Рішення

від 27.03.2019 по справі 910/7741/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.03.2019Справа № 910/7741/18

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В ., за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА" (03164, місто Київ, вулиця Генерала Наумова, будинок 23-Б; ідентифікаційний код 32384904)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС УКРАЇНА" (04050, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 8А, офіс 406; ідентифікаційний код 41387104)

про стягнення 308 173,64 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 01.08.2018),

Представники учасників процесу згідно протоколу від 27.03.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС ЮКРЕЙН" (з 22.06.2018 змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС УКРАЇНА") про стягнення 628 931,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору постачання №3530/2015 від 13.11.2017 в частині здійснення на підставі рахунку-фактури № Р-00003530 від 14.11.2017, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 628 931,12 грн, з яких 527920,00 грн - сума основного боргу, 101 011,12 грн - сума пені, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження у судовому засіданні з проведенням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

18.06.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА" надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА" про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2018 вирішено розгляд справи №910/7741/18 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 відкладено підготовче засідання у справі на 01.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 246 600,00 грн заборгованості та 61 573,64 грн пені, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 20.08.2018.

16.08.2018 через канцелярію суду представником відповідача подано заперечення на відповідь (на відзив) в яких надано, зокрема, докази зміни назви відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС ЮКРЕЙН" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС УКРАЇНА" - копії Статуту Товариства в редакції від 21.06.2018 та витягу з ЄДР станом на 25.06.2018, відповідно до якого державна реєстрація змін до установчих документів була здійснена 22.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 витребувано у сторін докази та відкладено підготовче засідання у справі на 05.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 виправлено описку в ухвалі від 20.08.2018 в частині зазначення про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів до 24.09.2018.

У підготовчому засіданні 05.09.2018 було відкладено розгляд питання про залучення третьої особи, до встановлення фактичних обставин по справі та постановлено ухвалу про оголошення перерви до 13.09.2018 та запропоновано сторонам подати до суду питання, роз'яснення яких, на думку сторін, потребує висновку експерта та пропозиції щодо експертної установи для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 відкладено підготовче засідання до 24.09.2018 та запропоновано сторонам надати питання, роз'яснення яких, на думку сторін, потребує висновку експерта та пропозиції щодо експертної установи для проведення експертизи, а також зобов'язано подати зразки вільних зразків підписів директора ТОВ "УКРФАРБА" Остапенко Валентини Юріївни та директора ТОВ "Фортіс Юкрейн" Діденко Інесси Петрівни.

Ухвалою суду від 24.09.2018 у справі № 910/7741/18 була призначена судова експертиза, проведення якої було доручено Київській незалежній судово-експертній установі (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців (Артема), будинок 21, 4 поверх), матеріали справи скеровані до Київської незалежної судово-експертній установі, а провадження в справі зупинено на час проведення експертизи.

25.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київської незалежної судово-експертної установи надійшло клопотання про надання матеріалів необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертизою № 6778.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2018 було поновлено провадження в справі № 910/7741/18 для розгляду клопотання судового експерта Київської незалежної судово-експертної установи про надання матеріалів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертизою, задоволено клопотання експерта, зобов'язано сторін надати суду оригінали документів та зупинено провадження в справі № 910/7741/18 на час проведення експертизи.

17.12.2018 до канцелярії суду представником позивача було подано документи на вимогу ухвали суду, які були скеровані 18.12.2018 супровідним листом до експертної установи.

25.01.2019 матеріали справи було повернуто до суду з експертної установи з висновком комплексної почеркознавчої та технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 було ухвалено поновити провадження в справі № 910/7741/18 для продовження розгляду в підготовчому провадженні, проводити підготовче провадження у справі в розумні строки, відкласти підготовче засідання на 21.02.2019, викликати для участі у судовому засіданні представників учасників справи та експерта Кривошеїну Олену Петрівну для роз'яснення наданого висновку № 2725 від 18.01.2019 в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

21.02.2019 через відділ діловодства суду представником позивача було подано письмові пояснення щодо обставин справи, з урахуванням висновку комплексної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 підготовче судове засідання відкладено на 13.03.2019 та повторно викликано для участі у судовому засіданні експерта Кривошеїну Олену Петрівну.

04.03.2019 через канцелярію суду від Київської незалежної судово-експертної установи надійшов лист з проханням письмово сформувати питання щодо висновку судової експертизи.

У підготовче судове засідання 13.03.2019 з'явились представник позивача та експерт Кривошеїна О. П.

Судовий експерт надала пояснення щодо висновку, складеного за наслідками проведення комплексної почеркознавчої технічної експертизи документів за матеріалами справи № 910/7741/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/7741/18 до судового розгляду по суті на 27.03.2019.

27.03.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Позивач та відповідач в засідання 27.03.2019 повноважних представників не направили, відповідач про причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частин 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частиною 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, ухвали Господарського суду міста Києва по справі № 910/7741/18 були направлені судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адреси місцезнаходження позивача та відповідача, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Про фактичне вручення позивачу ухвали суду про призначення справи до розгляду по суті свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103049796068.

Проте, поштовий конверт, скерований на адресу відповідача, з ухвалою Господарського суду міста Києва було повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання". При цьому, як вбачається з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", вказана поштова кореспонденція не була вручена одержувачу під час доставки.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення відповідачу вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що позивач та відповідач мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами Господарського суду міста Києва справі №910/7741/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС УКРАЇНА" (покупець) було укладено Договір постачання товару №3530/2015 від 13.11.2017 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати покупцю товар відповідно до заявок покупця, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору товар поставляється постачальником окремими партіями, асортимент і вартість (у тому числі ПДВ) товару в партіях зазначається у видаткових накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного договору. Накладні формуються постачальником на основі специфікації та рахунку-фактури.

Відповідно до пунктів 3.2., 4.1. договору, загальна вартість договору з ПДВ згідно специфікації складає 562 920,00 грн. Загальна вартість договору може бути збільшена або зменшена за нагальною потребою покупця.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 10 банківських днів з моменту передачі товару.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017 року. Умови цього договору зберігають чинність до повного його виконання незалежно від закінчення його строку. (пункт 9.2. договору).

На виконання умов договору постачання товару №3530/2015 від 13.11.2017, позивачем на підставі видаткової накладної №Р-000002015 від 14.11.2017 було поставлено відповідачу товар суму 281 460, 00 грн.

На зазначеній видатковій накладній містяться підписи з боку позивача та відповідача та печатки сторін без зауважень та заперечень.

Крім того, позивачем на виконання умов укладеного правочину, було складено та виставлено відповідачу рахунок-фактуру №Р-000003530 від 14.11.2017 на оплату поставленого товару.

Проте, як вбачається з наявної в матеріалах справи банківської виписки по рахунку позивача, відповідачем було здійснено оплату товару лише частково в розмірі 35 000,00 грн.

За таких обставин, несплачений лишився товар на суму 246 600,00 грн.

Оскільки відповідачем наявну заборгованість не погашено, останній звернувся із даним позовом до суду.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що 25.05.2018 відбулось незаконне проникнення до офісного приміщення за адресою: місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, офіс 301-312 та вкрадено статутні документи, печатку та інші документи Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС УКРАЇНА", у зв'язку з чим, за твердженнями відповідача, договір постачання товару №3530/2015 від 13.11.2017 та видаткова накладна №Р-000002015 від 14.11.2017 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС УКРАЇНА" не підписувались.

Крім того, відповідач стверджує, що між сторонами існує лише один договір про закупівлю 14/11-2017 від 14.11.2017, право вимоги за яким позивачем було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер-Трейд-Сервіс" згідно договору про відступлення права вимоги № 19-04/2018 від 19.04.2018.

З огляду на наведене, відповідач зазначає, що підстави для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості за договором постачання товару №3530/2015 від 13.11.2017 відсутні.

Водночас, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору, приймаючи до уваги твердження позивача про те, що договір про закупівлю 14/11-2017 від 14.11.2017 та договір про відступлення права вимоги № 19-04/2018 від 19.04.2018 його керівником не підписувались, а також твердження відповідача про підроблення підпису його керівника на договорі постачання товару №3530/2015 від 13.11.2017, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 було призначено по справі № 910/7741/18 судову експертизу, на вирішення якої було поставлено наступні питання:

- Чи виконано підпис від імені Остапенко Валентини Юріївни в акті звірки розрахунків від 01.12.2017 в частині реквізитів "Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА" даною особою, чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від імені Остапенко Валентини Юріївни в договорі про відступлення права вимоги №19-04/2018 від 19.04.2018 в частині реквізитів "Первісний кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА" даною особою, чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від імені Остапенко Валентини Юріївни в листі щодо наміру укладання договору про відступлення прав вимоги від 18.04.2018 в частині реквізитів "Директор ТОВ "УКРФАРБА" даною особою, чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від імені Остапенко Валентини Юріївни в договорі про закупівлю №14/11-2017 від 14.11.2017 та Додатку №1 "Специфікація товару" в частині реквізитів "Постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА" даною особою, чи іншою особою?

- Яким способом нанесений підпис від імені Остапенко Валентини Юріївни та відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА" в договорі про відступлення права вимоги №19-04/2018 від 19.04.2018 в частині реквізитів "Первісний кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА", в договорі про відступлення права вимоги №19-04/2018 від 19.04.2018 в частині реквізитів "Первісний кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА", в листі щодо наміру укладання договору про відступлення прав вимоги від 18.04.2018 в частині реквізитів "Директор ТОВ "УКРФАРБА", в договорі про закупівлю №14/11-2017 від 14.11.2017 та Додатку №1 "Специфікація товару" в частині реквізитів "Постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА"?

- Чи є нанесений підпис від імені Остапенко Валентини Юріївни та відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА" в договорі про відступлення права вимоги №19-04/2018 від 19.04.2018 в частині реквізитів "Первісний кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА", в договорі про відступлення права вимоги №19-04/2018 від 19.04.2018 в частині реквізитів "Первісний кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА", в листі щодо наміру укладання договору про відступлення прав вимоги від 18.04.2018 в частині реквізитів "Директор ТОВ "УКРФАРБА", в договорі про закупівлю №14/11-2017 від 14.11.2017 та Додатку №1 "Специфікація товару" в частині реквізитів "Постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА" зображенням, що імітує підпис від імені Остапенко Валентини Юріївни та відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА"?

- Чи виконано підпис від імені Діденко Інесси Петрівни в договорі постачання товару №3530/2015 від 13.11.2017 та додатку №1 "Специфікація на товар "електричні побутові прилади" в частині реквізитів "Покупець Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС ЮКРЕЙН" даною особою, чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від імені Діденко Інесси Петрівни у видатковій накладній №Р-000002015 від 14.11.2017 в частині реквізитів "Отримав(ла) Діденко І.П" даною особою, чи іншою особою?

- Чи виконано підпис від імені Діденко Інесси Петрівни у видатковій накладній №Р-00002015 від 14.11.2017 в частині реквізитів "Отримав(ла) Діденко І.П" даною особою, чи іншою особою?

- Яким способом нанесений підпис від імені Діденко Інесси Петрівни та відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС ЮКРЕЙН" в договорі постачання товару №3530/2015 від 13.11.2017 та додатку №1 "Специфікація на товар "електричні побутові прилади" в частині реквізитів "Покупець Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС ЮКРЕЙН", у видатковій накладній №Р-000002015 від 14.11.2017 в частині реквізитів "Отримав(ла) Діденко І.П", у видатковій накладній №Р-00002015 від 14.11.2017 в частині реквізитів "Отримав(ла) Діденко І.П"?

- Чи є нанесений підпис від імені Діденко Інесси Петрівни та відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС ЮКРЕЙН" в договорі постачання товару №3530/2015 від 13.11.2017 та додатку №1 "Специфікація на товар "електричні побутові прилади" в частині реквізитів "Покупець Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС ЮКРЕЙН", у видатковій накладній №Р-000002015 від 14.11.2017 в частині реквізитів "Отримав(ла) Діденко І.П", у видатковій накладній №Р-00002015 від 14.11.2017 в частині реквізитів "Отримав(ла) Діденко І.П" зображенням, що імітує підпис від імені Діденко Інесси Петрівни та відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС ЮКРЕЙН"?

Відповідно до висновку комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів №2725 від 18.01.2019, складеного Київської незалежною судово-експертною установою, підписи, що містяться в акті звірки розрахунків від 01.12.2017 в частині реквізитів "Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА", в договорі про відступлення права вимоги №19-04/2018 від 19.04.2018 в частині реквізитів "Первісний кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА", в листі щодо наміру укладання договору про відступлення прав вимоги від 18.04.2018 в частині реквізитів "Директор ТОВ "УКРФАРБА" , в договорі про закупівлю №14/11-2017 від 14.11.2017 та Додатку №1 "Специфікація товару" в частині реквізитів "Постачальник Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА" виконано самою Остапенко Валентиною Юріївною, проте нанесені струменеві-крапельним друком за допомогою струменеві-крапельного принтера.

Тобто, підписи від імені керівника позивача, що містяться на вказаних документах, є підробними, проте з використанням документів, на яких містились оригінальні підписи Остапенко Валентини Юріївни.

За таких обставин, судом не приймаються як належні та допустимі докази акт звірки розрахунків від 01.12.2017, договір про відступлення права вимоги №19-04/2018 від 19.04.2018, лист щодо наміру укладання договору про відступлення прав вимоги від 18.04.2018, договір про закупівлю №14/11-2017 від 14.11.2017 та Додаток №1 "Специфікація товару", подані відповідачем.

При цьому, враховуючи відсутність частини оплати судової експертизи, покладеної на відповідача, питання щодо дійсності та ідентифікації підписів керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС ЮКРЕЙН" судовими експертами не розглядалось.

З огляду на наведене вище, обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, відповідачем належними доказами не підтверджені, та суперечать матеріалам справи.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, умовами пункту 4.1. договору постачання товару №3530/2015 від 13.11.2017 передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 10 банківських днів з моменту передачі товару.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що товар поставлений позивачем відповідачу на підставі зазначеної вище видаткової накладної №Р-000002015 від 14.11.2017, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором настав.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за отриманий на підставі договору постачання товару №3530/2015 від 13.11.2017 товар в розмірі 281 460,00 грн відповідачем сплачено лише частково на суму 35 000,00 грн.

Таким чином, внаслідок невиконання обов'язку з оплати поставленого товару в повному обсязі, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 246 600,00 грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати поставленого товару настав, сума боргу відповідача, яка складає 246 600,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав належних документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 61 573,64 грн пені, нарахованої за період з 29.11.2017 по дату подання заяви про уточнення позовних вимог.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 9.2. Договору постачання товару №3530/2015 від 13.11.2017 сторони погодили, що за затримку розрахунку за поставлений товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Водночас, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (пункту 2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені суд зазначає, що розрахунок позивача є невірним, оскільки позивачем не враховано зазначене вище обмеження можливого періоду нарахування пені.

За таких обставин, за розрахунком суду, позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА" в частині стягнення пені в сумі 61 573,64 грн підлягають частковому задоволенню на суму 4 356,75 грн.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії".). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного суду по справі №910/13407/17.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, а також витрати позивача на оплату судової експертизи покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 236 - 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС УКРАЇНА" про стягнення 308 173,64 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 01.08.2018) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТІС УКРАЇНА" (04050, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 8А, офіс 406; ідентифікаційний код 41387104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРФАРБА" (03164, місто Київ, вулиця Генерала Наумова, будинок 23-Б; ідентифікаційний код 32384904) 246 600,00 грн (двісті сорок шість тисяч шістсот гривень 00 копійок) основного боргу, 43 850,03 грн (сорок три тисячі вісімсот п'ятдесят гривень 03 копійки) пені, 4 356, 75 грн (чотири тисячі триста п'ятдесят шість гривень 75 копійок) судового збору та 25 447,18 грн (двадцять п'ять тисяч чотириста сорок сім гривень 18 копійок) витрат на проведення судової експертизи.

3 . У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 01.04.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ