Постанова

від 28.08.2019 по справі 910/16962/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2019 р. Справа№ 910/16962/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства Приватне науково-виробниче підприємство Стиль-Майстер

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2019

у справі №910/16962/18 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Державного науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України

до Приватного підприємства Приватне науково-виробниче підприємство Стиль-Майстер

про стягнення 94 680,00 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України (далі - ДНДІ МВС України, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Приватне науково-виробниче підприємство Стиль-Майстер (далі - ПП ПНВП Стиль-Майстер , відповідач) про стягнення 94 680,00 грн збитків, понесених позивачем внаслідок розірвання договору підряду №498 від 07.11.2017 у зв`язку з неможливістю виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/16962/18 позов задоволено повністю, стягнуто з ПП ПНВП Стиль-Майстер на користь ДНДІ МВС України 94 680,00 грн та 1 762 судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимим доказами доведені обставини, з якими законодавець пов`язує покладення на підрядника, що не виконав зобов`язання за договором, обов`язку відшкодування завданих збитків.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ПП ПНВП Стиль-Майстер звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування скарги відповідач зазначав, що погодившись з доводами позивача, суд не звернув уваги на ту обставину, що порядок відшкодування збитків прямо визначено умовами договору підряду, зокрема, п. 9.10 договору встановлено кінцевий строк на відшкодування збитків/витрат за договором №269-18-КД/263 від 03.08.2018 - 14.08.2018 включно, а за договором №4/18/249 від 26.07.2018 - 06.08.2018 включно; відповідачем не було отримано жодних вимог/листів/претензій щодо порушення прав позивача, якими б останній у позасудовому або досудовому порядку до звернення з позовом до суду повідомляв відповідача про понесення додаткових витрат або завдання йому збитків; судом не враховано, що після укладення додаткової угоди про розірвання договору підряду позивач звернувся до АКБ Індустріалбанк з вимогою сплатити кошти за банківською гарантією від 27.10.2017 №1405/0351/04/17 у розмірі 74 500,00 грн, яка була останнім задоволена, а відтак, позивач фактично отримав відповідну компенсацію.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП ПНВП Стиль-Майстер на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/16962/18, призначено до розгляду на 03.07.2019, встановлено ДНДІ МВС України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що законом не встановлено обов`язковий досудовий порядок врегулювання для цієї категорії спорів та не передбачено заборони звернутися до суду у разі порушення договірних зобов`язань однією із сторін без попереднього пред`явлення претензії; посилання апелянта на п. 9.10 договору є безпідставними, оскільки пунктом 11.1 даного договору встановлено, що у разі, якщо між умовами договору та положеннями нормативно-правових актів виникнуть розбіжності або суперечності, сторони повинні керуватись вимогами і положеннями чинного законодавства України; позивачем не було порушено термінів, встановлених законом, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; банківська гарантія не належить до штрафних санкцій, а тому сума отриманих за нею грошових коштів не може бути зарахована як відшкодування збитків, завданих відповідачем; судом правомірно встановлено наявність підстав для покладення на підрядника, що не виконав зобов`язання за договором, обов`язку відшкодування завданих збитків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, оголошено у розгляді справи №910/16962/18 перерву на 28.08.2019.

У судове засідання відповідач повторно не з`явився, своїх уповноважених представників не направив, про місце, день та час розгляду даної справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за його відсутності.

У судовому засіданні 28.08.2019 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Також представник позивача до закінчення судових дебатів у справі подав заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката, в якій просив покласти понесені ДНДІ МВС України судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката на ПП ПНВП Стиль-Майстер та повідомив про намір подати до суду відповідні докази у встановлений ст. 129 ГПК України строк.

28.08.2019 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, за результатами проведення ДНДІ МВС України процедури закупівлі відкритих торгів на закупівлю Капітальний ремонт адміністративно-виробничої будівлі; капітальний ремонт покрівлі складських приміщень; капітальний ремонт об`єктів благоустрою ДНДІ МВС України, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 8 , ДСТУ Б.Д. 1.1- 1:2013 Правила визначення вартості будівництва , ДК 021:2015 - 45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація (http://www.prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-09-28-001127-a) ПП ПНВП Стиль-Майстер визначено переможцем.

За результатами проведеного тендера, 07.11.2017 між ДНДІ МВС України (у тексті договору - замовник) та ПП ПНВП Стиль-Майстер (у тексті договору - підрядник) було укладено договір підряду № 498 (далі - договір підряду), відповідно до якого замовник доручає, підрядник зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами (із залученням у разі потреби субпідрядників) у строки, обумовлені в цьому договорі, виконати роботи Капітальний ремонт адміністративно-виробничої будівлі; капітальний ремонт покрівлі складських приміщень; капітальний ремонт об`єктів благоустрою ДНДІ МВС України, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 8 , в обсягах, передбачених проектно-кошторисною документацією, на підставі якої складено локальні кошториси (Додаток № 3 до цього договору) з дотриманням чинних будівельних норм і правил, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити вказані роботи.

У зв`язку з неможливістю виконати належним чином роботи у встановлений строк, 19.06.2018 відповідач надіслав позивачу заяву про розірвання договору підряду № 498 від 07.11.2017 згідно з підпунктом 9.5.5 пункту 9.5 зазначеного договору.

03.07.2018 між ДНДІ МВС України та ПП ПНВП Стиль-Майстер було укладено додаткову угоду № 1/215 про розірвання договору підряду № 498 від 07.11.2017, відповідно до п. 1 якої у зв`язку з виявленою неможливістю підрядником виконати належним чином роботи у встановлений строк, сторони дійшли згоди розірвати договір підряду.

Згідно з п. 3 вказаної додаткової угоди сторони погодили, що розірвання (припинення) договору підряду не звільняє сторони від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли у період дії договору та виконання гарантійних зобов`язань, визначених умовами договору та чинним законодавством.

За твердженням позивача, оскільки вартість незавершеної відповідачем частини робіт перевищувала 1 500 000 грн, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про публічні закупівлі для підготовки до нового тендеру ДНДІ МВС України звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю далі - ТОВ) МК Петра Буд щодо надання послуги з проведення розрахунку кошторисної частини робочого проекту Капітальний ремонт адміністративно-виробничої будівлі; капітальний ремонт покрівлі складських приміщень; капітальний ремонт об`єктів благоустрою ДНДІ МВС України, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 8 .

26.07.2018 між ДНДІ МВС України, як замовником, та ТОВ МК Петра Буд , як підрядником, було укладено договір підряду №4/18/249, на виконання умов якого останній надав послуги з проведення розрахунку кошторисної частини робочого проекту станом на 10.08.2018 на суму 91 200,00 грн.

03.08.2018 між ДНДІ МВС України, як замовником, та ТОВ Агентство будівельних експертиз , як виконавцем, було укладено договір № 269-18-КД/263, на підставі якого останнім складено експертний звіт від 13.08.2018 №269-18-КД щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом. Вартість виконання послуги відповідно до пункту 2.1. вказаного правочину становить 3 480,00 грн.

За таких обставин, як зазначав позивач в обґрунтування позовних вимог, внаслідок відмови відповідача від виконання умов договору підряду № 498 від 07.11.2017, ДНДІ МВС України мусить понести додаткові витрати (збитки) на оплату послуг з проведення розрахунку кошторисної частини робочого проекту та складання експертного висновку для проведення нового тендеру на закупівлю послуг по капітальному ремонту, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду щодо відшкодування таких витрат відповідачем.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання вищевказаного договору, місцевий господарський суд правильно зазначив, що такий за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм статей 875-886 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина 2 статті 837 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Отже, укладення ПП ПНВП Стиль-Майстер та ДНДІ МВС України вказаного договору підряду було спрямоване на отримання останнім результатів виконаних робіт та обов`язку по здійсненню їх оплати, а відповідач у свою чергу зобов`язався забезпечувати виконання робіт, якість яких відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства у строки, встановлені договором.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір підряду №498 від 07.11.2017 було розірвано внаслідок неможливості виконання відповідачем робіт у встановлений договором строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 322 ГК України за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Частиною 5 статті 653 ЦК України також встановлено, що якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно зі ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

За змістом ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати порядок у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

До складу збитків, згідно статті 225 ГК України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язань другою стороною.

При цьому, місцевий господарський суд правильно зазначив, що для застосування такого виду господарської санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданими збитками є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, задля завершення капітального ремонту, який відповідач не здійснив за умовами договору підряду № 498 від 07.11.2017, позивач змушений був розробити новий розрахунок кошторисної частини робочого проекту у поточних цінах на трудові та матеріально-технічні ресурси для проведення тендеру відповідно до вимог ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва та Порядку розрахунку розміру кошторисної заробітної плати, який враховується при визначенні вартості будівництва об`єктів , затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Мінрегіон) від 20.10.2016 № 281 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Мінрегіоном від 20.02.2017 № 33).

Порядок визначення предмета закупівлі затверджений наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) від 17.03.2016 № 454 (далі - Порядок). Згідно з розділом III Визначення предмета закупівлі робіт Порядку визначення предмета закупівлі робіт здійснюється замовником згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України Про публічні закупівлі за об`єктами будівництва та з урахуванням ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва , прийнятих наказом Мінрегіоном від 05.07.2013 № 293.

Як зазначено в листі Мінекономрозвитку від 25.11.2016 № 3302- 01/38216-06, при визначенні очікуваної вартості предмета закупівлі робіт замовники керуються даними кошторису (кошторисного розрахунку) на весь об`єкт будівництва.

Згідно з пунктом 4.1. ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва система ціноутворення в будівництві базується на нормативно-розрахункових показниках і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів. Нормативними показниками є ресурсні елементні кошторисні норми. На підставі цих норм і поточних цін на трудові та матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати у вартості будівництва.

Відповідно до пункту 5.1.1. ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 кошторисна вартість будівництва, що визначається в складі інвесторської кошторисної документації, використовується для планування капітальних вкладень, фінансування будівництва, проведення процедури закупівлі.

Як було зазначено вище, у зв`язку з наведеним, позивач, як замовник, уклав із ТОВ МК Петра Буд , як підрядником, договір підряду №4/18/249від 26.07.2018, за яким останній надав послуги з проведення розрахунку кошторисної частини робочого проекту Капітальний ремонт адміністративно-виробничої будівлі; капітальний ремонт покрівлі складських приміщень; капітальний ремонт об`єктів благоустрою ДНДІ МВС України, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 8 станом на 10.08.2018.

Згідно пункту 2.1. договору підряду № 4/18/249 від 26.07.2018 загальна сума договору з ПДВ становить 91 200.00 грн.

03.08.2018 між позивачем, як замовником, та NJD Агентство будівельних експертиз укладено договір № 269-18-КД/263, на підставі якого останнім складено експертний звіт від 13.08.2018 № 269-18-КД щодо розгляду кошторисної частини проектної документації за робочим проектом Капітальний ремонт адміністративно-виробничої будівлі; капітальний ремонт покрівлі складських приміщень; капітальний ремонт об`єктів благоустрою ДНДІ МВС України, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 8 , згідно якого кошторисна документація складена відповідно до вимог ДБН Д.1.1-1-2000 Правила визначення вартості будівництва .

Відповідно до пункту 2.2. договору № 269-18-КД/263 від 03.08.2018 загальна сума договору з урахуванням ПДВ становить 3 480.00 грн.

Отже, для відновлення свого порушеного права позивач має понести реальні збитки - оплатити витрати на проведення розрахунку кошторисної частини робочого проекту та експертизи кошторисної частини проектної документації для проведення нового тендеру на закупівлю послуг Капітальний ремонт адміністративно-виробничої будівлі; капітальний ремонт покрівлі складських приміщень; капітальний ремонт об`єктів благоустрою ДНДІ МВС України, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 8 .

Враховуючи викладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем належними та допустимими доказами доведені обставини, з якими законодавець пов`язує покладення на підрядника, що не виконав зобов`язання за договором, обов`язку відшкодування завданих збитків.

При цьому, колегією суддів відхиляються посилання апелянта на п. 9.10 договору підряду, яким встановлено, що кінцевий строк на відшкодування збитків/витрат за договором №269-18-КД/263 від 03.08.2018 закінчується 14.08.2018 включно, а за договором №4/18/249 від 26.07.2018 - 06.08.2018 включно, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 9.10 договору підряду сторона, з вини якої розривається договір, зобов`язана компенсувати іншій стороні витрати і збитки, зумовлені цими обставинами, за винятком випадків розірвання договору з вини іншої сторони. Документи для здійснення кінцевих розрахунків при розірванні договору пред`являються зацікавленою стороною протягом 20 днів з моменту прийняття рішення про розірвання договору. Протягом 10 днів після отримання необхідних документів і розрахунків іншою стороною проводиться оплата витрат і збитків, зумовлених розірванням договору.

Разом з тим, відповідно до пункту 11.1 договору підряду останній укладено згідно Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (зі змінами), Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 та інших чинних нормативно-правових актів України (Державних будівельних норм, правил, стандартів тощо). Якщо між умовами договору та положеннями вказаних нормативно-правових актів виникнуть розбіжності або суперечності, сторони повинні керуватись вимогами та положеннями чинного законодавства України.

В силу вищенаведених приписів законодавства, позивач може вимагати відшкодування збитків, завданих, зокрема, розірванням договору та за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду та не обмежений певним часом у здійсненні такого права.

При цьому, колегія суддів враховує доводи позивача про те, що відповідні додаткові витрати (збитки) мали юридичне оформлення 26.07.2018 (91 200,00 грн - договір №4/18/249 від 26.07.2018) та 03.08.2018 (3 480,00 грн - договір № 269-18-КД/263 від 03.08.2018), тобто після спливу 20-денного терміну з дати розірвання даного договору, а відтак, позивач об`єктивно не міг звернутися до відповідача про сплату збитків протягом визначеного п. 9.10 договору підряду строку.

Враховуючи викладене, доводи відповідача щодо порушення позивачем строків звернення до відповідача про відшкодування збитків є необґрунтованими.

Також колегією суддів відхиляються доводи апелянта щодо неврахування місцевим господарським судом тих обставин, що після укладення додаткової угоди про розірвання договору підряду позивач звернувся до АКБ Індустріалбанк з вимогою сплатити кошти за банківською гарантією, яка була останнім задоволена, а відтак, позивач фактично отримав відповідну компенсацію.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з невиконанням відповідачем договору підряду, 12.09.2018 позивач звернувся до АКБ АКБ Індустріалбанк з вимогою сплатити кошти за банківською гарантією №1405/0351/04/17 від 27.10.2017 у розмірі 74 500,00 грн, яка була задоволена банком 05.10.2018.

Як стверджує позивач, відповідно до частини 3 статті 26 Закону України Про публічні закупівлі ним перераховано кошти за банківською гарантією до відповідного бюджету.

Згідно зі ст. 200 ГК України банківська гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ч. 1 ст. 563 ЦК України гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

З аналізу статті 230 ГК України вбачається, що банківська гарантія не належить до штрафних санкцій, а тому сума отриманої позивачем банківської гарантії АКБ Індустріалбанк № 1405/0351/04/17 від 27.10.2017 у розмірі 74 500,00 грн не може бути зарахована як відшкодування збитків, завданих відповідачем.

Враховуючи викладене, доводи апелянта стосовно того, що така обставина як неповідомлення відповідача про понесені збитки у зв`язку з розірванням договору підряду в момент пред`явлення вимоги до банка-гаранту АКБ Індустріалбанк щодо сплати банківської гарантії від 27.10.2017 № 1405/0351/04/17, позбавляє права позивача на відшкодування збитків, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення його права відповідачем.

З огляду на те, що позивачем доведено суду належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме, протиправних дій відповідача, понесення ним збитків, а також наявності прямого причинного зв`язку між допущеним порушенням та наявністю збитків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ДНДІ МВС України.

При цьому, доводи апелянта про те, що відповідачем не було отримано жодних вимог/листів/претензій щодо порушення прав позивача, якими б останній у позасудовому або досудовому порядку до звернення з позовом до суду повідомляв відповідача про понесення додаткових витрат або завдання йому збитків, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки законом не встановлено обов`язковий досудовий порядок урегулювання для цієї категорії спорів та чинним законодавством не передбачено заборони звернутися до суду в разі порушень договірних зобов`язань однією із сторін без попереднього пред`явлення претензії.

Так, у рішенні Конституційного суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 вказано, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно- правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, доводи відповідача щодо неврахування судом першої інстанції відсутності доказів вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/16962/18 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ПП ПНВП Стиль-Майстер має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Приватне науково-виробниче підприємство Стиль-Майстер на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/16962/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі №910/16962/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16962/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.08.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська