Ухвала

від 01.04.2019 по справі 569/159/19

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/159/19

1-кс/569/2274/19

УХВАЛА

01 квітня 2019 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського судуРівненської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , представників скаржника - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ТЗОВ " Істрейт" в особі представника-адвоката ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В :

ТЗОВ «Істрейт» в особі представника-адвоката ОСОБА_5 звернулось до суду із клопотанням про скасування арешту майна.

В обґрунтування клопотання вказує, що слідчим СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018180000000599 від 18.12.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 08.02.2019 було накладено арешт на будівництво культурно-видовищного закладу (об`єкт нежитлової нерухомості), що розташованй на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:007:0038 загальною площею 0,7136 га, за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальності «Істрейт», код ЄДРПОУ 37213365.

Судовий розгляд клопотання про накладення арешту на майно було проведено без участі власника майна - ТЗОВ «Істрейт».

Товариство вважає, що араш накладений на земельну ділянку підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Істрейт» з 24.05.2018 року є безпосереднім власником земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:007:0038 загальною площею 0,7136 га, за адресою: вул.. Гагаріна, 51 в м. Рівне, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №125150576 від 24.05.2018.

За таких обставин, слідчим ініційовано вжиття заходів забезпечення кримінального провадження за подією, яка взагалі не є кримінально-карним діянням відповідно до змісту КК України, оскільки відсутня така обов`язкова ознака складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки.

Ухвала слідчого судду від 08.02.2019 не містить жодних обґрунтувань щодо відповідності будівлі культурно-видовищного закладу будь-якому із критеріїв речового доказу у кримінальному провадженні, та ґрунтується виключно на припущеннях лорану досудового розслідування.

Крім того уповноваженій особі ТЗОВ «Істрейт» , як власнику майна, на яке накладено арешт, будь-яке рішення слідчого судді про надання дозволу на проведення огляду не пред`являлось.

Таким чином, протокол огляду земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:007:0038 загальною площею 0,7136 га, за адресою: вул. Гагаріна, 51 в м. Рівне є недопустимим доказом та не може використовуватись при прийнятті процесуальних рішень, оскільки порушено порядок проведення огляду володіння особи.

На сьогоднішній день жодній особі не вручено підозру за ч. 3 ст. 197-1 КК України у вказаному кримінальному провадженні в рамках якого було накладено арешт на вказане майно.

Відтак, представник заявника вважає, що висновки суду щодо накладення арешту на майно є передчасними і ґрунтуються на припущеннях, а ухвала Рівненського міського суду від 08.02.2019 не враховує завдань арешту майна, визначених ст.. 170 КПК України.

В судовому засідання представники ТЗОВ «Істрейт» повністю підтримали клопотання про скасування арешту на майно, просили його задоволити з підстав викладених у ньому.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні просили відмовити ТЗОВ «Істрейт» у задоволенні клопотання за безпідставністю.

Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження № 12018180000000599 від 18.12.2018, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Як вбачаєтьсяз матеріалівклопотання,СУ ГУНПв Рівненськійобласті здійснюєтьсядосудове розслідуванняу кримінальномупровадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12018180000000599 від 18.12.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 08.02.2019 було накладено арешт на будівництво культурно-видовищного закладу (об`єкт нежитлової нерухомості), що розташованй на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:007:0038 загальною площею 0,7136 га, за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальності «Істрейт», код ЄДРПОУ 37213365.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно дост. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Як встановлено слідчим суддею, підозра по кримінальному провадженні №12018180000000599 від 18.12.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, жодній особі не вручена.

Під час судового розгляду встановлено недостатність одного лише посилання слідчого на те, що майно є речовим доказом по даній справі, оскільки інших доказів, що дане майно відповідає критеріям речового доказу, визначеним у статті 98 КПК України не надано.

Крім того на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:007:0038 загальною площею 0,7136 га, за адресою: вул. Гагаріна, 51 в м. Рівне, яка перебуває у приватній власності ТЗОВ «Істрейд», будівельні роботи не проводились та не проводяться так, як на даний час дозволу на здійснення будь якого будівництва ТЗОВ «Істрейд» не має.

У зв`язку з чим, суд вважає за доцільне скасувати арешт на майно, перелік якого зазначено у клопотанні, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 08.02.2019 року, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а скасування арешту не зашкодить подальшому проведенню досудового розслідування кримінального провадження.

На підставі вище викладеного, враховуючи норми Конституції України, ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5 " Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання адвоката ОСОБА_8 підлягає до задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст.170,171,174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задоволити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 08.02.2019 на будівлю культурно-видовищного закладу (об`єкт нежитлової нерухомості), що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:007:0038 загальною площею 0.7136 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСТРЕЙТ», код ЄДРПОУ 37213365.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1