Постанова

від 31.03.2019 по справі 524/1931/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/1931/18 Номер провадження 22-ц/814/765/19Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року м. Полтава

Полтавський Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

за участю секретаря Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві в режимі відео конференції цивільну справу за апеляційною скаргою Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради на рішенняАвтозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2018 року (час ухвалення рішення з 15:22:16 по 15:43:46; дата виготовленняповного текстурішення 08грудня 2018року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького ліцеюз посиленоювійськово-фізичноюпідготовкою Полтавськоїобласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким поновити його, ОСОБА_1 , на посаді вихователя (командира взводу-офіцера вихователя) та помічником вихователя за сумісництвом Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради з 20 лютого 2018 року і стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 лютого 2018 року по час ухвалення рішення у справі.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що з листопада 2012 року він працював у Кременчуцькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради на посаді вихователя (командира взводу-офіцера вихователя) та помічником вихователя за сумісництвом. 06 лютого 2018 року позивач уклав контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби строком на три роки. Відповідач всупереч гарантіям, передбаченим ч.3 ст.119 КЗпП України, наказом№18-к від 20 лютого 2018 року звільнив його з роботи.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2018 року позов задоволений.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді вихователя (командира взводу-офіцера вихователя) та помічника вихователя за сумісництвом Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради з 20 лютого 2018 року.

Стягнуто з Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток з час вимушеного прогулу за період з 20 лютого 2018 року по 03 грудня 2018 року у загальній сумі 69942 грн. 30 коп.

Рішення у частині поновлення на роботі і у частині стягнення середнього заробітку за один місяць допущене до негайного виконання.

В апеляційній скарзі Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд неправильно витлумачив нормативні акти, якими врегульовані спірні правовідносини, а тому зробив помилковий висновок, що на ОСОБА_1 розповсюджуються гарантії, встановлені ч.3 ст.119 КЗпП України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 проаналізував нормативні акти, яким регулюються правовідносини щодо проходження військової служби під час дії особливого періоду в Україні, зробив висновок, що у встановленому чинним законодавством порядку дія особливого періоду не припинена, отже відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України на нього розповсюджуються гарантії щодо збереження місця роботи і середнього заробітку за час проходження служби. В зв`язку з наведеним просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом №67-к від 23 листопада 2012 року ОСОБА_1 призначений на посаду старшого вихователя Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради. У подальшому його переведено на посаду вихователя (командира взводу офіцера вихователя). За сумісництвом ОСОБА_1 працював на посаді помічника вихователя.

06 лютого 2018 року ОСОБА_1 уклав контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на три роки.

Умовами контракту (п.8) на ОСОБА_1 покладений обов`язок виконувати бойові (службові) завдання в зоні проведення антитерористичної операції.

Наказом начальника Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради №18-к від 20 лютого 2018 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за п.3 ст.36 КЗпП України у зв`язку із вступом на військову службу.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 17 липня 2018 року за №1197 ОСОБА_1 з 25 липня 2018 року приймає участь в операції Об`єднаних Сил на території Донецької та Луганської областей.

Наведені факти учасники справи не заперечують.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, він несе службу особливого характеру під час дії в Державі особливого періоду, а тому на нього розповсюджуються гарантії, встановлені ст.39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.3 ст.119 КЗпП України.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Спірні правовідносини регулюються нормами ч.3 ст.119 КЗпП України, ст.1, ст.2, ст.19, ст.39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.3 ЗУ «Про оборону України», ст.1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, яким введено в дію рішення РНБО України від 01 березня 2014 року.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 20 червня 2018 року (справа №323/1252/17, провадження №61-844св17) Верховний Суд, проаналізувавши наведені вище нормативно правові акти та фактичні обставини справи (28 лютого 2017 року позивач уклав контракт про проходження служби строком на три роки , у зв`язку з чим був звільнений у той же день з роботи на підставі п.3 ст.36 КЗпП України), зробив висновок про те, що поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, а тільки умову, що такі гарантії надаються особі у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, а саме: під час мобілізації, на особливий період. Дія особливогоперіоду припиняєтьсяприйняттям ПрезидентомУкраїни рішення про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Зважаючи на наведені висновки Верховного Суду, є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 укладений звичайний контракт, а дія особливого періоду закінчилася 22 серпня 2015 року.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції при розгляді справи виконав вимоги ст.89, ст.263, ст.264 і ст.265 ЦПК України у своєму рішенні проаналізував доводи і заперечення сторін, надані ними докази, зробив правильний висновок по суті спору.

Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382,ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2018 року залишити без змін.

Дію рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03 грудня 2018 року відновити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 01 квітня 2019 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І. Дорош

В.М.Триголов