Рішення

від 09.07.2018 по справі 631/318/17

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/318/17

провадження № 2/631/245/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2018 року селище міського типу ОСОБА_1

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Євсюкової О. В.

розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє ОСОБА_3, до СТАРОВІРІВСЬКОЇ ОСОБА_4 Про визнання права власності на спадщину ,-

в с т а н о в и в:

08.05.2017 року ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності діяв ОСОБА_3, звернувся до суду із позовом до Старовірівської сільської ради Харківської області Про визнання права власності на спадщину (вхідний № 1113/17-вх), на обґрунтування якого зазначив, що 23.05.2016 року померла його матір - ОСОБА_5, після смерті якої залишилась спадщина у виді житлового будинку (загальна площа 44,9 м 2 , житлова площа 25,5 м 2 , допоміжна площа 19,4 м 2 ) із надвірними будівлями, який розташований за адресом: вулиця Первомайська, будинок № 35, село Старовірівка Нововодолазького району Харківської області,- та належав померлій на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок (домоволодіння), виданого 26.10.1988 року виконавчим комітетом Старовірівської сільської ради народних депутатів Нововодолазького району на колгоспний двір. У визначений законом шестимісячний термін із дня смерті ОСОБА_5 він із заявою про прийняття спадщини за заповітом до нотаріуса звернувся, але той йому відмовив у видачі свідоцтва, так як житловий будинок, що спадкується, є колгоспним двором, що не є суб'єктом цивільних правовідносин. Вказав, що окрім нього інших спадкоємців першої черги немає, так як батько помер 28.12.1972 року, а тому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після померлої 23.05.2016 року ОСОБА_5 на житловий будинок (загальна площа 44,9 м 2 , житлова площа 25,5 м 2 , допоміжна площа 19,4 м 2 ) з надвірними будівлями, а саме: на житловий будинок під літерою А-1 ; веранду під літерою а ; тамбур під літерою а1 ; літню кухню під літерою Б ; сарай під літерою В ; сарай під літерою Г ; погріб під літерою Д ; вбиральню під літерою Е ; ворота з хвірткою під літерою N , огорожу під літерою N1 ,- що розташований за адресом: вулиця Первомайська, будинок № 35 село Старовірівка Нововодолазького району Харківської області (а. с. 2 - 3).

26.03.2018 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, викладеним у виді відповідної заяви, зареєстрованої за вхідним № 1306/18-вх, про витребування доказів у справі, а саме: копії спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_6, після смерті ОСОБА_5, померлої 23.05.2016 року, - яке задоволено й на підставі ухвали суду копія спадкової справи витребувана, долучена до матеріалів справи та досліджена в ході судового розгляду (а. с. 19, 36, 38 - 39, 47 - 92).

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки не повідомив, однак скористався правом, наданим йому частиною 1 статті 58 зазначеного кодексу, щодо участі у судовому процесі через представника за нотаріально посвідченою довіреністю - ОСОБА_3 (а. с. 19, 20).

Представник позивача ОСОБА_3, що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності (бланк серії НМА № 045472), у судове засідання також не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки не повідомив, однак надав заяву, зареєстровану за вхідним № 3429/18-вх від 09.07.2018 року, з проханням справу розглянути за його відсутності та відсутності позивача (а. с. 19, 99).

Представник відповідача - Старовірівської сільської ради Харківської області - у судове засідання теж не з'явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки не повідомив, однак від сільського голови ОСОБА_7 надійшли листи, зареєстровані за вхідним № 3389/17-вх від 15.11.2017 року та № 1840/18-вх від 20.04.2018 року, з проханням справу розглянути за їх відсутності, зазначивши, що рада не заперечує проти задоволення позову (а. с. 29, 95).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно частини 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Крім того, на підставі частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторін свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання учасниками справи особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об'єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з'ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони та їх представники посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України Про реорганізацію місцевих загальних судів № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій ОСОБА_1 та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Оскільки на цей час Валківський окружний суд свою діяльність не розпочав, справа перебуває на розгляді належного суду.

Крім того, згідно пункту 9 частини 1 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями) справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання нею чинності.

Таким чином, ця цивільна справа підлягає розгляду за правилами, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Тому суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно частини 2 статті 77 та частини 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Як убачається зі Свідоцтва про смерть (серії І-ВЛ № 546555), виданого Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області 24.05.2016 року, ОСОБА_5 померла 23.05.2016 року у віці 88 років в селі Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, про що 24.05.2016 року складено відповідний актовий запис № 33 (а. с. 8).

За життя спадкодавець зробила заповідальне розпорядження на випадок своєї смерті щодо того, що все те, що буде належати їй на день її смерті та на що вона за законом буде мати право, вона заповіла ОСОБА_2, про що свідчить зміст заповіту, складеного ОСОБА_5 09.12.1993 року, який в той же день посвідчений секретарем виконавчого комітету Старовірівської сільської ОСОБА_4 народних депутатів Нововодолазького району Харківської області ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за № 151 (а. с. 17).

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Старовірівської сільської Ради Нововодолазького району Харківської області ОСОБА_9 11.10.2013 року та зареєстрованого в реєстрі за № 294, ОСОБА_5 зробила ще одне заповідальне розпорядження на випадок своєї смерті: все майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, а також все те, на що матиму право за законом чи за заповітом, заповідаю громадянину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому за адресом: АДРЕСА_1 (а. с. 54).

З копії паспорта громадянина України (серії МК № 481908, виданого 03.06.1997 року Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області) убачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села І Сторовірівка Нововодолазького району Харківської області, зареєстрований за адресом: місто Харків, вулиця Астрономічна, будинок № 35ЄАДРЕСА_2 (а. с. 4 - 5).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 50345427, виданої 19.12.2017 року о 14 годині 12 хвилин Нововодолазькою державною нотаріальною конторою за параметрами пошуку: ОСОБА_5, - є інформація щодо наявності заповітів:

1)складений 09.12.1993 року (номер в реєстрі нотаріальних дій 151, номер у спадковому реєстрі 42420878), який зберігається в Старовірівській сільській раді Нововодолазького району;

2)складений 11.10.2013 року (номер в реєстрі нотаріальних дій 294, номер у спадковому реєстрі 55159190), який зберігається в Старовірівській сільській раді Нововодолазького району (а. с. 44).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 50345454, виданої 19.12.2017 року о 14 годині 13 хвилини Нововодолазькою державною нотаріальною конторою за параметрами пошуку: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 23.05.2016 року, - наявна інформація щодо спадкової справи № 59159615 (№ 85/2016 у нотаріуса), яка зберігається у приватного нотаріуса Нововодолазької нотаріальній контори Харківської області ОСОБА_6, стосовно цього спадкодавця (а. с. 45).

Зі спадкової справи № 85/2016 щодо майна померлої 23.05.2016 року ОСОБА_5, розпочатої 30.06.2016 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6, вбачається, що:

- 30.06.2016 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 А із заявою про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_5 (а. с. 48);

-згідно довідки, виданої сільським головою Старовірівської сільської ради Харківської області за вихідним № 1077 від 01.06.2016 року, померла 23.05.2016 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1960 року й по день своєї смерті постійно проживала одна та була зареєстрована за адресом: вулиця Первомайська, будинок № 35, село Старовірівка Нововодолазького району Харківської області (а. с. 50);

-зі свідоцтва про народження (серії ЯУ № 186752), повторно виданого 05.10.1949 року Сторовірівським районним Записом актів цивільного стану, громадянка ОСОБА_10 народилась 07.08.1927 року в селі І Старовірівка Харківської області, про що в цей же день в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис за № 114. ЇЇ батьками є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а. с. 56);

-зі свідоцтва про одруження (серії ЯФ № 130621), виданого 23.11.1955 року Сторовірівським Записом актів цивільного стану, громадяни ОСОБА_13 та ОСОБА_10 23.11.1955 року одружились, про що в цей же день в книзі записів актів громадянського стану про одруження зроблено відповідний запис за № 48. Після реєстрації одруження чоловіку та дружині присвоєно прізвища ОСОБА_13 та ОСОБА_13 відповідно (а. с. 57);

-постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, прийнятою приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 28.03.2017 року, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями за адресом: вулиця Первомайська, будинок № 35 село Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, оскільки в правовстановлюючому документі зазначено, що той є колгоспним двором із головою - ОСОБА_5, що не є суб'єктом цивільних відносин (а. с. 18, 92);

-відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 28.03.2017 року, виданих на підставі заповіту від 11.10.2013 року (реєстровий № 294), посвідчених приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6, та зареєстрованих в реєстрі за № 522, 524 та 526, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, померлої 23.05.2016 року, є її син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадщина, на яку видані свідоцтва складається із земельних ділянок із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля, пасовища), розташованих на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, площею 3,8765 гектарів (кадастровий номер 6324285500:06:000:0262), площею 0,8105 гектарів (кадастровий номер 6324285500:06:000:0248) та площею 0,4589 гектарів (кадастровий номер 6324285500:03:000:0078) (а с. 84 - 86).

Згідно Свідоцтва про народження (серії ЯЛ № 213881), виданого 23.11.1955 року Старовірівським Записом актів громадянського стану, ОСОБА_2 народився 06.11.1955 року у селі Старовірівка Харківської області, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 23.11.1955 року зроблено відповідний запис, та його батьками зазначені: ОСОБА_13 та ОСОБА_5 (а. с. 7).

Як убачається зі Свідоцтва про смерть (серії І-ВЛ № 311242), виданого Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області 28.12.1972 року, ОСОБА_13 помер 28.12.1972 року у віці 51 років у селі Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, про що в цей же день зроблено запис № 79 (а. с. 9).

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок (домоволодіння), виданого 26.10.1988 року Виконавчим комітетом Старовірівської сільської ради народних депутатів, жилий будинок (домоволодіння) з приналежними йому будівлями та спорудами № 35, розташований по вулиці Первомайській села І Старовірівка Харківської області,- належить на праві особистої власності колгоспному двору в цілому, головою якого є ОСОБА_5 на підставі рішення Виконавчого комітету Старовірівської сільської ради народних депутатів № 450 від 20.09.1988 року, й право власності на нього зареєстроване 26.10.1988 року Валкивським Бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 398 в реєстровій книзі № 3 (а. с. 11).

З довідки про технічні показники об'єкта нерухомого майна, наявність (відсутність) нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування - для подання приватному нотаріусу ОСОБА_6 з метою оформлення спадкових справ, виданої КП Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро за вихідним № 125 від 21.02.2017 року, убачається, що власником із однією цілою часткою домоволодіння, яке складається з житлового будинку (загальна площа 44,9 м 2 , житлова площа 25,5 м 2 ) з надвірними будівлями та знаходиться за адресом: вулиця Первомайська, будинок № 35, село Старовірівка Нововодолазького району Харківської області,- є ОСОБА_5 Самочинне будівництво, перепланування, реконструкція, добудова не велось, інвентаризаційна вартість складає 70203 гривень ( а. с. 10).

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений КП Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро станом на 17.02.2017 року у відповідності до інвентаризаційної справи № 422, вбачається, що власником будинку № 35 по вулиці Первомайська в селі Старовірівка Харківської області є ОСОБА_5 із однією цілою часткою, який складається з: житлового будинку (літера А-1 ), загальною площею 44,9 м 2 , з яких: житлова 25,5 м 2 , допоміжна 19,4 м 2 , - що був побудований у 1961 році; веранди (літера а ), площею 11,9 м 2 , що була побудована у 1961 році; тамбуру (літера а1 ), площею 1,8 м 2 , що був побудований у 1985 році; літньої кухні (літера Б ), площею 23,1 м 2 , що була побудована у 1965 році; сараю (літера в ), площею 4,2 м 2 , що був побудований у 1985 році; сараю (літера Г ), площею 12,6 м 2 , що був побудований у 1984 році; погробу (літера Д ), площею 9,4 м 2 , що був побудований у 1965 році; вбиральні (літера Е ), площею 1,1 м 2 , що була побудована у 1980 році; воріт з хвірткою (літера N ) та огорожі (літера N1 ), площею 30,9 м 2 , що були побудовані у 1984 році (а. с. 12 - 16).

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями) та Цивільного кодексу Української РСР № 1540-VI від 18.07.1963 року (із змінами та доповненнями).

Приписами статей 1216 та 1217 Цивільного кодексу України обумовлено, що спадкуванням, яке може здійснюватися за заповітом або за законом, є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з правилами частини 1 та 2 статті 1220 цього ж кодексу спадщина відкривається внаслідок смерті, а часом її відкриття вважається день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, що виданий відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.

При цьому, як зазначено у частині 1 статті 1222 зазначеного кодексу України, спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Отже, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 Цивільного кодексу України (частини 1 та 2 статті 1223 зазначеного останнім нормативно-правового кодифікованого акту України).

Як визначають норми права, які містяться у статті 1233, частині 1 статті 1235 та частинах 1 і 2 статті 1236 Цивільного кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, яким заповідач призначає спадкоємця (одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин) та охоплює права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права і обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. При цьому заповіт може бути складений щодо усієї спадщини або її частини.

Приписи статті 1254 зазначеного нормативно-правового акту України у своїх частинах 2 та 3 обумовлюють, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновляє заповіту, який заповідач склав перед ним.

Таким чином, в ході судового розгляду справи встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, померла 23.05.2016 року. З часу її смерті відкрилась спадщина, спадкування щодо якої здійснюється за заповітом, посвідченим пізніше, тобто секретарем виконавчого комітету Старовірівської сільської Ради Нововодолазького району Харківської області ОСОБА_9 11.10.2013 року за реєстровим № 294, складеним на користь її сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо усієї спадщини, яка охоплює права та обов'язки, що їй належали як на момент складення заповіту, так і на час смерті.

Норма права, передбачена статтею 1241 Цивільного кодексу України, зобов'язує суд встановлювати у разі спадкування за заповітом наявність осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Такими особами є: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдовець) та непрацездатні батьки.

Ретельно перевіривши матеріали спадкової справи № 85/2016 щодо майна померлої 23.05.2016 року ОСОБА_5, розпочатої 30.06.2016 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6, а також ураховуючи докази, зібрані в рамках цієї цивільної справи, суд достеменно встановив, що на час відкриття спадщини осіб, які б відповідали вимогам, визначеним частиною 1 статті 1222 Цивільного кодексу України, у ОСОБА_5 не було.

Тому єдиним законним спадкоємцем щодо усього майна померлої 23.05.2016 року ОСОБА_5 є її син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який одержав право на спадкування за заповітом, посвідченим 11.10.2013 року секретарем виконавчого комітету Старовірівської сільської Ради Нововодолазького району Харківської області ОСОБА_9 (реєстровий № 294), що на час відкриття спадщини спадкоємицею змінений або скасований не був.

Частинами 1, 2 та 5 статті 1268 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємиць за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Зі змісту частини 1 статті 1270 вказаного нормативно-правового акту убачається, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємиць, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частини 1 і 2 статті 1269 цивільного процесуального кодифікованого закону України).

Вказані вимоги позивачем ОСОБА_2 30.06.2016 року виконані у повній відповідності із приписами матеріального закону, підстав для його усунення від спадщини, визначені статтею 1224 Цивільного кодексу України, судом не встановлені, а тому суд вважає доведеним те, що він є таким, який прийняв спадщину за заповітом після смерті 23.05.2016 року своєї матері ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Спадкоємиць який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, відсутність якого не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частини 1 і 3 статті 1296 Цивільного кодексу України).

Однак вимоги частини 1 статті 1297 цього ж кодексу, зобов'язують спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, звернутись до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Доказом виконання ОСОБА_2 й цього припису закону є отримання ним свідоцтв про право на спадщину за заповітом, посвідчених 28.03.2017 року приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 та зареєстрованих в реєстрі за № 522, 524 та 526 щодо земельних ділянок із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля, пасовища), розташованих на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, площею 3,8765 гектарів (кадастровий номер 6324285500:06:000:0262), площею 0,8105 гектарів (кадастровий номер 6324285500:06:000:0248) та площею 0,4589 гектарів (кадастровий номер 6324285500:03:000:0078), а також постанови цього ж нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, прийнятої в той же день щодо відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями за адресом: вулиця Первомайська, будинок № 35 село Старовірівка Нововодолазького району Харківської області,- як такий, що є колгоспним двором із головою - ОСОБА_5 та не є суб'єктом цивільних відносин.

Вирішуючи питання щодо наявності у складі спадщини померлої 23.05.2016 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, домоволодіння, яке складається з житлового будинку (загальна площа 44,9 м 2 , житлова площа 25,5 м 2 ) з надвірними будівлями та знаходиться за адресом: вулиця Первомайська, будинок № 35, село Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, суд ураховує таке.

Підстави виникнення права власності на нерухомість у суб'єкта власності кваліфікуються відповідно до законодавства України, чинного на час його виникнення.

Так, зі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок (домоволодіння), виданого 26.10.1988 року Виконавчим комітетом Старовірівської сільської ради народних депутатів, жилий будинок (домоволодіння) з приналежними йому будівлями та спорудами № 35, розташований по вулиці Первомайській села І Старовірівка Харківської області,- вбачається, що воно належить на праві особистої власності колгоспному двору в цілому, головою якого є ОСОБА_5 на підставі рішення Виконавчого комітету Старовірівської сільської ради народних депутатів № 450 від 20.09.1988 року, й право власності на нього зареєстроване 26.10.1988 року Валкивським Бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 398 в реєстровій книзі № 3 (а. с. 11).

Таким чином, суд робить обґрунтований висновок про те, що вказана нерухомість відноситься до суспільної групи господарств - колгоспний двір, що складався з одного члена - голови - ОСОБА_5, оскільки правильність зазначеного висновку жодним чином не оспорюється ані учасниками справи, ані посадовими особами, до компетенції яких віднесене це питання.

Правове регулювання зазначеної суспільної групи господарств на час реєстрації права власності на нього регламентується Цивільним кодексом Української РСР № 1540-VI від 18.07.1963 року (із змінами та доповненнями), який у своїй статті 120 (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) визначав, що колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Крім того, частиною 2 статті 123 зазначеного вище кодексу передбачено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Правильність висновку про наявність на час реєстрації права власності на колгоспний двір ОСОБА_5 в її членах тільки одної особи - голови - свідчить й зазначення у свідоцтві про те, що житловий будинок належить їй на праві особистої власності колгоспному двору в цілому.

Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 6 ОСОБА_14 Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (із змінами та доповненнями), спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних ;

в) на витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що зберіглося на 15.04.1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування.

З огляду на таке роз'яснення, єдиною власницею спірного домоволодіння № 35, розташованого по вулиці Первомайській села І Старовірівка Харківської області, з однією цілою часткою є спадкодавець ОСОБА_5, оскільки відомостей щодо існування інших членів колгоспного двору ніж голови у суду не має, розмір її частки, визначений у відповідному свідоцтві, зареєстрованому в Бюро технічної інвентаризації, надає можливість зробити аналогічний висновок про це, й даних про те, що у будь-кого був або є спір щодо витребування частки з майна зазначеного колгоспного двору судові не надано.

Крім того, згідно змісту статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІV від 01.07.2004 року право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Тобто, право власності на нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його виникнення, і є офіційним визнанням державою такого права.

Аналогічний висновок за своїм змістом міститься й у сформульованій правовій позиції Верховного Суду України, висловленої у своїй постанові від 13.06.2012 року при розгляді справи № 6-54цс12 та обов'язкової для застосування усіма судами нашої держави.

Так, відповідність правовстановлюючих документів визначається судом відповідно до законодавства, чинного на час набуття власності на житловий будинок, зокрема, Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Заступником Міністра комунального господарства Української РСР ОСОБА_15 31.01.1966 року, погодженої Заступником Голови Верховного суду Української РСР ОСОБА_16 15.01.1966 року та такої, що втратила чинності на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13.12.1995 року.

Згідно пунктів 10, 18, 20, 30 вказаної Інструкції, а також пункту 16 додатку № 1 Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР до неї, свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок (домоволодіння), видане 26.10.1988 року Виконавчим комітетом Старовірівської сільської ради народних депутатів, щодо жилого будинку (домоволодіння) з приналежними йому будівлями та спорудами № 35, розташованого по вулиці Первомайській села І Старовірівка Харківської області, на ім'я голови колгоспному двору ОСОБА_5 на підставі рішення Виконавчого комітету Старовірівської сільської ради народних депутатів № 450 від 20.09.1988 року та зареєстроване 26.10.1988 року Валкивським Бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 398 в реєстровій книзі № 3 повністю відповідає вимогам тогочасного законодавства з цього питання.

Окрім того, відповідно до змісту пунктів 1 і 5 встановлюючої (описової) частини ОСОБА_14 Міністрів Української РСР № 105 від 11.03.1985 року Про порядок державного обліку житлового фонду встановлений єдиний порядок державного обліку житлового фонду, відповідно до якого державний облік житлового фонду, незалежно від його належності, здійснюється за єдиною для Союзу РСР системою на основі реєстрації і технічної інвентаризації житлового фонду, яка проводяться за рахунок коштів підприємств, установ, організацій і громадян, у віданні (власності) яких перебуває житловий фонд.

Таким чином, на виконання приписів цієї постанови у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків в Бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Зазначені норми тогочасного законодавства спадкодавець повністю виконала, а тому підстав задля обґрунтованого сумніву щодо наявності в неї права власності на спірне домоволодіння у суду не має.

Стаття 392 Цивільного кодексу України визначає, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 3.1. Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування, обговореного на засіданні Пленуму 01.03.2013 року та надісланого відповідним листом № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, звернув увагу суддів нижчих інстанцій на те, що якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, а нотаріус в супереч приписам статті 67 Закону України Про нотаріат відмовляє в оформленні права й видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину, то виникає цивільно-правовий спір, який підлягає розглядові у позовному провадженні.

При цьому, суддям також слід пам'ятати, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже, ураховуючи приписи статті 1218 Цивільного кодексу України щодо входження до складу спадщини усіх прав та обов'язків, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, беручи до уваги, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку, перевіривши та проаналізувавши фактичні та правові підстави виникнення права власності ОСОБА_5 на жилий будинок (домоволодіння) № 35, розташований по вулиці Первомайській села І Старовірівка Харківської області, суд доходить до обґрунтованого висновку про те, що цей жилий будинок з надвірними будівлями належить їй на праві власності із однією цілою часткою, входить до спадкової маси та може буди успадкований спадкоємцем ОСОБА_2

Ураховуючи, що за змістом статті 392 Цивільного кодексу України належним відповідачем у таких справах є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку, а згідно приписів частин 1 і 3 статті 1277 цього ж кодексу, у разі відсутності спадкоємців, усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови її прийняття, суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування, суд вважає, що до участі у справі залучений належний відповідач.

Таким чином, проаналізував всі наявні докази у їх сукупності, наведені та встановлені у судовому засіданні факти та відповідні ним правовідносини, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача та можливість задоволення його позову повністю шляхом визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом після померлої 23.05.2016 року ОСОБА_5 на житловий будинок (загальна площа 44,9 м 2 , житлова площа 25,5 м 2 , допоміжна площа 19,4 м 2 ) з надвірними будівлями, а саме: на житловий будинок під літерою А-1 ; веранду під літерою а ; тамбур під літерою а1 ; літню кухню під літерою Б ; сарай під літерою В ; сарай під літерою Г ; погріб під літерою Д ; вбиральню під літерою Е ; ворота з хвірткою під літерою N , огорожу під літерою N1 ,- що розташований за адресом: вулиця Первомайська, будинок № 35 село Старовірівка Нововодолазького району Харківської області, оскільки іншим шляхом, окрім судового, оформити це право не уявляється можливим.

Позивач, звертаючись до суду із цим позовом, не вимагає компенсації (відшкодування) понесених ним і документально підтверджених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтею 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-ІV від 01.07.2004 року; пунктом 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України Про реорганізацію місцевих загальних судів № 451/2017 від 29.12.2017 року; Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Заступником Міністра комунального господарства Української РСР ОСОБА_15 31.01.1966 року, погодженої Заступником Голови Верховного суду Української РСР ОСОБА_16 15.01.1966 року та такої, що втратила чинності на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13.12.1995 року; ОСОБА_14 Міністрів Української РСР № 105 від 11.03.1985 року Про порядок державного обліку житлового фонду ; статтями 120 і 123 Цивільного кодексу Української РСР № 1540-VI від 18.07.1963 року (із змінами та доповненнями); статтями 392, 1216 - 1218, 1220, 1222 - 1224, 1233, 1235 - 1236, 1241, 1254, 1268 - 1270, 1277, 1296 і 1297 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); ОСОБА_14 Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (із змінами та доповненнями); Узагальненням судової практики розгляду цивільних справ про спадкування, обговореним на засіданні Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року (лист № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року) та статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76 - 81, 83, 89, 128 - 131, 133, 141, 211, 214, 223, 227, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 і пунктами 8, 9 й підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого на підставі нотаріально посвідченої довіреності діє ОСОБА_3 до СТАРОВІРІВСЬКОЇ ОСОБА_4 Про визнання права власності на спадщину задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за заповітом після померлої 23 травня 2016 року ОСОБА_5 на житловий будинок, загальною площею 44,9 м 2 , житловою площею 25,5 м 2 , допоміжною площею 19,4 м 2 , з надвірними будівлями, а саме: на житловий будинок під літерою А-1 ; веранду під літерою а ; тамбур під літерою а1 ; літню кухня під літерою Б ; сарай під літерою В ; сарай під літерою Г ; погріб під літерою Д ; вбиральню під літерою Е ; ворота з хвірткою під літерою N , огорожу під літерою N1 , що розташований за адресою: вулиця Первомайська, будинок № 35 село Старовірівка Нововодолазького району Харківської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Нововодолазький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач : ОСОБА_2, місце проживання чи перебування (вулиця Астрономічна, будинок № 35, місто Харків), реєстраційний номер облікової картки платника податків (НОМЕР_1), паспорт громадянина України (серія МК № 481908);

Відповідач : СТАРОВІРІВСЬКА ОСОБА_4, місцезнаходження (вулиця Радянська, будинок № 60, село Старовірівка Нововодолазького району Харківської області), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (04398092).

Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп'ютерного набору, підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику й оголошено публічно 09.07.2018 року.

Повне рішення складено за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 19.07.2018 року.

Суддя: С. В. Мащенко