Рішення

від 26.03.2019 по справі 923/117/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 року Справа № 923/117/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 СИСТЕМ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніфер", м. Каховка

про стягнення заборгованості в сумі 5 502,19 доларів США

за участю представників сторін:

від позивача: уповноважений представник ОСОБА_2;

від відповідача: уповноважений представник ОСОБА_3

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 СИСТЕМ" (позивач, сторона-1) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою № 12/02/19-1 від 12.02.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніфер" (відповідач, сторона-2), у якій просить стягнути заборгованість у розмірі 5 502,19 доларів США за Меморандумом № 04/09-1 від 04.09.2018, в т.ч. сума невиконаного зобов'язання - 5 000,00 доларів США, 3% річних - 38,63 доларів США, пеня - 463,56 доларів США.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 21.01.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові.

Відповідач проти задоволенні позову заперечує. У відзиві зазначає, що право власності на ОСОБА_4 не переходить від Сторони-1 до Сторони-2. Ризики випадкової втрати (знищення) та/або пошкодження ОСОБА_4 переходять від Сторони-1 до Сторони-2 з моменту передачі за актом приймання-передачі ОСОБА_4. Право власності на програмне забезпечення від Сторони-1 до Сторони-2 не переходить, а надається лише право доступу та реєстрація до онлайн платформи Сторони-1. Відповідач наголошує, що Меморандум було укладено щодо налагодження партнерських відносин, взаємодії та співробітництва між Сторонами, а не стосовно укладення правочинів поставки ОСОБА_4 і тим паче їх купівлі-продажу. Умови Меморандуму свідчать лише про тимчасове користування та зберігання ОСОБА_4, з подальшим їх поверненням за актом приймання-передачі (повернення) у справному та не пошкодженому стані і у повній комплектності та в оригінальному пакуванні протягом 3 робочих днів, після спливу строку, на який їх надано, а саме 01.11.2018 року, якщо сторони не погодять інший строк, або оплатити їх вартість, виходячи з вартості, погодженої Сторонами у акті приймання-передачі. Тобто оплата, на думку відповідача, можлива лише у випадку укладання окремого правочину купівлі-продажу, яким Меморандум не являється.

Відповідач також зазначає, що 26.02.2019 року передав перевізнику ПП "КСД "Нова Каховка" за описом ОСОБА_4 в оригінальному пакуванні, справному, не пошкодженому стані та підписані зі сторони Відповідача два примірники акту приймання-передачі приладів з метою повернення їх Позивачеві. Відправлення ОСОБА_4 здійснено за адресою, що вказана в реквізитах Позивача в Меморандумі. Проте, 27.02.2019 року перевізник повідомив Відповідача про відсутність Позивача за місцем знаходження. В телефонному режимі представник Позивача відмовився надавати перевізнику актуальну адресу.

Відповідач наголошує, що вжив всіх можливих заходів з метою повернення ОСОБА_4 Позивачу. Повернення ОСОБА_4 Відповідачем не здійснювалося не через те, що він ухилявся від їх повернення, а через те, що співпраця з Позивачем фактично продовжувалась, ОСОБА_4 тестувались. В Меморандумі, укладеному між Позивачем та Відповідачем, відсутні грошові зобов'язання, а отже і відсутні умови відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 26.03.2019, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд

встановив:

4 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 СИСТЕМ (далі - Позивач, Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Уніфер (далі - Відповідач, Сторона-2) було укладено Меморандум № 04/09-1 про взаєморозуміння та співпрацю (далі -Меморандум, договір).

Суд погоджується з позицією позивача щодо того, що укладений між сторонами Меморандум за своєю правовою природою є змішаним договором, та містить ознаки різних цивільно-правових договорів, в залежності від предмету та об'єкту регулювання відносин, які виникають між Сторонами в процесі реалізації цілей Меморандуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Обов'язок зберігача повернути річ зазначений в ст. 949 ЦК України. Так, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно приписів ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.1.1. Меморандуму, Меморандум є декларацією про взаємні майбутні дії щодо налагодження партнерських відносин в сферах, що на думку Сторін, є найбільш пріоритетними для розвитку та співпраці.

Згідно з п. 1.2., предметом цього Меморандуму є взаємодія та співробітництво Сторін з метою розширення сфер діяльності Сторін, підвищення господарської та економічної ефективності їх діяльності, активізації та збільшення обсягу продажу товарів, продукції (приладів) виробництва Сторони-1. ОСОБА_5 будуть докладати всіх зусиль для запровадження згаданих вище дій і взаємної підтримки.

Пунктом 1.4. Меморандуму передбачено, що правовідносини, які виникають між Сторонами щодо предмету цього Меморандуму, і не врегульовані його умовами, регулюються нормами цивільного та господарського законодавства.

Згідно з п. 2.1.1. Меморандуму, Сторона-1 зобов'язується на виконання предмету цього Меморандуму надати Стороні-2 тимчасово на строк до 01.11.2018 року такі прилади (надалі - ОСОБА_4):

• Пенетрологер DS Logger 500 (Penetrologger DS Logger 500) у кількості -1 шт.,

• Датчик вологості ґрунту DSM 600 (Soil moisture sensor DSM 600) у кількості -1 шт.,

• Датчик вологості ґрунту DSM 60 (Soil moisture sensor DSM 60) у кількості - 2 шт.,

• Концентратор DLC 1.4 (Concentrator DLC 1.4) у кількості -1 шт.

Передання ОСОБА_4 здійснюється за підписаним Сторонами актом приймання-передачі, у якому зазначається найменування, кількість, вартість ОСОБА_4, погоджена Сторонами, та інші умови.

Право власності на ОСОБА_4 не переходить від Сторони-1 до Сторони-2. Ризики випадкової втрати (знищення) та/або пошкодження ОСОБА_4 переходять від Сторони-1 до Сторони-2 з моменту передачі за ОСОБА_4 приймання-передачі ОСОБА_4.

Пунктом 2.2.2. Меморандуму передбачено, що Сторона-2 зобов'язується повернути за актом приймання-передачі (повернення) у справному та не пошкодженому стані отримані ОСОБА_4 у повній комплектності та в оригінальному пакуванні протягом 3 робочих днів, після спливу строку, на який їх надано, а саме 01.11.2018, якщо ОСОБА_5 не погодять інший строк, або оплатити їх вартість, виходячи з вартості, погодженої Сторонами у акті приймання-передачі.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що на виконання вищезазначених умов Меморандуму, Позивач надав Відповідачу тимчасово на строк до 01.11.2018 року ОСОБА_4, визначені в п. 2.1.1. Меморандуму. Даний факт підтверджується актом приймання-передачі від 04 вересня 2018 року (далі -ОСОБА_4) (а.с.17-18).

Відповідно до пункту 4 ОСОБА_4, підписанням цього ОСОБА_5 підтверджують факт передачі ОСОБА_4 на загальну вартість 5000 доларів США, відповідно до умов Меморандуму у не пошкодженому пакуванні, справному та робочому стані.

ОСОБА_5 погодили в пункті 5 ОСОБА_5, що Сторона-2 зобов 'язана повернути за актом приймання-передачі (повернення) у справному та не пошкодженому стані отримані за цим ОСОБА_4 у повній комплектності та в оригінальному пакуванні протягом 3 робочих днів, після спливу строку, на який їх надано, а саме 01.11.2018, якщо ОСОБА_5 не погодять інший строк, або оплатити їх вартість , виходячи з вартості, погодженої Сторонами цьому акті приймання-передачі; оплата здійснюється Стороною-2 у строк 3 робочі дні після спливу строку, встановленого на повернення ОСОБА_4; оплата здійснюється у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Сторони-1 у гривні, за курсом Національного Банку України, що встановлений на день сплати.

Під час розгляду справи судом встановлено, що всупереч вищезазначеним умовам Меморандуму та Акту, Відповідач і не повернув ОСОБА_4, які були йому надані тимчасово в користування в строк до 01.11.2018 року, і не оплатив їх вартість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5000,00 доларів США підлягають задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 463,56 доларів США пені.

Відповідно до приписів ст..549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків. При цьому, відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. Частиною 2 статті 551 ЦК України також визначено, що предметом неустойки є грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто, при укладенні договору сторонами в письмовій формі узгоджується розмір та порядок сплати неустойки (штрафу, пені). Договором розмір неустойки сторонами не встановлено, тому відсутні правові підстави для стягнення пені.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 38,63 доларів США - процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних, які нараховуються на розмір неповерненої суми позики в порядку ч.2 ст.625 ЦК України.

В силу вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відмовляє в задоволенні вищевказаної вимоги з огляду на наступне.

Пунктом 2.2.2. Меморандуму встановлено, що Сторона-2 зобов'язана повернути за актом приймання-передачі отримані прилади протягом 3 робочих днів після спливу строку, на який їх надано, а саме: 01.11.2018, якщо сторони не погодять інший строк, або оплатити їх вартість, виходячи з вартості, погодженої Сторонами у акті приймання-передачі.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Суд звертає увагу позивача, що сторони в даному випадку не погодили в договорі строк оплати. Акт приймання-передачі від 04.09.2018 року, пунктом 5 якого передбачено, що оплата здійснюється стороною-2 у строк 3 робочі дні після спливу строку, встановленого на повернення приладів, не є за своєю правовою природою договором. Враховуючи викладене, неможливо встановити правильність обрахунку кількості днів прострочення, яка, на думку позивача, тривала 94 дні (з 10.11.2018 по 11.02.2019).

З огляду на вищевказане, відсутні підстави задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в порядку ч.2 ст.625 ЦК України.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, положення чинного законодавства хоча й визначають національну валюту як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті.

У зв'язку з наведеним вище, слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за Договором в іноземній валюті, якщо саме вона визначена у договорі, і позивач просить стягнути суму у валюті.

Доказів, які б свідчили про намагання відповідача повернути прилади в строк, встановлений в договорі, відповідачем не надано, а також не надано доказів їх оплати.

Спроба відповідача повернути прилади після відкриття провадження у даній справі, на думку суду, не є доказом належного виконання відповідачем умов договору.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 238 ГПК України, зміст п.58 рішення у справі Серявін та ін. проти України щодо тлумачення належного обґрунтування рішення, заперечення відповідача судом відхиляються як такі, що не спростовують доказів позивача та не входять в предмет доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

26.03.2019 року позивачем подано заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог шляхом винесення додаткового рішення.

З урахуванням вищевказаної заяви, суд, відповідно до ст..129 ГПК України, судовий збір стягує з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129,232-240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Уніфер (Юридична адреса: 74800, Херсонська обл., місто Каховка, вул.Мелітопольська, будинок 17 Б, Код ЄДРПОУ 31431146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 СИСТЕМ (Юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Солом'янська 5, оф. 604/04, Код ЄДРПОУ: 40987869) заборгованість у сумі 5000 (п'ять тисяч) доларів США та 2028,75 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 02.04.2019

Суддя В.В.Литвинова