Постанова

від 19.03.2019 по справі 370/2881/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2019 року м. Київ

Справа № 22-4209 Головуючий у1-й інстанції - Мазка Н. Б.

Унікальний №370/2881/16-ц Доповідач - Пікуль А. А.

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Пікуль А. А.

суддів Гаращенка Д. Р.

НевідомоїТ. О.

за участю секретаря Пузикової В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Юрівської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно,-

у с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Юрівської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з належного йому житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Померлий ОСОБА_6 проживав та був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1, разом з ним до дня його смерті була зареєстрована та постійно проживала його дружина, позивач ОСОБА_5

Звернувшись до Макарівської районної державної нотаріальної контори Київської області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, позивачу було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва у зв'язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючого документу на вказане майно.

Позивачка просила суд визнати за нею право власності на належне їй спадкове майно: домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входить: (А) житловий будинок, загальна площа якого 80.2 кв м, житлова - 53.4 кв.м; (а) веранда; ганок; (Б) сарай; (В) погріб; (Г) літня кухня; (Д) гараж; (Ж) навіс; (3) убиральня; №1 колодязь; №2-6 огорожа.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 13 березня 2017 року позовні вимоги задоволені.

Суд визнав за ОСОБА_5 право власності на належне їй спадкове майно, а саме: домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входить: (А) житловий будинок, загальна площа якого 80.2 кв. м, житлова - 53.4 кв.м; (а) веранда; ганок; (Б) сарай; (В) погріб; (Г) літня кухня; (Д) гараж; (Ж) навіс; (3) убиральня; №1 колодязь; №2-6 огорожа.

Особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_4, не погодившись з рішенням суду, через свого представника, адвоката ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с.44-47).

Відзиву на апеляційну скаргу учасники справи у визначений судом строк не подали.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників справи: ОСОБА_4, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити; представника позивача, адвоката Шупеню В. М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; Юріївського сільського голову ОСОБА_8, який покладався на розсуд суду, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

При ухваленні рішення про задоволення позову районний суд вважав встановленими наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого виконавчим комітетом Юрівської сільської ради Макарівського району Київської області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 76 років (а.с.9).

Згідно зі свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1, виданим райбюро ЗАГС Макарівського району Київської області, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 одружилися 14 березня 1964 року, прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_4 (а.с.10).

Відповідно до довідки №02-28/636 від 25.10.2016 року, виданої Юрівською сільською радою Макарівського району Київської області, померлий проживав та був зареєстрований, був господарем домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1, з 28 червня 1978 року, разом з ним до дня його смерті була зареєстрована та постійно проживала дружина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Згідно з випискою з погосподарської книги №01 Юрівської сільської ради Макарівського району №02-28/637 від 25 жовтня 2016 року, в погосподарській книзі № 01, номер об'єкта погосподарського обліку 03-0088-1, зроблений запис про те, що власником будинку, що розташований в АДРЕСА_1, є ОСОБА_6 (а.с.12).

Відповідно до інформації листа-відповіді №1976/02-31 від 25 листопада 2016 року на заяву щодо порядку оформлення спадщини, виданого Макарівською районною державною нотаріальною конторою Київської області, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що дане домоволодіння належало померлому ОСОБА_6, проте документ, що посвідчує право власності спадкодавця на дане нерухоме майно, відсутній (а.с.13).

Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, роком побудови вказаного житлового будинку зазначено 1957 рік, ринкова вартість якого складає 82 355.00 гривен (а.с.14-16, 18-21).

Відповідно до витягу з рішення засідання виконавчого комітету № 93 від 27 жовтня 2016 року, виданого Юрівською сільською радою Макарівського району Київської області, виконавчий комітет Юрівської сільської ради вирішив оформити право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1, на ОСОБА_5 (а.с.17).

Згідно з матеріалами спадкової справи № 341 за 2015 рік син померлого, ОСОБА_10, подав до Макарівської районної державної нотаріальної контори заяву про те, що він після смерті свого батька ОСОБА_6 в установлений законом строк спадщину не прийняв та на неї не претендує, не заперечує щоб спадщину було оформлено на ім'я дружини померлого ОСОБА_5 (а.с.29-31).

За встановлених обставин районний суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що спадкодавець був власником домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У даному випадку майно, на яке позивач просить визнати за нею право власності у порядку спадкування, - будинок з надвірними спорудами, розташований у АДРЕСА_1.

Правовстановлюючі документи на указаний будинок відсутні. Дані про те, що власником будинку, розташованого в АДРЕСА_1, є ОСОБА_6 містяться лише у погосподарській книзі № 01 Юрівської сільської ради Макарівського району, номер об'єкта погосподарського обліку 03-0088-1, рік побудови будинку 1957 (а.с.12).

Згідно з даними свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 76 років. Згідно з відомостями свідоцтва про одруження Серії НОМЕР_4 ОСОБА_6 народився у ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9-10). Отже методом простого арифметичного підрахунку можна встановити, що на час побудови будинку ОСОБА_6 було 19 років (1957-1938).

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Доказів того, що ОСОБА_6 набув право власності на указаний будинок за договором чи у порядку спадкування у розпорядженні суду немає.

Статтею 331 ЦК України визначений порядок набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва.

Відповідно до положень цієї норми право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Докази того, що ОСОБА_6 у визначеному законом порядку побудував будинок з надвірними спорудами, розташований у АДРЕСА_1, та прийняв його у експлуатацію у встановленому законом порядку, у розпорядженні суду також відсутні.

Відповідно до роз'яснень п. п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК) ( 435-15 ), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Якщо право власності на самочинно зведену будівлю визнано

судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона

розміщена, то до складу спадщини входить право на відшкодування

витрат на будівництво (частина шоста статті 376 ЦК) ( 435-15 ).

До спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов'язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану (частини четверта, сьома статті 376 ЦК) ( 435-15 ).

Якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.

У даному випадку в технічному паспорті на індивідуальний житловий будинок у с. Копіївка по вул. Зарічній, 10, складеному 22 січня 2013 року (а.с.14-16), відсутні дані про введення будинку в експлуатацію.

За таких обставин у суду немає достатніх підстав вважати, що спадкодавець у встановленому законом порядку набув право власності на спірний будинок станом на момент відкриття спадщини.

Водночас 13 листопада 2007 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_6 продав ОСОБА_4 земельну ділянку, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована на території АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_5 (а.с.54).

21 січня 2008 року ОСОБА_4 на указану земельну ділянку виданий державний акт на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_6 (а.с.55).

Указані обставини свідчать про те, що районний суд вирішив питання щодо права на майно, яке знаходиться на земельній ділянці, належній ОСОБА_4, без залучення власника земельної ділянки до участі у справі. Водночас позивачу було достовірно відомо, що земельна ділянка продана спадкодавцем у 2007 році, тобто за повних дев'ять років до звернення до суду. Власник земельної ділянки додав до апеляційної скарги розписку ОСОБА_5 про отримання від ОСОБА_12 грошей від продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с.56).

Отже, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів суд апеляційної інстанції доходить до висновку про те, що висновки районного суду про наявність підстав для задоволення позову не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Судом порушені встановлені ст.89 ЦПК України правила оцінки доказів та невірно застосовано до спірних правовідносин положення ЦК України, якими урегульовано виникнення права власності та правовідносини спадкування. Крім того, судом допущена неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, оскільки не було з'ясоване питання щодо належності земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно.

За правилами ч.1 ст. 376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч.2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374-376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 29 березня 2019 року.

Головуючий А. А. Пікуль

Судді Д. Р. Гаращенко

Т. О. Невідома