Рішення

від 01.04.2019 по справі 910/16962/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 01.04.2019Справа №  910/16962/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши матеріали справи за позовом Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України до Приватного підприємства "Приватне науково-виробниче підприємство Стиль-Майстер" про  стягнення 94 680,00 грн, Без виклику (повідомлення) учасників справи, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Приватне науково-виробниче підприємство Стиль-Майстер" про стягнення 94      680,00 грн збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок розірвання договору підряду № 498 від 07.11.2017 у зв'язку з неможливістю виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач поніс додаткові витрати на розробку нового розрахунку кошторисної частини робочого проекту капітального ремонту та його експертизу на загальну суму 94      680,00 грн, які просить стягнути з відповідача. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16962/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу. Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Нормами частини4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення сторін про розгляд справи, ухвала від 19.12.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження, зокрема, відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02096, місто Київ, вулиця Привокзальна, будинок 14-А, а також на зазначену в позові фактичну адресу місцезнаходження: 01015, місто Київ, вулиця Лаврська, будинок 7А, офіс 19. Проте, поштове відправлення № 0103046687659 було повернуто до суду з відміткою поштового відділення від 28.12.2018 про повернення з причини «неправильного зазначення адреси одержувача». Разом із цим, поштове відправлення № 0103046687667 Приватному підприємству "Приватне науково-виробниче підприємство Стиль-Майстер" було вручене 26.12.2018. Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України. Будь-яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Приписами статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: За результатами проведення Державним науково-дослідним інститутом Міністерства внутрішніх справ України процедури закупівлі відкритих торгів на закупівлю «Капітальний ремонт адміністративно-виробничої будівлі; капітальний ремонт покрівлі складських приміщень; капітальний ремонт об'єктів благоустрою ДНДІ МВС України, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 8», ДСТУ Б.Д. 1.1- 1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», ДК 021:2015 - 45453000-7 «Капітальний ремонт і реставрація» (http://www.prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-09-28-001127-a) Приватне підприємство «Приватне науково-виробниче підприємство Стиль-Майстер» визначено переможцем. За результатами проведеного тендера 07.11.2017 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено Договір підряду № 498, відповідно до якого замовник доручає, підрядник зобов'язується на свій ризик власними силами і засобами (із залученням у разі потреби субпідрядників) у строки, обумовлені в цьому договорі, виконати роботи «Капітальний ремонт адміністративно-виробничої будівлі; капітальний ремонт покрівлі складських приміщень; капітальний ремонт об'єктів благоустрою ДНДІ МВС України, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 8», в обсягах, передбачених проектно-кошторисною документацією, на підставі якої складено локальні кошториси (Додаток № 3 до цього Договору) з дотриманням чинних будівельних норм і правил, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити вказані роботи. У зв'язку з неможливістю виконати належним чином роботи у встановлений строк, 19.06.2018 відповідач надіслав позивачу заяву про розірвання Договору від 07.11.2017 № 498 згідно з підпунктом 9.5.5 пункту 9.5 зазначеного Договору. Відтак, 03.07.2018 сторони уклали додаткову угоду № 1/215 про розірвання Договору від 07.11.2017 № 498 у зв'язку з неможливістю відповідачем виконати належним чином роботи у встановлений строк. Оскільки вартість незавершеної відповідачем частини робіт перевищувала 1500000 грн., позивач відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» для підготовки до нового тендеру звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «МК «Петра Буд» щодо надання послуги з проведення розрахунку кошторисної частини робочого проекту «Капітальний ремонт адміністративно-виробничої будівлі; капітальний ремонт покрівлі складських приміщень; капітальний ремонт об'єктів благоустрою ДНДІ МВС України, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 8». Відтак, між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МК «Петра Буд», як підрядником, було укладено Договір підряду від 26.07.2018 № 4/18/249, на виконання умов якого останній надав послуги з проведення розрахунку кошторисної частини робочого проекту станом на 10.08.2018 на суму 91200 грн. Також, 03.08.2018 між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство будівельних експертиз», як виконавцем, було укладено договір № 269-18-КД/263, на підставі якого останнім складено експертний звіт від 13.08.2018 № 269-18-КД щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом. Вартість виконання послуги відповідно до пункту 2.1. вказаного правочину становить 3480 грн. Таким чином, внаслідок відмови відповідача від виконання умов Договору від 07.11.2017 № 498, позивач мусить понести додаткові витрати (збитки) на оплату послуг з проведення розрахунку кошторисної частини робочого проекту та складання експертного висновку для проведення нового тендеру на закупівлю послуг по капітальному ремонту, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду щодо відшкодування таких витрат відповідачем. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне. За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 875-886 ЦК України. Відповідно до частини 2 статті 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі. Як вбачається із матеріалів справи, укладений між сторонами Договір від 07.11.2017 № 498 було розірвано внаслідок неможливості виконання відповідачем робіт у встановлений договором строк. Частиною 5 статті 653 ЦК України встановлено, що якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. У відповідності частині 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Згідно з частиною 2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком невиконання зобов'язань, а не причиною. Із матеріалів справи вбачається, що позивач для завершення капітального ремонту, який відповідач не здійснив за умовами Договору від 07.11.2017 № 498, змушений був розробити новий розрахунок кошторисної частини робочого проекту у поточних цінах на трудові та матеріально-технічні ресурси для проведення тендеру відповідно до вимог ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 “Правила визначення вартості будівництва” та Порядку розрахунку розміру кошторисної заробітної плати, який враховується при визначенні вартості будівництва об'єктів”, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20.10.2016 № 281 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Мінрегіоном від 20.02.2017 № 33. Порядок визначення предмета закупівлі затверджено наказом Мінекономрозвитку від 17.03.2016 № 454 (далі – Порядок). Згідно з розділом III «Визначення предмета закупівлі робіт» Порядку визначення предмета закупівлі робіт здійснюється замовником згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» за об'єктами будівництва та з урахуванням ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 “Правила визначення вартості будівництва”, прийнятих наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293. Як зазначено в листі Мінекномрозвитку від 25.11.2016 № 3302- 01/38216-06, при визначенні очікуваної вартості предмета закупівлі робіт замовники керуються даними кошторису (кошторисного розрахунку) на весь об'єкт будівництва. Згідно з пунктом 4.1. ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 “Правила визначення вартості будівництва” система ціноутворення в будівництві базується на нормативно-розрахункових показниках і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів. Нормативними показниками є ресурсні елементні кошторисні норми. На підставі цих норм і поточних цін на трудові та матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати у вартості будівництва. Відповідно до пункту 5.1.1. ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 кошторисна вартість будівництва, що визначається в складі інвесторської кошторисної документації, використовується для планування капітальних вкладень, фінансування будівництва, проведення процедури закупівлі. У зв'язку з цим, позивач, як замовник, уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «МК «Петра Буд», як підрядником, Договір підряду від 26.07.2018 № 4/18/249, за яким останній надав послуги з проведення розрахунку кошторисної частини робочого проекту «Капітальний ремонт адміністративно-виробничої будівлі; капітальний ремонт покрівлі складських приміщень; капітальний ремонт об'єктів благоустрою ДНДІ МВС України, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 8» станом на 10.08.2018. Згідно пункту 2.1. Договору підряду від 26.07.2018 № 4/18/249 загальна сума договору з ПДВ становить 91200 грн. 03.08.2018 між позивачем, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство будівельних експертиз» укладено договір № 269-18-КД/263, на підставі якого останнім складено експертний звіт від 13.08.2018 № 269-18-КД щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом «Капітальний ремонт адміністративно-виробничої будівлі; капітальний ремонт покрівлі складських приміщень; капітальний ремонт об'єктів благоустрою ДНДІ МВС України, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 8», згідно якого кошторисна документація складена відповідно до вимог ДБН Д.1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва". Відповідно до пункту 2.2. Договору від 03.08.2018 № 269-18-КД/263 загальна сума договору з урахуванням ПДВ становить 3480 грн. Отже, для відновлення свого порушеного права позивач має понести реальні збитки – оплатити витрати на проведення розрахунку кошторисної частини робочого проекту та експертизи кошторисної частини проектної документації для проведення нового тендеру на закупівлю послуг «Капітальний ремонт адміністративно-виробничої будівлі; капітальний ремонт покрівлі складських приміщень; капітальний ремонт об'єктів благоустрою ДНДІ МВС України, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 8». З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимим доказами доведені обставини, з якими законодавець пов'язує покладення на підрядника, що не виконав зобов'язання за договором, обов'язку відшкодування завданих збитків. Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (статтею 74 ГПК України). Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України). Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та наведенні норми, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України про стягнення 94680 грн. підлягають задоволенню. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За змістом частин 1, 3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Згідно із доданим до позовної заяви попереднім розрахунком судових витрат, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв'язку з розглядом даної справи, становив 5000 грн. витрат на професійну правову допомогу. Однак, на підтвердження понесення позивачем фактичних витрат на професійну правову допомогу останнім до матеріалів справи не надано жодного доказу, що унеможливлює наразі задоволення вимоги про покладення таких витрат на відповідача. За приписами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на відповідача повністю. Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України до Приватного підприємства "Приватне науково-виробниче підприємство Стиль-Майстер" про стягнення 94 680,00 грн - задовольнити повністю. 2. Приватного підприємства "Приватне науково-виробниче підприємство Стиль-Майстер" (02096, місто Київ, Дарницький район, вулиця Привокзальна, будинок 14-А; ідентифікаційний код 33595287) на користь Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України (01011, місто Київ, Печерський район, провулок Євгена Гуцала, будинок 4-А; ідентифікаційний код 34045600) 94680,00 грн. (дев'яносто чотири тисячі шістсот вісімдесят гривень 00 копійок) та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) судового збору. 3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. СУДДЯ                                                                                                    В. В. ДЖАРТИ