Рішення

від 02.04.2019 по справі 924/53/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2019 р. Справа № 924/53/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши у залі судового засідання № 204 справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфапостачсервіс", м. Хмельницький

до дочірнього підприємства „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» , м. Хмельницький

про стягнення 53711,80 грн. основного боргу, 12748,60 грн. пені, 1084,87 грн. 3% річних, 1460,94 грн. інфляційних втрат

представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю

відповідача: не з'явився

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 17.01.2019 р. відкрито провадження у справі № 924/53/19 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.03.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфапостачсервіс" звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з дочірнього підприємства „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» 53711,80 грн. основного боргу, 12748,60 грн. пені, 1084,87 грн. 3% річних, 1460,94 грн. інфляційних втрат на підставі договору поставки № АПС-22/17 від 10.02.2017р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 10.02.2017р. між сторонами укладено договір поставки, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується передати у власність відповідача (покупця) запасні частини, автошини та мастильні матеріали (товар) партіями, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, які вказуються в товарних накладних, рахунках, що є додатками до цього договору, а покупець зобов'язується сплатити за нього грошову суму та прийняти товар на умовах цього договору. Як вказує позивач, ним було поставлену відповідачу товар на загальну суму 53711,80 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та не сплатив вартість поставленого товару. Крім того, позивач звертався із претензією до відповідача щодо сплати коштів, проте претензія була залишена останнім поза увагою.

Водночас позивачем на підставі п. 5.2. договору та ст. 625 ЦК України нараховано дочірньому підприємству „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» на суму основного боргу 12748,60 грн. пені, 1084,87 грн. 3% річних та 1460,94 грн. інфляційних втрат.

У наданому відзиві на позовну заяву від 04.02.2019р. представник відповідача, посилаючись на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зазначає, зокрема, що в доданих до позову копіях видаткових накладних вказане посилання на "основний договір", як на підставу здійснення господарської операції, однак відсутнє посилання на договір поставки № АПС-22/17 від 10.02.2017р. Тому, на думку відповідача, видаткові накладні не є належними доказами, що підтверджують поставку товару. Крім того, на видаткових накладних (крім накладної № 507 від 27.04.2018р.) відсутні відбитки печатки відповідача. Також відповідач звертає увагу на те, що зі змісту видаткової накладної № 574 від 22.05.2018р. на суму 110,00 грн. неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони покупця, оскільки біля підпису відсутні прізвище та ініціали особи та немає посилання на довіреність чи інший документ, який підтверджує повноваження особи, що підписала видаткову накладну. Як відзначено відповідачем, повноваження на здійснення господарської операції можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи.

Разом з тим, зазначає відповідач, акт звірки взаєморозрахунків, наявний в матеріалах справи, не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не може вважатися належним доказом.

Крім того, представником відповідача надано суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та зазначено, що відповідачем сплачено позивачу 17.04.2018р. 60418,00 грн. згідно платіжного доручення № 1270, призначення платежу: за ТМЦ зг.рах. 134, 423 за лютий, квітень 2018р., а 08.06.2018р. - 26294,28 грн. згідно платіжного доручення № 1353. Тому відповідач вважає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

10.02.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Альфапостачсервіс" (постачальник) дочірнім підприємством „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» (покупець) укладено договір поставки № АПС-22/17, відповідно до п. 1.1. якого позивач (постачальник) зобов'язується передати у власність відповідача (покупця) запасні частини, автошини та мастильні матеріали (товар) партіями, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, які вказуються в товарних накладних, рахунках, що є додатками до цього договору, а покупець зобов'язується сплатити за нього грошову суму та прийняти товар на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору постачальник додає до кожної партії постачаємого товару рахунок-фактуру, копію сертифікату відповідності або свідоцтва про підтвердження відповідності, товарну накладну, акт приймання-передачі, паспорти та/або інструкції на товар, податкову накладну.

Згідно п. 3.1. договору вартість цього договору складає орієнтовну грошову суму в розмірі, що складається із суми вартості всіх товарів, вказаних в товарних накладних, актах виконаних робіт, рахунках до цього договору, яка розраховується з урахуванням податку на додану вартість та конкретизується у товарних накладних, рахунках до цього договору.

Пунктом 3.2. договору визначено, що загальна сукупна вартість товару, вказана у товарних накладних, рахунках до цього договору складає суму цього договору.

У п. 3.4. договору сторони погодили, що оплата за кожну окрему партію товару по цьому договору здійснюється покупцем у вигляді післяоплати в термін 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання відповідних рахунків, накладних до цього договору, передачі товару.

Як передбачено п. 3.5. договору, зобов'язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними в повному обсязі та в строк з моменту зарахування на поточний рахунок постачальника суми, вказаної у товарних накладних, рахунках, у строк, вказаний у п. 3.4. цього договору.

Вид розрахунків - безготівковий розрахунок (п. 3.6. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору товар за цим договором постачається на умовах EXW, місце поставки - склад постачальника за адресою: м. Хмельницький, вул. Київська, 4, у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс» (редакція 2010 року), з урахуванням особливостей, наведених у цьому договорі.

Згідно п. 4.2. договору товар за цим договором постачається шляхом отримання покупцем товару у місці поставки, вказаному у п. 4.1. цього договору.

Як передбачено п. 4.3. договору, моментом виконання обов'язку передати товар вважається дата отримання товару покупцем в місці поставки, вказаному в п. 4.1. цього договору, що підтверджується документально шляхом складання накладної або акту приймання-передачі. Накладна або акт приймання-передачі повинні бути підписані повноважними представниками покупця та постачальника, повноваження яких (у разі необхідності) повинні бути посвідчені відповідною довіреністю або посвідченням. Покупець зобов'язаний отримати всю партію товару протягом одного дня.

Пунктом 5.2. договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого товару за кожний день прострочення оплати.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до „31» грудня 2017 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 11.1. договору).

Згідно п. 11.2 договору договір вважається пролонгованим на такий саме термін кожного разу по закінченню поточного календарного року, якщо інше не буде обумовлено сторонами.

У відповідності до п. 14.2. договору усі акти, накладні, рахунки, додатки, доповнення, зміни та додаткові угоди до договору є невід'ємною частиною цього договору за умови, якщо останні складені в письмовій формі, підписані повноважними представниками та скріплені печатками сторін.

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

Також договір пролонгований на 2018 рік, як це передбачено п. 11.2 договору (оскільки інше не було обумовлено сторонами, зважаючи на відсутність доказів протилежного).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфапостачсервіс" надано докази здійснення поставки товару (масло гідравлічне, масло моторне, електроди, запобіжник, пристрій зарядний, хомут), а дочірнім підприємством „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» прийнято товар на загальну суму 53711,80 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме: № 492 від 25.04.2018р. на суму 24472,80 грн., № 493 від 25.04.2018р. на суму 23790,00 грн., № 507 від 27.04.2018р. на суму 539,00 грн., № 510 від 27.04.2018р. на суму 4800,00 грн., № 574 від 22.05.2018р. на суму 110,00 грн.

Згідно підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018р. по 08.06.2018р. заборгованість дочірнього підприємства „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» перед товариством з обмеженою відповідальністю "Альфапостачсервіс" складає 53711,80 грн.

Відповідно до претензії, адресованої дочірньому підприємству „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» , позивач просив в добровільному порядку перерахувати йому кошти в розмірі 53711,80 грн. відповідно до договору № АПС-22/17 від 10.02.2017р., однак вказана претензія залишилася без відповіді відповідача. Факт надіслання претензії підтверджується накладною Укрпошти від 26.10.2018р. та описом вкладення у цінний лист.

Платіжним дорученням № 1270 від 17.04.2018р. дочірнім підприємством „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» перераховано ТОВ "Альфапостачсервіс" 60418,00 грн., призначення платежу: за ТМЦ зг. рах. 134, 423 за лютий, квітень 2018р.

Платіжним дорученням № 1353 від 08.06.2018р. дочірнім підприємством „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» перераховано ТОВ "Альфапостачсервіс" 26294,28 грн., призначення платежу: оплата за мастило зг. рах. № 397 від 06.06.2018р.

25.04.2018р. дочірнім підприємством „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» видано головному інженеру ОСОБА_2 довіреність № 18 на отримання від ТОВ "Альфапостачсервіс" цінностей. Довіреність дійсна до 04.05.2018р.

Згідно податкової накладної від 22.05.2018р. № 31 постачальником ТОВ "Альфапостачсервіс" продано дочірньому підприємству „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» хомут 12-20 (НОМЕР_1 Х) на загальну суму 110,00 грн.

Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 31.05.2018р. в ЄРПН зареєстровано за номером НОМЕР_2 податкову накладну від 22.05.2018р. № 31 на суму 110,00 грн.

Згідно податкової накладної від 25.04.2018р. № 69 постачальником ТОВ "Альфапостачсервіс" продано дочірньому підприємству „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» масло гідравлічне МГБ-46В (200 л/180кг) YUKOIL (2710) на загальну суму 24472,80 грн.

Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.05.2018р. в ЄРПН зареєстровано за номером НОМЕР_3 податкову накладну від 25.04.2018р. № 69 на суму 24472,80 грн.

Як вбачається з податкової накладної від 27.04.2018р. № 85, постачальником ТОВ "Альфапостачсервіс" продано дочірньому підприємству „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» електроди (2,5 кг) D=3мм (8311 10 00 90) та запобіжник (НОМЕР_4 Х) на загальну суму 539,00 грн.

У відповідності до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.05.2018р. в ЄРПН зареєстровано за номером НОМЕР_5 податкову накладну від 27.04.2018р. № 85 на суму 539,00 грн.

Відповідно до податкової накладної від 27.04.2018р. № 82, постачальником ТОВ "Альфапостачсервіс" продано дочірньому підприємству „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» пристрій зарядний 12-24V,60А/360А(8504 40 55 00 Х) на загальну суму 4800,00 грн.

Згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.05.2018р. в ЄРПН зареєстровано за номером НОМЕР_6 податкову накладну від 27.04.2018р. № 82 на суму 4800,00 грн.

Згідно податкової накладної від 25.04.2018р. № 73 постачальником ТОВ "Альфапостачсервіс" продано дочірньому підприємству „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» оливу моторну М-10Г2К (200л/185кг) YUKOIL (2710), масло моторне М-10ДМ (200л/180к) YUKOIL (2710) на загальну суму 23790,00 грн.

Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 10.05.2018р. в ЄРПН зареєстровано за номером НОМЕР_7 податкову накладну від 25.04.2018р. № 73 на суму 23790,00 грн.

ТОВ "Альфапостачсервіс" виставлялися дочірньому підприємству „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» рахунки на оплату, а саме: № 134 від 23.02.2018р. на суму 47438,00 грн., № 154 від 16.03.2018р. на суму 12980,00 грн., № 357 від 22.05.2018р. на суму 110,00 грн., № 397 від 06.06.2018р. на суму 26294,28 грн.

ТОВ "Альфапостачсервіс" (постачальник) поставлявся дочірньому підприємству „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» (покупець) товар (зокрема, масло моторне, мастило, масло гідравлічне, рідина гальмівна, хомут) на підтвердження чого позивачем надано видаткові накладні, а саме: № 235 від 26.02.2018р. на суму 47438,00 грн., № 423 від 03.04.2018р. на суму 12980,00 грн., № 574 від 22.05.2018р. на суму 110,00 грн., № 656 від 08.06.2018р. на суму 26294,28 грн.

Дочірнім підприємством „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» уповноважено довіреністю № 5 від 26.02.2018р. головного інженера ОСОБА_2 на отримання від ТОВ "Альфапостачсервіс" цінностей. Дана довіреність дійсна до 07.03.2018р. та підписана керівником, головним бухгалтером підприємства.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано свої зобов'язання щодо оплати заборгованості за поставлений товар по договору поставки № АПС-22/17 від 10.02.2017р., позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки). Так, відповідно до п. 1.2. договору постачальник зобов'язується виготовляти товар на підставі заявок покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

У п. 3.4. договору сторони погодили, що оплата за кожну окрему партію товару по цьому договору здійснюється покупцем у вигляді після оплати в термін 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання відповідних рахунків, накладних до цього договору, передачі товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано докази поставки відповідно до договору поставки № АПС-22/17 від 10.02.2017р. відповідачу товар на загальну суму 53711,80 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме: № 492 від 25.04.2018р. на суму 24472,80 грн., № 493 від 25.04.2018р. на суму 23790,00 грн., № 507 від 27.04.2018р. на суму 539,00 грн., № 510 від 27.04.2018р. на суму 4800,00 грн., № 574 від 22.05.2018р. на суму 110,00 грн.

Зважаючи на позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, суд вважає за необхідне зазначити, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016р. у справі № 21-4985а15.

Вказуючи на те, що у видатковій накладній № 507 від 28.04.2018р. не було зазначено посади та прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції з прийняття товару та реквізитів довіреності, на підставі якої ця особа діяла від імені відповідача, судом звертається увага на те, що така видаткова накладна містить такі обов'язкові реквізити як дату її складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис уповноважених осіб сторін (підписи яких були засвідчені відтиском печатки).

Відсутність у видатковій накладній № 507 від 28.04.2018р. назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності її підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не може свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що така видаткова накладна є неналежним доказом у справі. Відтиск печатки на видатковій накладній № 507 від 28.04.2018р. є свідченням участі дочірнього підприємства „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» , як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією накладною.

Аналогічну правову оцінку надано Верховним Судом у постанові від 20.12.2018р. по справі № 910/19702/17.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи доводи відповідача щодо підписання спірних видаткових накладних невстановленою особою, суд на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку, що видаткова накладна № 507 від 27.04.2018р. на суму 539,00 грн., яка підписана обома сторонами та скріплена їх печатками, є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Також судом відмічається, що твердження відповідача, викладені у відзиві, стосовно відсутності зобов'язання у відповідача з оплати товару за договором поставки з причини неналежного оформлення видаткових накладних, зокрема, № 492 від 25.04.2018р. на суму 24472,80 грн., № 493 від 25.04.2018р. на суму 23790,00 грн., № 510 від 27.04.2018р. на суму 4800,00 грн. спростовується долученою до матеріалів справи довіреністю № 18 від 25.04.2018р. на отримання представником відповідача головним інженером ОСОБА_2 від ТОВ "Альфапостачсервіс" цінностей та засвідчена печаткою та особистими підписами ОСОБА_2, головного бухгалтера відповідача. Вказана довіреність дійсна до 04.05.2018р.

Більше того, п. 4.3. договору встановлено, що моментом виконання обов'язку передати товар вважається дата отримання товару покупцем в місці поставки, вказаному в п. 4.1. цього договору, що підтверджується документально шляхом складання накладної або акту приймання-передачі. Накладна або акт приймання-передачі повинні бути підписані повноважними представниками покупця та постачальника, повноваження яких (у разі необхідності) повинні бути посвідчені відповідною довіреністю або посвідченням. Покупець зобов'язаний отримати всю партію товару протягом одного дня.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд також встановив, що факт прийняття товару відповідачем за спірними видатковими накладними підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018р. по 08.06.2018р. Зазначений акт підписаний відповідачем без будь-яких зауважень, а підпис відповідача на вказаних актах скріплений печаткою підприємства, що у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами підтверджує існування правовідносин та виконання позивачем зобов'язань за видатковими накладними № 492 від 25.04.2018р. на суму 24472,80 грн., № 493 від 25.04.2018р. на суму 23790,00 грн., № 510 від 27.04.2018р. на суму 4800,00 грн., № 507 від 27.04.2018р. на суму 539,00 грн. та свідчить про визнання дочірнім підприємством „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» факту наявності боргу перед позивачем у розмірі 53601,80 грн.

Надані позивачем податкові накладні судом хоча і не являються первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", однак в сукупності зі вказаними вище доказами підтверджують факт отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей на зазначену суму.

Відповідачем не виконано свої зобов'язання з оплати товару на суму 53601,80 грн. Доказів оплати товару на суму 53601,80 грн. матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, у зв'язку з чим вимога про стягнення 53601,80 грн. основної заборгованості за договором поставки підлягає задоволенню.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Щодо стягнення основної суми заборгованості по видатковій накладній № 574 від 22.05.2018р. на суму 110,00 грн. судом зауважується, що вказана видаткова накладна скріплена лише одним підписом особи, посадове становище якої не зазначено та за відсутності відповідної довіреності, що суперечить вимогам приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також п. 4.3. договору поставки № АПС-22/17 від 10.02.2017р.

Таким чином в частині заявленої позивачем суми основного боргу в розмірі 110,00 грн. суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Твердження відповідача про сплату позивачу суми основної заборгованості в розмірі 53711,80 грн. на підставі платіжних доручень № 1270 від 17.04.2018р. на суму 60418,00 грн. та № 1353 від 08.06.2018р. на суму 26294,28 грн. судом не беруться до уваги, оскільки вказаними платіжними дорученнями проводилася оплата за товар поставлений згідно видаткової накладної № 235 від 26.02.2018р. на суму 47438,00 грн., видаткової накладної № 423 від 03.04.2018р. на суму 12980,00 грн. та видаткової накладної № 656 від 08.06.2018р. на суму 26294,28 грн., які надані позивачем в матеріали справи та про які також свідчить зміст акту звірки взаєморозрахунків. Протилежного відповідачем не доведено, будь-якими належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами, як це передбачено ст.ст. 76-79 ГПК України.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 12748,60 грн. пені, 1084,87 грн. 3% річних, 1460,94 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого товару за кожний день прострочення оплати.

Вирішуючи питання щодо стягнення пені судом враховується та обставина, що позивачем не дотримано вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме нараховано пеню за період поза межами шестимісячного терміну нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, суд, провівши в системі „Законодавство» перерахунок заявленої позивачем пені, вважає правомірною до стягнення суму пені у розмірі 9510,86 грн. (ВН № 492 від 25.04.2018р. на суму 24472,80 грн. за період з 10.05.2018р. (з врахуванням 14-ти днів з моменту підписання накладної) по 10.11.2018р. (ч. 6 ст. 232 ГК України) пеня складатиме 4342,08 грн.; ВН № 493 від 25.04.2018р. на суму 23790,00 грн. за період з 10.05.2018р. по 10.11.2018р. пеня складатиме 4220,93 грн.; ВН № 507 від 27.04.2018р. на суму 539,00 грн. за період з 12.05.2018р. по 12.11.2018р. пеня складатиме 95,69 грн.; ВН № 510 від 27.04.2018р. на суму 4800,00 грн. за період з 12.05.2018р. по 12.11.2018р. пеня складатиме 852,16 грн.). В задоволені 3237,74 грн. пені необхідно відмовити.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних в системі „Законодавство", вважає правомірною до стягнення суму 3% річних у розмірі 1082,90 грн. (за аналогічні періоди та суми, за якими обраховувалася пеня). У задоволенні 1,97 грн. суд відмовляє.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" №14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат в системі „Законодавство", вважає, що правомірною до стягнення буде сума у розмірі 636,10 грн. (ВН № 492 від 25.04.2018р. на суму 24472,80 грн. за період з травня 2018р. по вересень 2018р. інфляційні втрати складатимуть 290,42 грн.; ВН № 493 від 25.04.2018р. на суму 23790,00 грн. за період з травня 2018р. по вересень 2018р. інфляційні втрати складатимуть 282,32 грн.; ВН № 507 від 27.04.2018р. на суму 539,00 грн. за період з травня 2018р. по вересень 2018р. інфляційні втрати складатимуть 6,40 грн.; ВН № 510 від 27.04.2018р. на суму 4800,00 грн. за період з травня 2018р. по вересень 2018р. інфляційні втрати складатимуть 56,96 грн.). В задоволені 824,84 грн. інфляційних втрат необхідно відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 53601,80 грн. основного боргу, 9510,86 грн. пені, 1082,90 грн. 3% річних, 636,10 грн. інфляційних втрат. В задоволенні 110,00 грн. основного боргу, 3237,74 грн. пені, 1,97 грн. 3% річних, 824,84 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альфапостачсервіс", м. Хмельницький до дочірнього підприємства „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» , м. Хмельницький про стягнення 53711,80 грн. основного боргу, 12748,60 грн. пені, 1084,87 грн. 3% річних, 1460,94 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства „Перший національний технічний кооператив „Першого національного аграрного кооперативу» (м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 3/2, блок 5/2-1, ідентифікаційний код 40399103) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Альфапостачсервіс" (м. Хмельницький, вул. Київська, 4, ідентифікаційний код 38618481) 53601,80 грн. (п'ятдесят три тисячі шістсот одну гривню 80 коп.) основного боргу, 9510,86 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот десять гривень 86 коп.) пені, 1082,90 грн. (одну тисячу вісімдесят дві гривні 90 коп.) 3% річних, 636,10 грн. (шістсот тридцять шість гривень 10 коп.) інфляційних втрат, 1804,78 грн. (одну тисячу вісімсот чотири гривні 78 коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

В задоволенні 110,00 грн. основного боргу, 3237,74 грн. пені, 1,97 грн. 3% річних, 824,84 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.04.2019р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Київська, 4);

3 - відповідачу (29015, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 3/2, блок 5/2-1).

Всім рекомендованим з повідомленням про вручення.