Рішення

від 26.03.2019 по справі 404/7246/16-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/7246/16-ц

Номер провадження 2/404/221/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Бершадської О.В., за участі секретаря- Вітохіної Н.А.,

учасники справи: представник позивачів- Мазуренко Н.Ю., відповідач- Вакка А.В.,

третя особа- Вакка Л.Д., представник третьої особи- Звіздун А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Євродом» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5 відділ ДВС ГТУЮ в Кіровоградській області, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, яким просять в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки визнати за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності по 1 / 2 частині за кожним на комплекс будівель, який знаходиться в місті Кропивницькому по провулку Василівському, 6, загальною площею 834,10 кв. м., та земельну ділянку площею 398,00 кв. м., розташовану в місті Кропивницькому по провулку Василівському, 6, тобто у спільну часткову власність в рівних частках; просять стягнути з відповідачів, ОСОБА_3 та ТОВ Євродом на їх користь 2 172 600,00 грн. за борговою розпискою від 03.02.2011 року.

На обґрунтування заявлених вимог зазначали, що на підставі договору позики від 05.03.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстром № 380, зі змінами, внесеними договором від 05.04.2011 року, надали у позику ОСОБА_3 150 000,00 доларів США, що підтверджується розпискою від 05.03.2010 року, який зобов'язався повернути зазначені грошові кошти до 05.09.2010 року.

Згідно з розпискою від 03.02.2011 року відповідач та ТОВ «Євродом» в особі директора ОСОБА_3 отримали від них додатково 85 000,00 доларів США і зобов'язалися повернути вказану суму боргу до 05.09.2011 року.

У зв'язку з тим, що до зазначеного у договорі позики терміну відповідач ОСОБА_3 не мав можливості повернути кошти, на його пропозицію ними була складена розписка про відтермінування строку виконання зобов'язання до 05 вересня 2016 року. Згідно з розпискою від 05.09.2011 року відповідач ОСОБА_3 та ТОВ «Євродом» в особі директора ОСОБА_3 зобов'язалися повернути 150 000,00 доларів США по договору позики від 05.03.2010 року та 85 000,00 доларів США по розписці від 03.02.2011 року до 05.09.2016 року. Проте, у вказаний в розписці термін відповідач ОСОБА_3 та ТОВ «Євродом» гроші не повернули, в результаті чого виникла заборгованість. Враховуючи курс національної валюти гривні до долара США станом на час подання позовної заяви, який складає 25,56 грн. за 1 долар США, сума боргу становить (25,56 * 150 000,00 ) 3 834 000,00 грн. та (25,56* 85 000,00) 2 172 600,00 грн.

На забезпечення виконання зобов'язання за договором позики між ними (позивачами) та відповідачами укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки від 05.03.2010 року зі змінами від 05.04.2011 року, предметом якого є: комплекс будівель, який знаходиться в місті Кропивницькому по провулку Василівському, 6, загальною площею 834,10 кв. м., вартістю 4 203 865,00 грн., який належить відповідачам по 1 / 2 частині кожному на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради від 17.06.2009 року; земельна ділянка площею 398,00 кв.м., розташована в місті Кропивницькому по провулку Василівському, 6, вартістю 44 300,00 грн., яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія КР № 043859, виданого 22.03.2006 року Кіровоградським міським управлінням земельних ресурсів; земельна ділянка площею 797,09 кв. м, яка знаходиться в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю Євродом на підставі договору оренди землі, укладеного 02.03.2007 року між Кіровоградською міською радою і ТОВ Євродом за №446, зареєстрованого у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.04.2007 року за № 31, та додаткових угод до цього договору від 19.02.2008 року за № 773, 17.02.2009 року за № 576, 24.02.2010 року за № 307. Загальна вартість переданого в іпотеку майна визначена сторонами іпотечного договору в розмірі 4 399 307,00 грн. Згідно висновку про ринкову вартість об'єкта оцінювання, виконаного ТОВ АН Експерт , ринкова вартість іпотечного майна, становить: комплексу будівель по пров. Василівському, 6 станом на 31.10.2016 року 2 826 127,00 грн. та земельної ділянки площею 398 кв. м. - 278 400,00 грн., а всього 3 104 527,00 грн. Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Згідно з п.1.1 Іпотечного договору, укладеного між сторонами, цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателів, що випливає з договору позики грошей, укладеного між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також усіх додаткових угод до нього. Пунктом 5.4.1 Іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання іпотекодавцями письмової вимоги іпотекодержателів про усунення порушення зобов'язань за цим договором або договором позики грошей у встановлений іпотекодержателями строк такі вимоги іпотекодержателів задовольняються за рахунок предмета іпотеки. У такому випадку цей договір згідно зі ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателів, є правовстановлюючим документом на предмет іпотеки і правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателів на предмет іпотеки. На виконання вказаного пункту іпотечного договору 19 вересня 2016 року звернулися до відповідачів з вимогами про усунення порушення договору позики грошей від 05.03.2010 року та повернення суми еквівалентної 150 000,00 доларів США згідно курсу НБУ станом на день повернення та отриману в позику суму 85 000,00 доларів США відповідно до розписки від 03.02.2011 року в строк до 20 жовтня 2016 року із застереженням про право звернення на предмет іпотеки, в разі якщо протягом встановленого строку вимога залишиться без задоволення. З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Реалізація їх (позивачів) права власності на предмет іпотеки не може бути здійснена шляхом реєстрації іпотечного договору як правовстановлюючого документа відповідно до пункту 5.4.1 Іпотечного договору, оскільки у такій реєстрації по їх заяві до органу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно від 25.10.2016 року, було відмовлено 27 жовтня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно, через наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно за суб'єктами права ОСОБА_3 та ТОВ Євродом , що відповідає вимогам пункту 6 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Разом з тим, відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно ( ч. 4 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Отже, позивачі вважають, що з врахуванням положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку» , ст.ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.При цьому, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку ).

Таким чином, умови договору позики та боргової розписки відповідачі не виконували, борг не погасили, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, а положеннями іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто мають право на визнання права власності на предмет іпотеки. Підстави для визнання за ними (позивачами) права власності на предмет іпотеки, вартість якого є співмірною із сумою боргу, передбачена як умовами іпотечного договору, так і ст. 328 ЦК України. Вважають, що їх право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ними права власності ґрунтується на вимогах закону та умовах іпотечного договору, а тому підлягає захисту в судовому порядку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Бершадську О.В. для розгляду справи про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення боргу. Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 грудня 2016 року позовну заяву залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків, які представник позивачів усунула. Згідно ухвали суду від 14 грудня 2016 року відкрито провадження по даній справі та призначено судове засідання на 16 січня 2017 року.

Від відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ «Євродом» в особі директора ОСОБА_3 до суду надійшла заява, посвідчена 21 грудня 2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_7, якою позов визнали в повному обсязі та не заперечували проти його задоволення, просили справу розглянути у їх відсутність (т.с. 1, а.с. 64-75).

Відповідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 січня 2017 року клопотання ОСОБА_4 задоволено, залучено до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Любович ОСОБА_8 та ОСОБА_5 відділ ДВС ГТУЮ в Кіровоградській області (т.с. 1, а.с. 99, 100).

В свою чергу, ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 травня 2017 року, за клопотанням ОСОБА_6, залучено її до участі в справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (т.с. 1, а.с. 146, 147).

27 жовтня 2017 року судом розпочато розгляд справи по суті.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Згідно з п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні представник позивачів вимоги підтримала, просила задовольнити, на їх обгрунтування послалась на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3, який є одночасно представником відповідача ТОВ «Євродом» особисто в суді у задоволенні позову просив відмовити. Посилається на те, що сума боргу і вартість предмета іпотеки не є співмірною. Так, позивачем до позову був доданий висновок про ринкову вартість іпотечного майна згідно якого вартість комплексу будівель по провулку Василівському, 6 складає 2 826 127,00 гривень. З цією оцінкою не погоджується, оскільки заниження вартості іпотечного майна суттєво впливає на його права та обов'язки, так як позивач окрім визнання права власності на предмет іпотеки бажає окремо стягнути борг по зобов'язанню, не забезпеченому іпотекою. В зв'язку з цим, на його замовлення також була проведена оцінка комплексу будівель по провулку Василівському, 6, на предмет встановлення його ринкової вартості. Ринкова вартість зазначеного комплексу, станом на 06.11.2018 року склала 8 366 000,00 гривень. З наведеного вбачається, що вартість майна, забезпеченого іпотекою явно не співмірна з сумою боргу, а відтак задоволення позовних вимог щодо визнання права власності на предмет іпотеки суттєво порушить його права, та, як мінімум, порушить одну із засад цивільного законодавства, передбачену п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме - справедливість, добросовісність та розумність. Обґрунтовуючи свою позицію щодо неможливості задоволення позовних вимог щодо визнання права власності на предмет іпотеки вважає за необхідне послатися на постанову ОСОБА_9 Верховного суду у справі № 760/14438/15-ц від 21 березня 2018 року, в якій касаційна інстанція дійшла висновку, що визнання права власності на іпотечне майно не є судовим способом захисту. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36,37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі. З урахуванням вимог статей 328,335,392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України Про іпотеку суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6, її представник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог, які суперечать діючому законодавству та судовій практиці. Так, відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦПК України участь у справі кількох відповідачів допускається якщо: предметом спору є спільні права та обов'язки кількох відповідачів; права та обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права та обов'язки. Посилання на дану норму матеріального права здійснено нею через ту обставину, що 1/2 частина комплексу будівель, що є предметом спору, являлися спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_6, яка на їх погляд мала би бути залучена до участі в справі в якості співвідповідача. Підтвердженням спільності прав та обов'язків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 є рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 31 жовтня 2018 року по цивільній справі № 404/8032/17, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/4 частку комплексу, що знаходиться в місті Кропивницькому на провулку Василівському,6, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Вважають, незалучення до участі в розгляді справи, в належному статусі, особи, прав і обов'язків якої стосується предмет спору, є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки ця особа не мала того обсягу прав, які передбачені процесуальним законодавством для сторони у справі, в даному випадку для відповідача. Крім того, ключовим в даній ситуації є сумнівність позиції позивачів стосовно співмірності суми боргу з вартістю предмета іпотеки. Позивачем до позову був доданий висновок про ринкову вартість іпотечного майна згідно якого вартість комплексу будівель по провулку Василівському, 6 складає 2 826 127,00 гривень. З цією оцінкою не можуть погодитися, оскільки заниження вартості іпотечного майна суттєво впливає на права та обов'язки ОСОБА_6 В той же час, ОСОБА_6 зверталась за проведенням оцінки 1/2 частки комплексу будівель по провулку Василівському, 6, на предмет встановлення його ринкової вартості з метою сплати судового збору. Ринкова вартість 1/2 частки зазначеного комплексу, станом на 12.12.2017 року склала 4 748 100,00 гривень, тобто вартість всього комплексу складала, на дату оцінки, 9 496 200,00 гривень. З наведеного вбачається, що вартість майна, забезпеченого іпотекою явно не співмірна з сумою боргу, а відтак задоволення позовних вимог щодо визнання права власності на предмет іпотеки суттєво порушить права ОСОБА_6

З урахуванням вимог статей 328,335,392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України Про іпотеку суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотеко держателем.

В судовому засіданні 27 жовтня 2017 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити, в подальшому, після оголошеної перерви не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся, подав заяву на відкладення розгляду справи, так як задіяний в іншому процесі.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 відділу ДВС ГТУЮ в Кіровоградській області надійшла заява про розгляд справи без їх участі, усі процесуальні витрати, в тому числі судовий збір покласти на позивача (т.с. 1, а.с. 121-123, 127-128).

Суд, вислухавши виступи учасників справи, вивчивши матеріали, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Разом з тим, однією із засад судочинства, регламентованих п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У відповідності до положень ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вимог ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору позики від 05 березня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстром № 380, зі змінами, внесеними договором від 05.04.2011 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позикодавці) передали у власність ОСОБА_3 (позичальнику) строком до 05.09.2011 року грошові кошти в сумі 150 000,00 доларів США, що також підтверджується розпискою від 05.03.2010 року, (т.с. 1, а.с. 6-7, 8,17).

Крім того, згідно з розпискою від 03 лютого 2011 року ОСОБА_3 та ТОВ «Євродом» в особі директора ОСОБА_3 позичили у позивачів 85 000,00 доларів США, які зобов'язалися повернути до 05.09.2011 року (т.с. 1, а.с. 16).

В свою чергу, 05 вересня 2011 року ОСОБА_3 та ТОВ «Євродом» в особі директора ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розписку, якою зобов'язалися повернути 150 000,00 доларів США по договору позики від 05.03.2010 року та 85 000,00 доларів США по розписці від 03.02.2011 року до 05.09.2016 року (т.с. 1, а.с. 15).

Проте, у вказаний в розписці термін відповідач ОСОБА_3 та ТОВ «Євродом» гроші не повернули, в результаті чого виникла заборгованість, станом на 11 листопада 2016 року за 1 долар США - 25,56 грн., сума боргу становить (25,56 х 150 000)

3 834 000 грн. та (25,56 х 85 000) 2 172 600,00 грн.

При цьому, між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ТОВ «Євродом» від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_10 на підставі довіреності, яке виступає майновим поручителем ОСОБА_3, укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки від 05 березня 2010 року, зі змінами від 05.04.2011 року. Цей Договір забезпечує вимогу Іпотекодержателів, що випливає з договору позики грошей, укладеного між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 05.03.2010 р., за реєстровим № 380 (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку договору позики грошей), за умовами якого позичальник зобов'язаний до 05.09.2011 р. (п'ятого вересня дві тисячі одинадцятого року) повернути Іпотекодержателям позику в сумі 1 197 000 (один мільйон сто дев'яносто сім тисяч) гривень 00 копійок, що є еквівалентом 150 000 (сто п'ятдесяти тисячам) доларів США 00 центам. Предметом якого є нерухоме майно, а саме: комплекс будівель, який знаходиться в місті Кропивницькому по провулку Василівському, 6, загальною площею 834,10 кв. м, вартістю 4 203 865 грн., який належить відповідачам по 1 / 2 частині кожному на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради від 17.06.2009 року; земельна ділянка площею 398,00 кв. м., розташована в місті Кропивницькому по провулку Василівському, 6, вартістю 44 300 ,00 грн., яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія КР № 043859, виданого 22.03.2006 року Кіровоградським міським управлінням земельних ресурсів; земельна ділянка площею 797,09 кв. м., яка знаходиться в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю Євродом на підставі договору оренди землі, укладеного 02.03.2007 року між Кіровоградською міською радою і ТОВ Євродом за № 446, зареєстрованого у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.04.2007 року за № 31, та додаткових угод до цього договору від 19.02.2008 року за № 773, 17.02.2009 року за № 576, 24.02.2010 року за № 307. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами іпотечного договору в розмірі 4 399 307,00 грн.

Як вбачається із ОСОБА_7 про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об»єктів нерухомого майна від 05.03.3010 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 накладено заборону в реєстрі за №385/1 та внесено реєстраційний запис на підставі Іпотечного договору, 384, 05.03.2010 року на земельну ділянку, 398 кв.м., кадастровий номер 3510100000:33:212:0015 по провулку Василівському, будинок, 6 в м. Кропивницькому (т.с. 1, а.с. 21).

Пунктом 5.4.1 Іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання іпотекодавцями письмової вимоги іпотекодержателів про усунення порушення зобов'язань за цим договором або договором позики грошей у встановлений іпотекодержателями строк такі вимоги іпотекодержателів задовольняються за рахунок предмета іпотеки. У такому випадку цей договір згідно зі статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателів, є правовстановлюючим документом на предмет іпотеки і правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателів на предмет іпотеки.

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, може проводитись, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцями та іпотекодержателями, якщо такої згоди не досягуто- спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому, початкова ціна не може бути нижчою за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом його оцінки. Іпотекодержателі мають право організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладення між іпотекодавцями і покупцем договору купівлі-продажу, який укладається за письмовою згодою іпотекодержателів у порядку, визначеному статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» . При цьому, кошти за придбану нерухомість покупець сплачує на банківські рахунки іпотекодержателів ( п. 5.4.2, 5.4.3 Іпотечного договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Євродом» в особі директора товариства ОСОБА_3 06 березня 2010 року видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7, якою уповноважено ОСОБА_1, ОСОБА_2 продати належну ТОВ «Євродом» на праві спільної часткової власності

1 / 2 частину комплексу будівель по провулку Василівському, 6 в м. Кропивницькому (т.с. 1, а.с. 64).

06 березня 2010 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_7 посвідчено згоду ОСОБА_6, яку остання дала своєму чоловіку ОСОБА_3, з яким перебуває в зареєстрованому шлюбі з 12.01.1979 року, на укладання договору купівлі-продажу, за яким продати 1/2 частину комплексу будівель та земельної ділянки, площею 398,00 кв.м., які знаходяться в місті Кропивницькому, по провулку Василівському, під номером 6 (шість), за ціною та на умовах на його розсуд. Вказане нерухоме майно, яке продається, є їх з гр. ОСОБА_3 спільною сумісною власністю як таке, що придбане в період зареєстрованого шлюбу на підставі свідоцтва про право власності на 1/2 частину комплексу будівель, виданого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 17.06.2009 р. та Державного акту на право власності на земельну ділянку (бланк серії КР № 043859), виданого 22.03.2006 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 72, кадастровий номер земельної ділянки: 3510100000:33:212:0015. Поділ спільного майна подружжя ними не здійснювався. Умови договору купівлі-продажу та ціна продажу нерухомого майна можуть визначатись її чоловіком самостійно. Підтвердила, що правочин відповідає інтересам їх сім'ї та їх спільному волевиявленню (т.с. 1, а.с. 18).

Право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателів, встановлених пунктом 5.4 Договору, та вибір способу задоволення таких вимог належить іпотекодержателям.

На виконання вказаного пункту 5.4.1 Іпотечного договору 19 вересня 2016 року позивачі звернулися до відповідачів з вимогами, які ними отримано 19 вересня 2016 року, про усунення порушення договору позики грошей від 05.03.2010 року та повернення суми еквівалентної 150 000 ,00 доларів США згідно курсу НБУ станом на день повернення та отриману в позику суму 85 000,00 доларів США відповідно до розписки від 03.02.2011 року в строк до 20 жовтня 2016 року із застереженням про право звернення на предмет іпотеки, в разі якщо протягом встановленого строку вимога залишиться без задоволення (т.с. 1, а.с. 25)

25 жовтня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до органу Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію права власності на іпотечне майно, у зв»язку із застереженням, якою просили провести реєстрацію по 1/2 частці на комплекс будівель та земельної ділянки, тобто в спільну часткову власність в рівних частках (т.с. 1, а.с. 26).

Рішенням №32086889 державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_11 від 27 жовтня 2016 року, який керувався п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , пунктами 18 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, на комплекс будівель, що розташований Кіровоградська обл., м. Кропивницький, пров. Василівський, 6, земельна ділянка, кадастровий номер земельної ділянки 3510100000:33:212:0015, за суб'єктом: ОСОБА_1, ОСОБА_2, оскільки встановлено наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно за суб'єктами права ОСОБА_3 та ТОВ Євродом , а саме: податкова застава № 9976936, арешт нерухомого майна №7406022, арешт нерухомого майна № 7883486. Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути оскаржено відповідно до законодавства (т.с. 1, а.с. 27).

Пунктом 6 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. Відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно ( ч. 4 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Разом з тим, можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. Крім того, таке право набувається лише з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивачів право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Законом України Про іпотеку передбачено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові: на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось вище, в іпотечному договорі міститься відповідне застереження, що у разі невиконання іпотекодавцями письмової вимоги іпотекодержателів про усунення порушення зобов'язань за цим договором або договором позики грошей у встановлений іпотекодержателями строк такі вимоги іпотекодержателів задовольняються за рахунок предмета іпотеки. У такому випадку цей договір згідно зі статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателів, є правовстановлюючим документом на предмет іпотеки і правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателів на предмет іпотеки (пункт 5.4.1 Іпотечного договору).

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, поки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

У статті 12 Закону України Про іпотеку вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити, як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки, як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому , необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України Про іпотеку не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателів на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено у суді.

Отже, чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку, або ж відмову у проведенні державної реєстрації прав та прийнятті відповідного рішення.

Тобто, для реалізації іпотекодержателями позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на ними за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателів, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому, позивачі не позбавлені відповідно до статей 38, 39 Закону України Про іпотеку можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на них.

Зазначене вище узгоджується з висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах ОСОБА_9 Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц .

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд вважає, що застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателів шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки, тобто визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі, а відтак вимоги позивачів у частині звернення стягнення на предмет іпотеки визнавши за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на комплекс будівель, який знаходиться в місті Кропивницькому по провулку Василівському, 6, загальною площею 834,10 кв.м. та земельну ділянку площею 398,00 кв.м., розташовану в місті Кропивницькому по провулку Василівському, 6, у спільну часткову власність, в рівних частках задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивачів про стягнення, солідарно, із ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Євродом» на їх користь 2 172 600,00 грн. боргу за договором позики від 03.02.2011 року, суд вважає за можливе задовольнити, із наступних підстав.

Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої якості (ст.1046 ЦК України).

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичальником ) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передавання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-63цс13 від 18 вересня 2013 року письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Оригіналом розписки від 03 лютого 2011 року, яка була оглянута в судовому засіданні,копія якої міститься в матеріалах справи, підтверджується, що ОСОБА_3 та ТОВ «Євродом» в особі директора ОСОБА_3 отримали у ОСОБА_1, ОСОБА_2 в борг грошові кошти в сумі 85 000,00 доларів США, які зобов'язалися повернути до 05.09.2011 року (т.с. 1, а.с. 16)

05 вересня 2011 року ОСОБА_3 та ТОВ «Євродом» в особі директора ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розписку, якою зобов'язалися повернути в тому числі 85 000 доларів США по розписці від 03.02.2011 року до 05.09.2016 року (т.с. 1, а.с. 15).

Факт особистого написання вказаної розписки та виконання підписів на ній, отримання коштів відповідачами не заперечується. Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч.1 ст.1051 ЦК України). Наявність оригінала розписки у сторони позивача, підтверджує той факт, що відповідачами грошові кошти за договором позики не повернуто.

Таким чином, суд враховує, що відповідачі не виконали взятих на себе зобов'язань по договору позики, грошові кошти повернуто не було, а тому з останніх підлягає до стягнення, солідарно, на користь позивачів сума боргу- 2 172 600,00 грн. (85 000,00 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 11.11.2016 року), як і просить сторона позивача, так як суд не може виходити за межі заявлених вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідачів підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 по 3 445,00 грн., з кожного, внесеного судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12,13, 81,141, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Євродом» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5 відділ ДВС ГТУЮ в Кіровоградській області, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення боргу- задовольнити частково. Стягнути, солідарно, із ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Євродом» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 2 172 600,00 грн. боргу за договором позики від 03.02.2011 року. Стягнути із ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Євродом» на користь ОСОБА_1 по 3 445,00 грн., з кожного, внесеного судового збору.

У задоволенні вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки визнавши за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на комплекс будівель, який знаходиться в місті Кропивницькому по провулку Василівському, 6, загальною площею 834,10 кв.м. та земельну ділянку площею 398,00 кв.м., розташовану в місті Кропивницькому по провулку Василівському, 6, у спільну часткову власність, в рівних частках - відмовити. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;

відповідач: ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2;

відповідач: ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євродом» , місцезнаходження: пров. Василівський, 6, м. Кропивницький; код ЄДРПОУ 30948252;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 відділ ДВС ГТУЮ в Кіровоградській області, місцезнаходження: вул. Преображенська, 47, м. Кропивницький; код ЄДРПОУ 34977781;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5.

Повне судове рішення складено 01.04. 2019 року

Суддя Кіровського О. В. Бершадська

районного суду

м.Кіровограда