Рішення

від 21.03.2019 по справі 640/798/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2019 року № 640/798/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С. розглянувши в загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2018 року № 5072615147, № 5062615147,

за участю представників:

позивача - Хомякова О.В.,

відповідача - Максименко А.В.,

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 березня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі - відповідач) з позовом у якому просило:

визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 8 жовтня 2018 року № 5072615147 (за платежем "Податок на додану вартість", код платежу 14060100) про донарахування грошових зобов'язань за податковим зобов'язанням на суму 482 119 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 120 530 грн.;

визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 8 жовтня 2018 року №5062615147 (за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств", код платежу 11021000) про донарахування грошових зобов'язань за податковим зобов'язанням на суму 433 906 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 108 477 грн.;

встановити для Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві строк для надання суду звіту про виконання судового рішення - десять днів з дати набрання законної сили судовим рішенням;

стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань сплачену суму судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято протиправно через що вони підлягають скасуванню.

Зокрема, у вироку Вишгородського районного суду, на який посилається відповідач, не встановлені жодні обставини, які б свідчили про нереальність (фіктивність) господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "АККОРДА" чи окремих операцій, які мали місце між ТОВ "АККОРДА" та його контрагентами.

У межах відповідного кримінального провадження щодо ОСОБА_3 жодним чином не досліджувалися та не встановлювались обставини щодо господарської діяльності Позивача, зокрема, по взаємовідносинах з ТОВ "АККОРДА".

Таким чином вказаний вирок підтверджує лише факт скоєного кримінально караного діяння саме ОСОБА_3 та не створює юридичних наслідків для Позивача.

Останній вважає, що використання відповідачем вироку Вишгородського районного суду як єдиного та достатнього доказу нереальності господарських операцій між Позивачем та ТОВ "АККОРДА", за відсутності жодних інших аргументів і доказів, є незаконним.

Окрім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ" зазначає, що у акті не наводяться жодні докази на підтвердження висновків, викладених в ньому, що суперечить чинному законодавству України та правозастосовній практиці.

Отже, висновки відповідача щодо нереальності операцій, які лягли в основу прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на непідтверджених і необґрунтованих припущеннях, що спростовуються позивачем, а надані первинні документи підтверджують здійснення господарських операцій між ним і ТОВ "АККОРДА", а також спричинення цими операціями реальних юридичних наслідків і змін майнового стану та руху активів позивача, що є визначальною ознакою реальності господарських операцій.

Ухвалою суду від 17.01.2019 року за вказаною позовною заявою було відкрито загальне позовне провадження та справу було призначено до розгляду в підготовче засідання.

01.02.2019 року позивачем було надано додаткові пояснення про те, що після подання позовної заяви до суду з'явились додаткові обставини, які, на його думку, мають істотне значення для вирішення справи № 640/798/19.

Зокрема, він наголошував, що перевірку проведено на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 30 серпня 2018 року № 12977, за наслідком чого відповідачем було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В свою чергу такий наказ винесено на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Новака Р. В. від 3 травня 2018 року у справі № 757/21298/18-к.

Позивачем була подана апеляційна скарга на вказану ухвалу суду за результатами розгляду якої, Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу позивача та скасував відповідне судове рішення.

Вказана обставина, на переконання позивача, свідчить про відсутність у Відповідача правових підстав для винесення наказу та відповідно проведення перевірки.

04.02.2019 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву у якому він просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач посилався на те, що позивачем включено суму податкового кредиту по ряду податкових накладних в періодах, що підлягали перевірці, які були зареєстровані в ЄРПН та підписані від імені директора ТОВ АККОРДА ОСОБА_3. Однак, відповідно до інформації, яка міститься в вироку Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року у справі №363/4995/17, ОСОБА_4 діяльністю товариства не займалась і намірів займатися не мала. А отже, первинні документи, складені від її імені, не відповідають вимогам закону, що ставляться до первинних документів для їх врахування в бухгалтерському та податковому обліку і на підставі яких підприємство не може претендувати на надання податкових вигод.

Відтак, винесені на підставі акту перевірки від 12.09.2018 року № 219/26-15-14-07-01/34350608 податкові повідомлення рішення, прийняті у повній відповідності до чинного законодавства України, аргументовані доказами та актуальною судовою практикою.

Також, 11.02.2019 року відповідачем було подано суду додаткові пояснення, де він просить врахувати, що на час призначення перевірки відповідний наказ був чинний і у контролюючого органу був обов'язок та відповідні повноваження з її проведення.

Одночасно він звертає увагу, що позивач, вважаючи таку перевірку незаконною, не скористався своїм правом недопуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до її проведення.

Згідно з правової позиції Верховного Суду України, саме на стані допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необгрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

22 лютого 2019 року ГУ ДФС у місті Києві подано заперечення на відповідь на відзив, а 01.03.2019 року - позивачем додаткові пояснення на такі заперечення, які вцілому відповідали змісту наданих суду раніше заяв.

28 лютого 2019 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Головним управління ДФС у місті Києві в період в період з 31.08.2018 року по 05.09.2018 року, на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, у зв'язку з надходженням ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Новака Р.В. від 03.05.2018 у справі винесеної в рамках кримінального провадження від 16.11.2017 №42017000000004227, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 205 КК України та наказу ГУДФС у м. Києві від 30.08.2018 № 12977, проведена документальна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ (код 34350608), з питань дотримання вимог податкового законодавства під здійснення фінансово - господарських ТОВ АККОРДА (код 39424712) за період діяльності з 01.01.2014 по 03.05.2018, за результатами якої складено Акт № 219/26-15-14-07-01 -10/34350608 від 12.09.2018 року (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки відповідачем були встановлені такі порушення ТОВ РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ :

п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 433906,00 грн. в тому числі: за 2016 рік на суму 433906,00 гривень.

п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VIзі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість з 01.03.2016 по 31.12.2016 на загальну суму 482 119 грн., в тому числі: за березень 2016 року на суму 46349 грн., за квітень 2016 року на суму 46591 грн., за травень 2016 року на суму 45838 грн., за червень 2016 року на суму 46263 грн., за липень 2016 року на суму 47864 грн., за серпень 2016 року на суму 48581 грн., за вересень 2016 року на суму 47854 грн., за жовтень 16 року на суму 50185 грн., за листопад 2016 року на суму 50485 грн. та за грудень 2016 року на суму 52108 гривень.

Листом № 1299/18 від 5 жовтня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві залишило Акт перевірки без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 08.10.2018 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 5072615147, яким за порушення пункту 198.1. п, 198.3. п, 198.6 ст. 198. п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями та пунктом 57.3 статті 57, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 602 649 грн., з яких за податковим зобов'язанням на суму 482 119 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 120 530 грн;

№ 5062615147, яким за порушення пункту 44.1 п. 44.2 п. 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано пеню) на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, у зв'язку із чим згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та пунктом 57.3 статті 57, пунктом 123.1 статі 123, п.31 підрозділ 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 542 383 грн., з яких за податковим зобов'язанням на суму 433 906 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 108 477 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України №40682/6/99-99-11-01-02-25 від 17.12.2018 року скаргу позивача було залишено без задоволення, а вказані вище податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями позивач їх оскаржив до суду.

Вирішуючи вказану справу суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем був проведений аналіз даних, наведених в інформаційних базах, та показниках декларацій з податку на додану вартість і наданих до перевірки документів (актів, даних регістрів бухгалтерського обліку) внаслідок чого встановлено, що ТОВ РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ в періоді, що перевірявся, було задекларовано операції з оренди в період з листопада 2014 року по грудень 2016 року у ТОВ АККОРДА офісного приміщення за адресою: 04050 м.Київ, вул. Пимоненка буд. 13 корп. 1, поверх 3-й, офіс 1В/31, що належить ПАТ Славутич на праві приватної власності.

Взаємовідносини між ТОВ АККОРДА та ТОВ РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ здійснювались на підставі договору про внесення змін до договору суборенди № 1989 від 05 червня 2013 року (про зміну сторони у зобов'язанні) від 31 жовтня 2014 року, де ТОВ Форум - Менеджмент Груп (первісний орендар), ТОВ АККОРДА та ТОВ РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ (суборендар).

За умовами вказаного договору, у зв'язку із закінченням строку оренди за Договором оренди від 05 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий номер 19509, укладеного Первісним Орендарем з Власником Приміщень - ПАТ Славутич та вступом в дію Договору оренди № ДС 825 від 31 жовтня 2014 року, укладеного між Власником Приміщень та Новим Орендарем, Сторони досягли згоди про заміну Сторони у зобов'язані - Орендаря за Договором суборенди № 1989 від 05 червня 2013 року (надалі іменується Основний договір ), укладеним між Первісним Орендарем (ТОВ Форум - Менеджмент Груп ) та Суборендарем ТОВ РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ .

Новий Орендар приймає на себе всі права та зобов'язання Первісного Орендаря за Основним договором, щодо отримання відшкодування вартості сервісних послуг, орендної палати та/чи штрафних санкцій.

До Нового Орендаря, з 01 листопада 2014 року, переходять всі права та обов'язки Первісного Орендаря за Основним договором.

На виконання умов Основного договору, Суборендарем на користь Первісного Орендаря був внесений Гарантійний платіж, що складає: 309 084,50 грн., крім того ПДВ 61 816,90 грн,, всього 370 901,40 грн. (надалі - Гарантійний платіж).

Сторони домовились, що Суборендар доплатить або сплатить в повному розмірі на користь Нового Орендаря Гарантійний платіж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання від Нового Орендаря повідомлення про необхідність сплатити/доплатити Гарантійний платіж.

Рахунки за спожиті сервісні послуги, а також заборгованість з орендної плати та/чи штрафних санкцій, що виникли до 31 жовтня 2014р., виставляються Первісним Орендарем та сплачуються на його користь Суборендарем в строк до 10 листопада 2014 року включно. Право вимоги всієї заборгованості, що виникла станом на 31 жовтня 2014 року, належить Первісному Орендарю та не передається Новому Суборендарю за цим Договором.

Окрім того, між ТОВ АККОРДА та ТОВ РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ 15 липня 2016 року у м. Києві підписано договір суборенди №ДС 1062, де ТОВ АККОРДА , далі по тексту Орендар, з однієї сторони, та ТОВ РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ , далі по тексту Суборендар з іншої сторони, які далі також іменуються кожен окремо як Сторона , а разом - Сторони , уклали цей Договір суборенди, далі по тексту Договір, про наступне:

Орендар зобов'язується передати в суборенду, а Суборендар зобов'язується прийняти, згідно умов цього Договору, нежитлове приміщення (офіс 1B/31) (далі по тексту Приміщення ), план якого наведений у Додатку № 1 до цього Договору, та розташований на 3 поверсі, за адресою: Україна, місто Київ, вул. М. Пимоненка, 13, корпус 1 (далі по тексту Будівля ),

Право Орендаря на передачу Приміщення в суборенду передбачено умовами Договору оренди ЖУП752 від 01.05.2016 року між Орендарем та ПАТ СЛАВУТИЧ (далі по тексту - Власник ),

З дня підписання Сторонами Акту приймання- передачі Приміщення Суборендар має право користуватися Приміщенням у відповідності до мети суборенди.

Приміщення передається в суборенду на строк з 30 липня 2016 року (дата початку строку суборенди) до 29 грудня 2017 року (дата закінчення строку суборенди). Суборендар зобов'язується підписати наданий Орендарем Акт прийому-передачі Приміщення в дату початку строку суборенди, визначену цим пунктом, але в будь-якому випадку не пізніше 2 календарних днів, з дати початку строку суборенди, та передати Орендарю підписаний примірник Акту прийому-передачі Приміщення.

З дня підписання Сторонами Акту приймання- передачі Приміщення Суборендар має право користуватися Приміщенням у відповідності до мети суборенди.

Приміщення використовуються Суборендарем для розміщення офісу.

У період з 30 липня 2016 року по 31 грудня 2016 року Суборендар сплачує Орендарю орендну плату, яка становить 143 220,00 гривень, ПДВ - 28 644,00 гривень, всього - 171 864,00 гривень за один повний календарний місяць суборенди;

У період з 01 січня 2017 року по 29 грудня 2017 року Суборендар сплачує Орендарю орендну плату, яка становить 170 475,44 гривень, ПДВ - 34 095,09 гривень, всього - 204 570,53 гривень за один повний календарний місяць суборенди, що є еквівалентом 8 249,47 доларів США з ПДВ по офіційному курсу НБУ 24,798021 гривень за 1 долар США на день укладення Договору.

Контролюючим органом було встановлено, що ТОВ АККОРДА (код 39424712) (нова назва ТОВ КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ ) перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському р-ні м.Дніпра, ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Стан платника - припинено, але не знято з обліку (кор не пусті). Основним видом діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Згідно ІС Податковий блок за період з 01.01.2014 по 03.05.2018 року, керівниками ТОВ АККОРДА були (є):

з 06.10.2014 по 06.09.2015 - ОСОБА_9 (код НОМЕР_3); з 07.09.2015 по 03.12.2015 - ОСОБА_10 (код НОМЕР_4); з 04.12.2015 по 01.03.2016 - ОСОБА_11 (код НОМЕР_5); з 02.03.2016 по 02.04.2017 - ОСОБА_3 (код НОМЕР_6), з 03.04.2017 по 09.07.2017 - ОСОБА_12 (код НОМЕР_7); з 10.07.2017- по теперішній час ОСОБА_13 (код НОМЕР_8).

На виконання умов Договорів та Додатків до них, ТОВ АККОРДА виписано та зареєстровано на адресу ТОВ РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ податкові накладні, які були підписані керівником ТОВ АККОРДА ОСОБА_3 на загальну суму 2 892 711,13 гривень, в тому числі ПДВ 482 118,52 гривень.

Податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та підписані від імені директора ОСОБА_3

На адресу ГУ ДФС у м. Києві листом Генеральної прокуратури України від 17.08.2018 року №26/2-34252-18 надійшов вирок Вишгородського районного суду Київської області від 06.04.2018 року справа №363/4995/17, яким визнано винною ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України.

Як встановлено відповідачем з вказаного вироку, ОСОБА_3, була непричетна до фактичної фінансово-господарської діяльності ТОВ Акорда , відтак, контролюючий орган прийшов до висновку, що реальність здійснення господарських операцій підприємством-постачальником належним чином документально не доведена, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ відсутні підстави для декларування витрат по операціях з суборенди офісного приміщення у ТОВ АККОРДА .

Суд зазначає, що відповідно до пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За пунктами 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв'язку, експрес-перевізником.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. (п.200.1 ст.200 ПК України).

У той же час за приписами п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до частини 1 статті 3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку відповідних сум до витрат чи до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг) та його оплати, а також наявність ділової мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підтвердження вказаних обставин позивачем було надано суду копії наступних первинних документів, а саме: договір суборенди приміщення №1989 від 5 червня 2013 року з додатками; договір суборенди приміщення №ДС 1062 від 15 липня 2016 року з додатками; витяги з Єдиного державного реєстру від 25 жовтня 2018 року; акти надання послуг за 2016 рік, реєстр вихідних платіжних доручень за 2016 рік на ТОВ Акорда та ін.

Як вбачається з Акту перевірки, надані позивачем документи стосуються офісного приміщення за адресою: 04050 м.Київ, вул. Пимоненка буд. 13 корп. 1, поверх 3-й, офіс 1В/31, зокрема, прав на нього та здійснених витрат.

Надані Позивачем первинні документи дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, та містять усі дані, які є обов'язковими реквізитами первинних документів відповідно до зазначених вище положень законодавства.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Аккорда" (код ЄДРГІОУ 39424712), яке в подальшому було перейменоване у ТОВ "Компанія Рестайл", як юридична особа, основним видом діяльності якої було надання в оренду нерухомого майна, здійснювала свою діяльність з 2014 до 2018 року.

Як вбачається з Акту перевірки, протягом зазначеного часу директором останнього була не лише ОСОБА_3, а й інші особи, які не визнавалися винними у вчиненні будь- яких злочинних діянь у сфері господарської діяльності.

У той же час, контролюючий орган, під час перевірки, підтвердив як факт здійснення позивачем своєї діяльності у вказаному приміщенні, як і факт реєстрації в ЄРПН податкових накладних, виписаних ТОВ Акорда у 2016 році.

Судом досліджено копію вироку від 06.04.2018 року, на яку посилався відповідач, як на єдину підставу донарахування позивачу податкових зобов'язань, у зв'язку із чим суд зазначає таке.

Відповідно до змісту вироку, ОСОБА_3, що була директором ТОВ Акорда у 2016 році, було визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.1 ст.205-1 КК України, а саме в пособництві у підробленні документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи-підприємця, тобто внесення в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

Суд зазначає, що вказаний вирок не містить жодних відомостей, які б відображали обставин фінансово-господарської діяльності ТОВ Акорда , як юридичної особи, та позивача у 2016 році, про відсутність ознак реальності якої, зазначає відповідач в своєму Акті перевірки.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За вказаних обставин, у відповідності до приписів ст.73 КАС України, суд вважає вказаний вирок неналежним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки він не містить інформацію щодо предмета доказування.

У той же час суд приймає до уваги інший доказ, наданий позивачем, а саме копію нотаріальної заяви ОСОБА_3 від 23.09.2016 року, відповідно до якої остання стверджує факт підписання нею від імені ТОВ Акорда , де ОСОБА_3 значиться підписантом, всіх документів та виконання договорів з метою створення правових наслідків, обумовлених ними.

Наведені у вказаному доказі обставини відповідачем під час розгляду справи не спростовані, жодної оцінки такій заяві у наданому вироку від 06.04.2018 року не відображено.

Окрім цього, суд враховує, що ухвалою Київського апеляційного суду від 23.01.2019 року, копія якої надана позивачем, ухвалу слідчого судді від 03.05.2018 року, що стала підставою для винесення наказу про призначення позапланової документальної перевірки позивача, скасовано, як таку, що винесена без законних на те підстав.

Відповідно до приписів пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України, підставою для проведення документальної позапланової перевірки є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесеної ним відповідно до закону.

Положеннями п. 86.8 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному п. 44.7 ПК України, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки та оформлення її результатів у вигляді акту такої перевірки є необхідною передумовою та основою для винесення податкових повідомлень-рішень. Податкові повідомлення-рішення приймаються саме на основі порушень, виявлених податковим органом під час перевірки та чітко й у повній мірі задокументованих у акті такої перевірки.

З огляду на викладене Акт перевірки позивача, як доказ порушень ним вимог податкового законодавства, в силу приписів ст. 74 КАС України, є недопустимим, оскільки такий доказ отриманий з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, суд приходить до переконання про встановлення факту отримання послуг позивачем та їх оплати, а також наявність ділової мети отримання поглуг, пов'язаної із подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, вказане свідчить про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту за операціями з ТОВ "Аккорда" та протиправність висновків відповідача про порушення ТОВ РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України внаслідок чого знижено податок на прибуток на загальну суму 433906,00 грн. в тому числі: за 2016 рік на суму 433906,00 гривень та про порушення п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VIзі змінами та доповненнями, в результаті чого знижено податок на додану вартість з 01.03.2016 по 31.12.2016 на загальну суму 482 119 грн., в тому числі: за березень 2016 року на суму 46349 грн., за квітень 2016 року на суму 46591 грн., за травень 2016 року на суму 45838 грн., за червень 2016 року на суму 46263 грн., за липень 2016 року на суму 47864 грн., за серпень 2016 року на суму 48581 грн., за вересень 2016 року на суму 47854 грн., за жовтень 16 року на суму 50185 грн., за листопад 2016 року на суму 50485 грн. та за грудень 2016 року на суму 52108 гривень.

Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем до позивача застосовано штрафні санкції згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України та пунктом 57.3 статті 57, пунктом 123.1 статі 123, п.31 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України у розмірі 25%.

За приписами п. 111.1. ст. 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

111.1.1. фінансова;

111.1.2. адміністративна;

111.1.3. кримінальна.

111.2. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, чого під час розгляду даної справи встановлено не було.

Відтак, підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування відсутні.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином Відповідач, визначаючи Позивачу податкові зобов'язання діяв поза межами повноважень та спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Отже, приймаючи до уваги викладене вище, суд приходить до переконання про протиправність податкових повідомлень-рішень № 5072615147 та № 5062615147 від 08.10.2018 року, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог повністю.

Одночасно, вирішуючи клопотання позивача про встановлення для Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві строку для надання суду звіту про виконання судового рішення - десять днів з дати набрання законної сили судовим рішенням суд зазначає таке.

За приписами ч.1 ст.372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Вказана правова норма кореспондується з ч.1 ст.382 КАС України відповідно до якої, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль може бути встановлений лише щодо рішень, які передбачають спосіб, строки і порядок його виконання.

Зважаючи на ту обставину, що визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не передбачає будь-якого порядку виконання, у суду відсутні підстави для покладання обов'язку на відповідача щодо подання відповідного звіту.

У відповідності до приписів ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Як вбачається з позовної заяви та додаткових пояснень позивача від 19.03.2019 року останній просить стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань сплачену суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 283 230 грн. сплачених та фактично понесених станом на 18.03.2019.

З цією метою ним надано суду копію договору про надання юридичних послуг№1335/01-2018 від 21.09.2018 року, акти прийому-передачі наданих послуг від 20.12.2018 року на загальну суму 172 530 грн., довіреність, довідку опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Хомяковим О.В. станом на 18.03.2019 у справі № 640/798/19, довідку щодо кваліфікації та досвіду адвоката Хомякова О.В., платіжне доручення № 122 від 15 березня 2019 року на 110 700 грн.

Обґрунтовуючи розмір заявленої суми позивач посилався на те, що відповідно до умов договору ним, станом на 18.03.2019 року, понесені наступні витрати на професійну правничу допомогу:

Підготовка основних заперечень до акта, відвідування ДФС для публічного обговорення заперечень до акта (п. 1.1.1 Договору, 57 510,00 грн, платіжне доручення № 79 від 21 грудня 2018 року).

Підготовка скарги до повідомлення-рішення, а також більш розгорнутих аргументів до нарахованих податкових зобов'язань, а також участь у можливих засіданнях, підготовці письмових пояснень і т.д. В залежності від прийнятого рішення Клієнта, комунікація з офісом Бізнес-омбудсмана, націлена на залучення його в процес адміністративного оскарження (п.1.1.2 Договору, 115 020,00 грн., платіжне доручення № 80 від 21 грудня 2018 року).

Підготовка процесуальних документів необхідних судочинства і захисту інтересів Клієнта в суді засіданнях адміністративному суді першої інстанції (п. 1.1.3 Договору, 110 700,00 грн., платіжне доручення № 122 від 15 березня 2019 року).

Відповідачем 21.03.2019 року подано клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу обґрунтоване тим, що суду не надано копії рахунків, що виставлялися позивачу за такі послуги відповідно до умов Договору, копій платіжних доручень №79 та №80 від 21.12.2018 року, отримання винагороди за участь у судовому розгляді передбачена лише після ухвалення рішення судом першої інстанції.

Також відповідач зазначає, що ні акти виконаних робіт, ні платіжні доручення надані Позивачем до суду, не містять конкретизації наданих послуг, їх об'єм, кількість затрачених ресурсів, що не дозволяє встановити які саме юридичні послуги було фактично надано та визначити обґрунтованість сплачених коштів.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1, 7-9 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Оцінюючи доводи відповідача що зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу, суд частково погоджується з ними та зазначає, що витрати позивача, зазначені в описі робіт, як такі що виконані у відповідності до п.1.1.1, п.1.1.2 Договору про надання юридичних послуг №1335/01-2018 від 21.09.2018 року до витрат, пов'язаних з розглядом справи у суді першої інстанції не відносяться. При цьому, позивачем копій платіжних документів, які б підтверджували факт їх оплати суду не надано.

У той же час, витрати на виконання п.1.1.3 Договору про надання юридичних послуг №1335/01-2018 від 21.09.2018 року, що підтверджуються платіжним дорученням № 122 від 15 березня 2019 року на суму 110 700,00 грн. відносяться до витрат на професійну правничу допомогу та в розумінні приписів ст.132 КАС України є судовими витратами позивача.

При цьому вказані судові витрати, з урахуванням наданих доказів є доведеними, повністю відповідають вимогам приписів ст.134 КАС України та підлягають стягненню у відповідності до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Одночасно, з урахуванням наведених вище правових норм, суд вважає за необхідне стягнути з ГУ ДФС у місті Києві судові витрати у формі судового збору у розмірі 21 525, 00 грн. що підтверджуються платіжним дорученням № 86 від 27.12.2018 року.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 132, 134, 243 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ" (код ЄДРПОУ 34350608, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 13, корпус 1В, офіс 31) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 08.10.2018 року № 5072615147, № 5062615147.

3. Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ" (код ЄДРПОУ 34350608, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 13, корпус 1В, офіс 31) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 525 (двадцять одну тисячу п'ятсот двадцять п'ять гривень) 00 коп.

4. Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЬОДЛЬ АУТСОРСИНГ" (код ЄДРПОУ 34350608, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, 13, корпус 1В, офіс 31) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 110 700 (сто десять тисяч сімсот гривень) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.04.2019 року.