проценти річних, 21 186 295 грн. 41 коп. збитків від інфляції, 25 500 грн. витрат на державне мито, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

17.12.2010 року на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2010 року видано наказ.

27.02.2019 року від Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, в якій скаржник просить суд:

- визнати поважними причини пропуску строку АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" для звернення до суду зі скаргою на дії та постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 03.12.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 25317942 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 9/307-10 від 17.12.2010 року та поновити цей строк;

- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 25317942 від 03.12.2018 року з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 9/307-10 від 17.12.2010 року;

- визнати постанову про закінчення виконавчого провадження № 25317942 від 03.12.2018 року з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 9/307-10 від 17.12.2010 року неправомірною;

- зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 25317942 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 9/307-10 від 17.12.2010 року в порядку встановленому законом.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Ухвалою господарського суду від 01.03.2019 прийнято скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.03.2019 року об 11:00 год.

Представник відповідача та Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилися, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суду не повідомили.

Як вбачається з матеріалів справи, рекомендовані повідомлення про відправлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2019 на момент розгляду скарги 11.03.2019 до суду не повернулося.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, критерієм "розумних строків" розгляду справи є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року. "Антоненков та інші проти України", заява №14183/02, §41).

Беручи до уваги наведене, враховуючи предмет спору, характер процесу, суд вважає за необхідне відкласти розгляд скарги в межах "розумного строку" .

Ухвалою суду від 11.03.2019 відкладено розгляд скарги у судовому засіданні до 25.03.2019 об 11:00год.

25.03.2019 відповідач подав до суду пояснення на скаргу, в яких просив суд відмовити у задоволенні вимог.

Позивач 25.03.2019 подав до суду клопотання, в якому відмовляється від вимоги, а саме в частині, визнання неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 25317942 від 03.12.2018 року з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 9/307-10 від 17.12.2010 року. В іншій частині просить суд задовольнити вимоги.

Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням № 4930007714744, яке повернулось до господарського суду та знаходиться в матеріалах справи.

Статтею 342 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Розглянувши скаргу, суд вважає за необхідне скаргу задовольнити, з наступних підстав.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 25317942 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 9/307-10 від 17.12.2010 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2018 у справі № 904/1334/18 затверджено мирову угоду між КП КМР "Тепломережі" та АТ "Дніпровська ТЕЦ" від 12.11.2018 року.

Згідно ст. 192 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Згідно ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Відповідно до ст. 330 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Питання затвердження мирової угоди у процесі виконання рішення, задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що виноситься ухвала.

Суд має право відмовити у затвердженні мирової угоди у процесі виконання рішення з підстав, визначених статтею 192 цього Кодексу, а у задоволенні заяви про відмову від примусового виконання рішення - з підстав, визначених статтею 191 цього Кодексу.

Згідно ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає мирову угоду як судову процедуру банкрутства.

Залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство.

Загальний порядок передбачає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з рішень, зокрема таке як подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди.

Згідно ст. 77 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 N 15 (п. 94) за своєю суттю мирова угода фіксує умови врегулювання обов'язків неплатоспроможного боржника щодо погашення заборгованості його кредиторам будь-якими законними способами, наслідком чого має стати припинення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, та кратну одній тисячі гривень. Ч. 5 ст. 26 Закону № 2343-ІІ визначено, що до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів; схвалення плану санації боржника в процедурі розпорядження майном; інші питання, передбачені цим Законом. '

ОСОБА_1 більшістю голосів конкурсних кредиторів було прийнято рішення про укладення мирової угоди у справі № 904/1334/18 про банкрутство.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

З матеріалів скарги вбачається, що ухвала про затвердження мирової угоди, яку державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України визнав, як підставу для закриття провадження № 25317942, постановлена Господарським судом Дніпропетровської області 20.11.2018 в справі про банкрутство КП КМР "Тепломережі" прийнята в процесі розгляду справи про банкрутство боржника, тобто на підставі норм саме Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і за приписами ст. ст. 7, 77 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно є судовою процедурою у справі про банкрутство та цивільно-правовою угодою (правочином), оскільки є домовленістю між боржником і кредиторами.

Так, згідно застосованої державним виконавцем в постанові про закінчення виконавчого провадження № 25317942 від 03.12.2018 норми п.2 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено що виконавче провадження підлягає закінченню зокрема у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.

Проте, порядок затвердження судом мирової угоди в процесу виконання передбачений ст. 330 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2018 затверджену мирову угоду у справі № 904/1334/18 про банкрутство, і порядок її затвердження передбачений нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заявник вважає постанову про закінчення виконавчого провадження незаконною, такою що не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Вказане і стало причиною звернення зі скаргою.

Відповідно до ч.1 ст. 330 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно з ч.1 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

В матеріалах справи відсутня мирова угода, яка укладена сторонами (боржником та стягувачем) в процесі виконання рішення у справі № 9/307-10, яка затверджена судом

Таким чином, державний виконавець неправомірно закінчив виконавче провадження на підставі п. 2 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, скарга Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 у справі № 9/307-10 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 234, 235, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" для звернення до суду зі скаргою на дії та постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 03.12.2018 року про закінчення виконавчого провадження № 25317942 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 9/307-10 від 17.12.2010 року та поновити цей строк.

Визнати постанову про закінчення виконавчого провадження № 25317942 від 03.12.2018 року з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 9/307-10 від 17.12.2010 року неправомірною.

Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження № 25317942 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 9/307-10 від 17.12.2010 року в порядку встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, але може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 254 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.04.2019.

Суддя ОСОБА_5