Постанова

від 02.04.2019 по справі 808/1547/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2019 року

Київ

справа №808/1547/16

адміністративне провадження №К/9901/14599/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "ЮРБІЗНЕСБЕЗПЕКА" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду в складі судді Матяш О.В. від 16.06.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Шальєвої В.А., Білак С.В., Олефіренко Н.А. від 01.08.2016 у справі №808/1547/16 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "ЮРБІЗНЕСБЕЗПЕКА" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,

УСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства Юрбізнесбезпека про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач у порушення вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і постанови Кабінету Міністрів України Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 31.01.2007 року за № 70 не виконав нормативи по створенню 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів. Згідно зі звітом відповідача середньооблікова численність штатних працівників відповідача становить 15 осіб, тобто на підприємстві повинно бути працевлаштовано 1 інваліда. Фактично на підприємстві не працевлаштовано інвалідів. Таким чином, відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2015 році, у розмірі 21393,33 грн. та пені в розмірі 359,42 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не враховано, що ст. 11 Закону України Про охоронну діяльність встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством, виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу. Кількість штатних працівників відповідача, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, становить 2 особи (директор та бухгалтер), тобто є меншою, ніж встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , у зв'язку з чим відповідач вказує на відсутність обов'язку зі створення робочих місць для інвалідів. Крім того, вказує що в період з 01.01.2015 р. по 30.04.2015 р. на підприємстві працював інвалід, що обумовлює неправильний розрахунок адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження.

Справу передано до Верховного Суду.

Дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ПП Юрбізнесбезпека подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік у відповідності до Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , згідно з яким середньооблікова численність штатних працівників облікового складу підприємства становить 15 осіб, кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів - 0, фактично на підприємстві інвалідів не працевлаштовано.

Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2015 р. в розмірі 21393,33 грн. У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій позивачем нарахована пеня в розмірі 359,52 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є саме Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні . Отже, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів має розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих).

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року N 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Між тим, умови залучення громадян до охоронної діяльності визначені статтею 11 Закону України "Про охоронну діяльність", який набрав чинності 18 жовтня 2012 року.

Відповідно до ч.1 вказаної статті, персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб'єктом господарювання та подали документи, що вони, зокрема, не мають обмежень за станом здоров'я для виконання функціональних обов'язків.

Відповідні обмеження щодо створення кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів суб'єктом охоронної діяльності закріплені у частині 6 статті 11 Закону України "Про охоронну діяльність", відповідно до якої працевлаштування інвалідів здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Встановлено, що відповідно до поданого відповідачем Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 (форма №10-ПІ) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становила 15 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідачем визначена у звіті як 0.

Судами встановлено, що видами діяльності по КВЕД ПП "Юрбізнесбезпека" згідно довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є: діяльність приватних охоронних служб; обслуговування систем безпеки; проведення розслідувань; діяльність у сфері права; діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультування з питань оподаткування; інша професійна, наукова та технічна діяльність. Відповідач має ліцензію Міністерства внутрішніх справ України на право здійснення охоронної діяльності.

Згідно штатного розкладу кількість штатних одиниць охоронника становить 13.

Тобто, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2015 році склала 15 осіб, з яких 2 особи - працівники, які не задіяні у виконанні заходів охорони.

Таким чином, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у ПП "Юрбізнесбезпека" складає 0 осіб, оскільки кількість працівників, які не задіяні у виконанні заходів охорони складає 2 особи, що є меншим від мінімальної чисельності працюючих, встановленого частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Стосовно висновків судів попередніх інстанцій, що спеціальним законом є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", який покладає обов'язок на виконання нормативу на створення робочих місць для осіб з інвалідністю, колегія суддів зазначає наступне.

За загальним правилом, встановленим Законом № 875-ХІІ, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів обраховується від середньооблікової чисельності штатних працівників.

Проте, у зазначеному законі відсутнє регулювання порядку обчислення норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств-суб'єктів охоронної діяльності.

Натомість, особливості працевлаштування інвалідів, що здійснюється суб'єктом охоронної діяльності, встановлено Законом України "Про охоронну діяльність", частина 6 статті 11 якого передбачає, що таке працевлаштування здійснюється згідно з чинним законодавством, однак виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Отже, вказана норма у спірних правовідносинах є спеціальною відносно статті 19 № 875-ХІІ, оскільки врегульовує особливості обрахування кількості штатних працівників для мети працевлаштування інвалідів.

Крім того, у абзаці п'ятому пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України вказано, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Це означає, що при прийнятті норми Закону України "Про охоронну діяльність", що міститься в частині 6 статті 11, згідно з якою працевлаштування інвалідів суб'єктом охоронної діяльності здійснюється виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, існуючі однопредметні норми законів необхідно було привести у відповідність до нових норм, зокрема, шляхом скасування норм, які суперечать новому закону.

Отже, відповідно до Закону України "Про охоронну діяльність" правопорушенням у сфері господарювання для суб'єктів охоронної діяльності є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який повинен розрахуватись виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), як передбачено статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для визначення наявності або відсутності правопорушення підлягають застосуванню норми Закону України "Про охоронну діяльність".

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 818/466/16 від 18.09.2018.

Отже, враховуючи, що для відповідача норматив працевлаштування інвалідів - 0 , правопорушення у сфері господарювання, як підстава для застосування адміністративно-господарських санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів і, відповідно, незабезпечення працевлаштування зазначеної категорії осіб, а також пені, - відсутнє, а відтак судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 343, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Юрбізнесбезпека" задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Юрбізнесбезпека" відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду