Рішення

від 25.03.2019 по справі 920/129/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.2019 Справа № 920/129/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/129/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ростагросвіт (вул. Київська, буд. 42-А, м. Миргород, Полтавська область, 37606, код 40031432)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Угроїдський цукровий завод (АДРЕСА_1, 40021, код 37053194)

про стягнення 1 949 239 грн. 89 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 02/01/19 від 02.01.2019, свідоцтво адвоката Серія ІФ № 001400 від 26.10.2018 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: ОСОБА_2, ордер СМ №031 від 04.03.2019, свідоцтво довіреність №64 від 18.07.2018

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.02.2019 провадження у справі № 920/129/19 відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.03.2019 р.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 04.03.2019 підготовче засідання у справі №920/129/19 відкладене на 25.03.2019 р. за клопотанням відповідача.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 25.03.2019 у справі №920/129/19 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено в даному судовому засіданні.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1949239 грн. 89 коп., з яких: 1732 130 грн. 40 коп. - основного боргу, 140 089 грн. 01 коп. - пені, 38 106 грн. 87 коп. - індекс інфляції, 38 913 грн. 61 коп. - відсотки за неправомірне користування чужими коштами, нарахованих відповідно до договору поставки №ЦБ/2018/РС/41 від 03.04.2018, а також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 29238 грн. 60 коп.

Представник позивача в судовому позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в письмовому відзиві від 22.03.2019 позовні вимоги визнав та пояснив, що заборгованість виникла у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем на підприємстві. Крім того, просить суд зменшити розмір пені на 70% відповідно до ч.2 ст. 232 ГК України, беручи до уваги загальну нестабільну економічну ситуацію, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни та часткове виконання свого грошового зобов'язання по Договору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

03 квітня 2018 року між ТОВ Ростагросвіт і ТОВ Угроїдський цукровий завод було укладено Договір поставки №ЦБ/2018/РС/41 (далі за текстом - Договір ), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк відповідачу продукцію для сільгоспвиробництва (Товар), а відповідач зобов'язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.2. Договору загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент), маркування ,ціна строк поставки й інші умови, визначаються специфікаціями (додатки до цього Договору), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору сторони визначили, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 30.12.2018, а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання.

Відповідно до п. 2.2. Договору строки, порядок та умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в специфікації.

Зі змісту п. 2.6. Договору вбачається, що датою поставки товару вважається дата прийняття відповідачем товару за видатковою накладною.

Згідно п. 4.1. Договору ціна та загальна вартість товару (партії товару) вказується у відповідних специфікаціях до Договору. Враховуючи те, що ціна товару включає імпортну складову, сторони домовились встановлювати ціну та вартість товару (партії товару) в національній валюті України - гривні та визначати їх еквівалент в іноземній валюті, вказаній у специфікації, за середнім значенням курсу продажу відповідної іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (надалі - МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті підписання відповідної специфікації до Договору.

Сторони домовились, що середнє значення курсу продажу відповідної іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України визначається відповідно до даних, що публікуються на відповідному сайті за адресою: http://charts.finance.ua/ru/currency/interbank/-/1/eur .

У випадку, якщо середнє значення курсу продажу відповідної іноземної валюти на МВРУ на дату, що передує даті здійснення оплати за товар (партію товару), буде вищою від середнього значення курсу продажу відповідної іноземної валюти на МВРУ на дату, що передує даті укладення відповідної специфікації до Договору (надалі - девальвація гривні), ціна товару (партії товару), вказана у специфікації до Договору, може бути переглянута та змінена (проіндексована) сторонами. Така зміна ціни (вартості) товару (партії товару) здійснюється лише за погодженням обох сторін шляхом укладення відповідного додатку до договору, який є невід'ємною частиною договору.

У специфікації №1 від 03.04.2018 до Договору сторони домовились про поставку товару на загальну суму 2165163 грн. 00 коп. та визначили наступний порядок оплати отриманого товару: п.4 Специфікації - оплата здійснюється в національній валюті - гривні наступним чином: попередня оплата в розмірі 20% від загальної вартості товару за даною специфікацією у строк до 25 квітня 2018 року; решта оплати в розмірі 80% від загальної кількості товару за даною специфікацією у строк до 01 листопада 2018 року. Строк поставки товару - до 25 квітня 2018 року за умови 20%-ї передплати ціни товару.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що після внесення відповідачем обумовленої у Специфікації до Договору суми передплати в розмірі 433 032 грн. 60 коп. згідно платіжного доручення №305 від 20.04.2018 /а.с.11/, поставив відповідачу товар на загальну суму 2165163 грн. 00 коп. згідно видаткової накладної №138 від 21.04.2018, проте відповідач, отримавши товар згідно довіреності №4 від 18.04.2018 /а.с.20/, залишкову суму у строк до 01 листопада 2018 року в розмірі 1 732 130 грн. 40 коп. не сплатив до цього часу, у зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом порушеного права.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Письмовими матеріалами справи розмір основної заборгованості відповідача підтверджується в повному обсязі, а саме: видатковою накладною №138 від 21.04.2018, довіреністю №4 від 18.04.2018 та визнається відповідачем в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідачем сума боргу не сплачена, не подано доказів сплати боргу або обґрунтованих заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 732 130 грн. 40 коп. основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 140 089 грн. 01 коп. пені, нарахованої за загальний період прострочення з 02.11.2018 по 23.01.2019 відповідно до п. 8.3.1. Договору, яким передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України , у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Зі змісту ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобоввЂ�язань вбачається, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, перевіривши виконаний позивачем розрахунок розміру пені за період прострочення оплати платежу, суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пеню в розмірі 140089 грн. 01 коп., нараховану за загальний період прострочення з 02.11.2018 по 23.01.2019, оскільки судом було встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов'язання по Договору.

Відповідач в письмовому відзиві просить суд зменшити розмір пені на 70%, посилаючись на загальну нестабільну економічну ситуацію, яка склалась в країні, високий ступінь інфляційних процесів в економіці країни, часткове виконання свого грошового зобов'язання по Договору, а також на те, що позивачем не подано доказів наявності будь-яких збитків в наслідок порушення відповідачем строків оплати отриманого товару.

Статтею 233 Господарського Кодексу України визначено, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК в редакції, що діяла до 15.12.2017 року), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом встановлено, що відповідачем не наведено доказів на підтвердження факту наявності виняткових обставин, які б свідчили про неможливість виконати рішення суду

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 38 106 грн. 87 коп. інфляційних збитків та 38 913 грн. 61 коп. - 10% річних, нарахованих відповідно до п. 8.3.2. Договору, в якому сторони домовились про те, що за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 10% річних від суми боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Судом перевірено розрахунок 10% річних та інфляційних збитків та встановлено, що штрафні санкції нараховано позивачем арифметично та методологічно вірно, а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 38 106 грн. 87 коп. інфляційних збитків, нарахованих за листопад та грудень 2018 року, та 38 913 грн. 61 коп. - 10% річних, нарахованих за період 02.11.2018 р. по 23.01.2019 р.

Розрахунки здійснено судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН Підприємство 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2019.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В матеріалах справи міститься належний доказ сплати судового збору - платіжне доручення №133 від 24.01.2019 р. про сплату 29 238 грн. 60 коп.

Враховуючи те, що судом встановлено факт визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, 50% сплаченого судового збору підлягають поверненню з державного бюджету на користь позивача, 14 619 грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Угроїдський цукровий завод (АДРЕСА_1, 40021, код 37053194) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ростагросвіт (вул. Київська, буд. 42-А, м. Миргород, Полтавська область, 37606, код 40031432) 1732 130 грн. 40 коп. основного боргу, 140 089 грн. 01 коп. - пені, 38 106 грн. 87 коп. інфляційних збитків, 38913 грн. 61 коп. - 10% річних, 14619 грн. 30 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Ростагросвіт (вул. Київська, буд. 42-А, м. Миргород, Полтавська область, 37606, код 40031432) з державного бюджету (УДКС у м. Суми; код 37970593; Казначейство України; МФО 899998; рахунок 34311206083032; код класифікації доходів бюджету 22030101) 14619 грн. 30 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №133 від 24.01.2019 р.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 01.04.2019 р.

Суддя ОСОБА_3