Постанова

від 03.04.2019 по справі 826/7426/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7426/18 Суддя першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на проголошене о 16 годині 44 хвилині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року, повний текст якого складено 28 листопада 2018 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс-Буд , Комунальне підприємство Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі , Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Відповідач, КМР), треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс-Буд (далі - Третя особа-1, ТОВ Альянс-Буд ), Комунальне підприємство Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі (далі - Третя особа-2 КП Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі ), Головне управління Держгеокадастру у м. Києві (далі - Третя особа-3, ГУ Держгеокадастру у м. Києві), про:

- визнання протиправною бездіяльності КМР щодо обов'язку вирішення земельного спору на підставі клопотання ОСОБА_1 від 23.04.2018 року (вх. №08/Д-2013);

- зобов'язання КМР вирішити земельний спір щодо меж земельних ділянок на підставі клопотання ОСОБА_1 від 23.04.2018 року (вх. №08/Д-2013).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що чинність договору оренди земельної ділянки від 04.03.2004 року, укладеного між КМР і ТОВ Альянс-Буд встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Крім того, суд зазначив, що за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про вирішення земельного спору Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було надано відповідь, що свідчить про відсутність бездіяльності Відповідача. Поряд з цим, суд наголосив, що земельний спір, про вирішення якого просить Позивач, відноситься до приватно-правового спору, а тому не належить до компетенції органів місцевого самоврядування.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, судом не було визначено предмет доказування, по-друге, не враховано, що попри рішення судів, які набрали законної сили, державна реєстрація права оренди земельної ділянки у ТОВ Альянс-Буд відсутня, по-третє, посилання суду на судові рішення є безпідставними, оскільки вони не є належними доказами у розумінні ст. 73 КАС України, по-четверте, судом необґрунтовано встановлені обставини виключно зі змісту інших судових рішень, по-п'яте, судом залишено поза увагою, що скасування рішення про визнання договору недійсним не поновлює право оренди.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.03.2019 року, в якому оголошено перерву до 03.04.2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у м. Києві просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що межові знаки передані на зберігання згідно листа ТОВ Альянс-Буд , чинність договору оренди встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відповідь на заявлені Позивачем клопотання про вирішення земельного спору надавалися.

У поясненнях на апеляційну скаргу ТОВ Альянс-Буд просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що рішенням суду встановлено, що договір оренди є дійсним, а його чинність, на переконання ТОВ Альянс-Буд не повинна доводитися Відповідач з огляду на встановлення відповідних обставин судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У межах встановлених судом строків відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшло.

У судовому засіданні Апелянт доводи апеляційної скарги підтримав та просив її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Представник Відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на мотиви, викладені у відзиві.

Заперечували проти задоволення апеляційної скарги й представники ТОВ Альянс-Буд та ГУ Держгеокадастру у м. Києві.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що за наслідками розгляду поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1000 га по вул. Макарівська, 27, у Шевченківському районі міста Києва, Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві 29.07.2015 року складено висновок №19-26-7777.31-4777/20-15, яким зазначений проект погоджено не було у зв'язку з необхідністю долучення до проекту землеустрою: акту приймання-передачі межових знаків на зберігання; письмової згоди землевласника (землекористувача), засвідченої нотарально, або рішення суду (а.с. 9).

Крім того, ГУ Держгеокадастру у м. Києві листом від 21.10.2015 року № 31-26-7777.31-4724/20-15 (а.с. 10-11) надано уточнення зауважень викладених у висновку від 29.07.2015 року № 19-26-7777.3-1401/20-15, в якому вказано на необхідність вирішення земельного спору із суміжним землекористувачем ТОВ Альянс-Буд та органом місцевого самоврядування у відповідності до cт. ст. 158, 159 Земельного кодексу України.

При цьому, матеріали справи свідчать, що 17.08.2015 року (а.с. 13), 26.10.2015 року (а.с. 14) Позивач звертався до Відповідача із клопотанням та повторним клопотанням щодо вирішення земельного спору.

Листом від 09.10.2015 року №08/281-2244 постійна комісія з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради повідомила ОСОБА_1, що договір оренди земельної ділянки від 16.03.2004 року №91-6-00227, укладений між КМР та ТОВ Альянс-Буд , є чинним (а.с. 51-52).

За наслідками розгляду повторного клопотання Позивача Відповідач листом від 06.11.2015 року №225-СК-4090 повідомив ОСОБА_1, що договір оренди земельної ділянки від 16.03.2004 року №91-6-00227, укладений між КМР та ТОВ Альянс-Буд , є чинним; договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 між ТОВ Альянс-Буд і КМР згідно рішення Київської міської ради від 27.11.2008 року №755/755 не укладався (а.с. 55-56).

23.04.2018 року ОСОБА_1 звернувся до КМР із клопотанням про вирішення земельного спору щодо погодження межі між земельними ділянками № 27 та №29 по вул. Макарівській згідно ст. ст. 158, 159 Земельного кодексу України (а.с. 15).

Листом від 16.05.2018 року №0570291-08/Д-2013-2349 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив, що згідно п. 8 рішення КМР від 23.12.2003 року №316/1191 земельна ділянка площею 1,4016 га на Врубелівському узвозі (кадастровий номер НОМЕР_2) передана ТОВ Альянс-Буд у довгострокову оренду на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків (договір оренди від 16.03.2004 року №91-6-00227). Рішенням Шевченківського районного суду від 23.09.2008 року у справі №2-2567/08 було скасовано зазначений договір оренди. Станом на 16.05.2018 року у міському земельному кадастрі відсутня інформація про державну реєстрацію права оренди на зазначену земельну ділянку (а.с. 57).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 1, 3, 5, 116, 198 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України Про землеустрій , п. п. 2.18, 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженого наказом Держкомзему від 18.05.2010 року №376, а також вивчивши ряд наявних у матеріалах справи судових рішень щодо спірної земельної ділянки, прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки, по-перше, чинність договору оренди між КМР і ТОВ Альянс-Буд підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, по-друге, за наслідками розгляду клопотання про вирішення земельного спору відповідь була надана, по-третє, земельний спір, який просив вирішити Позивач, відноситься до приватно-правового спору між ОСОБА_1 і ТОВ Альянс-Буд .

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Згідно ст. 159 Земельного кодексу України земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.

Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.

Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

У рішенні органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, визначається порядок його виконання.

Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

При цьому, за правилами ст. 160 Земельного кодексу України сторони, які беруть участь у земельному спорі, мають право знайомитися з матеріалами щодо цього спору, робити з них виписки, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, порушувати клопотання, давати усні і письмові пояснення, заперечувати проти клопотань та доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору, і, у разі незгоди з цим рішенням, оскаржувати його.

Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв'язку дає підстави для висновку, що вирішення земельного спору щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян у межах населених пунктів, належить до компетенції органів місцевого самоврядування у тижневий строк з дня подання заяви за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору, за результатами якого приймається рішення, яке передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, однак залишено поза увагою суду першої інстанції, жодних з передбачених наведеними положеннями Земельного кодексу України дій, спрямованих на забезпечення розгляду поданого ОСОБА_1 23.04.2018 року клопотання про вирішення земельного спору, у розумінні ст. 159 ЗК України Київською міською радою вчинено не було. Сам по собі лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.05.2018 року №0570291-08/Д-2013-2349, який містить відомості щодо змісту укладеного між КМР і ТОВ Альянс-Буд договору оренди від 16.03.2004 року №91-6-00227, рішення суду про його скасування, а також відсутності у земельному кадастрі інформації про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку на узвозі Врубелівському у Шевченківському районі міста Києва, не може вважатися рішенням органу місцевого самоврядування, прийнятого за наслідками розгляду земельного спору.

Крім того, аналіз змісту згаданого листа від 16.05.2018 року №0570291-08/Д-2013-2349 дає підстави для висновку, що клопотання ОСОБА_1 щодо вирішення земельного спору було розглянуто Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як звернення громадянина щодо земельної ділянки на узвозі Врубелівському у Шевченківському районі, що також не узгоджується з правилами розгляду земельних спорів, закріплених у ст. 159 Земельного кодексу України.

У контексті наведеного колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що у справі Рисовський проти України (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип належного урядування , зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.

Викладене свідчить, що незабезпечення Київською міською радою як органом місцевого самоврядування, уповноваженого Земельним кодексом України вирішувати земельні спори щодо меж земельних ділянок у межах міста Києва, розгляду і вирішення клопотання ОСОБА_1 від 23.04.2018 року, вказує на обґрунтованість позовних вимог, що не було враховано судом першої інстанції, який помилково ототожнив лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.05.2018 року №0570291-08/Д-2013-2349 з рішенням Київської міської ради, прийнятим за наслідками розгляду земельного спору.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає передчасними позовні вимоги про зобов'язання Київську міську раду вирішити земельний спір щодо меж земельної ділянки на підставі клопотання ОСОБА_1 від 23.04.2018 року з огляду на таке.

Як вже було зазначено вище, зі змісту ст. 159 ЗК України вбачається, що земельні спори розглядаються на підставі заяви у тижневий строк з дня її подання. За результатами такого розгляду органом місцевого самоврядування приймається рішення.

Оскільки, як було встановлено вище, Київська міська рада не забезпечила розгляд поданого ОСОБА_1 клопотання, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 2 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ст. 2 КАС України.

Відтак, покладення на Відповідача обов'язку саме вирішити земельний спір буде вважатися втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, що перебуває поза межами правового поля завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, належним та достатнім способом захисту прав Позивача є зобов'язання КМР розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.04.2018 року у порядку, передбаченому статтями 158-159 Земельного кодексу України, та прийняти відповідне рішення.

Поряд з цим, аргументи Позивача щодо втрати ТОВ Альянс-Буд права оренди земельної ділянки на підставі договору від 16.03.2004 року №91-6-00227, а також доводи Відповідача та Третіх осіб на їх спростування, не можуть бути предметом розгляду у межах даної справи, оскільки, по-перше, предметом доказування у ній є виключно питання бездіяльності КМР щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про вирішення земельного спору, по-друге, встановлення обставин наявності чи відсутності у ТОВ Альянс-Буд права оренди земельної ділянки у межах позову ОСОБА_1, яка таке право заперечує, не охоплюється компетенцією адміністративного суду та перебуває поза межами публічно-правових відносин.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції не було враховано, що матеріалами справи не підтверджується вчинення Відповідачем дій, спрямованих на забезпечення вирішення земельного спору за клопотанням Позивача. Наслідком даної помилки є скасування рішення суду із прийняттям нового про задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 371 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо вирішення земельного спору на підставі клопотання ОСОБА_1 від 23 квітня 2018 року (вх. №08/Д-2013).

Зобов'язати Київську міську раду (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) розглянути клопотання ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) від 23 квітня 2018 року (вх. №08/Д-2013) у порядку, передбаченому статтями 158-159 Земельного кодексу України, та прийняти відповідне рішення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 03 квітня 2019 року.