Постанова

від 27.03.2019 по справі 405/7623/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 405/7623/16-ц

провадження № 61-44914св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 ,

представник позивача -ОСОБА_4,

відповідачі: Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, прокуратура Кіровоградської області, Державна казначейська служба України,

представник відповідачів: ГладковськаОлена Станіславівна, Кудаков Юрій Валентинович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Державної казначейської служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда, у складі судді Шевченко Т. М., від 20 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області, у складі колегії суддів: Черненка В. В., Авраменко Т. М.,

Карпенка О. Л., від 30 серпня 2018 року .

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що у період з 27 квітня 2005 року

по 30 червня 2015 року він безпідставно та незаконно обвинувачувався органами податкової міліції та прокуратури Кіровоградської області у вчиненні численних злочинів проти власності та у сфері господарської діяльності. 30 червня 2015 року кримінальне провадження стосовно позивача закрито на підставі пункту 2 частини першої

статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення. З моменту порушення відносно нього кримінальної справи та її закриття за реабілітуючими обставинами з 27 квітня 2005 року

по 30 червня 2015 рік минуло понад 10 років або 122 повних місяці, що є періодом перебування його під слідством та судом (притягнення до кримінальної відповідальності) у вказаному кримінальному провадженні. Внаслідок незаконного кримінального переслідування, обмеження громадянських прав і свобод, боротьба з чим займала більшу частину його часу та уваги, він припинив займатись підприємницькою діяльністю, згодом у 2006 році від нього пішла дружина з неповнолітнім сином. Зазначені події були для нього стресовою психоемоційною ситуацією, яка внесла кардинальні зміни у звичний спосіб його життя, призвели до руйнування значущих взаємовідносин з оточенням, моральних цінностей та довіри до людей, бо супроводжувались значними негативними переживаннями: обурення, протесту, тривалої емоційної напруги, невизначеності, необхідності виправдовуватись та доводити свою невинність в інкримінованих діяннях, а також приниження, сорому, тривоги, втрати можливостей самореалізації.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач, зменшивши позовні вимоги, просив суд стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 021 963,50 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 100 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня

2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 500 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати у розмірі

17 242,40 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач перебував під слідством та судом у період з 27 квітня 2005 року по 06 листопада

2013 року, всього 102 місяці 10 днів. Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження спричинення йому моральної шкоди. При визначені розміру відшкодування моральної шкоди суд враховував вимоги Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , принципи розумності і справедливості, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня

2018 року апеляційні скарги представника ОСОБА_3 -

ОСОБА_4, Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області, Державної казначейської служби України

залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що суд першої інстанції визначив розмір грошового відшкодування, який перевищує розмір відшкодування, який можливо було б застосувати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час відшкодування - 3 723 грн та часу перебування позивача під судом

до 30 червня 2015 року, що становить 122 місяці (122 х 3 724 = 454 206 грн), проте зазначене не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції по суті спору.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У касаційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди не взяли до уваги відсутність причинно-наслідкового зв'язку між притягненням позивача до відповідальності та заподіяною шкодою. Кошти на відшкодування моральної шкоди стягнуто не шляхом списання з державного бюджету, а безпосередньо з Державної казначейської служби України, що не відповідає вимогам закону. Казначейство не вчиняло неправомірних дій або бездіяльності відносно позивача, а тому не може нести відповідальність за дії інших державних органів. Розмір морального відшкодування необґрунтовано завищено. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII , який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу у кримінальній справі віднесено до компетенції відповідних органів, а не суду.

У касаційній скарзі Головне управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській областіпросить скасувати оскаржені судові рішення у частині задоволення позовних вимог та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, суди не застосували норми Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, якими встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України мінімальна заробітна плата застосовується у розмірі 1 600 грн. Наведені у висновку судової психологічної експертизи від 30 січня 2018 року № 7067/17-61 розрахунки грошової компенсації за спричинену моральну шкоду, завдану позивачу, є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру та ступеня моральних страждань. Позивач перебував під слідством з 27 квітня 2005 року по 06 листопада 2013 року.

Короткий зміст відзиву на касаційні скарги

У відзиві на касаційні скарги представник ОСОБА_3 -

ОСОБА_4 просить залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 21 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за поданими касаційними скаргами.

11 грудня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Слідчим відділом податкової міліції Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції 25 лютого 2005 року порушено кримінальну справу № 11-0095 за фактом фіктивного підприємництва та умисного ухилення від сплати податків службовими особами приватного підприємства Демфер Агро .

Слідчим відділом податкової міліції Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції 25 лютого 2005 року порушена кримінальна справа

№ 11-0096 за фактом придбання фіктивного суб'єкта підприємницької діяльності приватним підприємством Демфер Агро .

28 лютого 2005 року кримінальні справи № 11-0095 та № 11-0096 об'єднані в одне провадження.

У рамках кримінальної справи № 11-0095 27 квітня 2005 року порушені кримінальні справи відносно ОСОБА_3 за фактом придбання фіктивного суб'єкту підприємницької діяльності приватного підприємства Ділайн Прес за частиною другою статті 205 КК України.

30 червня 2005 року відносно ОСОБА_3 порушена кримінальна справа № 80-823 за частиною першою статті 205, частиною третьою

статті 212, частиною п'ятою статті 191 КК України, яка об'єднана в одне провадження з кримінальною справою № 11-0095 під номером № 80-823.

Відносно директора приватного підприємства Максімус ОСОБА_3

20 липня 2005 року порушена кримінальна справа за частиною третьою статті 212 КК України, яка об'єднана в одне провадження з кримінальною справою № 80-823.

Відносно директора приватного підприємства ТермінКір ОСОБА_3

13 серпня 2005 року порушена кримінальна справа за частиною третьою статті 212 КК України, яка об'єднана в одне провадження з кримінальною справою № 80-823.

З кримінальної справи № 80-823 20 вересня 2005 року виділено кримінальну справу № 80-844 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_8 за частиною першою статті 205, частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 366 КК України.

Прокуратурою Кіровоградської області 07 травня 2005 року порушена кримінальна справа № 80-797 за фактом заволодіння бюджетними коштами службовими особами Кіровоградського обласного центру ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

Кримінальні справи № 80-797 та № 80-844 16 лютого 2006 року об'єднані в одне провадження. 26 червня 2006 року кримінальна справа № 80-797 виділена в окреме провадження.

Кримінальна справа № 80-844 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною п'ятою статті 191, частинами першою, другою, третьою статті 212 КК України, та інших осіб 05 жовтня 2006 року з обвинувальним висновком направлена для розгляду до Кіровського районного суду

м. Кіровограда.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 червня

2013 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 жовтня 2013 року, кримінальну справу № 80-844 повернуто прокурору для організації додаткового розслідування.

Прокуратурою Кіровоградської області 05 листопада 2013 року кримінальна справа № 80-844 направлена для організації додаткового розслідування до слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області.

У зв'язку набранням чинності 20 листопада 2012 року нової редакції

КПК України, подальше розслідування кримінальної справи № 80-844 продовжено відповідно до його вимог та 06 листопада 2013 року відомості слідчим слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Про підозру у зазначеному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялось.

При проведенні слідства слідчим 25 червня 2005 року було вилучено та накладено арешт на автомобіль, який належав на праві власності позивачу.

За результатами досудового розслідування, з урахуванням встановлених у кримінальному провадженні обставин, 30 червня 2015 року старшим слідчим слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області

Булаховою Ю. С. прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

За результатами перевірки, проведеної прокуратурою Кіровоградської області, не встановлено підстав для скасування вказаної постанови про закриття кримінального провадження.

Відповідно до висновку судової психологічної експертизи від 30 січня

2018 року № 7067/17-61 ситуація, пов'язана з незаконним притягненням ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, була для нього психотравмуючою. Внаслідок зазначеної ситуації ОСОБА_3 спричинені страждання (моральна шкода).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

Частинами п'ятою та шостою статті 4 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня

1995 року № 4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Встановивши, що позивач незаконно обвинувачувався у кримінальних правопорушеннях у період з 27 квітня 2005 року по 30 червня 2015 року, на його автомобіль був накладений арешт, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може визнати обґрунтованим і достатнім й більший розмір відшкодування.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн.

Проте відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, не є посадовим окладом, заробітною платою, а тому підстави для застосування пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06 грудня 2016 року до спірних правовідносин відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення частини третьої статті 13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , врахувавши розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, тривалість незаконного обвинувачення (перебування під слідством й судом), глибину душевних страждань, та визначили розмір відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи із засад розумності та справедливості.

Такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 червня

2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18), від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18), від 19 вересня 2018 року у справі № 534/955/17 (провадження № 61-22539св18), від 19 грудня 2018 року у справі № 214/5262/15-ц (провадження № 61-34358св18).

З урахуванням наведеного, оскаржені судові рішення є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної казначейської служби України та Головного управління Державної фіскальної служби України у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 30 серпня

2018 року залишити без змін.

Поновити виконання Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 квітня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк