Постанова

від 28.03.2019 по справі 759/10203/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/10203/17 Головуючий в суді І інстанції МиколаєцьІ.Ю.

Провадження № 22ц-824/1970/19 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(у порядку письмового провадження)

28 березня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Іванової І.В. та Матвієнко Ю.О.-

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства Де Люкс Фло про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, обґрунтовуючи його тим, що він з 05 травня 2014 року працював у ПП Де Люкс Фло та був звільнений 01 червня 2015 року за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, та вказує, що розрахунку з ним у день звільнення відповідач не провів, інші належні йому платежі не виплатив, тому звернувся до суду і просить стягнути з відповідача на його користь загальний розмір невиплаченої заробітної плати з лютого по червень 2015 р. в розмірі 6 144,81 грн., компенсацію за невикористану відпустку, що становить 1207,70грн., компенсацію за затримку виплати заборгованості заробітної плати за час затримки, що становить 51 643,75 грн., компенсацію заборгованості за час затримки невиплаченої зарплати з урахуванням індексу інфляції за період затримки у сумі 2 941,01 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 09 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і неповне з'ясування судом усіх обставин справи. Зазначає, що при ухваленні рішення судом не було враховано, що розрахунку із ним роботодавцем проведено та судом не було належним чином досліджено усіх письмових доказів.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, через що підстави для задоволення позову відсутні.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 2014 року ОСОБА_3 був прийнятий на посаду виконроба на згідно наказу № 2 від 05.05.2014 р., що підтверджується наданим витягом з трудової книжки (а.с. 6).

01 червня 2015 року позивача було звільнено з даної посади за згодою сторін згідно п. 7 ст. 36 КЗпП України.

З копії листа Головного управління держпраці у Київській області від 10 травня 2016 року № 2/4.3-С-1158 про проведення перевірки дотримання законодавства про працю у ПП Де Люкс Фло за зверненням ОСОБА_3 вбачається, що 25 вересня 2015 року з позивачем було проведено повний рзрахунок виплачена зазначена ним заборгованість за заробітною платою за травень та червень 2015 року у загальному розмірі 5 945, 54 грн., що підтверджено видатковими касовими ордерами від 25.09.2015 року на суму 4524,28 грн. та 421,26 грн., при цьому були недотримані строки їх виплати та, що позивачу не був виплачений середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку і компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін (а.с.11).

Будь-яких доказів про те, що ПП Де Люкс Фло виплатило середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку та індексацію ОСОБА_3 у матеріалах справи відсутні.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач має захворювання очей - глаукому, і потребує постійного медикаментозного лікування, обстеження і нагляду лікарів, а також захворювання шийного відділу хребта (а.с.13-17).

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У статті 34 Закону України Про оплату праці передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 692), компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункти 2.2 2.3 Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі -Порядок), пунктом 2 якого передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 8 вказаного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Так, оскільки останні два повних робочих місяці ОСОБА_3 були квітень і травень 2015 року, а заробітна плата у квітні 2015 року складала 1531, 03 грн. і 1691, 80 грн. у травні 2015 року, виходячи із 39 робочих днів, то середньоденна заробітна плата складає 82, 63 грн., період затримки розрахунку при звільненні з 01 червня 2015 року по 25 вересня 2015 року складає 117 днів, тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 9667, 71 грн. Крім того, з відповідача підлягає також стягненню компенсація втрати частини доходів, у зв'язку із порушенням термінів їх виплати згідно індексу споживчих цін за період з 01 червня 2015 року по 25 вересня 2015 року, що складає 51, 72 грн., виходячи з сукупного індексу інфляції 100, 87.

Інші доводи апелянта спростовуються матеріалами справи і не підтверджені належними, достатніми і допустимими доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в іншій частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів відповідно до індексу споживчих цін - необхідно скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог, а в інші частині рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 369, 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 09 липня 2018 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати відповідно до індексу споживчих цін - скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Стягнути з Приватного підприємства Де Люкс Фло (код ЄДРПОУ - 34645697) на користь ОСОБА_3 (ІПН - НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 9667, 71 грн.та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати відповідно до індексу споживчих цін у розмірі 51, 72 грн., а всього - 9 719 (дев'ять тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 43 коп., а також 225, 21 грн. судових витрат.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: