Рішення

від 03.04.2019 по справі 520/1769/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 р. № 520/1769/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чайкіної Н.Е.,

за участю:

представника позивача - Ходаківського О.О.,

представника відповідача - Саблукова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фідлайф (м. Харків, вул. Новгородська, 11) до Головного управління ДФС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фідлайф звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Р № 00000201411 від 12.02.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем: 908164 грн. та штрафними санкціями: 227041 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, суд дійшов наступного.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 22.12.2018 № 9647 було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ Торговий дім Фідлайф з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час господарських взаємовідносин з ТОВ Ланс Трейд (код ЄДРПОУ 41284384) за жовтень 2017 року, листопад 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2017 року, грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, з ТОВ Смартбек (код ЄДРПОУ 42183107) за липень 2018 року, що містяться у податкових декларації з ПДВ за липень 2018 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було складено акт від 17.01.2019 № 114/20-40-14-11-10/40514620, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р № 00000201411 від 12.02.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем: 908164 грн. та штрафними санкціями: 227041 грн., всього на суму 1135205 грн (а.с.47-75, а.с.113 том № 1).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач ТОВ Торговий дім Фідлайф звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно висновку акту перевірки ТОВ Торговий дім Фідлайф порушено: 198.1, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1., п. 201.7 ст. 201, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 908164 грн., у тому числі за жовтень 2017 року в сумі 17178 грн., за грудень 2017 року в сумі 60009 грн., за січень 2018 року на суму 53802 грн., за лютий 2018 року на суму 189840 грн., за березень 2018 року на суму 80899 грн., за квітень 2018 року на суму 198522 грн., за травень 2018 на суму 139371 грн., за червень 2018 на суму 86882 грн., за липень 2018 року на суму 81661 грн.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та направив заперечення до акту Головному управлінню ДФС у Харківській області (а.с.63-100, том № 1)

За результатами розгляду заперечень контролюючим органом надано відповідь від 07.02.2019 про залишення висновків, викладених в акті перевірки без змін (а.с.111-112, том № 1).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, слугував висновок щодо неможливості реального здійснення господарських операцій ТОВ ТД Фідлайф з постачальником сировини - ТОВ Смартбек , та як наслідок безпідставності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 81661 грн., по податковим накладним, виписаним в липні 2018 року, є певні недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, що підтверджують транспортування товару у відповідності до умов постачання, узгоджених сторонами у підписаному договорі постачання товару № 147 від 02.07.2018 та специфікації № 1 від 02.07.2018.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ ТД Фідлайф та ТОВ Смартбек 02.07.2018 було укладено договір постачання № 147 (ас.118-119, том № 1).

Перевезення придбаного товару здійснювалося відповідно до ТТН (а.с.126-130, том № 1).

Сторонами за укладеним договором було підписано специфікацію № 1 від 02.07.2018 (а.с.120, том № 1), відповідно до якої на постачальника ТОВ Смартбек були покладені обов'язки щодо відвантаження та транспортування товару до узгодженого сторонами пункту призначення та належного оформлення товаросупровідних документів.

Як вбачається з листа директора ТОВ Смартбек , в результаті самоперевірки товариством були допущені помилки при виписці ТТН за липень 2018 року на адресу ТОВ ТД Фідлайф : ТТН № 1800006 від 02.07.2018, № 800004 від 03.07.2018, № 800005 від 04.07.2018, № 800006 від 05.07.2018, № 800007 від 06.07.2018, в графі Замовник було виписано ТОВ ТД Фідлайф , а вірно вважати ТОВ Смартбек (а.с.131, том № 1).

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Зазначення в товарно-транспортних накладних іншого замовника не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, у вказаних товарно-транспортних накладних зазначені пункти відвантаження, розвантаження товару, кількість вантажу, виконавця та отримувача вантажу.

Продукція ТОВ Смартбек була поставлена позивачем в якості давальницької сировини для виробництва комбікормів безпосередньо виробнику кормів - ТОВ Фідлайф , з яким ТОВ ТД Фідлайф було укладено договорі про вироблення продукції з давальницької сировини № 3 від 02.01.2018 (а.с.115-117, том № 1).

Згідно п.2.2.1, 2.2.4, 3.2 вказаного договору обов'язок із здійснення приймання, визначення якості та розміщення на власних складських приміщеннях сировини покладається на виконавця за договором про вироблення продукції з давальницької сировини ТОВ Фідлайф . При цьому витрати виконавцем включаються до вартості витрат вироблення готової продукції, які сплачує ТОВ ТД Фідлайф на умовах та в порядку, передбаченому укладеним з виконавцем договором.

Будь-яких обов'язків щодо виконання навантаження-розвантаження товару при здійсненні його закупівлі у ТОВ Смартбек на позивача не покладено, а тому висновки відповідача в акті перевірки щодо ненадання договорів на здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт з ТОВ Смартбек є безпідставними.

Оплата позивачем за товар була здійснена в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок на загальну суму 489965,26 грн., що дорівнює вартості поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю Смартбек товару, внаслідок чого дебіторська/кредиторська заборгованість між підприємствами відсутня.

Оплата товару за договором № 147 від 02.02.2018 також підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними: № РН-0000001 від 02.07.2018, № РН-0000002 від 03.07.2018, № РН-0000003 від 04.07.2018, № РН-0000004 від 05.07.2018, № РН-0000005 від 06.07.2018 (а.с.121-125, том № 1).

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV встановлено, що первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Документи, які посвідчують якість товару не є первинними документами в розумінні вищезазначених норм права, оскільки містять лише інформацію щодо характеристик складових товару, посилання на відповідні ДСТУ.

Відсутність сертифікатів якості на придбані товариством товару не впливає на реальність господарських операцій, за результатами яких сформовані валові витрати та податковий кредит.

Крім того, контролюючий орган зазначає, що проведеним аналізом податкової звітності ТОВ Смартбек встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької та економічної діяльності, а саме відсутність матеріальної бази, відсутність трудових ресурсів, відсутність інформації щодо придбання реалізованого позивачу товару, які економічно необхідні для здійснення фінансово - господарської діяльності та надання послуг з виконання робіт, відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Проте, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Твердження податкового органу про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення та не є належним доказом, який доводить або спростовує реальність вчинення господарських операцій.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документам, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Факт придбання позивачем у ТОВ Смартбек пшениці фуражної, яка була використана підприємством в якості давальницької сировини для виробництва комбікорму та передана на переробку ТОВ Фідлайф за договором вироблення продукції з давальницької сировини № 3 від 02.01.2018 підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

З огляду на викладене, висновки контролюючого органу щодо неправомірного визначення сум податкового кредиту позивачем при придбанні вказаного товару не узгоджуються зі встановленими обставинами справи.

30 жовтня 2017 року між ТОВ ТД Фідлайф та ТОВ Ланс-Трейд було укладено договір постачання, відповідно до якого умови поставки товару визначаються сторонами у підписаних специфікаціях відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення торгівельних термінів Інкотремс (в редакції 2010 року) (а.с.175-178, том № 1).

Витрати, пов'язані із завантаженням пакуванням (у випадку необхідності) та доставко товару в узгоджений пункт призначення покладається на постачальника - ТОВ Ланс-Трейд .

Придбана у ТОВ Ланс-Трейд продукція поставлена позивачем в якості давальницької сировини для виробництва комбікормів безпосередньо виробнику кормів - ТОВ Фідлайф (договір на вироблення продукції з давальницької сировини № 3 від 02.01.2018).

Таким чином, саме на виконання умов договору про вироблення продукції на ТОВ Фідлайф покладається обов'язок із здійснення приймання, визначення якості та розміщення на власних складських приміщеннях сировини, яка постачається позивачем.

Будь-яких обов'язків щодо виконання навантаження-розвантаження товару при здійсненні закупівлі у ТОВ Ланс-Трейд покладено не було.

Доставку товару за укладеним договором з ТОВ Ланс-Трейд підтверджено товарно транспортними накладними (а.с.1-43, том № 2).

Крім того, довіреності які були надані позивачем на отримання товарів від імені ТОВ ТД Фідлайф не є первинними документами в розумінні п.1 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України .

З наданих до матеріалів доказів вбачається, що придбана у ТОВ Ланс-Трейд сільськогосподарська сировина (пшениця, кукурудза, макуха соняшникова, висівки пшениці) була передана на переробку ТОВ Фідлайф (код ЄДРПОУ 35710888) за договором про вироблення продукції з давальницької сировини № 3 від 02.01.2018 (а.с.115, том № 1).

Оплата за товар позивачем здійснена в безготівковій формі, шляхом переведення коштів на розрахунковий рахунок на загальну суму 5930393,98 грн. та підтверджується виписками по рахунку, а також платіжними дорученнями (а.с.58, 61-69 том № 2).

Контролюючим органом в акті перевірки зроблено висновок про неможливість реального здійснення господарській: з постачальником ТОВ Ланс-Трейд (код за ЄДРПОУ 41284384) у зв'язку з неможливістю встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів технічних та технологічних можливостей для вчинення дій оформлених господарських операцій за період жовтень 2017, листопад 2017, грудень 2017, січень 2018, лютий 2018, березень 2018, квітень 2018, травень 2018, червень 2018.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Виходячи з вимог наведених норм Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов'язання з податку на додану вартість є податкова накладна.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з'ясування обставин справи в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Оцінка документів, як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною другої якої передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У даній справі в основу складу податкових правопорушень покладені взаємовідносини позивача з його контрагентами.

Враховуючи положення Закону № 996-XIV, а також приведені норми податкового законодавства, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Надані позивачем первинні документи товариства, покладені в основу формування податкового обліку, підтверджують господарські операції товариства з його контрагентами, реальність господарських операцій, чим дотримано принцип допустимості доказів.

Крім того, відповідачем в акті перевірки зазначено на отримання податкової інформації від оперативного управління ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, щодо пояснення від 13.06.2018 громадянина ОСОБА_3 про непричетність до фінансово - господарської діяльності підприємства ТОВ Ланс-Трейд .

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Договір постачання товару № 132447 було укладено між ТОВ Торговий дім Фідлайф та ТОВ Ланс-Трейд 30 жовтня 2017 року (а.с.175-178). Зазначені товариства на час укладення правочину були платниками податку.

Позивачем до матеріалів справи надані всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ Ланс-Трейд , які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі вказаної договору товару для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, що підтверджує правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому як було вже зазначено вище, необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Проте під час з огляду справи таких фактів встановлено не було.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом".

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі матеріали не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Окрім того, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Наданим до матеріалів справи вироком Дарницького районного суду м. Києва від 23 січня 2019 р. у справі № 753/17031/18 не окреслено коло суб'єктів господарювання реального сектору економіки з якими здійснювалося лише документальне оформлення господарських операцій без реального їх проведення, відображення фіктивних господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації останніми податкових зобов'язань.

В даному вироку позивач відсутній серед переліку підприємств, установ і організацій яким штучно формувався податковий кредит, господарські операції між позивачем та контрагентами в рамках даного кримінального провадження не досліджувались. Не надано доказів, що первинні документи, виписані за результатом таких операцій, підписані чи видані неуповноваженими особами, не встановлено, що відповідна посадова особа не видавала будь-яких доручень щодо здійснення господарської діяльності, розпорядження товаром.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, їх поясненнях, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів з контрагентами, суд дійшов висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, який відповідно до вимог ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується судом при вирішенні даної справи.

За таких обставин податкове повідомлення - рішення форми Р № 00000201411 від 12.02.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем: 908164 грн. та штрафними санкціями: 227041 грн. не можна визнати законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 72, 73, 74, 77, 139, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фідлайф (м. Харків, вул. Новгородська, 11) до Головного управління ДФС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Р № 00000201411 від 12.02.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем: 908164 грн. та штрафними санкціями: 227041 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Фідлайф (код ЄДРПОУ 40514620) судовий збір у розмірі 17028,08 грн. (сімнадцять тисяч двадцять вісім гривень 08 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.04.2019.

Суддя В.В. Єгупенко