Рішення

від 21.03.2019 по справі 917/1547/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2019 Справа № 917/1547/18

за позовом Державного підприємства "Аремсіль" вул. Чкалова, 1-а, м. Соледар, Донецька область,84545

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Євроспецупаковка" вул. Портова, 21, м. Горіші Плавні, Полтавська область,39800

про стягнення 2 562 978,60 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І

Представники учасників справи:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з'явились

Обставини справи: 10.12.2018 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Артемсіль" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Євроспецупаковка" про стягнення 2 562 980,06 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу (поставки) товару №12/01-11-74 від 16.04.2018 року, яка складається з: основного боргу в сумі 608 426,60 грн., пені в сумі 1 703 588,00 грн., штрафу 7% від вказаної вартості товару в сумі 42 589,72 грн., інфляційні втрати в сумі 6 260,69 грн., 3% річних в сумі 7001,05 грн., штраф в розмірі 20% від ціни договору 195 114,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 11.12.2018 року на підставі ст. 174 ГПК України позовну заяву Державного підприємства "Артемсіль" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Євроспецупаковка" про стягнення 2 562 980,06 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу (поставки) товару №12/01-11-74 від 16.04.2018 року, яка складається з: основного боргу в сумі 608 426,60 грн., пені в сумі 1 703 588,00 грн., штрафу 7% від вказаної вартості товару в сумі 42 589,72 грн., інфляційні втрати в сумі 6 260,69 грн., 3% річних в сумі 7001,05 грн., штраф в розмірі 20% від ціни договору 195 114,00 грн. залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

26.12.2018 року від позивача до суду надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 09.01.2019 року відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче засідання у справі на 05.02.2019 року, попереджено учасників справи про наслідки неявки в судове засідання, передбачені ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а також про обов'язок повідомити суд про причини неявки у разі неприбуття у судове засідання; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України 15 днів з дня отримання ухвали. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.2 ст.178 ГПК України).

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 05.02.2019 року судом оголошено перерву у засіданні до 28.02.2019 року.

Ухвалою суду від 28.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.19 року.

21.03.2019 року на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Даний відзив поданий відповідачем з порушенням строку визначеного ухвалою суду від 09.01.2019 року. В прохальній частині відзиву на позовну заяву відповідач просить суд поновити строки на подання відзиву на позовну заяву та долучити відзив до матеріалів справи. В обґрунтування поважності причин пропуску строку, для подання відзиву відповідач посилається на те, що він у паперовому вигляді не отримував від позивача копії позову, натомість 11.03.2019 року на електронну скриньку відповідача від позивача надійшла позовна заява. Тому відповідач не мав змоги вчасно подати суду вмотивований відзив на позовну заяву.

Дані посилання відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки матеріали справи місять належні докази направлення позивачем відповідачу копії позовної заяви з додатками засобами поштового зв'язку, як того вимагає ГПК України (акр. с. 6-8).

Крім того, судом береться до уваги наступне.

Стаття 170 ГПК України містить загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Так, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Відповідно до ст. 1 ОСОБА_3 України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) - частина перша ст. 3 ОСОБА_3 України "Про електронний цифровий підпис".

Поданий відповідачем по електронній пошті відзив не містить електронного цифрового підпису керівника відповідача, отже є не підписаним уповноваженою особою заявника. Оригінал відзиву з підписом керівника відповідача та належно посвідченими копіями доказів на час проведення судового засідання до суду не надійшов.

Пунктом 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Держаної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 року, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Таким чином, надсилання учасниками справи документів на адресу суду у вигляді електронного листа має скріплюватись електронним цифровим підписом, а у випадку надсилання документа без електронного цифрового підпису - заявник повинен надіслати також оригінал документа в паперовій формі.

Надіслана відповідачем електронною поштою копія відзиву на позовну заяву не підписана електронним цифровим підписом, про що уповноваженим працівником господарського суду проставлено спеціальну відмітку.

Вказане свідчить про недодержання відповідачем вимог частини другої статті 170 ГПК України щодо підпису заявника чи його представника.

Відповідно до 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Крім того, відповідно до вимог частин 5,6,9 статті 165 ГПК України копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Наданий відповідачем до суду відзив на позовну заяву не містить доказів його надсилання позивачу, що не відповідає наведеному вище.

Відповідач в судове засідання 21.03.2019 року не з'явився, про місце, дату та час його проведення був повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 28.02.2019 року в матеріалах справи).

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 21.03.2019 року підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 21.03.2019 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив коли буде виготовлено повне рішення у відповідності до приписів ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд, встановив:

16.04.2018 року між Державним підприємством "Артемсіль" (покупець, позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Євроспецупаковка" (продавець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу (поставки) товару №12/01-11-74 з додатком №1 ( арк. с. 14-21).

24.04.2018 року між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу (поставки) товару №12/01-11-74 (арк. с. 22) якою сторони виклали реквізити продавця у новій редакції.

01.06.2018 року між сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу (поставки) товару №12/01-11-74 (арк. с. 23) якою сторони виклали п. 3 додатку №1 до договору купівлі-продажу (поставки) товару №12/01-11-74 в новій редакції.

Умовами даного договору сторони погодили наступне:

- продавець зобов'язався поставити покупцю товар згідно умов договору (п. 1.1. договору);

- покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар, що поставляється відповідно до умов договору (п. 1.2. договору);

- найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики товару зазначені в додатку №1 до договору, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3. договору);

- загальна вартість товару: 975 570,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 162 595,00 грн. (п. 2.1. договору);

- ціни на товар визначаються в додатку №1 до договору (п. 2.2. договору);

- розрахунки за товар здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку продавця в наступному порядку: 70% передплати та 30 % остаточного розрахунку по факту поставки протягом 60 банківських днів після поставки товару. Датою оплати вважається дата перерахування коштів на поточний рахунок продавця (п. 2.5. договору);

- фактичний об'єм кожної партії товару зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.3. договору);

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п. 9.1. договору);

- у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань, щодо поставки товару з продавця стягується пеня у розмірі 2% вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості; відшкодовує усі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання продавцем зобов'язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати продавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3% річних (п. 9.2. договору);

- у разі односторонньої відмови продавцем від виконання своїх зобов'язань по договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 20 % від ціни договору (п. 9.8. договору);

- даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками (за наявності) сторін і діє до 31.12.2018 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 12.1. договору).

Додатком №1 до договору сторони погодили:

- найменування, асортимент, кількість, ціну товару (п. 1 додатку №1);

- строк поставки: 14 календарних днів від дати отримання продавцем письмової заявки покупця, з можливістю дострокової поставки (п. 3 додатку №1 );

- строк поставки: 50 календарних днів від дати отримання продавцем письмової заявки покупця, з можливістю дострокової поставки (п. 3 додатку №1 в редакції додаткової угоди №2 від 01.06.2018 року).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 24.04.2018 року позивач направив на адресу відповідача заявку на постачання товару на суму відповідно до специфікації на загальну суму 869 178,00 грн. разом з ПДВ (арк. с. 24) та сплатив передоплату згідно договору у розмірі 70% вартості товару, а саме 608 424,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1614 від 25.04.2018 року (арк. с. 26).

Листом від 24.04.2018 року за вих. № 04/24-1 відповідач сповістив позивача, про можливість поставки товару в повному обсязі (арк. с. 27).

Листом від 23.05.2018 за вих. № 05/23-2 відповідачем було повідомлено позивача про відсутність умов для виконання поставки та прохання подовження терміну поставки (арк. с. 28).

Додатковою угодою №2 від 01.06.2018 року до договору купівлі-продажу (поставки) товару №12/01-11-74строк поставки було подовжено до 50 календарних днів (арк. с. 23).

Листом від 19.07.2018 за вих. № 07.19-02 ТОВ відповідач повідомив, що товар буде поставлено до 01.08.2018 року (арк. с. 30).

Як вказує позивач, відповідач до теперішнього часу товар позивачу не поставив.

05.09.2018 року позивачем за вих. № 27/05-45 було надіслано на адресу відповідача вимогу, в якій позивач просив відповідача негайно повернути передплату або виконати умови договору (арк. с. 31-33). Дана вимога була залишена відповідачем без реагування та відповіді.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача 2 562 980,06 грн. заборгованості за договором купівлі - продажу (поставки) товару №12/01-11-74 від 16.04.2018 року, яка складається з: основного боргу в сумі 608 426,60 грн., пені в сумі 1 703 588,00 грн. за період з 14.06.2018 року -31.10.2018 року, штрафу 7% від вказаної вартості товару в сумі 42 589,72 грн., інфляційних втрат в сумі 6 260,69 грн. за період з 14.06.2018 року -31.10.2018 року, 3% річних в сумі 7001,05 грн. за період з 14.06.2018 року -31.10.2018 року, штраф в розмірі 20% від ціни договору 195 114,00 грн. (розрахунки арк. с. 10-11).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору в рахунок здійснення попередньої оплати перерахував відповідачу 608 424,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1614 від 25.04.2018 року (арк. с.26)

У пункті 3 додатку №1 до договору сторони погодили строк поставки: 14 календарних днів від дати отримання продавцем письмової заявки покупця, з можливістю дострокової поставки. Листом від 23.05.2018 за вих. № 05/23-2 відповідачем було повідомлено позивача про відсутність умов для виконання поставки та прохання подовження терміну поставки (арк. с. 28). Додатковою угодою №2 від 01.06.2018 року до договору купівлі-продажу (поставки) товару №12/01-11-74строк поставки було подовжено до 50 календарних днів (арк. с. 23).

Оскільки сторони у договорі обумовили строк поставки відповідачем товару, то згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як стверджує позивач, відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, у встановлений договором строк не поставив йому визначений договором товар.

Направлена на адресу відповідача вимога №27/05-45 від 05.09.2018 року, в якій позивач просив відповідача негайно повернути передплату або виконати умови договору (арк. с. 31-33), залишена останнім без відповіді та задоволення, а тому станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахується борг в сумі 608 426,60 грн.

Оскільки попередню оплату позивачем за товар здійснено, а товар у визначені строки відповідачем не передано, відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Відповідач станом на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про повернення коштів чи передачу позивачу товару, суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 608 426,60 грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Водночас, відповідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, недодержання письмової форми є наслідком нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 9.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань, щодо поставки товару з продавця стягується пеня у розмірі 2% вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості; відшкодовує усі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання продавцем зобов'язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати продавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3% річних.

Крім того, у п. 9.8. договору сторони також погодили, що у разі односторонньої відмови продавцем від виконання своїх зобов'язань по договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 20 % від ціни договору.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу:

- 1 703 588,00 грн. пені за період з 14.06.2018 року -31.10.2018 року;

- 42 589,72 грн. штрафу 7% від вказаної вартості товару;

- 6 260,69 грн. інфляційних втрат за період з 14.06.2018 року -31.10.2018 року;

- 7001,05 грн. 3% річних за період з 14.06.2018 року -31.10.2018 року;

- 195 114,00 грн. штраф в розмірі 20% від ціни договору (розрахунки арк. с. 10-11).

При обрахунку заявлених позивачем 3% річних та інфляційних судом береться до уваги наступне.

В силу приписів ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на вказану норму, порушення продавцем строку передання покупцеві попередньо оплачених товарів породжує на стороні покупця дві правомочності, одну із яких покупець може використати на свій розсуд: 1) пред'явити вимогу про передання оплаченого товару; 2) вимагати повернення суми попередньої оплати. Реалізація другої із названих правомочностей означає, що він конклюдентними діями відмовився від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч.2 ст.693 ЦК України і є правомірною.

Отже, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

Як встановлено судом вище, позивачем 05.09.2018 року за вих. № 27/05-45 було надіслано на адресу відповідача вимогу, в якій позивач просив відповідача негайно повернути передплату або виконати умови договору (арк. с. 31-33). Дана вимога була отримана відповідачем 05.10.2018 року.

Отже, відповідно до приписів ч.2 ст. 530 ГПК України право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань у позивача виникло починаючи з 13.10.2018 року.

З урахуванням вищевикладеного за перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ОСОБА_3 9.1.3", до стягнення підлягає 3% річних в сумі 950,14 грн., та інфляційні в сумі 6 260,69 грн.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, штрафу в розмірі 20% від ціни договору та штрафу в розмірі 7% від вказаної вартості товару, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених сум, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

Судом також береться до уваги правова позиція Конституційного Суду України, зазначена у рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, дослідивши подані суду докази, врахувавши надмірний розмір пені, збалансованість інтересів сторін, суд дійшов висновку зменшення розміру пені до 608426,60 грн.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 608 426,60 грн. основного боргу, 608 426,60 грн. неустойки у вигляді пені, 42 589,72 грн. 7% штрафу від вартості товару, 6 260,69 грн. інфляційних нарахувань, 950,14 грн. 3% річних, 195 114 грн. 20% штрафу від ціни договору обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не заперечуються і не спростовуються, а тому підтягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому судом враховано п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (чинної на момент винесення рішення) судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШІВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Євроспецупаковка" (вул. Портова, 21, м. Горішні Плавні, Полтавська область,39800 ідентифікаційний код 39075471) на користь Державного підприємства "Артемсіль" (вул. Чкалова, 1-а, м. Соледар, Бахмутський район, Донецька область,84545, ідентифікаційний код 00379790) 608 426,60 грн. основного боргу, 608 426,60 грн. неустойки у вигляді пені, 42 589,72 грн. 7% штрафу від вартості товару, 6 260,69 грн. інфляційних нарахувань, 950,14 грн. 3% річних, 195 114 грн. 20% штрафу від ціни договору, 21 926,52 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено 29.03.2019 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М.Тимощенко