Постанова

від 02.04.2019 по справі 0540/5987/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року справа №0540/5987/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача: Казначеєва Е.Г., суддів: Компанієць І.Д., Ястребової Л.В., секретаря судового засідання Кобець О.А., за участю представників позивача Сороки С.С., Красильникової С.О., представника відповідача Мізерної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 р. у справі № 0540/5987/18-а (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом Державного підприємства Селидіввугілля до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу від 20 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П/ТД-ФС у розмірі 335070 грн., припису від 1 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Селидіввугілля (далі - позивач, ДП Селидіввугілля ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держпраці в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ Держпраці в Донецькій області), в якому з урахуванням уточнення просило: визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу від 20 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П/ТД-ФС, якою на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 335070 грн., визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 1 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправною та скасував постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 20 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на Державне підприємство "Селидіввугілля" у розмірі 335070 грн.; визнав протиправною та скасував припис Головного управління Держпраці у Донецькій області про усунення виявлених порушень від 1 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П в частині пункту 4 щодо порушення частини 3 статті 24 КЗпП України стосовно допущення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до роботи без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу; стягнув з Головного управління Держпраці у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства "Селидіввугілля" витрати по сплаті судового збору у розмірі 6700 грн. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовив.

Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду, звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що аналіз цивільно-правових договорів укладених між позивачем та трьома фізичними особами дає підстави для висновку, що фактичні відносини між позивачем та трьома фізичними особами перебувають поза межами правового регулювання цивільного законодавства, оскільки: предметом цивільно-правових договорів, всупереч вимогам ст..837 ЦК України, є саме процес діяльності з обслуговування комутатора та одного передбаченого стола місцевого телефонного зв'язку/заправки та відновлення картриджів оргтехніки офісної печатної техніки та виконання інших невизначених завдань позивача, акти виконаних робіт не містять конкретно визначеного обсягу наданих послуг; робота за цивільно-правовими договорами передбачає здійснення трудової діяльності та її узгодження із трудовим розпорядком підприємства у відповідності до графіків роботи, які за своїм призначенням є підставою для нарахування та виплати винагороди та складається з винагороди за відпрацьований час, премії, вислуги років, доплати за роботу у святкові дні, що свідчить про систематичність виконання робіт без урахування їх якості, кількості та кінцевого результату; робота за договорами передбачає підпорядкування позивачу, що відповідає вимогам ст.. 139 КЗпП України та не дає можливості виконувати роботу на свій ризик відповідно до ЦК України; роботи за договором відповідають переліку основних робіт, які властиві та виконуються за професією, спеціальністю, кваліфікацією, на посадах відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників та Класифікатора професій ДК 003:2010, а саме КОД КП 4223 Телефоніст місцевого телефото зв'язку . Отже, правовідносини між позивачем та трьома фізичними особами мали характер трудових відносин, а не цивільно-правових.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Державне підприємство Селидіввугілля зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку у Дніпропетровському управлінні офісу великих платників податків.

Відповідачем відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 15 травня 2018 року № 493 та направлення на перевірку від 15 травня 2018 року № 301/04.3/15-14-12 в період з 13 вересня 2018 року по 26 вересня 2018 року відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, було проведено інспекційне відвідування позивача.

За результатами відвідування було складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 31 травня 2018 року № ДЦ269/559/АВ.

Відповідно до акту було встановлено факти допуску працівників ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

01 червня 2018 року відповідачем за результатами акту інспекційного відвідування від 31 травня 2018 року та відповідно до пункту 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, було винесено припис про усунення виявлених порушень № ДЦ/269/559/АВ/П, яким зобов'язано позивача до 8 червня 2018 року усунути порушення, а саме, зокрема, в ДП "Селидіввугілля" працівники ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомленням центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

20 червня 2018 року відповідач за результатами розгляду справу про накладення штрафу та на підставі акту інспекційного відвідування від 31 травня 2018 року № ДЦ269/559/АВ, була прийнята постанова про накладення штрафу, якою було накладено на позивача штраф у розмірі 335070 грн. за порушення, які передбачені вимогами частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме в ДП "Селидіввугілля" працівники ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Позивачем з ОСОБА_8 укладено договір від 28 грудня 2017 року за №3/552-17ФС щодо надання послуг з обслуговування комутатора МТС-МРУ, розташованого на першому поверсі за адресою: вул. К. Маркса, 41а, м. Селидове Донецької області, та одного передаточного стола місцевого телефонного зв'язку, у строк з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року. Розрахунок витрат на надання послуг з обслуговування комутатора МТС-МРУ і одного передаточного стола місцевого телефонного зв'язку визначено в Додатку 1 до цього договору.

Позивачем з ОСОБА_6 укладено договір від 28 грудня 2017 року за № 3/553-17ФС щодо надання послуг з обслуговування комутатора МТС-МРУ, розташованого на першому поверсі за адресою: вул. К. Маркса, 41а, м. Селидове Донецької області, та одного передаточного стола місцевого телефонного зв'язку, у строк з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року. Розрахунок витрат на надання послуг з обслуговування комутатора МТС-МРУ і одного передаточного стола місцевого телефонного зв'язку визначено в Додатку 1 до цього договору.

Також, позивачем з ОСОБА_7 укладено договір від 2 квітня 2018 року за № 3/147-18ФС щодо надання послуг з заправки та відновлення картриджів оргтехніки офісної, печатної техніки позивача, у строк з 1 квітня 2018 року по 31 квітня 2019 року.

Матеріали справи містять акти надання послуг від 30 квітня 2018 року, від 31 березня 2018 року, від 28 лютого 2018 року, від 31 січня 2018 року, щодо виконання вищезазначених договорів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі за текстом - Порядок № 295).

Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Відповідно до пп. 3 п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно п. 8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до п. 11 Порядку №295 Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

Пунктами 19, 20 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно п. 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Пунктом 29 Порядку № 295 визначено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності, зокрема, за використання праці неоформлених працівників, вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Згідно з ст.24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

У відповідності до приписів ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: 1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Пленум Верховного Суду України в постанові "Про практику розгляду судами трудових спорів" пояснив, що фактичний допуск до роботи може бути прирівняний до укладення трудового договору тільки в тому випадку, якщо працівника допущено до роботи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Згідно ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ст.. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому, цивільно-правовий договір це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України.

Так, вказаною нормою встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно частин 1 та 2 статті 928 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За ч. 1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.902-903 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд зазначає, що основною відмінністю договорів цивільно - правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - Кодексом законів про працю України.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Правова основа цивільно - правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають.

Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. За цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.

Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції.

За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт

Позиція щодо різниці між трудовими та цивільно-правовими договорами була неодноразово викладена у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 26 вересня 2018 року у справі №822/723/17 та інших.

У постанові від 04.07.2018р. у справі №820/1432/17 Верховний Суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

У матеріалах справи містяться копії цивільно-правових угод від 28 грудня 2017 року, укладених позивачем з ОСОБА_8, ОСОБА_6, згідно яких виконавець зобов'язаний здійснити послуги з обслуговування комутатора МТС-МРУ та копію цивільно-правової угоди від 2 квітня 2018 року укладеною з ОСОБА_7, згідно яких виконавець зобов'язаний здійснити послуги з заправки та відновлення картриджів оргтехніки офісної, печатної техніки.

Відповідно до п. 1.1 договорів про надання послуг від 28 грудня 2017 року №3/552-17ФС та № 3/553-17ФС укладених між позивачем та ОСОБА_8, ОСОБА_6, виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з обслуговування комутатора МТС-МРУ розташованого на першому поверсі за адресою:вул.. К.Маркса, 41а, с.Селидове, Донецької області, та одного передаточного стола місцевого телефонного зв'язку, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.

За п. 1.2 вказаних договорів, послуги, зазначені в п.1.1 включають, але не обмежуються: обслуговування комутатора МТС-МРУ та одного передаточного стола місцевого телефонного зв'язку; опитування абонентів, з'єднання їх за допомогою прямого з'єднання або номеронабирателем і роз'єднання абонентських та з'єднувальних ліній міського та міжміського зв'язку; перевірка роботи з'єднувальних ліній міського та міжміського зв'язку та якості чутності; визначення та усунення нескладних пошкоджень шнурів, запобіжників, ключів, клапанів, сигнальних ламп; прийом заявок про пошкодження та ведення їх обліку; видача усних довідок з питань користування місцевим телефонним зв'язком.

Відповідно до п.2.1.2 вказаних договорів, за цим договором виконавець зобов'язаний виконувати доручення замовника з обслуговування комутатора МТС-МРУ та одного передаточного стола місцевого телефонного зв'язку в термін з 01.01.2018 по 31.12.2018 , докладати керівникові або уповноваженій особі про виконання або про причини, що перешкоджають виконанню доручення.

За п. 3.1 та 3.2 договорів, вартість винагороди за надані послуги становить 3723 грн. за місяць обслуговування згідно Додатку № 1. Загальна вартість послуг за цим договором становить 44676 грн.

Відповідно до п. 4.2, виплата винагороди за надані послуги здійснюється на підставі актів наданих послуг, підтверджених графіком виходів, в строки виплати заробітної плати на підприємстві.

З Розрахунку витрат на надання послуг з обслуговування комутатора МТС-МРУ і одного передаточного стола місцевого телефонного зв'язку, який є Додатком 1 до договорів, вбачається, що розрахунок здійснюється з урахуванням мінімальної заробітної плати встановленої на 2018 рік, середньомісячного балансу робочого часу в годинах на 2018 рік. Винагорода одного телефоніста в місяць складається з: винагороди за відпрацьований час, премії, вислугу років, доплату за роботу у святкові дні (а.с.47, 49 т.1).

Відповідно до п. 1.1 договору про надання послуг від 2 квітня 2018 року № 3/147-18ФС укладеного між позивачем та ОСОБА_7, виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з заправки та відновлення картриджів оргтехніки офісної, печатної техніки підприємства - апарата управління ДП Селидіввугілля , а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.

За п. 1.2 вказаних договорів, послуги, зазначені п.1.1 включають, але не обмежуються: діагностика технічного стану картриджа; заповнення здійснюються матеріалом (тонером) бункера за нормою заводу-виготовлювача; очищення бункера відпрацьованого тонера; заміна (якщо необхідно) фото барабана; зміна (якщо необхідно)коро тронів заряду; заміна (якщо необхідно) ракеля очистки та ущільнювачів; заправка чорнила роздільних картриджів; очищення вузлів після засихання чорнила або засмічення каналів; усунути дефекти друку в використання промивної рідини.

Відповідно до п.2.1.2 вказаного договору, за цим договором виконавець зобов'язаний виконувати доручення замовника з обслуговування оргтехніки та апарату управління ДП Селидіввугілля , в термін з 01.04.2018 по 31.04.2019, докладати керівникові або уповноваженій особі про виконання або про причини, що перешкоджають виконанню доручення.

За п. 3.1 договору, вартість винагороди за надані послуги становить 3723 грн. за місяць обслуговування згідно Додатку № 1.

Відповідно до п. 4.2, виплата винагороди за надані послуги здійснюється на підставі актів наданих послуг, в строки виплати заробітної плати на підприємстві.

Як вбачається з наведених договорів, предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізична особа повинна була виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги).

У самих договорах не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику. За виконану роботу щомісячно особи які надавали послуги отримували фіксовану суму, яка не залежала від кількості послуг.

Зазначене також підтверджується актами наданих послуг, з яких не вбачається, конкретно результат роботи виконані виконавцями.

Графіки роботи підтверджують, виходи фізичних робіт та відпрацювання по шість годин за вихід (а.с.48, 50, 53, 55, 57, 59, 61, 63, т.1). Тобто, роботи виконуються за визначеним позивачем графіком. Отже, виконавець надає послуги не у зручний для нього час.

Підставою для оплати фізичним особам за надані послуги є акти наданих послуг, (які підписані сторонами договорів), що відображено у розрахункових листках осіб, які містять табельні номери. Суд зазначає, що за положенням ст. 85, 90 КЗпП України, норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці. При відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу).

За приписами ч.1 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною та іншими системами оплати праці.

Аналогічні норми з приводу системи оплати праці встановлені і Законом України Про оплату праці .

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України Про оплату праці норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України "Про роз'яснення деяких питань законодавства" від 13.05.2010 р. № 140/13/116-10 ведення табеля обліку використання робочого часу для є обов'язковим.

Форма Табеля (типова форма №П-5) затверджена наказом Держкомстату України Про затвердження типових форм первинної облікової документації із статистики праці від 05.12.2008р. №489.

Згідно абзацу 4 листа Державної служби статистики України від 12.01.2012 № 9/4-10/9 "Щодо заповнення табеля обліку використання робочого часу", типова форма N П-5 "Табель обліку використання робочого часу" надається як рекомендована для застосування і використовується як формалізований набір показників у складі первинного обліку підприємства щодо використання робочого часу, необхідний для заповнення форм державних статистичних спостережень з праці. На практиці табель використовується також для інших цілей, тому підприємство при необхідності має право застосовувати й іншу форму табеля, але при цьому обов'язковим для респондентів є наявність первинного обліку показників щодо використання робочого часу, явок та неявок працівників, які визначено формами державних статистичних спостережень з праці.

Табель обліку робочого часу - це поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або установи в цілому з відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду. Табель потрібен для обліку використання робочого часу працівників, а також для контролю над дотриманням установленого режиму роботи, розрахунків із працівниками по заробітній платі та отримання інформації про відпрацьований час. Нормами трудового законодавства передбачено, що кожному працівникові надається табельний номер, який потім зазначається в усіх документах з обліку праці та її оплати. Табель ведеться на всіх працівників, у тому числі прийнятих тимчасово чи на сезонну роботу, а також учнів, прийнятих на період виробничої практики з оплатою праці.

Фізичні особи, які працюють на підставі договорів цивільно-правового характеру з урахуванням особливостей таких договорів, не табелюються (табельні номери не призначаються), що підтверджує Лист МінПраці №115/13/133-10.

Крім того, відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати, ці особи отримували саме заробітну плату (а.с.145-147)

З умов договору вбачається, що робота за договорами передбачає підпорядкування позивачу. Оплата за договором здійснюється систематично у строки виплати заробітної плати, що свідчить на трудовий характер відносин.

Крім того, відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників та Класифікатора професій ДК 003:2010, роботи за договором відповідають переліку основних робіт, які властиві та виконуються за професією, спеціальністю, кваліфікацією, на посадах, а саме КОД КП 4223 Телефоніст місцевого телефото зв'язку .

Відповідно до п.2.2.15 Статуту ДП Селидіввугілля , основними напрямками діяльності підприємства є зокрема надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів місцевого електрозв'язку.

Отже, як вбачається зі змісту угод, працівники самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам. Крім того, відповідальність виконавця послуг не була передбачена в угодах, а передбачено лише про її наявність у відповідність до законодавства.

З огляду на вищевказані встановлені обставини у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що відносини між позивачем та фізичними особами мали очевидний трудовий характер, проте трудового договору із ним укладено не було, що свідчить про порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 КЗпП України внаслідок допущення працівників до роботи без укладення трудового договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення у вигляді постанови про накладення штрафу від 20 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на Державне підприємство "Селидіввугілля" у розмірі 335070 грн. та припису про усунення виявлених порушень від 1 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П в частині пункту 4 щодо порушення частини 3 статті 24 КЗпП України стосовно допущення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до роботи без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням того, що рішення суду першої інстанції прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Також суд зазначає, що відповідно до норм ч. ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, відповідно до змісту наведених вище положень ст. 139 КАС України не підлягає відшкодуванню сплачений відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 р. у справі № 0540/5987/18-а - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 р. у справі № 0540/5987/18-а - скасувати в частині визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області від 20 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на Державне підприємство "Селидіввугілля" у розмірі 335070 грн. та припису Головного управління Держпраці у Донецькій області про усунення виявлених порушень від 1 червня 2018 року № ДЦ269/559/АВ/П в частині пункту 4 щодо порушення частини 3 статті 24 КЗпП України стосовно допущення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до роботи без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 р. у справі № 0540/5987/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 02 квітня 2019 року.

Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв

Судді: Л.В. Ястребова

І.Д. Компанієць