Постанова

від 01.04.2019 по справі 640/18608/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18608/18 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІСЕК" до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення №1117 від 30.10.2018, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІСЕК" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень у формі листа, затвердженого наказом від 30.10.2018 № 1117, зобов'язання надати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва: реконструкція з розширенням нежитлової будівлі по вул. Ревуцького, 12/1 у Дарницькому районі м. Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд за їх участю.

З урахуванням частини другої статті 12 КАС України, а також беручи до уваги, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "НІСЕК" з метою отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва: реконструкція з розширенням нежитлової будівлі по вул. Ревуцького, 12/1 у Дарницькому районі звернулось до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою до якої було додано: документ, що засвідчує особу суб'єкта звернення та довіреність, якщо заявник діє в інтересах іншої особи - 1 аркуші, копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - 6 аркушах, копію документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації) на 1 аркуші, викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 (завірені копії) на 3 аркушах, Витяг з Державного земельного кадастру на 9 аркушах, Містобудівний розрахунок в 1 екземплярі.

Листом затвердженим наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.10.2018 №1117 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив Товариству з обмеженою відповідальністю "НІСЕК" наступне: "Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до пунктів 1, 3 частини 4 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відмовляє у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта реконструкції з розширенням нежитлової будівлі на вул. Ревуцького, 12/1 у Дарницькому районі, у зв'язку з поданням неповного пакету документів, який визначено частиною 3 статті 29 Закону, а саме копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельними ділянками, або копії договору суперфіцію (у повному обсязі на всі земельні ділянки з урахуванням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"); відсутністю доступної інформації про основні параметри об'єкта будівництва у містобудівному розрахунку для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; невідповідністю намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься частково до території вулиць і доріг та частково до території громадських будівель та споруд.".

Не погоджуючись з вказано відмовою та вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Пунктом 1 Положення про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) затвердженого Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації 27.01.2011 №90 встановлено, що Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Підпунктом 6.43 пункту 6 зазначеного Положення встановлено, що Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень виконує такі завдання, зокрема, надає містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Пунктом 1 частини першої статті 29 зазначеного Закону встановлено, що основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження.

Згідно з частиною другою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.

Частиною третьою статті 29 зазначеного Закону встановлено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг із Державного земельного кадастру. Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним. Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Згідно з частиною четвертою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Частиною шостою статті 29 вказаного Закону встановлено, що надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Отже, містобудівні умови та обмеження видаються Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за заявою замовника до якої має бути додано документи відповідно до переліку визначеного частиною третьою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу або ним приймається рішення про відмову у їх видачі. При цьому виключний перелік підстав для відмовити у видачі містобудівних умов та обмежень визначений частиною четвертою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та до них віднесено: неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Позивач звернувся до відповідача з заявою з метою отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва: реконструкція з розширенням нежитлової будівлі по вул. Ревуцького, 12/1 у Дарницькому районі. До зазначеної заяви позивачем було додано:

- документ, що засвідчує особу суб'єкта звернення та довіреність, якщо заявник діє в інтересах іншої особи - 1 аркуш,

- копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - 6 аркушів, а саме, копія договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 02.11.1999 зареєстрованого в реєстрі за номером 4899, копія угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 11.08.2015 зареєстрованої в реєстрі за № 225;

- копію документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації) на 1 аркуші, а саме, свідоцтва про право власності від 14.12.2005;

- викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 (завірені копії) на 3 аркушах,

- Витяг з Державного земельного кадастру на 9 аркушах, Містобудівний розрахунок в 1 екземплярі.

Отже, як вірно було зазначено судом першої інстанції, позивачем разом з заявою щодо отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва: реконструкція з розширенням нежитлової будівлі по вул. Ревуцького, 12/1 у Дарницькому районі було надано відповідачу документи у відповідності до переліку визначеного частиною третьою статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Втім, відповідач в листі затвердженому наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.10.2018 №1117 підставами для відмови позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта реконструкції з розширенням нежитлової будівлі на вул. Ревуцького, 12/1 у Дарницькому районі зазначив про:

- подання неповного пакету документів, який визначено частиною третьої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельними ділянками, або копії договору суперфіцію (у повному обсязі на всі земельні ділянки з урахуванням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень");

- відсутність доступної інформації про основні параметри об'єкта будівництва у містобудівному розрахунку для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

- невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься частково до території вулиць і доріг та частково до території громадських будівель та споруд.

Факт того, що позивачем разом заявою щодо отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки було подано відповідачу документ, що посвідчує право власності чи користування земельними ділянками, або копії договору суперфіцію підтверджується документом "Документи, що надано до ЦНАП суб'єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги", який підписаний уповноваженою особою відповідача та наявними в матеріалах справи копіями договору на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 02.11.1999 зареєстрованого в реєстрі за номером 4899 та угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 11.08.2015 зареєстрованої в реєстрі за № 225.

Таким чином, посилання відповідача на те, що позивачем подано неповний перелік документів, який визначено частиною третьої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є необґрунтованими та спростовуються документами наявними в матеріалах справи.

Щодо посилань відповідача на невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься частково до території вулиць і доріг та частково до території громадських будівель та споруд суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Частиною першою статті 15 зазначеного Закону встановлено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, зокрема: цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок.

Статтею 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ- 0002063552018 від 19.09.2018 та НВ- 0002047122018 від 17.09.2018, копії яких наявні в матеріалах справи земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:001:0033 та 8000000000:90:001:0034, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Ревуцького, 12/1 належать до категорії земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання: для розширення та подальшої експлуатації торговельних майданчиків.

Таким чином, посилання відповідача на те, що земельні ділянки щодо яких позивач хоче отримати містобудівні умови та обмеження забудови за функціональним призначенням відносяться частково до території вулиць і доріг та частково до території громадських будівель та споруд спростовується даними Державного земельного кадастру відомості якого є офіційними.

В листі - роз'ясненні від 02.02.2012 № 7/14-1575 "Щодо містобудівного розрахунку, який додається до заяви для отримання містобудівних умов та обмежень" Міністерство регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України зазначило наступне: "Містобудівний розрахунок - розрахунок щодо граничнодопустимих параметрів забудови, умови ув'язки архітектурно-планувального та об'ємно-просторового рішення, системи обслуговування, інженерних комунікацій, транспортного обслуговування та благоустрою з існуючою забудовою із дотриманням чинних нормативних документів (пункт 1.2 Порядку).

Містобудівний розрахунок є однією з форм викладення інвестиційних намірів замовника (забудовника), який дає можливість органу місцевого самоврядування перед прийняттям рішення щодо надання містобудівних умов та обмежень надати їм оцінку з точки зору відповідності будівельним нормам, правилам та затвердженій містобудівній документації.

Така форма відносин дає можливість інвестору до початку проектних робіт та відповідних фінансових витрат з'ясувати з місцевим органом виконавчої влади правильність його намірів та захистити його від непрофесійних проектних рішень та неефективних витрат на збір вихідних даних та розробку проектної документації.

Містобудівний розрахунок стимулює інвестора до своєчасного діалогу з місцевою владою та застерігає саму владу від прийняття незаконних рішень.

Наявність містобудівного розрахунку дає можливість відкритого та публічного розгляду інвестиційних намірів інвестора та своєчасного інформування громади про забудову територій у відповідності до затвердженої містобудівної документації.

Містобудівний розрахунок не є стадією проектування і розробляється та надається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва та його техніко-економічні показники (назва об'єкта, очікувані поверховість, площа забудови, загальна площа об'єкта, відповідність щільності забудови (при житловому будівництві) та інша інформація, яка, на думку інвестора, дає повне уявлення про його наміри).

Містобудівний розрахунок не підлягає погодженню з органами місцевої влади.

У разі якщо містобудівний розрахунок містить інформацію та/або креслення, які не відповідають будівельним нормам та правилам, положенням відповідної містобудівної документації або не дають можливість з'ясувати основні наміри інвестора, спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури зобов'язаний протягом десяти днів у письмовій формі поінформувати про це заявника."

Таким чином, містобудівний розрахунок не є стадією проектування і розробляється та надається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об'єкта будівництва та його техніко-економічні показники (назва об'єкта, очікувані поверховість, площа забудови, загальна площа об'єкта, відповідність щільності забудови (при житловому будівництві) та інша інформація, яка, на думку інвестора, дає повне уявлення про його наміри).

З аналізу наявної в матеріалах справи копії містобудівного розрахунку з техніко - економічними показниками запланованого об'єкта будівництва Реконструкція з розширенням нежитлової будівлі по вул. Ревуцького, 12/1 у Дарницькому районі м. Києва Договір № 0605-18-МБР судом встановлено, що в ньому наявні дані щодо основних параметрів об'єкта будівництва.

Крім того, суд звертає увагу на те, що допущення неточностей в оформленні містобудівного розрахунку не є підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень відповідно до частини четвертої статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

За наведеного, суд критично ставиться до посилання відповідача про відсутність доступної інформації про основні параметри об'єкта будівництва у містобудівному розрахунку для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, як на підставу для відмови у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази передбачено законом , є наступні:

- будь-яка норма не може вважатися законом , якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;

- фраза передбачено законом не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав;

- закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади.

Крім того, згідно пункту 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання необхідним у демократичному суспільстві , суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини , із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури .

Беручи до уваги відсутність правових підстав для відмови позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта реконструкції з розширенням нежитлової будівлі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання відповідача надати позивачу містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування об'єкта будівництва: реконструкція з розширенням нежитлової будівлі по вул. Ревуцького, 12/1 у Дарницькому районі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість належними та допустимим доказами.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІСЕК" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку