Рішення

від 26.03.2019 по справі 914/149/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2019 Справа №914/149/19

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Кіри О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: ОСОБА_1, Львівська область, м. Новий Розділ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинська торгівельна компанія , Львівська область, м. Моршин;

про: стягнення безпідставно стягнутих коштів;

ціна позову: 110251,10грн.

Представники:

Позивача: Ощипок В.С. - представник (ордер від 26.12.2018р. серія ЛВ №091458);

Відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

25.01.2019р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 від 24.01.2019р. б/н (вх.№154) до Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинська торгівельна компанія про стягнення безпідставно списаних коштів; ціна позову: 110251,10грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає стягнення з Позивача грошових коштів у розмірі 110251,10грн. на підставі судового наказу від 08.10.2018р. у справі №914/1852/18, котрий ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.01.2019р. у справі №914/2429/18 був скасований.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.01.2019р. суд постановив позовну заяву від 24.01.2019р. б/н (вх.№154) ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинська торгівельна компанія про стягнення безпідставно стягнутих коштів; ціна позову: 110251,10грн. залишити без руху.

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.01.2019р. судом постановлено заяву ОСОБА_1 від 24.01.2019р. б/н (вх. №195/19 від 25.01.2019р.) про забезпечення позову повернути.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2019р. суд постановив прийняти позовну заяву ОСОБА_1 від 24.01.2019р. (№154) до розгляду та відкрити провадження у справі; задоволити клопотання Позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 22.02.2019р.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.02.2019р. судом постановлено заяву ОСОБА_1, місце перебування: Львівська область, м.Новий Розділ, від 15.02.2019р. б/н (вх. №489/19 від 19.02.2019р.) про забезпечення позову відхилити.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.02.2019р. суд постановив розгляд справи відкласти на 19.03.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2019р. судом постановлено розгляд справи відкласти на 26.03.2019р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 26.03.2019р. суд постановив встановити Позивачу строк для подання доказів по 26.03.2019р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Акорд .

Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з причин та підстав, зазначених у позовній заяві, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов'язковою, вимог ухвал суду у даній справі належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Позиція Позивача:

Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 110251,10грн. стягнутих за судовим наказом Господарського суду Львівської області від 08.10.2018р. у справі №914/1852/18 коштів з підстав скасування ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.01.2019р. у справі №914/2429/18 вказаного судового наказу.

Позиція Відповідача:

Відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що підставами позовних вимог є стягнення Стрийським міськрайонним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області з Позивача коштів в межах виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу Господарського суду Львівської області від 08.10.2018р. №914/1852/18, який в подальшому ухвалою Господарського суду від 02.01.2019р. у справі №914/2429/19 був скасований.

З підстав наведеного Відповідач робить висновки про безпідставність стягнення грошових коштів з нього, так як стягнення здійснювалось Стрийським міськрайонним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Окрім того, Відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження стягнення коштів з рахунку Позивача і саме на користь Відповідача, так як таке стягнення відбулось на користь стягувача - ПП ДТК -Сервіс , який, як і підтверджує сам Позивач, розпорядився ними в користь Відповідача.

Відповідач також зазначає, що підстав зміни місця проживання Позивача без внесення змін до ЄДРЮОФОП та ГФ та зміни реєстрації Відповідач був позбавлений можливості подати позовну заяву про стягнення вказаних коштів з Позивача в порядку позовного провадження.

Також Відповідач вказує, що Позивач припинив підприємницьку діяльність ще 11.10.2018р., списання коштів проводилось не раніше 16.11.2018р., відтак, такий спір не є спором між суб'єктами господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити повністю з огляду на наступне.

08.10.2018р. Господарським судом Львівської області видано судовий наказ про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства ДТК-Сервіс (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Бориславська, будинок 2; ідентифікаційний код 38252174) заборгованість згідно з Договором поставки №25/09 від 25.09.2018 у розмірі 126074,20 грн. - заборгованості та 176,20 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.11.2018р. у справі №914/1852/18 судом постановлено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинська торгівельна компанія про заміну стягувача у судовому наказі Господарського суду Львівської області від 08.10.2018 у справі № 914/1852/18 - задоволити; замінити стягувача - Приватне підприємство ДТК-Сервіс (82100, Львівська область, місто Дрогобич, вулиця Бориславська, буд. 2, код ЄДРПОУ 38252174) його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю Моршинська торгівельна компанія (82482, Львівська область, м. Моршин, вул. Данила Галицького, буд. 8а, код ЄДРПОУ 42416235) у судовому наказі Господарського суду Львівської області від 08.10.2018 № 914/1852/18 про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 126074,20грн. заборгованості та 176, 20грн. судового збору

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач покликається на те, що йому стало відомо про існування судового наказу Господарського суду Львівської області від 08.10.2018р. №914/1852/18 після виконання Стрийським міськрайонним Відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області стягнення з Позивача коштів лише під час розгляду Господарським судом Львівської області заяви про зміну сторони виконавчого провадження, оскільки Позивач хоч і зареєстрована в м.Моршині, проте фактично проживає в м.Новий Розділі не отримувала ні копії судового наказу ні копії заяви про його видачу.

28.12.2018р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Господарським судом Львівської області 08.10.2018 у справі №914/1852/18 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь приватного підприємства "ДТК-Сервіс" заборгованості згідно з Договором поставки №25/09 від 25.09.2018 у розмірі 126'074,20 грн. та 176,20 грн. витрат на оплату судового збору. До Заяви про скасування судового наказу долучено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання такої заяви та клопотання про поворот виконання судового наказу.

Окрім того, одночасно із поданням заяви про скасування судового наказу Позивачу стало відомо про факт заміни ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.11.2018р. у справі №914/1852/18 сторони стягувача з ПП ДТК-Сервіс на ТзОВ Моршинська торгівельна компанія .

Ухвалою суду від 02.01.2019р. у справі №914/2429/18 судом постановлено скасувати судовий наказ Господарського суду Львівської області від 08.10.2018р. у справі №914/1852/18 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь приватного підприємства "ДТК-Сервіс" заборгованості згідно з Договором поставки №25/09 від 25.09.2018р. у розмірі 126074,20грн. - заборгованість та 176,20грн. судового збору; відмовити у здійсненні повороту виконання судового наказу шляхом стягнення з приватного підприємства "ДТК-Сервіс" на користь боржника близько 105000грн.

В частині відмови у здійсненні повороту виконання судового наказу шляхом стягнення з приватного підприємства "ДТК-Сервіс" на користь боржника близько 105000грн. ухвала суду від 02.01.2019р. у справі №914/2429/18 мотивована наступним: Незважаючи на зазначене, боржник додав до клопотання лише копію постанови державного виконавця про арешт коштів боржника. Доказів списання установою банку відповідної грошової суми суду не надано. Зважаючи на це, суд не може задовольнити клопотання про поворот виконання судового наказу шляхом стягнення з приватного підприємства "ДТК-Сервіс" на користь боржника 105'000,00 грн. Крім того, суд звертає увагу боржника, що грошові вимоги повинні бути виражені у точній сумі. Боржник же вказує у клопотанні про поворот виконання судового наказу про стягнення близько 105'000,00 грн. .

В обґрунтування позовних вимог Позивач покликається також на те, що до моменту скасування Господарським судом Львівської області судового наказу Стрийським МРВДВС ГТУЮ у Львівській області здійснено стягнення з Позивача на користь Відповідача з рахунку 26204111114898 АБ Укргазбанк 1327,60грн., з рахунку 26306111203102 АБ Укргазбанк 105930грн., які згідно Платіжних доручень від 10.12.2018р. №6816 та від 26.12.2018р. №7231 відповідно перераховано на користь Відповідача.

04.03.2019р. Відповідачем подано до суду Відзив на позовну заяву від 01.03.2019р. б/н (вх. №9183/19), у якому в спростування заявлених позовних вимог покликається на те, що на в межах виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу Господарського суду Львівської області від 08.10.2018р. №914/1852/18 Стрийським МРВДВС ГТУЮ у Львівській області стягнуто з Позивача та перераховано Відповідачу 110251,10грн., після чого вказаний судовий наказ було скасовано.

Відповідач акцентує, що Позивач вказує на безпідставність стягнення вказаних коштів, проте Позивачем не наведено жодних посилань на норми матеріального права, які обґрунтовують таку безпідставність. З підстав наведеного Відповідач робить висновки про невиконання Позивачем вимог ч.3 ст.162 ГПК України щодо визначення правових підстав заявлених позовних вимог.

Щодо прохальної частини позовної заяви Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивач просить суд стягнути 110251,10грн. безпідставно стягнутих коштів, а не отриманих Відповідачем, з чого підсумовує, що позовна вимога повинна адресуватись Стрийському МРВДВС ГТУЮ у Львівській області.

Окрім того, Відповідач зазначає, що Позивачем не наведено належними доказами у справі факту стягнення коштів саме на користь Відповідача, оскільки таке стягнення могло повністю або частково відбутись на користь ПП ДТК-Сервіс як до Стягувача до постановлення судом ухвали про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні із примусового виконання судового наказу Господарського суду Львівської області від 08.10.2018р. №914/1852/18. Стягнення коштів проводилось на користь ПП ДТК-Сервіс , який і розпорядився ними на користь Відповідача.

В доповнення до викладеного Відповідач зазначає, що спір між сторонами не є господарським спором, оскільки не виник внаслідок укладення, зміни, розірвання чи виконання певного правочину, а виключно виконанням судового рішення - судового наказу Господарського суду Львівської області від 08.10.2018р. №814/1852/18.

З врахуванням того, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.01.2019р. у справі №914/2429/18 встановлено, що Позивач припинив свою підприємницьку діяльність з 11.10.2018р., стягнення відбувалось з нього не як з фізичної особи-підприємця а як з фізичної особи, а відтак спір непідвідомчий господарським судам.

У поданій до суду 11.03.2019р. за вх. №10355/19 Відповіді на відзив Позивач в доповнення до викладених в позовній заяві обґрунтувань заявлених позовних вимог вказує, що на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 08.11.2018р. у справі №914/1852/18 про заміну сторони виконавчого провадження державним виконавцем Стрийського МРВДВС ГТУЮ у Львівській області 30.11.2018р. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.

В спростування доводів щодо відсутності доказів в підтвердження стягнення коштів саме на користь Відповідача Позивач покликається на Лист Стрийського МРВДВС ГТУЮ у Львівській області від 21.01.2019р. №129/8 (з доданими копіями платіжних доручень), у якому йдеться про те, що державним виконавцем з рахунків Позивача було списано грошові кошти в сумах 1327,60грн. та 105930грн., які були перераховані на рахунок Відповідача 11.12.2018р. (107257,60грн.), 27.12.2018р. 2993,50грн. згідно виконавчого провадження №57701423/8.

Щодо правових підстав позову Позивач зазначає, що 02.01.2019р. Господарським судом Львівської області скасовано судовий наказ Господарського суду Львівської області від 08.10.2018р. №914/1852/18, а згідно ч.3 ст.158 ГПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутись до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

З підстав наведеного Позивач зазначає, що судовий наказ, яким постановлено стягнути кошти з Позивача на користь Відповідача, скасовано, а відтак, стягнені кошти підлягають поверненню.

Щодо обмеження прав Відповідача на подання до суду позовної заяви про стягнення з Позивача коштів в порядку позовного провадження з підстав зміни місця проживання Позивача, зазначає, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.01.2019р. у справі№914/2429/18 встановлено, що представник Відповідача та Позивач перебувають у шлюбних відносинах, з підстав чого Відповідачу було відоме фактичне місце проживання Позивача.

З підстав відсутності точних сум, які було стягнуто з Позивача на користь Відповідача, Позивач не зміг звернутись до суду із заявою про поворот виконання рішення, а відтак, звертався до суду в порядку позовного провадження.

Щодо непідсудності справи господарському суду Позивач зазначає, що справа №914/149/19 взаємопов'язана із справами №914/1852/18 та 914/2429/18, а відтак, повинна розглядатись в господарському суді, який виносив рішення у вказаних справах.

В спростування розрахунку судових витрат Відповідача Позивач зазначає, що Відповідачем не доведено належними доказами у справі факту понесення таких витрат, а відтак, такі не підлягають розподілу судом при вирішенні спору.

18.03.2019р. Відповідачем подано до суду заяву (вх. №11562/19), у якій долучає докази понесення ним судових витрат у справі та просить суд розподілити судові витрати Відповідача між Сторонами у справі, стягнути з Позивача на користь Відповідача 10000грн. судових витрат.

26.03.2019р. Позивачем подано до суду клопотання (вх. №13057/19), у якому просить суд долучити до матеріалів справи відповідь Стрийського відділу Національної поліції ГУ НП у Львівській області від 07.03.2019р. №0-13/Аз та письмові пояснення у справі.

У вказаних поясненнях Позивач в доповнення до викладених в обґрунтування заявлених позовних вимог доводів зазначає, що відповідно до статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. В силу приписів ст.55 Конституції України та ст.ст. 4, 5 ГПК України кожен має право на звернення до суду в установленому законом порядку. Суд, у відповідності до викладеної у позовній заяві вимоги, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В той же час, як зазначає Позивач, статтею 333 ГПК України не встановлено процесуальний порядок здійснення повороту виконання судового рішення у випадку повернення поданої заяви про такий поворот з певних підстав. З підстав відмови судом в повороті виконання судового наказу Позивач використав своє право на звернення до суду в порядку позовного провадження. З підстав наведеного Позивач просить суд задоволити позовні в повному обсязі.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Приписами ч.2 ст.4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Нормою ч.5 вказаної статті передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно ч.2 ст.12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Нормою ч.3 вказаної статті визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом (ч.2 ст.20 ГК України).

Згідно ч.3 ст.20 ГК України порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Приписами ч.ч.2-4 вказаної статті визначено, що із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Згідно ч.1 ст.154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому цим розділом (ч.3 ст.154 ГПК України).

Нормою ч.1 ст.157 ГПК України визначено, що боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ч.3 ст.158 ГПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 333 цього Кодексу.

Приписами ч.ч.1-5 ст.333 ГПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Згідно частини 10 вказаної статті заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Щодо доводів Відповідача про те, що Позивач припинив підприємницьку діяльність ще 11.10.2018р., списання коштів проводилось не раніше 16.11.2018р., відтак, такий спір не є спором між суб'єктами господарювання, суд зазначає, що правовими підставами видачі судового наказу було порушення Позивачем порядку здійснення розрахунків за договором поставки від 25.09.2018р. №25/09, а відтак, щодо правовідносин, які виникли та існували станом на момент наявності у Позивача статусу суб'єкта господарювання. Предметом ж даного позову є стягнення безпідставно стягнутих коштів саме за виданим судовим наказом.

Відповідно ж до ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.

Доводи Відповідача щодо відсутності доказів стягнення Стрийським МРВДВС ГТУЮ у Львівській області коштів з Позивача на користь Відповідача спростовуються долученими Позивачем до позовних матеріалів копіями Лист Стрийського МРВДВС ГТУЮ у Львівській області від 21.01.2019р. №129/8 та Платіжних доручень від 11.12.2018р. №6816 на суму 107257,60грн. та від 27.12.2018р. №7231 на суму 2993,50грн., якими Стрийський МРВДВС ГТУЮ у Львівській області перерахував на користь Відповідача заборгованість згідно виконавчого провадження №57701423/8.

Вказаним спростовуються і доводи щодо того, що позовні вимоги Позивача повинні бути адресовані Стрийському МРВДВС ГТУЮ у Львівській області, оскільки останній діяв в порядку і спосіб, визначений Конституцією України та Законом України Про виконавче провадження , а саме вживав належних і достатніх заходів щодо виконання судового наказу Господарського суду Львівської області від 08.10.2018р. у справі №914/1852/18, а не був наділений правом на стягнені з Позивача кошти.

В той же час, як вбачається із ухвали Господарського суду Львівської області від 02.01.2019р. у справі №914/2429/18, судом встановлено, що Згідно з частиною 6 статті 333 Господарського процесуального кодексу України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Незважаючи на зазначене, боржник додав до клопотання лише копію постанови державного виконавця про арешт коштів боржника. Доказів списання установою банку відповідної грошової суми суду не надано. Зважаючи на це, суд не може задовольнити клопотання про поворот виконання судового наказу шляхом стягнення з приватного підприємства "ДТК-Сервіс" на користь боржника 105'000,00 грн. Крім того, суд звертає увагу боржника, що грошові вимоги повинні бути виражені у точній сумі. Боржник же вказує у клопотанні про поворот виконання судового наказу про стягнення близько 105'000,00 грн. .

Крім того, в ухвалі Господарського суду Львівської області від 02.01.2019р. у справі №914/2429/18 судом роз'яснено право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження саме стягувачу, а не боржнику (Позивачу у даній справі).

Таким чином, Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення безпідставно стягнутих коштів невірно тлумачиться вказана ухвала суду, оскільки, як передбачено ч.3 ст.158 ГПК України та встановлено судом в ухвалі від 02.01.2019р. у справі №914/2429/18, правом на звернення до суду у порядку спрощеного позовного провадження у випадку скасування судового наказу наділений заявник заяви про видачу такого судового наказу (Відповідач у справі, Стягувач за судовим наказом Господарського суду від 08.10.2018р. №914/1852/18), а не заявник заяви про скасування такого судового наказу та поворот його виконання (Позивач у справі).

В той же час, Позивач у справі при поданні до господарського суду заяви про скасування судового наказу в силу приписів ч.3 ст.158 ГПК України та ч.5 ст.333 ГПК України, наділений правом на звернення до суду із заявою про поворот виконання судового наказу.

Окрім того, суд зазначає, що, в силу приписів ч.10 ст.333 ГПК України, заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

З підстав наведеного судом спростовуються та не беруться до уваги доводи Позивача про неможливість подання заяви про поворот виконання судового наказу з підстав відмови господарським судом у здійсненні повороту виконання судового наказу, оскільки нормами чинного законодавства таке обмеження не передбачено.

Таким чином, суд зазначає, що відмова судом в клопотанні Позивача про поворот виконання судового наказу Господарського суду Львівської області від 08.10.2018р. у справі №914/1852/18 зумовлена недостатністю поданих Заявником доказів фактичного виконання такого наказу, що не позбавляє його права на повторне подання такого клопотання після усунення обставин, які спричинили відмову в його задоволенні.

Окрім того, суд дійшов висновків про те, що посилання Позивача на безпідставність стягнення коштів (на момент такого стягнення) в користь Відповідача не відповідають дійсності, оскільки, як встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами, таке стягнення відбулось в межах виконавчого провадження ВП №57701423/8, відкритого Стрийським МРВДВС ГТУЮ у Львівській області на підставі та на виконання судового наказу Господарського суду Львівської області від 08.10.2018р. у справі №914/1852/18, який скасовано ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.01.2019р. у вказаній справі.

При цьому суд зазначає про відсутність правових підстав до застосування встановленого главою 83 Цивільного кодексу України правового механізму повернення безпідставно набутого майна, набутого без достатньої правової підстави, оскільки такий застосовується відносинах зобов'язального права, а не у відносинах, пов'язаних із здійсненням процесуальних прав учасника справи. Аналогічну правову позицію закріплено, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/10156/17, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.04.2018р. у справі 910/13013/17, від 04.05.2018р. у справі №927/468/17.

В той же час, посилання Позивача на статтю 5 ГПК України щодо можливості вибору суду визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону відхиляються та не беруться судом до уваги, оскільки така можливість передбачена у випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду. В той же час, чинним процесуальним Законом визначено ефективний та дієвий спосіб захисту порушеного права Боржника на повернення стягнених коштів у випадку скасування судового наказу, - шляхом подання до суду заяви про поворот виконання судового наказу.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України , де зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі дійсні правовідносини між Сторонами, беручи до уваги обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права суд дійшов висновків про те, що в позові слід відмовити повністю.

Ухвалення рішення не виключає процесуальні права Позивача, передбачені ч.3 ст.158 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року для працездатних осіб в розмірі 1921 гривня.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1921грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору, а також витрати на здійснення запиту в Стрийський МРВДВС ГТУЮ у Львівській області в розмірі 500грн., написання позовної заяви - 1500грн., заяви про забезпечення позову - 800грн.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Квитанцію від 24.01.2019р. №38479926 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1921грн. Оригінал вказаної Квитанції є додатком №3 до позовної заяви.

Згідно частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч.2 ст.128 ГПК України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Окрім того, в обґрунтування розміру понесених судових витрат Позивачем 22.02.2019р. подано заяву (вх. №7649/19), у якій зазначає, що з метою захисту порушеного права між Позивачем та адвокатом Ощипком В.С. 26.12.2018р. укладено Договір про надання правової допомоги №18.49, за яким останнім надано Позивачу правничу допомогу. З підстав наведеного Позивач зазначає, що ним понесено судові витрати у справі в розмірі 13800грн., в підтвердження вказаних витрат долучає Акти наданих послуг та докази їх оплати.

В підтвердження понесення інших судових витрат Позивачем до Заяви від 22.02.2019р. вх. №7649/19 додано Акт наданих послуг від 21.02.2019р. №1 до Договору від 26.12.2018р. №18.49, за яким адвокат Ощипко В.С. передав, а Позивач прийняв послуги на загальну суму 13800грн., які складаються з:

- правова допомога (консультація). Аналіз документів. Укладення Договору про надання правової допомоги. Ознайомлення з матеріалами справи в Господарському суді Львівської області - 3000грн.;

- складання заяви про скасування судового наказу від 28.12.2018р., заяви про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу, клопотання про поворот виконання судового наказу, підготовка додатків, подання до суду - 1500грн.;

- складання та подання заяви до Стрийського МРВДВС ГТУЮ у Львівській області про зупинення вчинення виконавчих дій - 500грн.;

- складання та надіслання адвокатського запиту №01.19/006 від 16.01.2019р. до Стрийського МРВДВС ГТУЮ у Львівській області - 500грн.;

- складання та надіслання адвокатського запиту №01.19/008 від 21.01.2019р. до Стрийського МРВДВС ГТУЮ у Львівській області - 500грн.;

- підготовка та подання заяви про забезпечення позову до Господарського суду Львівської області - 800грн.;

- підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості від 24.01.2019р. з додатками - 1500грн.;

- складання та надіслання до Управління державної казначейської служби України в Личаківському районі м.Львова адвокатського запиту №02.19/022 від 07.02.2019р. - 500грн.;

- складання та надіслання до Господарського суду Львівської області адвокатського запиту №02.19/023 від 07.02.2019р. - 500грн.;

- попередня оплата за представництво в суді (з врахуванням витрат на доїзди та часу очікування) - 4500грн.

В підтвердження факту понесення вказаних судових витрат Позивачем долучено копію Квитанції до прихідного касового ордера від 21.02.2019р. №1909 про сплату 9500грн.

В підтвердження надання послуг Позивачем долучено:

- копію Заяви від 26.12.2018р. б/н, у якій просить Господарський суд Львівської області надати для ознайомлення матеріалами справи 914/1852/18;

- копію заяви від 28.12.2018р. б/н про скасування судового наказу у справі №914/1852/18;

- копію клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу від 27.12.2018р. б/н у справі №914/1852/18;

- копію заяви від 28.12.2018р. б/н про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання судового наказу Господарського суду Львівської області від 08.10.2018р. у справі №914/1852/18 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ПП ДТК-Сервіс заборгованості згідно з Договором поставки від 25.09.2018р. №25/09 у розмірі 126074,20грн. та 176,20грн. судового збору;

- копію Адвокатського запиту від 16.01.2019р. №01.19/006 про надання інформації щодо того, чи розглядалась Господарським судом Львівської області заява ОСОБА_1 від 28.12.2018р. про скасування судового наказу Господарського суду Львівської області від 08.10.2018р. у справі №914/1852/18, клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяв про скасування судового наказу та клопотання про поворот виконання судового наказу;

- копію Адвокатського запиту від 21.01.2019р. №01.19/008 про надання інформації щодо того, чи вчинялись державним виконавцем виконавчі дії у виконавчому провадженні з примусового виконання судового наказу Господарського суду Львівської області від 08.10.2018р. у справі №914/1852/18 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ПП ДТК-Сервіс заборгованості згідно з Договором поставки від 25.09.2018р. №25/09 у розмірі 126074,20грн. та 176,20грн. судового збору;

- копію Адвокатського запиту від 07.02.2019р. №02.19/022 про надання інформації щодо того, чи зараховано на рахунок УДКСУ у Личаківському районі м.Львова грошові кошти в розмірі 960,50грн., сплачені згідно квитанції №38479863; платник ОСОБА_1;

- копію Адвокатського запиту від 07.02.2019р. №02.19/023 про надання інформації щодо наявності в системі діловодства Господарського суду Львівської області інформація щодо зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України 960,50грн. судового збору, сплаченого згідно Квитанції від 24.01.2019р. №38479863.

Ощипок Володимир Степанович є адвокатом та представником Позивача у справі, що підтверджується Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28.10.2011р. НОМЕР_2 та Ордером від 26.12.2018р. серія ЛВ №091458.

Щодо поданих Позивачем в підтвердження факту понесення судових витрат у справі доказів суд зазначає, що, в силу приписів ч.3 ст.123 та ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, розподілу підлягають судові витрати Сторін, які пов'язані із розглядом справи.

В той же час Позивачем не надано суду доказів укладення Договору про надання правової допомоги від 26.12.2018р. №18.49, за яким адвокат Ощипок В.С. здійснював представництво інтересів Позивача в суді.

Окрім того, як вбачається із поданих в підтвердження понесення судових витрат доказів, вказані стосуються підготовки та подання заяв та адвокатських запитів до Господарського суду Львівської області та Стрийського МРВДВС ГТУЮ у Львівській області у справі 914/1852/18, а відтак не судовими витратами у справі №914/149/19.

Як вбачається із системи діловодства Господарського суду Львівської області (КП ДСС ), згідно Квитанції від 24.01.2019р. №38479863 Позивачем сплачено судовий збір за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову у справі №914/149/19. З підстав наведеного судом встановлено, що судові витрати Позивача в розмірі 1000грн., пов'язані із підготовкою та надісланням Адвокатських запитів від 07.02.2019р. №02.19/022 та від 07.02.2019р. №02.19/023 є судовими витратами Позивача у справі.

Проте, як вбачається із наявної у матеріалах справи копії Квитанції до прихідного касового ордера від 21.02.2019р. №1909 Позивачем фактично понесено судові витрати у справі в розмірі 9500грн.

З врахуванням відсутності в матеріалах справи Договору про надання правової допомоги від 26.12.2018р. №18.49, переліку наданих адвокатом Позивачу послуг від 21.02.2019р. №1 до вказаного Договору суд дійшов висновків про те, що фактично Позивачем понесено судові витрати у справі у вигляді сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду у розмірі 1921грн. та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 1000грн.

Відповідачем у поданому 04.03.2019р. до суду за вх. №9183/19 відзиві на позовну заяву подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми понесених у зв'язку із розглядом справи судових витрат у розмірі 10000грн.

18.03.2019р. Відповідачем подано до суду заяву про розподіл судових витрат (вх. №11562/19), у якій в підтвердження понесених судових витрат у справі надає копію Договору про надання правничої допомоги від 14.02.2019р. №5-1/ю, Акту наданих послуг від 11.03.2019р. №1 до вказаного Договору та Платіжне доручення від 11.03.2019р. №9 про оплату наданої правничої допомоги згідно Договору від 14.02.2019р. №5-1/ю в розмірі 10000грн.

14.02.2019р. між адвокатським об'єднанням ГАЛ_ЮРЗАХИСТ в особі адвоката Квіткіна Юрія Миколайовича (за Договором Адвокат) та Відповідачем (за Договором Клієнт) укладено Договір про надання правничої допомоги №5-1/ю, за умовами якого (п.1) Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в господарській справі №914/149/19, що розглядається Господарським судом Львівської області за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ Моршинська торгівельна компанія про стягнення коштів.

Згідно пункту 3 Договору розмір гонорару Адвоката становить 10000грн. з розрахунку 1000грн. за одну годину роботи в тому числі:

- ознайомлення з матеріалами, наданими Клієнтом, визначення способу та заходів захисту інтересів Клієнта - 3000грн.

- підготовка проекту клопотання про відкладення розгляду справи - 1000грн.;

- підготовка проекту відзиву на позовну заяву - 6000грн.

Актом про надані послуги від 11.03.2019р. до Договору Адвокат передав ,а Клієнт прийняв послуги з надання правничої допомоги на загальну суму 10000грн., з яких

- ознайомлення з матеріалами, наданими Клієнтом, визначення способу та заходів захисту інтересів Клієнта - 3000грн.

- підготовка проекту клопотання про відкладення розгляду справи - 1000грн.;

- підготовка проекту відзиву на позовну заяву - 6000грн.

Вказаний Договір та Акт наданих послуг підписано уповноваженими представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Платіжним дорученням від 11.03.2019р. №9 Клієнтом оплачено надані згідно Акту від 11.03.2019р. до Договору від 14.02.2019р. №5-1/ю послуги в розмірі 10000грн.

Квіткін Юрій Миколайович є адвокатом та представником Відповідача у справі, що підтверджується Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю від 21.02.2018р. серія НОМЕР_3.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п.2 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ж ч.6 ст.126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що в суду відсутні правові підстави до зменшення розміру витрат Відповідача на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки Позивач своїм правом на подання відповідного клопотання в порядку ч.5 ст.126 ГПК України не скористався, доказів не співмірності витрат в порядку ч.6 ст.126 ГПК України не подав.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 1921грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000грн., понесені Відповідачем витрати на правничу допомогу в розмірі 10000грн., нез'явлення клопотання та неподання Позивачем доказів в порядку ч.ч.5, 6 ст.126 ГПК України, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Позивача на користь Відповідача 10000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.п.1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинська торгівельна компанія (82482, вул.Данила Галицького, 8а, м.Моршин, Львівська область; ідентифікаційний код 42416235) 10000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст рішення складено 01.04.2019р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.