Рішення

від 28.03.2019 по справі 927/151/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

28 березня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/151/19 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Федоренко Ю.В. секретаря судового засідання Ткач І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали справи

За позовом Антимонопольного комітету України

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Дилер

Про стягнення 684 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 25.01.2019.

Від відповідача: не з'явилась.

У судовому засіданні 28.03.2019 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 342 грн та пені у розмірі 342 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Дилер" законодавства про захист економічної конкуренції, несплату відповідачем у встановлений строк штрафу, накладеного рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 20.06.2018 № 16-р/тк.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.02.2019 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14.03.2019.

У судовому засіданні 14.03.2019 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.03.2019, про що відповідача повідомлено ухвалою про виклик від 14.03.2019.

Присутній у судовому засіданні 28.03.2019 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений у порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог частин 2, 4 ст. 120 ГПК України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження належним чином завірених копій ухвал від 22.02.2019 та від 14.03.2019, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копії ухвал від 22.02.2019 та від 14.03.2019 були повернуті до суду відділом поштового зв'язку з відмітками "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до інформації, яка міститься у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованому на запит суду станом на 22.02.2019, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Дилер" не змінилось: м. Чернігів, вул. Текстильників, 1.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Враховуючи, що неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд відповідно до вимог ч. 9 ст. 165 та ч. 1 ст. 202 ГПК України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (ч. 2 ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 20.06.2018 № 16-р/тк у справі № 143-26.13/22-18 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення АМК) визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Дилер" (вул. Текстильників, буд. 1, м. Чернігів, 14001, ідентифікаційний код юридичної особи 37299075) вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимогу Голови Антимонопольного комітету України від 15.12.2015 № 20-29/01-12479 у встановлений ним строк. За вказане порушення накладено на товариство штраф у ромірі 342 грн (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством. Особливості порядку надання та оприлюднення рішень, розпоряджень встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції.

Положеннями абз. 1 ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Копія рішення від 20.06.2018 № 16-р/тк надіслана відповідачу із супровідним листом Антимонопольного комітету України від 27.06.2018 №143-26.13/01-7948, який був повернутий відділенням Укрпошти як не вручений (а.с. 12-14).

Відповідно до абз. 2-5 ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України Голос України , газета Кабінету Міністрів України Урядовий кур'єр , Офіційний вісник України , друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Враховуючи те, що позивач не мав можливості вручити рішення від 20.06.2018 № 16-р/тк, інформацію про прийняте рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 20.06.2018 № 16-р/тк було опубліковано в офіційному друкованому органі центральних органів виконавчої влади України "Урядовий кур'єр" від 01.09.2018 №163 (6279) (а.с. 15-16).

Отже, рішення вважається таким, що вручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтер Дилер" 12.09.2018 (одинадцятий день після опублікування рішення від 20.06.2018 № 16-р/тк), а не 11.09.2018, як зазначено позивачем у позовній заяві.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався наданим законом правом на оскарження рішення адміністративної колегії Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 20.06.2018 № 16-р/тк, у зв'язку з чим, господарський суд доходить висновку, що на час вирішення спору відповідне рішення є чинним, виконання його в порядку, передбаченому Законом України "Про захист економічної конкуренції", не зупинене, а строк на його оскарження до господарського суду є таким, що сплинув.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Таким чином, строк сплати штрафу у розмірі 342 грн, накладеного на відповідача згідно з рішенням від 20.06.2018 № 16-р/тк, скінчився 12.11.2018.

Частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Проте відповідач всупереч згаданих приписів закону штраф у розмірі 342 грн, накладений рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 20.06.2018 № 16-р/тк не сплатив. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Враховуючи те, що рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 20.06.2018 № 16-р/тк на час розгляду даної справи є чинним, рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач не сплатив накладений на нього штраф, вимога позивача про стягнення з відповідача 342 грн штрафу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а тому підлягає задоволенню.

За порушення строку оплати штрафу, позивачем нарахована пеня за кожний день прострочення сплати штрафу у розмірі півтора відсотка від суми штрафу за період прострочення з 13.11.2018 по 28.01.2018 включно у розмірі 395,01 грн, проте позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 342 грн, у відповідності до вимог п. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Перевіривши заявлений до стягнення розмір пені, господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно з ч. 9 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та задовольняє позовні вимоги Антимонопольного комітету України повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.129, 232 - 233, 236-238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю і стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Дилер , вул. Текстильників, 1, м. Чернігів, ідентифікаційний код 37299075, в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок 31114106026010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106), 342 грн. штрафу та 342 грн. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Дилер , вул. Текстильників, 1, м. Чернігів, ідентифікаційний код 37299075, на користь Антимонопольного комітету України, , вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ, ідентифікаційний код 00032767, 1 921 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 01.04.2019.

Суддя Ю.В.Федоренко